0 %

Піретрум дівочий у запобіганні мігрені

20.06.2017

Мігрень – це поширене захворювання, що проявляється головним болем у вигляді типових нападів. Відповідно до класифікації Міжнародного товариства з вивчення головного болю (IHS), мігрень можна розподілити на 2 основні підтипи: з аурою (т. зв. класична) та без аури (International Headache Society, 2013). Мігрень без аури проявляється нападами тривалістю 4-72 години; типові головні болі характеризуються однобічною локалізацією, пульсуючим характером, помірною чи значною інтенсивністю, посиленням при звичному фізичному навантаженні, асоціюються з нудотою та/або фотофобією і фонофобією. Особливостями мігрені з аурою є вогнищеві неврологічні симптоми, які зазвичай передують головному болю. Аура переважно розвивається поступово упродовж 5-20 хв та триває менше 60 хв. Головний біль з ознаками мігрені чи без них може супроводжувати ауру або виникати в межах 60 хв після її завершення (International Headache Society, 2013; ВООЗ, 2012).

Крім суттєвого навантаження на кожного пацієнта з огляду на біль, функціональне здоров’я та загальне самопочуття, значущими є поширеність та соціоекономіч­ний вплив мігрені на суспільство в цілому. Дослідження The Global Burden of Disease виявило, що станом на 2010 р. мігрень характеризувалася поширеністю на рівні 14,7% насе­ лення планети, тобто була за цим по­ казником 3-м захворюванням у світі (Vos T. et al., 2012). Мігрень також є 7-ю за частотою специфічною причиною втрати працездатності у всьому світі (Steiner T.J. et al., 2013). Крос-секційне дослідження, що охоплює 55% дорослого населення 8 країн Євросоюзу, оцінило середні щорічні прямі та непрямі витрати, пов’язані з мігренню в дорослого населення віком 18-65 років, у роз­ мірі 1222 євро на одну особу, а за­гальні щорічні витрати – у розмірі 111 млрд євро (Linde M. et al., 2012). У США економічне навантаження, пов’язане з мігренню, оцінюється на рівні 1757 доларів на одну особу при епізодичних нападах та 7750 до­ларів – за умов хронічної мігрені (Munakata J. et al., 2009).

Опис лікувального засобу

Піретрум дівочий (пижмо дівоче, Tanacetum parthenium) – багаторічна трав’яниста рослина, батьківщиною якої є Мала Азія. Пижмо є звичним для Балкан, а на сьогодні поширене на більшості території Європи, Північної та Південної Америки та ін. Піретрум належить до родини ай­стрових (Asteraceae). З лікувальною метою використовується висушене листя та інші надземні частини рос­лини. Пижмо традиційно застосовується при гарячці, запаленнях, гіне­кологічних хворобах, псоріазі, зуб­ному болю, укусах комах, ревматизмі, астмі та болю в шлунку. Екстракт піретруму переважно призначається для запобігання нападам мігрені та пом’якшення супутніх симптомів (Ernst E. et al., 2007; Natural Standard Research Collaboration, 2014; Pareek A. et al., 2011). Препарати пижма пред­ставлені в різних формах та засобах, у т.ч. у вигляді свіжого листя, вису­ шеного перетертого листя, спирто­ вого екстракту та CO2-екстракту. Що стосується безпечності пижма, токси­кологічні дослідження показали, що тривале профілактичне застосування цієї рослини не впливає на частоту хромосомних аберацій у лімфоци­ тах та мутагенність сечі (Anderson D. et al., 1988). Однак окремі повідом­лення описують розвиток контак­тного дерматиту внаслідок впливу пижма (Burry J.N., 1980; Hausen B.M., Osmundsen P.E., 1983).

Механізм дії

Достеменний механізм дії піре­труму залишається невідомим. Його антимігренозна дія, ймовірно, пов’я­зана з впливом такого біоактивного інгредієнта, як партенолід – сескві­терпеновий лактон (Knight D.W., 1995). Партенолід становить близько 85% усіх сесквітерпенів піретруму і виявляється в листі, але не в стеблах рослини (Pareek A. et al., 2011). Можливо, партеноліди пригнічу­ють продукцію простагландинів, перешкоджають як скороченню, так і розслабленню кровоносних судин, а також знижують секрецію серотоніну (European Scientific Cooperative on Phytotherapy, 2003; Heptinstall S. et al.,1985; 1987; Makheja A. N., Bailey J.M., 1982; Pugh W.J., Sambo K., 1988; Taylor F.R., 2011). Однак згідно з P.J. Goadsby (1997), роль серотоніну у виникненні мігрені є вторинною.

