Пероральний декскетопрофену трометамол (Дексалгін®) у лікуванні легкого та помірного болю

11.12.2017

Декскетопрофен (Дексалгін®, «Берлін-Хемі») – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) групи похідних пропіонової кислоти, енантіомер кетопрофену. Кетопрофен являє собою рацемічну суміш R(-) та S(+) енантіомерів у рівних пропорціях, і тільки S(+)-енантіомер (декскетопрофен) має аналгетичну активність. R(-)-енантіомер не лише позбавлений аналгетичної дії, а й виявляє ульцерогенну активність. Отже, застосування декскетопрофену в половинній дозі порівняно з кетопрофеном дозволяє отримати аналогічний знеболювальний ефект при кращій гастроінтестинальній безпеці та вдвічі меншому метаболічному навантаженні.

Фармакокінетика і фармакодинаміка

Декскетопрофен чинить потужні знеболювальний, протизапальний та жарознижувальний ефекти завдяки комплексним механізмам. Інгібування циклооксигенази (ЦОГ) 1 та 2 типу під дією декскетопрофену зменшує активність цього ферменту в каскаді арахідонової кислоти, що знижує синтез простагландинів (PGE1, PGE2, PGD2, PGE2α), простацикліну (PGI2) і тромбоксану (TxA2, TxB2) як медіаторів болю, запалення та лихоманки. Декскетопрофен продемонстрував знеболювальну та протизапальну дію на периферичному та центральному рівнях, зокрема завдяки інгібуванню ЦОГ‑1 у центральній нервовій системі (ЦНС).

Декскетопрофен є ліпофільною речовиною, проте у вигляді трометамолової солі він дуже добре розчиняється у воді. Саме тому після перорального прийому декскетопрофену трометамол швидко й повністю розчиняється у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту (ШКТ) з низькою експозицією у про­світі кишечнику. Після абсорбції, яка відбувається шляхом пасивної дифузії та активного транспорту крізь кишковий епітелій, трометамолова сіль швидко гідролізується в плазмі, і декскетопрофен відновлює свою ліпофільність, що дозволяє йому швидко досягати ЦНС. Максимальна концентрація у плазмі (Cmax) відзначається через 15-45 хв; цей час може дещо подовжуватись у разі прийому на повний шлунок. При використанні декскетопрофену в дозі 25 мг 3 р/добу кумуляції не відбувається, 73-82% прийнятої дози виводиться із сечею у вигляді неактивного метаболіту. У хворих похилого віку, а також у пацієнтів з легкою нирковою або печінковою недостатністю рекомендується застосовувати нижчі дози препарату.

Клінічна ефективність

Клінічну ефективність декскетопрофену трометамолу було доведено в систематичному огляді та мета­аналізі 35 досліджень за участю 6380 пацієнтів з гострим і хронічним болем. У 12 із цих досліджень декскетопрофен був достовірно ефективнішим за плацебо. У дослідженнях з активним контролем декскетопрофен виявив принаймні таку саму ефективність, як і препарати порівняння, але мав більш швидкий початок дії.

Застосування всіх НПЗП може супроводжуватися побічними ефектами з боку ШКТ. Проте низька частота гастроінтестинальних подій, що спостерігалась у після­маркетинговому періоді, свідчить про доцільність призначення декскетопрофену навіть натщесерце, аби пов­ною мірою скористатися швидкою дією препарату.

Зубний біль

У 7 рандомізованих дослідженнях оцінювали анал­гетичну ефективність перорального декскетопрофену трометамолу в 994 пацієнтів на моделі болю при екстракції третього моляра. Декскетопрофен у дозах від 10 до 50 мг в обох режимах призначення (за 30 хв до або після втручання) був значно ефективнішим за плацебо. У порівняльному дослідженні з ібупрофеном 600 мг декскетопрофен завдяки швидкій дії забезпечив краще знеболення протягом першої години після хірургічного втручання (р<0,007).

