Нейросимпозіум-2017: нові можливості підвищення якості надання неврологічної допомоги населенню України

12-14 вересня в м. Одеса відбувся Міжнародний неврологічний конгрес «Нейросимпозіум», організаторами якого виступили Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) України, ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Українська асоціація болю голови за підтримки Міжнародної асоціації болю голови та Міжнародної академії медичної освіти (ГО «МАМО»). Захід став наймасштабнішою подією в українській неврології – ​у ньому взяли участь понад 850 лікарів-неврологів і фахівців суміжних із неврологією спеціальностей з України та з-за кордону.

На засіданнях конгресу його учасники обговорили такі наукові напрями:

• сучасні підходи до лікування головного болю;
• захворювання екстрапірамідної системи;
• гострі кути в діагностиці та терапії розсіяного склерозу;
• важливі аспекти захворювань периферичної нервової системи;
• нейроінфекції;
• сомнологія;
• терапевтичні та нейрохірургічні методики лікування епілепсії;
• нервово-м’язові захворювання та стратегії терапії;
• тактика ведення пацієнтів із судинною патологією;
• реабілітація хворих після інсульту;
• психосоматичні порушення, зокрема тривожно-депресивні розлади.

На засіданнях секцій конгресу проводили лекції з використанням інтерактивної методики викладання, були проведені теоретичні й практичні майстер-класи під керівництвом відомих учених з України, Франції, Великої Британії, Австрії, Іспанії, країн Балтії. Робота форуму розпочалася із засідання секції «Зіркові лекції». До уваги учасників організатори запропонували низку доповідей, теми яких є особливо актуальними для неврологів-практиків. Голова організаційного комітету симпозіуму – ректор ДВНЗ «Ужгородський національний університет», доктор медичних наук, професор Володимир Іванович Смоланка презентував доповідь «Хірургічне лікування гриж міжхребцевих дисків поперека: коли і кому?». Проблема розвитку гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу є вкрай актуальною. Існують підстави стверджувати, що близько половини людей, які страждають на біль у спині, мають зазначену патологію. До Міжнародного центру нейрохірургії (м. Київ) із цього приводу щороку звертаються 5 тисяч осіб. Операцію виконують лише одному з п’яти із них.

Думка провідного фахівця стосовно того, кому й коли потрібне хірургічне втручання, викликала зацікавленість усіх членів секції.

Іще однією гострою проблемою в галузі неврології є інсульт – захворювання, пов’язане з надзвичайно високим рівнем інвалідності й смертності. Особливо важливим є питання відновлення хворих після перенесеного інсульту. Завідувач відділення неврології будинку для людей похилого віку у Відні, завідувач неврологічного відділення клініки медичної реабілітації «Піраварт» (м. Бад-Піраварт, Австрія) Андреас Вінклер поділився з українськими колегами практичним досвідом Австрії стосовно нейрореабілітації хворих після перенесеного інсульту. Майже 80% пацієнтів з інсультом мають порушення рухових функцій, що істотно обмежує їхню життєдіяльність. При цьому рухи у верхніх кінцівках відновлюються значно гірше, ніж у нижніх. Під час первинного огляду хворого для вибору правильної тактики з подальшого лікування й реабілітації важливо правильно оцінити його стан і спрогнозувати можливості відновлення втрачених функцій. Одними з основних факторів, що впливають на успішність лікувально-реабілітаційної тактики в кожного конкретного пацієнта є розмір вогнища ураження в головному мозку (ГМ) та ступінь вираженості неврологічного дефіциту. Не менш важливими є цілісність кортикоспінальних шляхів (КСШ) і взаємозв’язок між півкулями ГМ. Передній КСШ забезпечує іннервацію м’язів шиї, тулуба та проксимального відділу верхніх кінцівок. У зв’язку з цим у клінічній практиці велику діагностичну цінність становить тест рухової активності руки (Action Research Arm Test, ARAT), за допомогою якого оцінюють функцію розгинання пальців і відведення плеча в паретичній кінцівці. Повного відновлення рухів можна очікувати у хворих, у яких ці рухи в ураженій кінцівці спостерігаються вже в перші 3 дні після інсульту. За відсутності означеної умови шанс відновлення цих рухів під час реабілітації зменшується до 20-25%.