Враховуючи те, що антимігреноз­ною дією характеризуються препа­рати з цільного листя рослини, слід спрямувати увагу на інші компоненти листя піретруму (Awang D., 1998). Цю гіпотезу підтримує голландське до­ слідження, яке вказує на ймовірну важливу роль компонента ефірних олій пижма – хрізантенілацетату (de Weerdt C.J. et al.,1996), який при­гнічує простагландинсинтетазу in vitro та має анальгетичні властивості (Pugh W.J., Sambo K., 1988). Інші дослід­ники також погоджуються, що партено­лід є не єдиним фармакологічно актив­ним складником піретруму (Brown A. et al., 1997; Hendriks H. et al., 1996).

В якості ще одної гіпотези сто­совно антимігренозного впливу пижма було запропоновано дію ме­латоніну, оскільки в листі рослини було виявлено відносно великий вміст цієї речовини, при цьому під час мігренозних атак екскреція мелато­ніну знижується (Murch S.J. et al.,1997; Brun J. et al., 1995).

Загалом прямий хімічний зв’язок між етіологічними чинниками мі­грені та партенолідом чи будь-яким іншим хімічним складником пижма досі не встановлений (Kuritzky A. et al.,1994).

Суперечливі результати клінічних досліджень ролі піретруму в запобі­ганні нападам мігрені, опублікованих у 1980-х та 1990-х рр., можна пояснити відмінностями в силі дії партенолі­дів різних сортів пижма, а також у хімічній стабільності досліджува­них засобів на основі цієї рослини (Willigmann J., Freudenstein J., 1999; Pfaffenrath V. et al., 2002).

Важливість огляду

Певні засоби стандартної профі­лактики мігрені, зокрема пропра­нолол, метопролол, флунаризин, вальпроєва кислота та топірамат, які знижують частоту нападів у дея­ких пацієнтів, асоціюються з побіч­ними ефектами (ПЕ) (Dodick D.W., Silberstein S.D., 2007). Крім того, па­цієнти можуть вважати довготермі­нове медикаментозне лікування мі­грені неприйнятним для себе. Таким чином, виникає потреба в ефективній та безпечній альтернативі. Популяр­ними та зазвичай безрецептурними засобами є рослинні добавки. Систематичний огляд, присвячений фітотерапії у Великобританії, пока­ зав, що 37,1% учасників дослідження в певний період часу застосовували рослинні засоби (Posadzki P. et al., 2013). Враховуючи значну пошире­ ність вживання та потребу в неме­дикаментозних засобах лікування, визначення ефективності та безпеч­ності рослинних препаратів, у т. ч. піретруму дівочого, є надзвичайно важливим.

Методи

До цього огляду було включено плацебо-контрольовані рандомі­ зовані подвійні сліпі дослідження за участю пацієнтів з мігренню будьяких вікових категорій. Авторами оцінювались дослідження з призна­ченням пероральних засобів на ос­нові пижма як єдиного компонента без обмежень у дозуванні. Дослі­ дження, в яких екстракт цієї рослини був одним з активних компонентів лікування або частиною комплексної терапії, до огляду не включалися. В якості первинної кінцевої точки розглядалась частота нападів мігрені, вторинних кінцевих точок – важкість та тривалість атак, частота та інтен­ сивність супутньої нудоти/блювання, загальна оцінка ефективності та на­ явність і характер ПЕ.

Початковий пошук було проведено 28.07.2003, наступні оновлення – 27.01.2009, 12.02.2014 та 27.01.2015. Для зазначеної версії огляду було про­ ведено оновлення пошуку за елек­тронними базами даних CENTRAL (2 014, випуск 12), MEDLINE , EMBASE та AMED (від заснування до 27.01.2015). Також було проаналі­зовано поточні дослідження за до­помогою реєстру контрольованих досліджень, сайту ClinicalTrials.gov та Міжнародної платформи реє­страції клінічних досліджень ВООЗ (ICTRP) станом на 04.02.2015. Крім того, було проведено пошук за вка­заними в статтях бібліографічними джерелами та в особистих архівах ав­торів статті.

