Тернопольская Alma Mater на пути к европейскому уровню (укр)

Старовинне мальовниче місто, розташоване на березі Серету, — одне з адміністративних, економічних та культурних центрів Галичини. Ми — у Тернополі. Це місто ще називають студентським, адже в тернопільських університетах, академіях, технікумах, коледжах навчається декілька десятків тисяч студентів.

У центральній частині Тернополя розташовані охайні й елегантні корпуси одного з вищих навчальних закладів — Тернопільської державної медичної академії, що носить ім’я видатного українського вченого, уродженця Тернопільщини, доктора медичних наук, професора, декана, а згодом і ректора Карлового університету в Празі, першого міністра здоров’я Австро-Угорщини, дійсного члена Академії наук УРСР, дійсного і почесного члена Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка Івана Яковича Горбачевського.

Наша довідка

Тернопільська державна медична академія ім. І. Я. Горбачевського
Рівень акредитації: IV.
Факультети: медичний, фармацевтичний, бакалаврату і молодших спеціалістів медицини, післядипломної освіти, підготовче відділення для іноземних студентів.
Кількість викладачів: 410 (із них 68 — докторів і 265 кандидатів наук).
Кількість студентів: 2800.
Форми післядипломної підготовки: інтернатура та вдосконалення лікарів, аспірантура, клінічна ординатура, магістратура.
Форми навчання: бюджетна, контрактна.

Кредо нинішнього ректора Тернопільської державної медичної академії ім. І. Я. Горбачевського, заслуженого діяча науки і техніки, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АМН України Леоніда Якимовича Ковальчука: «Ми мусимо стати вищим навчальним закладом європейського рівня» — постійно знаходить підтвердження в справах. 2000 року вперше в Академії проведено прийом на фармацевтичний факультет, який розпочав підготовку провізорів, з 2001 року — й клінічних провізорів, а нещодавно — й технологів із виготовлення косметичних і парфюмерних засобів. Отримано ліцензії на підготовку акушерок, фельдшерів і медсестер-лаборантів. Медсестринський факультет реорганізовано у факультет бакалаврату і молодших спеціалістів медицини. З 1997 року на всіх курсах, а також у клінічній ординатурі розпочалося навчання іноземних громадян, із 2000 року вони вчаться на підготовчому відділенні Академії. З 1 вересня наступного року буде відкрито ще й стоматологічний факультет. Відкрито нові кафедри: шпитальної терапії № 2, поліклінічної справи та сімейної медицини, медичної інформатики і фізики та спеціального обладнання, медицини невідкладних станів та діагностики і медичної інформатики факультету післядипломної освіти, фармакогнозії з біологією та медичною генетикою, фізіотерапії, медичної реабілітації і курортології, акушерства і гінекології № 2 медичного факультету, хіміко-фармацевтичних дисциплін. Сформовано висококваліфікований викладацький склад, дві третини якого — випускники Академії. Силами колективу нині ведеться комплексна перебудова всіх напрямів діяльності вузу.

Наш кореспондент зустрівся з ректором вузу Л. Я. Ковальчуком.

— Леоніде Якимовичу, із здобуттям нашою країною незалежності, напевно, відкрилися й нові віхи розвитку Інституту?

— Звичайно. По-перше, Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1992 року Інституту присвоєно ім’я видатного вченого І. Я. Горбачевського. У 1994 році Інститут акредитований за IV, найвищим рівнем, у тому ж році отримано ліцензію на прийом 400 студентів на медичний факультет. Наступного року відкрито медсестринський факультет за спеціальностями «Сестринська справа» — підготовка медсестер і медсестер-бакалаврів і «Лабораторна справа» — підготовка лаборантів-бакалаврів. Створено навчальний комплекс, медичний Інститут-ліцей м. Тернополя, який нині має назву Галицький коледж. Нарешті, 30 січня 1997 року Інститут отримав статус медичної академії, а навесні відбулися урочисті свята з приводу 40-річчя нашого закладу.

— До речі, саме 1997 року вас, випускника Тернопільського державного медичного інституту, обрано на посаду ректора.

— Так. Я хочу сказати, що зростання Інституту, його розвиток тісно пов’язаний з іменами його ректорів. Це доцент І. І. Гетьман, який обіймав цю посаду протягом 1972–1981 років, професор І. С. Сміян, що очолював Інститут із 1981 по 1997 рік. Не можна обійти увагою роботу проректорів: професорів О. А. Яроша, О. Н. Люльки, І. В. Шуста, І. О. Ситника, В. Г. Ковешнікова. Усі вони доклали чимало зусиль до того, аби керований ними вищий навчальний заклад, здобутки його випускників стали відомими не лише в Україні.

