Ефективний шлях відновлення антиоксидантного потенціалу

Стаття у форматі PDF.

11-12 травня 2017 р. на базі Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова за підтримки ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», ГО «Асоціація акушерів та гінекологів України», Асоціації педіатрів України та Української асоціації медичних освітніх симуляційних технологій відбулася ­науково-практична конференція з міжнародною участю «Сучасні аспекти збереження та відновлення здоров’я жінки». У рамках цього масштабного заходу свої доповіді представили провідні вітчизняні науковці, а також гості з Польщі та Білорусії, одночасно працювали кілька секцій з гінекології, акушерства та педіатрії, було проведено унікальні симуляційні тренінги. Учасники конференції мали можливість ознайомитись із цікавими стендовими доповідями, взяти участь у наукових дискусіях стосовно основних шляхів поліпшення репродуктивного здоров’я жінки.

На стан жіночої репродуктивної системи впливає багато різних факторів, однак її репродуктивне здоров’я залежить передусім від низки внутрішньоклітинних біохімічних процесів, зокрема від стану антиоксидантної системи. Так, актуальність проблеми зміщення рівноваги між активними формами кисню та вільними радикалами мотивує науковців до пошуку шляхів відновлення внутрішньоклітинного молекулярного гомеостазу. Незважаючи на той факт, що оксидативний стрес є обов’язковим компонентом неспецифічного імунітету, зокрема фагоцитозу, постійне переважання процесів вільнорадикального окиснення може спровокувати пошкодження найбільш вразливих і чутливих клітин жіночої репродуктивної системи. Саме тому одним із нагальних питань у збереженні, підтриманні та відновленні жіночого репродуктивного потенціалу є вибір високоефективного та безпечного методу профілактики та лікування такого серйозного порушення внутрішньоклітинного молекулярного гомеостазу.

Одним із найбільш оптимальних методів корекції цього патологічного стану є приз­начен­ня антиоксидантних препаратів, зокрема токо­феролу (вітаміну Е). Його важливе значення розглянула у своїй доповіді завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, доктор медичних наук, професор Віра Іванівна Пирогова.

Згідно з загальновживаним визначенням, оксидативний стрес – ​це стан організму, за якого спостерігається порушення в біологічній системі антиоксидантів та оксидантів зі зміщенням концентраційної рівноваги у бік останніх. Дисбаланс між синтезованими та детоксифікованими активними формами кисню та вільними радикалами спричиняє дія стрес-факторів, походження яких не завжди вдається встановити. З одного боку, оксидативний стрес – це відображення захисної реакції організму на вплив негативного фактора, а з іншого, – ​патогенетична ланка багатьох захворювань. Цей процес відіграє головну роль у розпізнаванні та посиленні стрес-сигналів, внаслідок чого запускається програмована загибель клітини. Саме на цій властивості вільних радикалів ґрунтується їх

ототожнення із «гормонами» чи «регуляторами» стресу.

Біохімічним еквівалентом дистресу є інтенсифікація процесів окиснення та утворення пероксидів ліпідів. За рахунок наявності в молекулі вільного радикала одного чи двох неспарених електронів ці сполуки вступають у хімічну реакцію з нейтральними клітинами, що призводить до їх пошкодження чи руйнації.

Дисбаланс у антиоксидантній та окси­дантній системі здебільшого стає причиною розвитку серйозної патології репродуктивної системи жінки (полікістозу яєчників, ендометріозу, безпліддя), а ­також станів, асоційованих із пору­шенням перебігу вагітності (прееклампсії, невиношування вагітності, дисфункції ­плаценти). Слід наголосити, що ­радикально-окислювальні реакції впливають на процеси клітинної проліферації, пухлинної трансформації та апоп­тоз. Сприятливими факторами розвитку оксидативного стресу є погана екологічна обстановка, наявність шкідливих звичок та ожиріння, нера­ціо­нальне харчування, прийом деяких лікарських препаратів.

