Взаємодія влади та лікарів на шляху до спільної мети. Приклад Харкова

Досвід регіонів свідчить про те, що ніяка ініціатива лікарів без підтримки з боку органів влади не спроможна подолати всі перешкоди, що постають на шляху впровадження прогресивних методів надання медичної допомоги. І справа не лише у фінансуванні. Спілкування з харківськими спеціалістами виявило, що деякі ключові організаційні питання не входять до їхньої компетенції, вірішити їх можуть допомогти лише чиновники від охорони здоров’я. Як оцінює такий посадовець стан служби з надання невідкладної кардіологічної допомоги мешканцям міста? Що збирається зробити міська влада Харкова найближчим часом для того, щоб вони змогли отримувати сучасне лікування інфаркту міокарда на рівні світових стандартів?

На ці питання люб’язно погодився відповісти заступник міського голови, директор Департаменту охорони здоров’я та соціальних питань м. Харкова Ігор Михайлович Шурма.

– Проблема оптимізації лікування інфаркту міокарда є актуальною не лише для Харкова, а й для української медицини в цілому. Загальностатистична летальність від ІМ у лікарнях нашого міста сягає 15%, це близько 320 чоловік щороку. Але половина хворих ІМ не встигають звернутися по допомогу і залишаються не охопленими статистикою, тому реальне число смертей від цієї патології може сягати тисячі на рік. Завдяки унікальним розробкам компанії «Берингер Інгельхайм» лікарі отримали можливість застосовувати високоефективний метод надання невідкладної допомоги хворим на ІМ, у тому числі вводити Металізе на догоспітальному етапі. Перші кроки по запровадженню тромболізису в Харкові виявилися досить успішними, статистика застосування методу в стаціонарних умовах демонструє реальну можливість зменшити летальність від ІМ вдвічі. На догоспітальному етапі в нашому місті виконано лише 15 тромболізисів, цього замало для отримання достовірних статистичний даних, але слід ураховувати, що всі 15 пацієнтів лишилися живими. Інше питання – як сучасні методи лікування запровадити в умовах реалій вітчизняної системи охорони здоров’я та хронічної неплатоспроможності населення. Високовартісний препарат для проведення тромболізису в короткий проміжок часу за власний кошт можуть придбати представники як мінімум середнього класу, а це не більше 10% мешканців Харкова. Тому в числі пріоритетних питань Управління охорони здоров’я міста протягом останніх років розглядає можливість розширення програми тромболізису при ІМ для того, щоб зробити цей метод доступним якомога більшій кількості тих, хто його потребує. Але одного фінансування закупівлі тромболітиків із міського бюджету недостатньо, існує цілий комплекс умов успішного проведення ТЛТ, що включає певний рівень матеріально-технічного оснащення стаціонарів та бригад швидкої медичної допомоги, а також рівень фахових знань та самосвідомості лікарів. Одномоментно вирішити усі нагальні проблеми неможливо, тому шлях до світових стандартів лікування наших пацієнтів повинен бути послідовним. Чи готові лікарі «швидкої допомоги» до проведення догоспітального тромболізису? На цей час не всі машини укомплектовані кардіографами, тобто не кожна бригада може достовірно діагностувати ІМ. А оснастивши службу відповідною апаратурою, ми повинні мати впевненість, що своєчасно виявити гострий інфаркт зможе кожен лікар. Виникає необхідність у проведенні тематичного курсу навчання для персоналу «швидкої допомоги» перед їхньою атестацією за спеціальністю «невідкладні стани». Удосконалення знань «з-під палки» ніколи не дає результату, акцент слід робити на навчанні лікаря безпосередньо на його робочому місці, при цьому важливо, щоб у таких семінарах брали участь ті, хто може поділитися власним практичним досвідом. Деякі зрушення у цьому відношенні є. На сьогодні існує домовленість з науковцями Інституту терапії ім. Л.Т. Малої щодо їхньої участі в аналізі потреб «швидкої допомоги» у діагностичній апаратурі та проведенні тематичних курсів з діагностики та невідкладної допомоги при ІМ.