Результати

Пошук виявив 11 подвійних слі­пих рандомізованих контрольованих досліджень, 6 з яких відповідали критеріям включення. Загалом у включе­них в огляд дослідженнях взяв участь 561 пацієнт.

Ефективність піретруму дівочого в профілактиці мігрені

E.S. Johnson та співавт. (1985) про­вели дослідження за участю 17 па­цієнтів, які вживали сире листя пижма щодня протягом попередніх 3-4 років. Хворі з класичною мі­гренню тривалістю щонайменше 2 роки з ≤8 нападами на місяць були рандомізовані в групи пижма (2 капсули ліофілізованого порошко­подібного листя по 25 мг щоденно) або ідентичного плацебо. Тривалість лікування – 24 тиж; частота нападів мігрені та появи нудоти/блювання оцінювались за щоденниками хворих. Результати виявили істотне підви­щення кількості нападів на місяць у групі плацебо (3,1±0,8; p<0,02) по­рівняно з початком дослідження, при цьому частота атак у групі пижма залишилася сталою (1,7±0,6). Нудотою та блюванням супрово­джувалась істотно більша кількість нападів у групі плацебо порівняно з групою піретруму (79 проти 42%; p<0,05). Отже, частота нападів ну­доти/блювання в групі піретруму була істотно нижчою, ніж у групі плацебо (39 проти 116; p<0,05). За­гальна оцінка ефективності терапії пацієнтами також показала суттєву різницю на користь пижма (p<0,01): 6 з 8 хворих групи лікування оцінили загальний ефект терапії на рівні від хорошого до відмінного, водночас плацебо таку оцінку надали тільки 3 з 9 учасників. Однак у зв’язку з не­великою кількістю учасників дослід­ження слід з обережністю ставитися до результатів цієї роботи.

J.J. Murphy та співавт. (1988) ран­домізували 72 пацієнта з мігренню в групи пижма (1 капсула сушеного листя 82 мг) або плацебо. Тривалість лікування становила 4 міс, упро­довж 1 міс до початку дослідження призначалось плацебо. Надалі паці­єнти групи плацебо протягом 4 міс приймали піретрум, а пацієнти групи лікування – плацебо. Резуль­ тати оцінювались за щоденниками симптомів мігрені кожні 2 міс. Авто­рами була виявлена істотна різниця в частоті мігренозних атак упродовж 2 міс спостереження: 3,6±0,2 в групі піретруму та 4,7±0,3 в групі плацебо (p<0,005). Серед хворих з класичною мігренню (n=17) кількість нападів на тлі прийому пижма була істотно меншою, ніж у групі плацебо (2,9±0,4 проти 4,3±0,5; p<0,05). Серед пацієн­ тів з мігренню без аури (n=42) різниця також була на користь піретруму, проте показники не досягли рівня істотності (3,9±0,3 в групі лікування та 4,9±0,4 в групі плацебо; p=0,06). Таким чином, у всіх учасників дослі­дження кількість нападів, оцінених пацієнтами як важкі чи дуже важкі, становила 178/424 (42%) в групі пижма та 258/559 (46%) в групі плацебо. Ну­ дота та блювання супроводжували напади у 207/424 (49%) та 313/559 (56%) випадків у групах піретруму та пла­цебо відповідно (p<0,02). Загальна оцінка ефективності, проведена за допомогою візуальної аналогової шкали (мінімум – найгірша, макси­мум – найкраща), показала значущу різницю на користь пижма (74±2 мм, 60±3 мм; p<0,0001). Серед хворих з класичною мігренню загальні по­ казники оцінки лікування були іс­тотно вищими для піретруму, ніж для плацебо (78±4, 57±5 відповідно; p<0,01); серед хворих з мігренню без аури ці значення істотно не відріз­нялися (72±2 для пижма, 61±3 для плацебо).

C.J. de Weerdt та співавт. (1996) включили в дослідження 50 паці­єнтів, у яких мігрень було діагнос­товано відповідно до критеріїв IHS (1988). Хворі, що страждали на мі­грень з аурою чи без неї, отриму­ вали 1 капсулу спиртового екстракту пижма (143 мг) або плацебо щодня. Вступна фаза дослідження передба­чала прийом плацебо упродовж 1 міс для усіх пацієнтів. Дослідники не ви­явили істотного впливу лікування на кількість чи інтенсивність мігре­ нозних атак. Оскільки до остаточного аналізу було включено тільки 44 учас­ники, слід обережно інтерпретувати отримані результати з огляду на неве­лику групу спостереження.