Запальні захворювання органів репродуктивної системи супроводжуються розвитком гіпоксії та ішемії в тканинах, що провокує активацію реакції перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), у результаті якої утворюються простагландини та їх похідні – ​тромбоксани і простацикліни. Кінцевим продуктом ПОЛ є малоновий діальдегід – ​інгібітор простацикліну. Накопи­чення останнього метаболіту сприяє агрегації тромбоцитів та порушенню мікроциркуляцїї, внаслідок чого запускається атероматозний процес. За умов зниженого анти­оксидантного потенціалу клітини ПОЛ призводить до нерегульованої окислювальної модифікації білків і втрати їх біологічної активності, ­появи нових антигенів і запуску авто­імунних процесів. Таким чином, ці біо­хімічні реакції утворюють «зачароване коло», яке необхідно розімкнути шляхом впливу на його основний компонент – ​оксидативний стрес (рис. 1).

Враховуючи етіопатогенетичні механізми розвитку оксидативного стресу, основним завданням лікарів у таких випадках є відновлення рівноваги між вільнорадикальними процесами та антиоксидантною системою за допомогою специфічних біоокислювачів (антиоксидантів) – ​речовин, які за від­носно низької концентрації пригнічують або повністю припиняють окиснення субстрату.

У сучасній клінічній практиці як ­біо­окислювач широко застосовують жиро­розчинний мембранопротектор – токоферол (вітамін Е). Він стимулює підвищення рівня природних ліпідних антиоксидантів шляхом взаємодії з гідро­ксильним радикалом, інактивації супероксидних та інгібування ­ліпідних радикалів. Токоферол сприяє збереженню активності мембрано­зв’язаних ферментів клітинних мембран, захищає клітини від токсичної дії ­озону. Для досягнення цільового ефекту­ при призначенні цього антиоксиданта необхідно враховувати деякі його особливості.

«Вітамін Е» – ​це загальна назва речовин, представників групи токо­фе­ролів і токотрієнолів. Альфа-токо­ферол – ​це синтетична сполука, яка належить до істинних антиоксидантів, так званих пасток вільних радикалів, вона локалізується в ліпопротеїдних комплексах клітинних мембран. До складу натурального вітаміну Е вхо­дять α-, β-, γ- і δ-токофероли, кожен з яких має різні антиоксидантні властивості. Згідно з даними до­сліджень, застосування ізольованої α-одиниці збільшує потребу організму в інших ізомерах цієї сполуки. Вра­ховуючи це, при виборі медикамен­тозної терапії з метою корекції балансу в оксидантній та антиокси­дант­ній ­системі необхідно розрізняти ­синтетичний (маркування DL) і нату­раль­ний (маркування D) вітамін Е, надаючи перевагу останньому.

Особливу увагу слід приділити якісному представнику засобів натурального вітаміну Е – ​препарату Енат 400 (Mega Lifesciences Ltd.), до складу якого входить 400 МО ­D-a-токоферолу ацетату. Цей антиоксидант не синтезується в людському організмі. Єдиним джерелом його надход­ження є продукти харчування, спо­живаючи які, людина не завжди отримує необхідну кількість мікронутрієнту (добова потреба вітаміну Е для до­рослої людини коливається у межах від 30 до 400 МО). Лікувальні дози є значно вищими і становлять від 600 до 1600 МО. Основним компонентом препарату є соєва олія, яка містить одиничні унікальні стереоізомери D-a-токо­феролу. Син­те­тичні препарати вітаміну Е отримують шляхом специфічної хімічної ­реакції, в результаті якої синтезують 8 стере­о­ізомерів, серед яких лише 12,5% – ​це D-форма a-токоферолу. Решта ізомерів мають різну біологічну активність, яка становить від 21 до 90%. Лікар­ський засіб Енат 400 значно довше утримується в тканинах організму, а його реальна біодоступність удвічі вища порівняно із синтетичними аналогами.

