Лечение рака щитовидной железы: какова роль КАРБИМАЗОЛа?

04.12.2017

Статья в формате PDF.

Наблюдение за пациентами с дифференцированным раком щитовидной железы (РЩЖ) подразумевает оценку уровня тиреоглобулина и степени поглощения 131I при сцинтиграфии всего тела в динамике. Эти показатели зависят от стимуляции тиреотропным гормоном (ТТГ), обеспечить которую после тиреоидэктомии можно либо с помощью временной отмены тироксина (Т4), либо посредством введения рекомбинантного человеческого ТТГ. Поскольку второй вариант является дорогостоящим и недоступен во многих лечебных учреждениях, H. Farghaly и соавт. (2014) изучили возможность применения КАРБИМАЗОЛа для повышения уровня ТТГ у пациентов с дифференцированным РЩЖ после тиреоидэктомии, у которых с помощью отмены Т4 не удается достичь необходимого повышения секреции ТТГ.

Проспективное исследование включило 15 пациентов с дифференцированным РЩЖ, перенесших тотальную тиреоидэктомию, у которых после отмены тироксина на 4 нед уровень ТТГ не поднялся >30 мМЕ/л, что необходимо для проведения сцинтиграфии с 131I. Все участники получали КАРБИМАЗОЛ в дозе по 10 мг 3 р/сут в течение 2 нед, после чего у них снова оценивали уровень ТТГ. Если он превышал 30 мМЕ/л, проводилась сцинтиграфия, если нет – ​увеличивали дозу КАРБИМАЗОЛа до 15 мг 3 р/сут еще на 1 или 2 нед, а затем снова оценивали уровень ТТГ.

Повысить уровень ТТГ до уровня >30 мМЕ/л у 7 пациентов удалось с помощью применения ­КАРБИМАЗОЛа в дозе 30 мг/сут в течение 2 нед. Еще 7 участникам ­исследования доза ­КАРБИМАЗОЛа была увеличена до 45 мг/сут, а прием ее продлен на 1-2 нед, после чего еще у 4 пациентов уровень ТТГ достиг необходимого. В итоге у 11 пациентов из 15 (73,3%) удалось добиться повышения уровня ТТГ >30 мМЕ/л. Проведенная этим пациентам сцинтиграфия всего тела с 131I показала наличие резидуальной ткани ЩЗ / опухоли в ложе ЩЗ, и у 4 пациентов были выявлены отдаленные метастазы. Средний уровень ТТГ до применения ­КАРБИМАЗОЛа ­ составил 9,957±5,9 мМЕ/л, а после курса лечения – ​25,8±14,6 мМЕ/л (р<0,0001).

Выводы. У пациентов с РЩЖ и большим резидуальным остатком ткани ЩЗ / опухолями или функционирующими метастазами, у которых отмена Т4 не обеспечивает необходимого для выполнения сцинтиграфии уровня ТТГ, а рекомбинатный человеческий ТТГ недоступен, может быть использован ­КАРБИМАЗОЛ для повышения уровня ТТГ, последующего сцинтиграфического исследования и лечения радиоактивным йодом.

Farghaly Н. et al. Management of cancer thyroid: Is there a role for carbimazole?
J Nucl Med May 2014, vol. 55 no. supplement 1 480.

Подготовила Наталья Мищенко

Тематичний номер «Діабетологія, Тиреоїдологія, Метаболічні розлади» № 3 (39), жовтень 2017 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Ендокринологія

24.03.2024 Терапія та сімейна медицина Ендокринологія Вітамін D і ризик цукрового діабету 2 типу в пацієнтів із предіабетом

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, цукровий діабет (ЦД) – ​це група метаболічних розладів, що характеризуються гіперглікемією, яка є наслідком дефектів секреції інсуліну, дії інсуліну або обох цих чинників. За останні 15 років поширеність діабету зросла в усьому світі (Guariguata et al., 2014). Згідно з даними Diabetes Atlas (IDF), глобальна поширеність діабету серед осіб віком 20-79 років становила 10,5% (536,6 млн у 2021 році; очікується, що вона зросте до 12,2% (783,2 млн у 2045 році (Sun et al., 2022). Наразі триває Програма профілактики діабету (ППД), метою якої є визначити, які підходи до зниження інсулінорезистентності (ІР) можуть допомогти в створенні профілактичних заходів ЦД 2 типу (The Diabetes Prevention Program (DPP), 2002). У цьому світлі визначення впливу вітаміну D на розвиток ЦД є актуальним питанням....

24.03.2024 Терапія та сімейна медицина Ендокринологія Посттравматичний стресовий розлад і метаболічний синдром

Внутрішній біологічний годинник людини тісно та двоспрямовано пов’язаний зі стресовою системою. Критична втрата гармонійного часового порядку на різних рівнях організації може вплинути на фундаментальні властивості нейроендокринної, імунної та вегетативної систем, що спричиняє порушення біоповедінкових адаптаційних механізмів із підвищеною чутливістю до стресу й уразливості. Поєднання декількох хвороб зумовлює двоспрямованість патофізіологічних змін....

24.03.2024 Терапія та сімейна медицина Ендокринологія Протизапальні ефекти метформіну: нові молекулярні мішені

Метформін – ​протидіабетичний препарат першої лінії, який пригнічує глюконеогенез у печінці і в такий спосіб знижує рівні глюкози в крові. Крім того, він знижує ризик кардіоваскулярних подій, чинить нефропротекторний ефект і здатен подовжувати тривалість життя. Завдяки цим властивостям метформін нині розглядають як мультифункціональний препарат і дедалі частіше застосовують для лікування та профілактики різноманітних захворювань....

12.03.2024 Терапія та сімейна медицина Ендокринологія Чинники, пов’язані з низькою прихильністю до лікування у пацієнтів із діабетом 2 типу, та особлива роль метформіну

Сучасне лікування хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу включає зміну способу життя і медикаментозну терапію для контролю глікемії та профілактики ускладнень. Проте дослідження показують, що на практиці небагато хворих досягають контролю захворювання (частково через погану прихильність до лікування). Частка пацієнтів, які дотримуються протидіабетичної терапії, коливається від 33 до 93% (упродовж 6-24 міс) [1, 2]....