Дослідження D. Palevitch та спі­вавт. (1997) включа ло 57 хворих з мігренню віком 9-65 років. Під час відкритої підготовчої фази до­ слідження кожен пацієнт отриму­ вав 100 мг порошку сушеного листя піретруму щоденно протягом 2 міс. Згодом, під час подвійної сліпої фази, 1 група упродовж 30 днів отримувала плацебо, при цьому 2-га продовжила приймати пижмо (фаза 1). Надалі па­ цієнти групи лікування переходили до групи плацебо і навпаки (фаза 2). Інтенсивність нападів мігрені виз­ началася пацієнтами за числовою шкалою від 0 («немає болю») до 10 («найбільш інтенсивний біль»); важ­кість нудоти/блювання – за числовою аналоговою шкалою та спеціальною анкетою. Результати відкритої фази продемонстрували істотне зни­ження інтенсивності мігренозного болю на 4,27 пункту за 10-бальною шкалою після лікування листям піретруму порівняно з початковими величинами (p<0,001). У 1-й фазі до­слідження спостерігалося зниження інтенсивності мігрені в групі пижма (на 1,5±0,7) та зростання в групі пла­цебо (на 1,6±0,9) (p<0,01). У 2-й фазі ця тенденція зберігалася: інтенсив­ність мігрені знизилась у хворих, що застосовували піретрум (на 4,0±1,1), та зросла у хворих, що приймали плацебо (на 1,4±1,1). Спостерігалася також істотна різниця (p<0,001) у ви­раженості нудоти та блювання на ко­ ристь піретруму.

V. Pfaffenrath та співавт. (2002) про­вели подвійне сліпе плацебо-контро­льоване багатоцентрове рандомізоване дослідження (n=147), в якому 3 режими дозування СО2-екстракту пижма (2,08, 6,25 або 18,75 мг 3 р/день щодня протягом 12 тиж) порівнюва­лися з плацебо. В якості первинної кінцевої точки розглядалася загальна кількість нападів мігрені впродовж останніх 28 днів лікування порівняно з початковим показником. Автори не знайшли статистично значущої різниці, однак при аналізі окремих підгруп групи лікування було ви­явлено, що серед хворих з кількістю нападів мігрені на місяць ≥4 (n=49) екстракт пижма в дозі 6,25 г пока­зав істотну перевагу над плацебо (p=0,02).

H.C. Diener та співавт. (2005) про­вели подвійне сліпе плацебо-контр­ольоване багатоцентрове рандомізо­ване дослідження за участю хворих, в яких діагноз мігрені було постав­лено відповідно до критеріїв IHS (2000). Після 4-тижневого скринін­ гового періоду без профілактичних заходів 218 учасників було рандомі­ зовано до груп 6,25 мг CO2-екстракту пижма (n=108) або плацебо (n=110) 3 р/день щодня протягом 16 тиж. Пер­винною кінцевою точкою вважали загальну кількість нападів мігрені упродовж 1-го та 2-го етапів ліку­вання тривалістю по 28 днів кожен порівняно з початковою кількістю. Ефективність лікування була проаналізована в групі з 170 пацієнтів (пижмо: n=89, плацебо: n=81). Про­тягом 5-12 тижнів лікування частота нападів мігрені знизилась на 1,9 (з 4,8 до 2,9 атак/міс) у групі лікування та на 1,3 (з 4,8 до 3,5 атак/міс) у групі плацебо (p=0,0456). У групі терапії піретрумом також виявилась істотно більша кількість пацієнтів, які відпо­ віли на лікування, тобто осіб, в яких частота нападів знизилася більше ніж удвічі (30,3 проти 17,3% у групі плацебо; p=0,047), а також знизилася кількість днів на місяць з наявними симптомами мігрені (p=0,0353). Група пижма характеризувалася вищими показниками загальної ефективності як за оцінкою пацієнтів (p=0,024), так і на думку дослідників (p=0,035).