У ході експериментів було показано, що відновлення рухів у верхній кінцівці можливе після виконання 400 однотипних вправ за рахунок формування синаптичних зв’язків у моторній корі ГМ (Remple et al., 2001). Схожого ефекту у хворих з інсультом можна досягти за допомогою методів фізичної реабілітації, зокрема методу терапії вимушеними рухами (іммобілізація здорової кінцівки й виконання необхідних маніпуляцій хворою кінцівкою). Проте реальна кількість повторень певних вправ, які зазвичай виконуються на одному сеансі ерготерапії, становить від 20 до 40. У рандомізованому клінічному дослідженні ICARE (n=361) було показано, що збільшення кількості виконання ураженою кінцівкою вправ удвічі не сприяє більш швидкому відновленню рухів. У гострому періоді інсульту в 50% випадків можливе і спонтанне відновлення рухів у паретичній кінцівці. Проте в ранньому відновному періоді (через 3-6 міс від початку захворювання) сеанси фізичної реабілітації для паретичної верхньої кінцівки високої інтенсивності (300 год) і великої тривалості (12 тиж) значною мірою сприяють більш швидкому відновленню рухових функцій ураженої верхньої кінцівки (M. Monkiewicz et al., 2015).

Одним із методів, який здатний позитивно модифікувати нейропластичність ГМ і сприяти підвищенню ефективності реабілітації, є неінвазивна стимуляція кори ГМ у вигляді транскраніальної прямої електричної стимуляції (tDCS) і транскраніальної магнітної стимуляції (TMS). Застосування методики має на меті активацію моторної кори ГМ шляхом впливу на неї струмом низької сили (1-2 мА) за допомогою двох електродів (анода й катода), які накладають на шкіру голови. З огляду на постійний домінантний вплив здорової півкулі на пошкоджену, в цьому випадку відбувається катодне пригнічення біоелектричної активності здорової півкулі чи анодна стимуляція пошкодженої півкулі. Необхідно зауважити, що за результатами метааналізу досліджень із застосуванням методу неінвазивної стимуляції кори ГМ було встановлено його позитивний вплив на відновлення рухових функцій у пацієнтів з інсультом (N. Kang et al., 2016).

Доктор медичних наук, професор кафедри неврології № 1 Національної медичної академії післядипломної освіти (НМАПО) ім. П.Л. Шупика (м. Київ) Тетяна Миколаївна Слободін започаткувала дискусію щодо непередбачуваних наслідків черепно-мозкових травм (ЧМТ) і нових підходів у їхній профілактиці. Нерідко трапляються випадки, коли пацієнти з тяжкою ЧМТ реабілітуються швидше й без особливих наслідків порівняно з пацієнтами з легкою ЧМТ, які навіть не завжди потребують госпіталізації. Це пов’язано з багатьма факторами, серед яких, зокрема, вік і стать пацієнта, його соматичний та психоемоційний стан на момент отримання травми, прийом певних груп лікарських засобів тощо. Лектор зауважила, що традиційне уявлення стосовно кращого прогнозу в дітей після перенесенного ЧМТ, безперечно, є хибним. Незрілість мозкових структур, нерівномірний ступінь мієлінізації нервових волокон, певні особливості гематоенцефалічного бар’єра зумовлюють гірший прогноз у дітей порівняно з дорослими (Field et al., 2003; Giza et al., 2005).

Зазвичай ступінь тяжкості ЧМТ визначають за результатами неврологічного огляду й нейропсихологічного тестування, за шкалою коми Глазго, тривалістю посттравматичної амнезії. Збереження соматичних, когнітивних і поведінково-афективних розладів більш ніж 3 міс класифікують як посткомоційний синдром (ПКС). Основними його проявами є головний біль, порушення уваги, зниження пам’яті, виконавчих функцій, дратівливість, пригнічений настрій і порушення сну. Згодом ПКС може трансформуватися в посттравматичну енцефалопатію. Проте для диференційного діагнозу ПКС важливо виключити прийом пацієнтом седативних препаратів, наявність цервікогенного чи мігренозного головного болю, порушення режиму сон-активність, вживання алкоголю й депресію.

