Внутрисуставное введение глюкокортикоидов: от эмпирической терапии к стандартам доказательной медицины
Внутрисуставные и периартикулярные инъекции лекарственных препаратов занимают важное место в лечении воспалительных и невоспалительных артропатий и заболеваний околосуставных тканей. В настоящее время основной группой лекарственных средств, используемых для локальной инъекционной терапии, являются глюкокортикоиды (ГК) пролонгированного действия.
При остеоартрозе (ОА), в основном гонартрозе, могут применяться внутрисуставные инъекции гиалуроновой кислоты. Доказательная база, обосновывающая целесообразность внутрисуставного введения других лекарственных препаратов, отсутствует. Впервые ГК внутрисуставно (10 мл гидрокортизона в коленный сустав) ввел Y.W. Thorn в Бостоне в 1950 г., приписал наблюдавшуюся при этом положительную реакцию общему резорбтивному действию и не стал вести дальнейших исследований в этом направлении [1]. J.L. Hollander в 1951 г. в Филадельфии вводил гидрокортизона ацетат по 25-37 мг в полости коленных суставов больным ревматоидным артритом (РА) и ОА. В первые 24 ч в 90% случаев был получен четкий положительный эффект, который держался в среднем около 8 дней [2]. В 1961 г. J.L. Hollander с соавт., проанализировав результаты более чем 100 тыс. внутрисуставных и околосуставных введений ГК, проведенных у 4 тыс. больных, подтвердили противовоспалительный и аналгетический эффект локальной терапии и безопасность повторных инъекций препаратов [1].
В дальнейшем в исследованиях с помощью магнитно-резонансной томографии (МРТ) было показано, что при РА клиническая эффективность внутрисуставного введения ГК ассоциируется с уменьшением признаков воспаления [3]. Кроме того, недавние исследования показали, что внутрисуставное введение ГК способствует замедлению костной деструкции по данным рентгенографии у больных с ранним РА [4] в отличие от перорального приема ГК [5]. В настоящее время эффективность локальной терапии ГК, позволяющей в большинстве случаев добиться незамедлительных положительных результатов, не вызывает сомнений и не нуждается в широкой пропаганде. Вместе с тем артроцентез, как и любое другое инвазивное вмешательство, может сопровождаться развитием осложнений.
Полная версия статьи в формате .pdf »
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ
Проблема когнітивних розладів є однією з найважливіших у сучасній клінічній медицині. Це зумовлено не тільки збільшенням частки людей старшого віку серед населення, а й посиленням ролі стресу та інших патогенетичних чинників. У березні відбувся семінар «Академія сімейного лікаря. Біль в грудній клітині. Алгоритм дій сімейного лікаря та перенаправлення до профільного спеціаліста», у якому прийняли участь провідні вітчизняні науковці і фахівці різних галузей. У рамках заходу професор кафедри військової терапії Української військово-медичної академії Міністерства оборони України, кандидат медичних наук Мар’яна Миколаївна Селюк представила доповідь «Війна та когнітивні порушення. Причина чи наслідок? Як вирішити проблему?». Подаємо огляд цієї доповіді у форматі «запитання – відповідь»....
Гостра лімфобластна лейкемія (ГЛЛ) є найпоширенішим онкогематологічним захворюванням у дітей і складає значну частку серед лейкемій у дорослих. Незважаючи на значні успіхи в лікуванні ГЛЛ у дітей, де рівень виліковності сягає 90%, результати терапії у дорослих залишаються незадовільними. У рамках науково-практичної конференції з міжнародною участю «Діагностика та лікування гематологічних захворювань: підведення підсумків 2023 року» (15-16 грудня 2023 року) проведено секцію, присвячену ГЛЛ....
Відтворення майбутнього здорової нації – один з найважливіших сенсів існування теперішнього покоління. День боротьби з ожирінням нагадує нам про поширеність цього проблемного явища і важливість попередження його наслідків. Ожиріння може мати вплив на різні аспекти здоров'я, включаючи репродуктивне....
Хронічна лімфоцитарна лейкемія (ХЛЛ) залишається актуальною проблемою сучасної онкогематології. Незважаючи на певні досягнення в терапії, ХЛЛ є невиліковним захворюванням. Стандартна хіміотерапія не забезпечує стійкої відповіді, а трансплантація гемопоетичних стовбурових клітин можлива лише для окремої когорти пацієнтів. Тому пошук нових підходів до терапії ХЛЛ, зокрема таргетної, є нагальним завданням. ...