Безпека

Частка учасників, в яких спосте­рігалися ПЕ, істотно відрізнялась у різних дослідженнях, однак ста­тистично значущої різниці між час­тотою виникнення ПЕ в групі пла­цебо та групі лікування піретрумом у жодному дослідженні виявлено не було. Крім того, у 3 дослідженнях відзначено вищу частоту ПЕ під час застосування плацебо порівняно з піретрумом (Diener H.C. et al., 2005; Johnson E.S. et al., 1985; Murphy J.J. et al., 1988). C.J. de Weerdt та співавт. (1996) повідомили, що в жодного учасника дослідження не спостеріга­лося ПЕ. У випробуванні H.C. Diener та співавт. (2005) у 8,4% учасників групи пижма та 10,2% групи пла­цебо розвивалися ПЕ. V. Pfaffenrath та співавт. (2002) встановили частоту ПЕ на рівні 12,8-30,6% у групах різ­ного дозування екстракту піретруму та 28,6% в групі плацебо. E.S. Johnson та співавт. (1985) показали, що ПЕ виявлялися в 74% учасників групи лікування та 100% групи плацебо. J.J. Murphy та співавт. (1988) також вказують на нижчу частоту ПЕ в групі лікування піретрумом (28/72 проти 36/72 в групі плацебо).

Отже, виявлені ПЕ були помірно інтенсивними та оборотними. Най­більш часто зустрічалися шлунко­во-кишкові розлади. E.S. Johnson та співавт. (1985) виявили біль і скутість у суглобах та м’язах, а також симптоми з боку центральної нерво­вої системи (нервовість, тривожність, розлади сну) у 13 з 17 пацієнтів у фазі прийому плацебо після лікування піретрумом. Автори вважають, що ці ознаки в сукупності з відновленням симптомів мігрені є проявами істин­ного синдрому пост-піретруму, який може виникати за умов довготрива­лого вживання засобів на основі цієї рослини.

Серйозних ПЕ, пов’язаних з до­сліджуваним препаратом, не було виявлено в жодному з проаналізова­них досліджень. Загалом ПЕ, асоці­ йованими з вживанням піретруму, було мотивовано 13 відмов від по­дальшої участі в дослідженні, ПЕ, пов’язаними з плацебо – 8. ПЕ, що призводили до припинення участі в дослідженнях, переважно мали гастроінтестинальну природу. При­значення пижма не впливало на артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, масу тіла, а також гема­ тологічні та біохімічні показники в жодному з включених в огляд до­сліджень.

Обговорення

Таким чином, результати вклю­чених в огляд 6 досліджень є різно­рідними та надають докази низької якості. На підставі аналізу результатів недавніх випробувань (Diener H.C. et al., 2005) можна зробити висно­вок, що засоби на основі піретруму здатні знижувати частоту нападів мі­грені на 0,6 атак/міс порівняно з пла­цебо. Результати стосовно вторинних кінцевих точок залишаються непере­конливими.

Статистично значуще зниження частоти нападів мігрені було виявлено у 2 дослідженнях (Diener H.C. et al., 2005; Johnson E.S. et al., 1985), а також певних підгрупах інших випробувань, зокрема осіб з класичною мігренню (мігренню з аурою) (Murphy J.J. et al., 1988). 1 дослідження не виявило від­мінностей у групах плацебо та піре­труму (de Weerdt C.J. et al., 1996).

Із 5 досліджень, що оцінювали інтенсивність мігренозних атак (de Weerdt C.J. et al., 1996; Diener H.C. et al., 2005; Murphy J. J. et al., 1988; Palevitch D. et al., 1997; Pfaffenrath V. et al., 2002), тільки робота V. Palevitch та співавт. (1997) продемонстру­вала значуще покращення під впливом лікування. Три випробу­вання, що оцінювали тривалість нападів, не показали істотних від­мінностей між групами лікування та плацебо (Diener H.C. et al., 2005; Murphy J.J. et al., 1988; Pfaffenrath V. et al., 2002). Покращення загальної оцінки стану спостерігалося у ви­пробуваннях E. S. Johnson та спі­вавт. (1985) і H.C. Diener та співавт. (2005), а також у підгрупі хворих з класичною мігренню дослідження J.J. Murphy та співавт. (1988). Частота нудоти та блювання знизилася згідно з результатами E.S. Johnson та співавт. (1985), J.J. Murphy та співавт. (1988) і D. Palevitch та співавт. (1997), при цьому V. Pfaffenrath та співавт. (2002) не виявили жодної різниці за цим показником.