Учасники заходу під час невимушеного спілкування в рамках «кави-паузи з експертом» за участю клінічного невролога та консультанта неврологічного відділення лікарні Литовського університету медичних наук, професора Кестутіса Петриконіса й завідувача кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії ДВНЗ «Ужгородський національний університет», доктора медичних наук, професора Михайла Михайловича Ороса обговорили тему тривоги, болю та їх менеджменту.

Роботу симпозіуму продовжили засідання секцій «Секрети фарватеру болю» та «Гра мозку», в рамках яких авторитетні експерти неврологічної галузі поділилися власним досвідом боротьби з больовими синдромами різної етіології й обговорили питання психосоматичних розладів.

Модератор секції «Судинні перехрестя неврології» завідувач відділення неврології № 1 КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Вадим Іванович Пашковський ініціював дискусію стосовно нових аспектів «проблеми Пілата». Йшлося про класифікацію та сучасні підходи в діагностиці й лікуванні розладів, які спричиняють інтенсивний головний біль. Мігрень – доволі поширене неврологічне захворювання, що виникає через низку причин, серед яких, зокрема, спосіб життя, негативний вплив екологічних чинників, емоційно-психологічний стан людини. Тож новітній погляд на природу цього захворювання є дуже актуальним.

В означеній секції, крім інших питань, активно обговорювалися досягнення й перспективи органопротекції шляхом блокади біосинтезу карнітину (доповідач – керівник відділу серцевої недостатності ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска» НАМН України» (м. Київ), доктор медичних наук, професор Леонід Георгійович Воронков). Керівник Каунаського центру інсульту, завідувач кафедри неврології Литовського університету медичних наук, професор Антанас Вайткус представив власні напрацювання, презентувавши доповідь «Домінантна півкуля та інсульт». Інсульт, який виникає в недомінуючій півкулі, характеризується більш тяжким перебігом і гіршим прогнозом. У таких пацієнтів порушується сприйняття власного тіла та орієнтація в просторі (феномен neglect – ігнорування сенсорної інформації з певних полів зору, пропріоцепції), виникають порушення коагуляційних властивостей крові та імунного статусу. Водночас спостерігається стабілізація артеріального тиску та схильність до брадикардії (E. Lenny et al., 2016). Так, інсульт у недомінуючій півкулі є фактором ризику раптової серцевої смерті у зв’язку з виникненням таких життєво загрозливих аритмій, як фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія за типом torsades de pointes, синдром подовженого QT тощо (R. Cheung et al., 2000).

Що стосується імунної відповіді в пацієнтів з інсультом, то вона залежить від того, яка півкуля уражена. Ліва півкуля відповідає за стимуляцію імунної системи (Geffen et al., 1994), права – за її пригнічення (Sullivan et al., 2004). Тому в разі розвитку інсульту в правій півкулі частіше спостерігаються алергічні реакції на призначену медикаментозну терапію й частіше виникають госпітальні інфекції (R. Mellilo et al., 2015). З огляду на це цікавою є пропозиція щодо лікування інфекційних ускладнень в умовах імунодефіциту шляхом пригнічення функції симпатичної нервової системи бета-блокаторами, що дає можливість уникнути антибіотикотерапії (M. Sykora et al., 2015).

Іще один важливий момент стосується періоду реабілітації пацієнтів з інсультом у недомінантній півкулі. Такі хворі потребують більшої кількості занять із логопедом, використання під час занять малюнків із різними предметами для більш швидкого запам’ятовування та відновлення мовленнєвих функцій.

Нейром’язові захворювання обговорювали на засіданні секції, в рамках якої виступили професори М.М. Орос і Т.М. Слободін, а також завідувач відділення неврології раннього віку КЗ «Дитяча міська клінічна лікарня № 5» (м. Дніпро) Ірина Василівна Македонська.