Торкаючися перебудови напрямів діяльності нашого вузу, хочу підкреслити, що, в першу чергу, це стосується навчального процесу, — продовжує розповідь професор Л. Я. Ковальчук. — Робота в цьому напрямі ведеться згідно з світовими вимогами кваліфікаційних характеристик спеціалістів. Найстарішим в Академії вважається медичний факультет, який готує лікарів. З року в рік збільшує темпи винахідницька робота, у практичну діяльність впроваджуються нові наукові розробки. Зокрема, створені професором В. Бігуняком ліофілізовані свинячі ксенодермотрансплантати успішно використовуються для лікування опіків у всіх опікових центрах України.

Задля вдосконалення і розширення обсягу лікувально-профілактичної роботи при Академії чотири роки тому створено консультативно-лікувальний центр. Хоча він і невеликий, але стабільно діє, дає прибуток, завдяки чому ми нарешті вирішили проблему закупівлі реактивів для проведення наукових досліджень. У науковій діяльності пріоритетною темою певний час лишається остеопороз, проблема, якою займаються спеціалісти одразу декількох кафедр Академії. Зокрема, при консультативно-лікувальному центрі діє клінічна міжкафедральна наукова лабораторія, яка оснащена сучасною апаратурою, наприклад апаратом фірми ЛУНАР, яких в Україні є лише два — у нас і в м. Дніпропетровську.

Найближчим часом маємо завершити ремонт віварію, який плануємо зробити найсучаснішим, за системою GLP. Будуємо нову триповерхову бібліотеку з обладнаним клімат-контролем книгосховищем, читальними і комп’ютерними залами.

— У матеріально-технічній базі Академії за останні роки відбулися кардинальні зміни. Зокрема, зараз ми з вами знаходимося на території ще однієї новобудови — на навчально-оздоровчій базі «Червона калина», що розташована на відстані 28 кілометрів від Тернополя. Рік тому тут повною ходою йшла забудова, а сьогодні виріс цілий комплекс.

— Так. Звичайно, сюди краще приїхати влітку, але й зараз ми намагаємося зробити все для комфортного відпочинку і плідної праці. «Червону калину» відкрито в серпні цього року, ця база, власне, бере на себе п’ять функцій. Перша — на її території розбито ботанічний сад, це 2,5 тисячі різноманітних лікарських рослин, які вивчають студенти І і ІІ курсів фармакологічного факультету. Друга — поруч із комплексом розташований військовий полігон, який має табельне обладнання, тож студенти кафедри медицини катастроф мають можливість проходити тренування з надання медичної допомоги пораненим у польових умовах. На час тренувань тут розгортаються польові аптеки, медпункти, операційні, іде імітація бойових дій, відпрацьовуються механізми надання допомоги в умовах радіаційного зараження, хімічної атаки тощо. Адже студенти нашої Академії наприкінці навчання отримують не лише дипломи лікарів, але й посвідчення офіцерів запасу. Третя функція — це створення Конгрес-центру для проведення науково-практичних конференцій, який обладнано необхідною демонстраційною апаратурою, є конференц-зал для проведення секційних засідань, навчальні кімнати. Створено умови, належні для обміну науковими ідеями, думками, оскільки наукові конференції — це не лише доповіді в залі, але й жваве обговорення питань спеціалістами в кулуарах.

При Конгрес-центрі побудовано готель зі всіма зручностями, найближчим часом будуть відчинені двері котеджів із люкс-номерами. Четверта — це побудова студентського профілакторію на 50 місць. 1 листопада відбувся вже другий заїзд нашої молоді. Кожного дня 50 студентів після занять ми привозимо до профілакторію на відпочинок, а ранком забираємо на заняття. Так будемо працювати протягом усього року. У профілакторії є лікувальне відділення, введені в дію всі процедури: від фізпроцедур до водного масажу. І, нарешті, п’ята функція — цей комплекс є базою відпочинку для студентів, а також для викладачів під час літніх канікул. Для цього тут є тенісні корти, басейн, більярдна, тобто все необхідне для гарного відпочинку. Підраховано, що така база дасть нам можливість оздоровлювати понад 700 студентів, тобто кожного п’ятого студента щорічно. До речі, хоча комплекс відкрито в серпні, влітку ця база відпочинку вже працювала, відбулося два заїзди, всі залишилися задоволені.

— Ще одна велика гордість Тернопільської академії — видавництво «Укрмедкнига». Жодної конференції не проходить без презентації нових книг, посібників, довідників цього видавництва.

— Так, тут нам дійсно є чим пишатися, адже більше ніж на 40% саме наше видавництво повністю забезпечило підручниками медичні вузи України III і IVрівнів акредитації, а I і II рівнів — більше ніж на 80%. Скажімо, за такими спеціальностями, як «Сестринська справа», без «Укрмедкниги» був би відчутним дефіцит підручників.

Сьогодні видавництво продовжує розвиватися, при ньому відкрито студію лазерних компакт-дисків — це електронна версія навчальних підручників, створено вже близько 40 таких мультимедійних програм. Діє студія навчальних таблиць, різних за тематикою, які друкуються українською та англійською мовами. Їх видано понад 2,5 тисячі. Усе це сприяє швидкому і якісному засвоєнню матеріалу, допомагає студентові зробити це легко, без втоми і перевантажень.

