До Всесвітнього дня імунітету

Слово «імунітет» у перекладі з латинської означає «захист», «очищення». Це один із важливих механізмів людського організму, який дає змогу протидіяти інфекційним хворобам, здійснювати постійний нагляд за зміненими пухлинними клітинами, котрі досить активно утворюються в організмі, та старими клітинами, стимулювати утворення нових клітин і підтримувати наш генетичний гомеостаз, а це дуже важливо, наприклад, при трансплантації чи конфліктних вагітностях. 
Імунітет в організмі людини представлений імунною системою, яка характеризується певними властивостями. Так, ця система чітко знає, проти чого боротися, володіє пам’яттю, є мобільною, спроможна саморегулюватися і відзначається дуже високою репродуктивною здатністю. Центральні та периферійні органи імунної системи забезпечують протиінфекційний, протипухлинний, протитрансплантаційний і репродуктивний імунітети. 
Свою думку з даної теми висловлює головний клінічний імунолог МОЗ України, завідуюча кафедри імунології та алергології Львівського національного медичного університету, доктор медичних наук, професор Валентина Володимирівна Чоп’як.

– Вади імунної системи маніфестують себе насамперед підвищеною або хронічною втомою, больовим синдромом. Ще один симптом – тривалий субфебрилітет (незначне підвищення температури тіла) чи навпаки – низька температура тіла. Людина безпричинно дратується, має депресивний настрій, утрачає сенс життя, можуть порушуватися сон і апетит. Це так звані асоційовані прояви імунної недостатності, але основним аспектом, який може характеризувати імунну недостатність, є часте нездужання. Йдеться про інфекції, які час від часу рецидивують, наприклад герпетичні. 
Ознакою імунодефіциту є й те, що людина, активно лікуючись, не може вийти зі стану хвороби, і зрештою хвороба набуває хронічного перебігу. Важко протікає процес адаптації «зима-літо», коли послаблюється передусім місцевий імунітет. 
Окрім того, зимово-весняний період – це, як відомо, час епідемій грипу і гострих вірусних респіраторних інфекцій. Тому в період активізації цих захворювань є особлива потреба у вітамінах та мікроелементах, йдеться насамперед про вітаміни С, В, каротин. Недоцільне фізично-розумове перенавантаження, зменшення тривалості сну. До раціону треба вводити квашені продукти: капусту, огірки, помідори та яблука, які містять достатню кількість вітаміну С. Добре на цей час зберігаються вітаміни в гарбузах, тому раціон не завадить поповнити й гарбузовою кашею чи білим гарбузовим насінням. Не варто нехтувати також шипшиною, калиною, обліпихою, відваром глоду, які містять достатню кількість вітамінів і мікроелементів (особливо цинку, кобальту, міді) та підвищують активність імунної системи. Вельми корисним є зелений чай. 
Щодо вживання цитрусових треба пам’ятати, що надмірне їх споживання, а особливо червоних, не завжди сприятливе для організму, оскільки вони посилюють синтез кортизолу. Не слід забувати і про корисні гранати. 
Якщо говорити про медикаменти для підтримки імунної системи, то є непогані природні збори вітамінних препаратів, а тривале застосовування синтетичних вітамінів рекомендую тільки надто виснаженим людям, наприклад, після тяжких вірусних захворювань, важких операцій, при порушеннях роботи шлунково-кишкового тракту, де потрібна замісна терапія. Варто брати до уваги й те, що передозування є так само шкідливим, як і дефіцит вітамінів. Цілком достатньо на добу до 100 мг вітамінів С та Е кожного, до 20 тис. одиниць вітаміну А. Щодо імуностимуляторів, то є низка адаптогенів, які підвищують імунореактивність: це китайський лимонник, елеутерокок, женьшень, ехінацея, пантокрин. Через нейроендокринну систему вони впливають також на імунну. Одначе їх не можна приймати тривало. Рекомендую таку схему: 3 дні – прийом, 2 дні – перерва і т. д. Звичайно, не варто нехтувати й бабусиними рецептами, наприклад настоянками часнику та цибулі, маслом із прополісом. Але через можливість розвитку алергії до апіпродуктів вживання їх має бути помірним, у невеликій кількості: столова ложка на день для дорослих і чайна – для дітей. 
Кількома словами доречно сказати й про вікові імунодефіцити. У фізіологічному імунодефіцитному стані перебувають діти допубертатного (достатевого) періоду, відтак надмірні емоційні, розумові, фізичні навантаження виснажують їх імунну систему. Таким дітям треба створити відповідні умови для праці та відпочинку, дати можливість повноцінно харчуватися, активно рухатися, аби нормально формувалася імунна система. Фізіологічний імунодефіцит є також у старших людей, яким понад 60 років, і це пов’язано з ослабленням клітинного імунітету, що створює умови для виникнення онкологічних і вірусних захворювань.