На засіданні секції «Досвід сусідів» завідувач кафедри неврології № 2 Харківського національного медичного університету, доктор медичних наук, професор Олена Леонідівна Товажнянська запросила до дискусії авторитетних колег із Молдови та Бельгії. Професор кафедри неврології Державного університету медицини та фармації ім. Миколи Тестеміцану Віталій Ліснік (Молдова) розповів про типові й атипові форми хронічних запальних демієлінізуючих полінейропатій, а головний невролог клініки Zorgsaam Zeeuws-Vlaanderen (м. Тернезен, Нідерланди), кандидат медичних наук Паскаль Прут (Бельгія) поділився власним досвідом роботи в цій сфері.

Наступного дня конгрес розпочав свою роботу із засідання одразу двох секцій. Проблемі судинних патологій ГМ присвятили доповіді завідувач відділу інформаційного аналізу та міжнародних наукових програм ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» (м. Київ), кандидат медичних наук, професор Сергій Георгійович Бурчинський; завідувач кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та медицини невідкладних станів факультету післядипломної освіти Донецького національного медичного університету МОЗ України (м. Лиман), член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Володимир Ілліч Черній; завідувач відділу судинної патології головного мозку ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Світлана Михайлівна Кузнєцова; завідувач кафедри шпитальної хірургії / хірургії № 2 Львівського національного медичного університету (ЛНМУ) ім. Данила Галицького, доктор медичних наук, професор Ігор Іванович Кобза; доцент кафедри неврології № 1 НМАПО ім. П.Л. Шупика Тетяна Іванівна Насонова.

Паралельно модератори – завідувач кафедри неврології та нейрохірургії факультету післядипломної освіти Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова Геннадій Сергійович Московко та провідний науковий співробітник відділу нейроінфекцій і розсіяного склерозу ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України», доктор медичних наук Ірина В’ячеславівна Богданова – спільно з колегами працювали над темою «Рухові розлади».

Лекцію щодо генетики хвороби Паркінсона прочитала член Міжнародної асоціації рухових розладів (International Movement Disorders Society), асистент неврології, нейрохірургії та психіатрії ДВНЗ «Ужгородський національний університет» Катерина Олегівна Карпінська. Про тактику ведення пацієнта з мультисистемною атрофією розповіла завідувач неврологічного відділення Одеської обласної клінічної лікарні, доцент кафедри неврології Одеського національного медичного університету (ОНМУ), кандидат медичних наук Ірина Вільївна Хубетова.

Доцент кафедри неврології та нейрохірургії ОНМУ, доктор медичних наук Юрій Іванович Горанський і завідувач кафедри психосоматичної медицини та психотерапії медико-психологічного факультету Національного медичного університету (НМУ) ім. О.О. Богомольця (м. Київ), доктор медичних наук Олег Созонтович Чабан акцентували увагу на сучасних підходах до психотерапії в неврології та психіатрії. Професор О.С. Чабан звернув увагу слухачів на роль емоційного компоненту при хронічному больовому синдромі та терапевтичних можливостях щодо його корекції. Хронічний біль завжди асоціюється з розладами настрою, особливо страхом, тривогою та депресією. Стійке порушення емоційного стану нерідко виливається в проблему тієї чи іншої системи організму. Це залежить від генетичних особливостей, характеру й типу особистості. З цього приводу можна процитувати слова відомого нейробіолога Джо Діспенза: «Мозок не відрізняє реальну ситуацію від надуманої. Включаються одні й ті самі нейронні механізми». У психосоматичних пацієнтів біль характеризується постійністю, середньою інтенсивністю, іррадіацією в різні частини тіла, посиленням уранці та слабшанням увечері, відсутністю ефекту при застосуванні аналгетиків. Відповідно до всіх міжнародних рекомендацій найголовнішим методом терапії в таких ситуаціях має бути саме психотерапія. Одним із нових методів, який дедалі більше використовують у своїй роботі психотерапевти, є майндфулнес – когнітивна терапія, що вважається доволі ефективною при застосовуванні у хворих із тривожно-депресивними розладами.