Застосування природного вітаміну Е виправдане для корекції запальних ­захворювань органів репродуктивної системи та лікування безпліддя. На ­молекулярному рівні a-токоферол є основним мембранним антиоксидантом, який забезпечує оптимальні умови для функціонування ­рецепторів зовнішньої клітинної ­оболонки, ферментних структур і реа­лізації міжклітинного транспорту.

Вагітність – ​це особливий стан жіночого організму, за якого підвищується потреба в антиоксидантах для ефективної протидії оксидативному стресу. Надмірні радикально-окислювальні реакції провокують пошкодження та апоптоз клітин. Недостатня антиоксидантна здатність матері та плода може стати причиною передчасного розриву навколоплідних оболонок, розвитку плацентарної дисфункції, синдрому затримки розвитку плода, передчасних пологів, народження ­дитини із вродженими вадами роз­витку. Цей дефіцитний стан становить велику загрозу для нормального розвитку плода, підвищуючи ризики ускладнень неонатального періоду: бронхолегеневої дисплазії, ретинопатії недоношених, некротизуючого ентероколіту, перивентрикулярної лейкомаляції.

До груп високого ризику розвитку оксидативного стресу під час вагітності належать жінки з хронічним ендо­метритом, урогенітальними інфек­ці­ями, запальними захворюваннями сечо­ви­діль­ної системи та екстрагенітальною патологією. Окрім цього, препарат Енат 400 під час вагітності необхідно призначати при загрозі ­викидня та передчасних пологів, наявності ретрохоріальної гематоми, бактеріального вагінозу, плацентарної дисфункції, інфекції сечовидільних шляхів та як засіб профілактики пре­еклампсії.

З метою вивчення ефективності природного вітаміну Е робоча група кафедри акушерства, гінекології та перинатології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького провела дослідження за участю 170 жінок із високим ризиком розвитку оксидативного стресу та пацієнток із патогенетично обґрунтованою необхід­ністю призначення антиоксидантної терапії. Основна група (n=100) ­отримувала комплексне лікування з призначенням препарату Енат 400 по 1 капсулі 1 раз на добу протягом 14 днів та мік­ро­нізованого прогестерону по 100 мг вагінально 2 рази на добу. Група порівняння (n=45) отримувала класичну терапію (відповідно до сучасних нормативних документів) без використання препаратів α-токоферолу. Контрольна група ­складалася з 25 здорових жінок без ­соматичної та гінекологічної пато­логії. Як продемонстровано на рисунках 2 та 3, в ­результаті проведеного лікування, за даними лабораторного дослідження, у пацієнток основної групи встановлено достовірне зниження продуктів вільнорадикального каскаду (дієнових кон’югатів та малонового ­діальдегіду) та підвищення ­активності антиоксидантної системи (оцінка здій­сню­валася за рівнем глутатіон­редук­тази еритроцитів і плазми крові). При цьому схема ­терапії з включенням препарату Енат 400 дозволила досягнути пролонгації вагітності до 37-38 тижнів у 82% жінок, на 26% зменшити кількість випадків анемії, на 41% знизити ризик розвитку плацентарної дисфункції та на 39% – ​прееклампсії.

Отже, оксидативний стрес – ​це важлива етіопатогенетична ланка у процесі порушення нормальної функції репро­дуктивної системи жінки та фізіологічного перебігу вагітності. Від­нов­лення оксидативного потенціалу клі­тин організму дозволяє створити сприятливі умови для виношування плода, знизити ризик розвитку ускладнень під час вагітності та в неонатальний період.

!Препарат натурального вітаміну Е Енат 400 – ​це високоефективний лікарський засіб у протидії оксидативному стресу у вагітних, що підтверджують результати зарубіжних та вітчизняних досліджень. Застосування цього препарату в комплексному лікуванні гінекологічної та акушерської патології сприяє нормалізації біохімічних показників крові, зниженню ризиків розвитку захворювань репродуктивної системи жінки та покращує подальші прогнози ­вагітності та здоров’я майбутньої ­дитини.

Підготувала Ілона Цюпа

Тематичний номер «Гінекологія, Акушерство, Репродуктологія» № 2 (26), червень-липень 2017 р.