М’язово-скелетний біль

J. L. Marenco і співавт. (2000) у 117 пацієнтів з остео­артритом колінного суглоба порівнювали ефективність декскетопрофену трометамолу 25 мг 3 р/добу та диклофенаку 50 мг 3 р/добу. Після 2 тижнів лікування інтенсивність болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ) зменшилась у 43% пацієнтів групи ­декскетопрофену та у 29% хворих групи диклофенаку (р=0,027). У 3-тижневому дослідженні J. Beltran і спів­авт. (1998) у подібній популяції хворих декскетопрофену трометамол 25 мг 3 р/добу був значно ефективнішим за кетопрофен 50 мг 3 р/добу. У дослідженні B. Metscher і співавт. (2001) пацієнтів з болем у спині помірної і високої інтенсивності (>5 см за ВАШ) рандомізували для лікування декскетопрофену трометамолом 25 мг 3 р/добу або трамадолом 50 мг 3 р/добу протягом 7 днів. У разі нестерпного болю пацієнтам обох груп дозволялося додатково приймати парацетамол не більше 2 г/добу. Починаючи з 4-го дня лікування біль під час рухів був значно меншим у групі декскетопрофену порівняно з групою трамадолу (р=0,044). Крім того, упродовж лікування в пацієнтів зменшувався нічний біль із різницею 22,9% на користь декскетопрофену. Пацієнти групи декскетопрофену потребували додаткового призначення парацетамолу лише в 1-й день лікування, натомість хворі групи трамадолу застосовували парацетамол протягом 3 днів (р=0,011). Частота тяжких побічних ефектів була значно нижчою в разі лікування декскетопрофеном (р=0,026).

Біль, пов’язаний із злоякісними новоутвореннями

Біль різної локалізації відзначається практично в усіх хворих на рак. Нестероїдним протизапальним препаратам належить важлива роль в усуненні соматичного, вісцерального болю, болю внаслідок інфільтрації м’яких тканин, після хірургічних втручань тощо. У 70% пацієнтів з пізніми стадіями раку розвивається метастатичне ураження кісток, яке асоціюється з інтенсивним болем, патологічними переломами та компресією спинного мозку; це призводить до погіршення якості життя та зниження функціональних можливостей хворих. За рекомендаціями ВООЗ, аналгетики є першою сходинкою лікування ракового болю легкої або помірної інтенсивності; у разі сильного болю їх можна поєднувати з опіоїдами.

У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні M. J. Rodriguez і співавт. (2003) вивчали ефективність перорального декскетопрофену трометамолу 25 мг 4 р/добу порівняно з кеторолаком 10 мг 4 р/добу в пацієнтів з болем внаслідок кісткових метастазів. Початкова інтенсивність болю становила >40 мм за 100 мм ВАШ. Після 7 днів лікування обидва препарати зменшували біль, проте інтенсивність за ВАШ була значно нижчою в групі декскетопрофену (8,5±2,3 vs 9,7±2,9 мм; р=0,04). Зменшення болю на ≥20 мм ВАШ порівняно з початковим показником досягли 75 і 65% пацієнтів груп декскетопрофену та кеторолаку відповідно. Під кінець спостереження знеболення оцінили як «ефективне» або «дуже ефективне» 76% пацієнтів, які отримували декскетопрофен, та 67% хворих, що приймали кеторолак. Пацієнтів з побічними ефектами було значно менше в групі декскетопрофену (16%) порівняно з групою кеторолаку (24%).

Мігрень

На мігрень страждає кожна п’ята жінка у віковій групі 25-50 років. Важлива роль у патогенезі захворювання належить простагландинам, що обґрунтовує доцільність застосування НПЗП. Ідеальний НПЗП для лікування нападу мігрені повинен забезпечувати швидку знеболювальну дію завдяки потужному інгібуванню простагландинів. G. Allais і співавт. (2000) вивчали декскетопрофену трометамол у жінок, які страждали на мігрень з аурою або без такої. Пацієнтки були проінструктовані приймати 25 мг декскетопрофену при перших ознаках нападу мігрені, оцінюючи динаміку болю перед прийомом препарату, потім через 30, 60, 120 і 240 хв. Результати показали, що на лікування декскетопрофену трометамолом відповідають 69% пацієнток, значне зниження інтенсивності болю спостерігалося вже через 30 хв після прийому. Декскетопрофен також достовірно зменшував вираженість супутніх симптомів мігрені на 72% протягом 240 хв після прийому.