Значну увагу під час роботи конгресу було приділено проблемі болю. Саме ця тема стала головною в секції, на засіданні якої зі своїми доповідями виступили Т.І. Насонова та Г.С. Московко. На питання діагностики та лікування дегенеративних і запальних захворювань хребта звернула увагу під час виступу голова Тернопільського обласного товариства терапевтів, доктор медичних наук, професор Світлана Iванівна Сміян.

Професор Кестутіс Петриконіс (Литва) запропонував дискусію на тему «Остеопороз: чи існує проблема?». Проблема вторинного остеопорозу є наразі доволі актуальною в неврології. Насамперед це пов’язано з широким використанням глюкокортикостероїдів (ГКК) у лікуванні цілої низки нервових хвороб (розсіяного склерозу, запальних міопатій, міастенії тощо). Так, прийом ГКК навіть у мінімальних дозах (2,5 мг/добу) більш ніж 3 міс є фактором ризику виникнення остеопорозу за рахунок порушення обміну кальцію та пригнічення функції статевих гормонів (E. Hsu et al., 2017). Крім того, прийом антиконвульсантів спричинює зменшення мінеральної щільності кісток: встановлено, що це відбувається у 38-60% пацієнтів з епілепсією (K. Beerhorst et al., 2013). Розвиток цього побічного ефекту пояснюється негативним впливом окремих антиконвульсантів (карбамазепіну, вальпроату) на метаболізм вітаміну D і зниженням абсорбції кальцію в кишечнику. Останнім часом остеопороз дедалі частіше розглядають як новий компонент немоторних проявів хвороби Паркінсона (V. Metta et al., 2017). Це знову ж таки пов’язано з дефіцитом вітаміну D через вимушену іммобілізацію пацієнтів та нечастим і короткочасним перебуванням на сонячному світлі, що, у свою чергу, є предиктором кальцієвого дисметаболізму.

Головний позаштатний невролог м. Одеси Лілія Аркадіївна Звягіна провела для учасників конгресу майстер-клас «Нейросонографія у щоденній практиці невролога».

Секції «Психосоматика» (модератори – доктор медичних наук, професор кафедри психосоматичної медицини і психотерапії НМУ ім. О.О. Богомольця Олена Олександрівна Хаустова, завідувач кафедри рефлексотерапії Харківської медичної академії післядипломної освіти (ХМАПО), доктор медичних наук, професор Ольга Григорівна Морозова) та «Пароксизмальний мозок» (В.І. Смоланка, М.М. Орос) стали майданчиками для цікавої й пізнавальної дискусії провідних спеціалістів неврологічної та психіатричної галузей. Вона стосувалася таких станів, як тривога, психоемоційні та депресивні розлади, від яких потерпає більшість жителів планети. Про диференційний підхід до терапії вегетативних дисфункцій у пацієнтів із початковими проявами цереброваскулярної недостатності розповіла доцент кафедри неврології № 1 НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук Марина Анатоліївна Тріщинська.

Професор О.Г. Морозова під час свого виступу наголосила на актуальності психоемоційних порушень у клінічній неврологічній практиці. Для психосоматичної медицини притаманне своєрідне замкнене коло. Будь-яке соматичне неврологічне захворювання супроводжується тривожно-депресивними розладами. Водночас тривалі психоемоційні розлади здатні спровокувати розвиток соматичної патології. Так, депресія та тривога є вагомими факторами ризику розвитку цукрового діабету незалежно від наявності в пацієнта чітко встановлених інших факторів ризику цього захворювання (A. Engum et al., 2006).

Безперечно, одним з яскравих елементів психосоматичного діагнозу є синдром вегетативних дисфункцій (СВД), який часто спостерігається в осіб молодого віку, особливо жіночої статті, та, як правило, супроводжується тривожним, цефалгічним, м’язово-тонічним синдромом і кардіалгіями. Хоч як парадоксально, але поєднання всіх цих синдромів дає право кожному спеціалісту інтерпретувати їх у «свій» діагноз, який буде правильним. Так, приміром, у цьому випадку кардіолог найчастіше встановлює діагноз нейроциркуляторної дистонії за гіпертонічним типом, вертеброневролог – міофасціальну дисфункцію шийно-плечової локалізації з рефлекторною цефалгією напруги, невролог за умови наявності в анамнезі ЧМТ – посттравматичну енцефалопатію з пароксизмальним типом перебігу СВД. Таке різноманіття клінічних діагнозів на підставі одних і тих самих симптомів іще раз засвідчує, що «є лише один вид медицини й уся вона – психосоматична!».