Лише після того як буде організована чітка командна робота лікарів, які вміють і прагнуть застосовувати сучасні методи лікування, можна буде планувати бюджет програми тромболізису. З цього моменту вирішального значення набуває політична воля муніципальних посадовців. Для цього спеціалісти мають коректно пояснити чиновникам, які галузі медицини міста є найбільш пріоритетними і переконати їх у тому, що виділення бюджетних коштів обернеться певною соціально-економічною вигодою для міста та країни в цілому, наприклад у випадку застосування тромболізису, завдяки зниженню смертності та інвалідизації працездатного населення. На жаль, доки в стінах загальнодержавної влади немає місця представникові медичної громадськості, розраховувати на захист права рядових громадян на якісну та своєчасну медичну допомогу на рівні країни не доводиться, тому до процесу реформування медичної галузі залучається влада на місцях. При цьому запорукою успіху є зацікавленість місцевих керівників системи охорони здоров’я у результатах її діяльності, а не лише у власній фінансовій вигоді від співробітництва з фармацевтичними компаніями та іншими комерційними структурами, що прагнуть виграти тендери на постачання ліків або обладнання.
На жаль, відсутність в Україні базового нормативного документу системи охорони здоров’я – закону про загальнообов’язкове державне і соціальне медичне страхування – дуже звужує вибір засобів матеріального забезпечення тієї чи іншої медичної програми, а спонсорство чи меценатство в медичній галузі не завжди є вигідним засобом самореклами для комерційних структур, тому єдиним джерелом фінансування соціальних медичних програм залишається місцевий бюджет. В 2001 році наши попередники прислухалися до аргументів лікарів, допомогли їм створити в Харкові тромболітичний центр і почали виділяти кошти на закупівлю препаратів. Однією із задач нинішнього складу керівництва міської охорони здоров’я є допомога спеціалістам у підготовці та створенні умов для проведення догоспітального тромболізису. На 2007-2008 роки в бюджеті міста заплановані кошти на придбання тромболітиків, у тому числі Металізе. Конкретизувати суму ми зможемо після аналізу можливостей міського бюджету. Але вже зараз можна стверджувати, що в 2007 році об’єм фінансування програми тромболізису не відстає від показників попереднього року. Найближчим часом будемо вирішувати питання щодо урегулювання потоків хворих між клінікою Інститута терапії ім. Л.Т. Малої та міськими стаціонарами, зважаючи на стан пацієнтів та потребу в тому чи іншому виді медичної допомоги, але незалежно від їхньої платоспроможності, як це часто робиться зараз. Дуже важливо не допустити, щоб наша медицина пішла шляхом подвійних стандартів. Розраховувати можливості надання висококваліфікованої медичної допомоги потрібно не на середній клас, а на суспільство в цілому.
На 2007 рік у бюджет закладено 3 млн гривень на оновлення матеріально-технічної бази служби швидкої допомоги. На сьогодні до 70 автомобілів, які є в розпорядженні служби, ми зможемо придбати 30 нових машин, в тому числі 2-3 реанімобілі з найсучаснішим обладнанням. Рано чи пізно в роботі служби у тому чи іншому технічному виконанні знайде застосування і дистанційне консультування лікарів «швидкої допомоги» фахівцями кардіологічного центру, але ця інновація також потребує певного підґрунтя. Зараз на першому місці стоїть оснащення лінійних бригад кардіографами, аби вони змогли встановити діагноз ІМ на місці виклику. Оновлена «швидка допомога» повинна стати тим інструментом, який забезпечить впровадження в практику сучасних методів надання спеціалізованої медичної допомоги, в тому числі догоспітального тромболізису.

Підготував Дмитро Молчанов