ПЕ в проаналізованих дослі­ дженнях загалом були помірними та оборотними. Найбільш часто від­значались утворення виразок рото­вої порожнини та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, осо­бливо за умов довготривалого за­ стосування препаратів піретруму. Таких проблем можливо уникнути, застосовуючи більш ретельно очи­щені засоби на основі пижма. Де­ якими авторами було описано син­дром пост-піретруму, який виникав у довготривалих користувачів цього засобу після припинення лікування (Johnson E.S. et al.,1985). Отримані дані свідчать про відносну безпеку застосування пероральних препа­ ратів пижма. Однак для виявлення важких чи рідкісних ПЕ, а також ПЕ за умов довготривалого застосування існує потреба в більшій кількості ін­ формації.

Суперечливість отриманих ре­зультатів можна пояснити тим, що проаналізовані дослідження характеризувались суттєвими відмінно­стями в дизайні, складі учасників, формі рослинного засобу (сухий порошковий екстракт пижма, спир­товий та CO2-екстракт) і критеріями кінцевих точок. Крім того, більшість досліджень включали малу кількість учасників, особливо в окремих під­ групах.

Пацієнтів було попереджено про необхідність припинення вживання будь-яких інших засобів для профілактики мігрені, проте застосування анальгетиків для ліквідації гострих нападів було дозволено, і частота його аналізувалася в 4 з проаналізованих досліджень. Вищий рівень спожи­вання анальгетиків у групі плацебо було показано у 2 із них (de Weerdt C.J. et al., 1996; Johnson E.S. et al., 1985), в одному не було виявлено різниці між групами лікування та плацебо (Pfaffenrath V. et al., 2002), а ще одне не включило дані стосовно вживання анальгетиків до кінцевого огляду (Diener H.C. et al., 2005).

Висновки: впровадження в практику

Отже, щодо ефективності застосу­вання піретруму для профілактики мігрені існує доказова база низької якості. Недавнє дослідження про­демонструвало зниження частоти нападів мігрені на 0,6 на місяць при лікуванні піретрумом порівняно з плацебо. Результати більш давніх досліджень, які характеризувалися меншою кількістю учасників, відмін­ностями дизайну та різними формами цього лікарського засобу, були супе­речливими. Препарати піретруму ді­вочого добре переносяться, значних ПЕ виявлено не було.

Отримані в зазначеному огляді загалом позитивні результати потре­бують підтвердження в більш масштабних та ретельних дослідженнях. Слід вжити усіх заходів для мінімізації відмінностей між випробуваннями шляхом чіткого визначення кінцевих точок та методів їх оцінки відповідно до рекомендацій IHS (Tfelt-Hansen P. et al., 2012). Майбутні дослідження по­ винні застосовувати стандартизовані екстракти піретруму та залучати учас­ ників з діагнозом мігрені, встановле­ним відповідно до чітких критеріїв.

ІНФОРМАЦІЯ

Джерело: Wider B., Pittler M.H., Ernst E. Feverfew for preventing migraine. Cochrane Database of Systematic Reviews, 4/2015

Переклад: Лариса Стрільчук

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Неврологія

19.01.2018 Неврологія Школа психотерапевта: управление сознанием

Работа психотерапевта, с какой стороны не взглянуть, заключается, по сути, в управлении сознанием больного. Управляемый контакт с пациентом заинтересует, пожалуй, многих врачей, в особенности семейной практики. Автор постарался собрать воедино полезную информацию....

19.01.2018 Неврологія Нейрональные мембраны и их фармакологическая регуляция в стратегии нейропротекции

Значительный рост частоты неврологической патологии в последние годы обусловливает стремительное развитие нейрофармакологии. В целом прогресс современной клинической медицины во многом определяется открытием новых биологически активных веществ. ...

19.01.2018 Неврологія Шкала коми FOUR

Оцінювання порушень свідомості в умовах відділень реанімації та інтенсивної терапії, особливо в інтубованих хворих, становить складну задачу з високою часткою суб’єктивізму. 2005 року E.F. Wijdicks із колегами з клініки Мейо (США) запропонували нову шкалу оцінки свідомості FOUR (Full Outline of UnResponsiveness), при створенні котрої враховано деякі недоліки широко застосовуваної шкали ком Глазго (ШКГ)....

19.01.2018 Неврологія Периферична міопатія як терапевтична «мішень» при хронічній серцевій недостатності

Процеси, що відбуваються в скелетних і дихальних м’язах при хронічній серцевій недо­статності (ХСН), відіграють надзвичайно важливу роль у патофізіології цього синдрому, впливаючи не тільки на формування відповідної клінічної симптоматики, а й на його прогресування та клінічний прогноз....