На слуханнях багато уваги учасники конгресу приділили такому захворюванню, як епілепсія. Так, про клінічні й електрофізіологічні особливості фронтальної епілепсії розповів професор неврології Університету Лотарингії Луї Майяр (Франція), а доктор медичних наук, професор кафедри неврології ЛНМУ ім. Данила Галицького Лідія Борисівна Мар’єнко акцентувала увагу присутніх на новій класифікації епілептичних нападів, після чого розгорнулася цікава дискусія з приводу можливостей її запровадження в Україні.

Останній день симпозіуму розпочався роботою секції «Біль – вічна проблема» (модератори – О.Г. Морозова й завідувач кафедри неврології, психіатрії та наркології ДЗ «Луганський державний медичний університет» (м. Рубіжне), доктор медичних наук, професор Ігор Володимирович Романенко). Авторитетні експерти неврологічної галузі поділилися власним досвідом боротьби з болем різної етіології. Приводом для дискусії стали доповіді О.Г. Морозової та доктора медичних наук, професора кафедри рефлексотерапії ХМАПО Олександра Анатолійовича Ярошевського на тему «М’язово-скелетний біль: чи на всі механізми ми впливаємо?».

На засіданні секції «Параклініка, сон і пам’ять» (модератори – президент Української протиепілептичної ліги, віце-президент Української асоціації нейропсихофармакології, доктор медичних наук, професор Андрій Євгенович Дубенко; І.В. Богданова) йшлося про міжнародні стандарти діагностики та лікування хвороби Альцгеймера (доповідач – доктор медичних наук, професор кафедри неврології і рефлексотерапії НМАПО ім. П.Л. Шупика Євгеній Олександрович Труфанов). Присутні дискутували з багатьох актуальних питань, зокрема, чи потрібна ангіографія, якщо є дуплекс (голова Української асоціації нейросонології і церебральної гемодинаміки, доцент кафедри ультразвукової діагностики ХМАПО, кандидат медичних наук Валерій Йосипович Калашніков).

Із доповіддю «Тестування деменції» виступив завідувач кафедри пульмонології, фтизіатрії та фізіотерапії ДВНЗ «Ужгородський національний університет», доктор медичних наук, професор Олександр Романович Пулик. Відповідно до DSM-IV (Diagnostic and Statistical Мanual of Mental Disorders) до основних діагностичних критеріїв деменції належать порушення коротко- та довготривалої пам’яті, порушення принаймні ще однієї когнітивної функції (праксиса, гнозиса, мови, здатності до узагальнення, регуляції довільної діяльності), складнощі виконання професійних обов’язків у зв’язку з когнітивними розладами (КР) і збереження свідомості. Для визначення ступеня КР лікарі використовують велику кількість тестів. Проте найчастіше – опитувальник зниження пізнавальних здібностей осіб літнього віку (The Informant Questionnaire on Cognitive Decline in the Elderly, IQCODE), міні-тест оцінки психічного статусу (Mini Mental State Examination, – MMSE), батарею тестів для оцінки лобної дисфункції (Frontal Assement Battery, FAB), тест малювання годинника, тест запам’ятовування 10 слів, а також спеціальне експериментально-психологічне завдання з використанням таблиць Шульте, діагностична цінність яких полягає в можливості об’єктивізації клінічних симптомів захворювання, точному визначенні його стадії, що надалі вплине на вибір лікувальної тактики.

Паралельно відбулися майстер-клас (доктор медичних наук, професор кафедри неврології ОНМУ Олександр Миколайович Стоянов) і конкурс молодих учених, на яких розглядалися такі теми, як «Непередбачувані коморбідності хвороби Паркінсона», «Практика лікування парезів при невропатії та радикулопатії», «Когнітивні та емоційні порушення в пацієнтів у ранній період інсультів».