— З якими лікувальними закладами Академія плідно співпрацює?

— У Тернополі базами наших кафедр є всі лікувальні заклади. Ми тісно співпрацюємо з керівництвом міського та обласного управлінь охорони здоров’я. У цьому плані немає жодних проблем, усі питання ми вирішуємо спільно. На жаль, надзвичайно серйозною залишається проблема працевлаштування молодих спеціалістів. У цьому плані, я вважаю, у нас непоганою є додипломна освіта, але значного вдосконалення потребує післядипломна освіта. Я маю на увазі перехід із системи інтернатури, яке не задовольняє вимоги часу, до системи резидентури, що в усьому світі в залежності від спеціальності триває 4-8 років, а не 1-1,5 року, як це є зараз у нас.

— Леоніде Якимовичу, окрім вирішення цього питання, які, на вашу думку, мають бути проведені кардинальні зміни стосовно медичної освіти?

— Для мене, наприклад, є незрозумілим 36-годинний тиждень для студентів. Після відповідної постанови ми підвели навчальну програму під 30-годинний тиждень, але якщо взяти цілий ряд іноземних держав, то там тиждень коливається від 12 до 22 годин, тобто студентам надається більше часу для самостійної роботи. Звичайно, ми не повинні цей досвід автоматично переносити на нашу освіту, оскільки в нас майже відсутній такий фактор, як мотивація до навчання. Скажімо, за кордоном молодий спеціаліст, закінчивши медичний вуз, знає, що в залежності від рівня своїх знань він влаштується і буде отримувати відповідну винагороду за свою роботу. У нас такої мотивації поки що немає, тому ми вимушені дотримуватися напівшкільної навчальної системи, яка ґрунтується на обов’язковому відвіданні практичних занять і лекцій. Сподіваюся, що найближчим часом тут ситуація зміниться на краще.

Для покращення рівня знань потрібно більше використовувати унаочнення. Звичайно, найкращим є безпосереднє спілкування студентів з пацієнтом — форма навчання, яка, до речі, майже відсутня в закордонних медичних вузах. Але на етапі між теорією і практикою має бути впроваджений фантомний курс, використовуватися більше унаочнення. Я абсолютно переконаний — під час проведення лекцій і практичних занять треба максимально використовувати демонстративний матеріал, з його допомогою лекція сприймається краще. Звичайно, ця форма навчання потребує технічного оснащення, але в нашій Академії ця можливість є, ми широко використовуємо відеопроектори, і лектори разом із програмістами готують лекції, збагачені на ілюстративний матеріал.

Взагалі, на сьогодні ми добре оснащені інформаційно, у нас працює 18 комп’ютерних залів, причому не лише в навчальних корпусах, але й у гуртожитку. Більша частина комп’ютерів підключена до системи Інтернет, студенти користуються ним безкоштовно. На базі Академії вперше серед медичних вузів на додипломному рівні освіти було відкрито кафедру медичної інформатики, де студенти з I по VI курс вивчають медичну інформатику, можливості комп’ютерної техніки, від початкових елементів до клінічного прогнозування. Тобто наш сьогоднішній випускник почуває себе впевнено, сідаючи за комп’ютер і шукаючи потрібну інформацію.

— Чи є корисними у процесі навчання студентів засоби масової інформації медичного профілю?

— Безумовно, вони стають у пригоді, ми з задоволенням передплачуємо фахові видання, читаємо їх. До речі, Академія вже шість років поспіль видає свою газету «Медична академія&;raquo;, яка є спільним виданням із обласним управлінням охорони здоров’я м. Тернополя. Вона виходить двічі на місяць на 8 сторінках, і є, я вважаю, корисною і цікавою як для студентів, так і для викладачів.

— До речі, які міжнародні контакти має Академія, чи мають можливість студенти виїздити за кордон для навчання?

— Досить потужними у нас є контакти з Братиславським медичним університетом, Шльонським університетом у Польщі, з рядом американських і канадських медичних університетів. Звичайно, є добрими зв’язки з вузами країн СНД. Ціла низка наших студентів і випускників стажуються в Австрії, у професора Ігора Гука. Багато з викладачів виїжджають на міжнародні форуми, географія цих поїздок — від Японії до Сполучених Штатів Америки. Ми завжди це заохочуємо. Зараз, наприклад, один з наших професорів, завідувач кафедри біохімії проходить стажування в Америці. Нещодавно відбувся конкурс на тримісячне стажування в одному з найкращих університетів США, в якому брали участь студенти VI курсу. Мені дуже приємно, що з двох призерів одна є студенткою нашої Академії.

— Своїм колективом ви задоволені?

— Надзвичайно задоволений. При високій відповідальності за ту справу, яку кожен з нас виконує, тут панує доброзичлива атмосфера, дуже приємно працювати. Я теж випускник Тернопільської академії і починаючи з 1967 року пройшов довгий шлях від студента до ректора. Тож цей колектив для мене немовби друге життя.