Завершила конгрес секція «Автоімунні процеси та нервова система», під час засідання якої проректор з наукової роботи та міжнародних зв’язків, завідувач кафедри неврології ЛНМУ ім. Данила Галицького Тетяна Іванівна Негрич виступила з доповіддю «Спінальні вогнища: чи завжди це демієлінізація?». Завідувач кафедри неврології ОНМУ, кандидат медичних наук Тетяна Миколаївна Муратова ознайомила слухачів із сучасним поглядом на проблему розсіяного склерозу.

На переконання учасників Міжнародного неврологічного конгресу, вітчизняних і зарубіжних фахівців неврологічного профілю, «Нейросимпозіум» став визначною подією не лише для української нейрохірургії, а й для всієї світової медичної спільноти, яка сьогодні об’єднує зусилля в пошуках новітніх методик і підходів до лікування неврологічних розладів. Учені-неврологи з усього світу зібралися разом, аби поділитися досвідом у боротьбі з грізним наступом на людство «хвороб цивілізації», посилення актуальності яких пов’язують із негативним впливом на організм людини наслідків науково-технічного прогресу та сучасного способу життя.

«Розглянуті на симпозіумі результати наукових досліджень і впровадження їх у практичну діяльність у різних напрямах галузі нейрохірургії та нейрореабілітації сприятимуть зростанню рівня надання нейрохірургічної допомоги населенню України, поліпшенню якості життя пролікованих пацієнтів, покращенню показників відновлення їхньої працездатності та ефективному використанню ресурсів галузі охорони здоров’я», – наголосив, підбиваючи підсумки симпозіуму, В.І. Смоланка.

Співголова симпозіуму М.М. Орос підкреслив, що навчальна конференція відбувається вже дев’ятий рік поспіль і щороку її організатори докладають максимум зусиль, аби отримані тут знання допомагали покращити практичні навички неврологів, психіатрів, психотерапевтів, лікарів суміжних із неврологією спеціальностей. Для цього до участі в заході організатори запрошують найкращих лекторів не тільки з України, а й із-за кордону. «Щоразу після конференції ми повертаємося до свого медичного закладу з бажанням робити більше й досягати нових успіхів», – резюмував Михайло Орос.

Організатори конгресу та його учасники висловили подяку компаніям та організаціям, завдяки підтримці яких відбулася ця знакова для української неврології подія: ТОВ «Др. Редді’з Лабораторіз», ТОВ «Фарма Старт», ПАТ «Фармак», ТОВ «Санофі-Авентіс Україна», групі компаній «Рост», «Евер Нейро Фарма ГмбХ», ТОВ «Кусум Фарм», ПАТ «Київський вітамінний завод», ТОВ «Сандоз-Україна», корпорації «Артеріум», ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ», представництву «Нобель Iлач Санаї Ве Тiджарет», компанії World Medicine, ТОВ «Ділео Фарма», представництву «АС «Гріндекс», представництву «Юніфарм ІНК», представництву «Вьорваг Фарма ГмбХ і Ко.КГ», ТОВ «КРКА Україна», ПрАТ «Біофарма», ТОВ « Здраво», ЗАТ «Фармліга», ТОВ «Фармацевтична компанія «Здоров’я», ТОВ «Юрія-фарм», ТОВ «Бі-Фарма Україна», представництву АТ «Босналек», представництву «Альпен Фарма АГ», представництву АС «Олайнфарм», ТОВ «Інтерхім».

Бажання та готовність зробити свій внесок у благородну справу підвищення якості й доступності медичної допомоги людям – це свідчення високої соціальної відповідальності цих компаній, організацій, комерційних структур і якої сьогодні чекає від бізнесу українське суспільство.

Більш докладно з матеріалами Нейросимпозіуму можна ознайомитися на каналі ГО «МАМО»: https://www.youtube.com/channel/UCcCmxwE-9B3GIoz73IV5NUQ.

Підготувала Людмила Онищук