Дисменорея

Дисменорея в той чи інший період життя спостерігається в 50% жінок. Цей стан часто поєднується з іншими патологічними симптомами, як-от біль у попереку, запаморочення, нудота, головний біль і діарея. Встановлено, що в жінок із первинною дисменореєю під час менструації в ендометрії збільшуються синтез та вивільнення простагландинів, які підвищують скоротливість матки та викликають біль. Оскільки НПЗП є ефективними у 80-85% пацієнток із дисменореєю, вони вважаються першою лінією лікування цього синд­рому. У рандомізованому дослідженні M. Ezcurdia і співавт. (1998) порівнювали ефективність і безпеку декскетопрофену трометамолу та кетопрофену в жінок з первинною дисменореєю. Обидва препарати мали хорошу переносимість і за ефективністю зменшення проявів дисменореї значно перевершували плацебо.

Безпека

Головною проблемою при застосуванні НПЗП у клінічній практиці є ризик шлунково-кишкових побічних ефектів, зокрема виразок, кровотеч і перфорацій. Профіль безпеки декскетопрофену трометамолу був оцінений у післямаркетинговому дослідженні НПЗП у великій вибірці пацієнтів з легким та помірним ­гострим болем, яких спостерігали лікарі загальної практики (Came X. et al., 2009). У 65% пацієнтів відзначався м’язово-скелетний біль, у 20% – головний біль. Приблизно 42% пацієнтів мали супутні захворювання, найчастіше артеріальну гіпертензію та діабет. Загалом в аналіз включили 7337 пацієнтів, з яких 5429 отримували декскетопрофен у дозах від 12,5 до 75 мг. Застосування декскетопрофену асоціювалося з найнижчою частотою небажаних подій (3,6%), зіставною з такою в разі використання парацетамолу (2,7%) (р<0,0001 порівняно з іншими досліджуваними НПЗП). За шлунково-кишковою переносимістю декскетопрофен був подібний до ібупрофену, натомість найвища поширеність гастроінтестинальних ускладнень спостерігалась у групах піроксикаму й ацеклофенаку.

Висновки

Декскетопрофен (Дексалгін®) як сучасний НПЗП був розроблений з метою підвищення знеболювальної активності, більш швидкої дії та зменшення побічних ефектів. Усі ці завдання були успішно реалізовані завдяки виключенню з рацемічної суміші неактивного ­R(-)-енантімомера та створенню трометамолової солі, що забезпечує швидке всмоктування в ШКТ та раннє проникнення у ЦНС. Понад чверть століття клінічного застосування довели високу знеболювальну ефективність декскетопрофену трометамолу при ­гострому та хронічному болю різної етіології, як-от зубний біль, дисменорея, біль після хірургічних втручань, біль у м’язах, головний біль, біль у спині, біль від кісткових метастазів тощо. Важливо, що висока клінічна ефективність декскетопрофену трометамолу поєднується з його відмінною переносимістю, зокрема з боку ШКТ. Показання до застосування декскетопрофену трометамолу включають симптоматичне лікування станів, що супроводжуються болем легкої або помірної інтенсивності. Препарат призначають по 12,5 мг кожні 4-6 год або 25 мг кожні 8 год, не перевищуючи добову дозу 75 мг. Тривалість лікування декскетопрофеном рекомендується обмежувати часом наявності больових симптомів.

Список літератури знаходиться в редакції.
Стаття друкується в скороченні.

Vellucci R. Il dexketoprofene trometamolo orale nel trattamento del dolore lieve-moderato. Farmaci 2010; 9 (2): 1-9.

Переклав з італ. Олексій Терещенко

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 22 (419), листопад 2017 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Терапія та сімейна медицина

27.03.2024 Терапія та сімейна медицина Бенфотіамін: фокус на терапевтичний потенціал

Тіамін (вітамін В1) – важливий вітамін, який відіграє вирішальну роль в енергетичному обміні та метаболічних процесах організму загалом. Він необхідний для функціонування нервової системи, серця і м’язів. Дефіцит тіаміну (ДТ) спричиняє різноманітні розлади, зумовлені ураженням нервів периферичної та центральної нервової системи (ЦНС). Для компенсації ДТ розроблено попередники тіаміну з високою біодоступністю, представником яких є бенфотіамін. Пропонуємо до вашої уваги огляд досліджень щодо корисних терапевтичних ефектів тіаміну та бенфотіаміну, продемонстрованих у доклінічних і клінічних дослідженнях....

24.03.2024 Гастроентерологія Терапія та сімейна медицина Основні напрями використання ітоприду гідрохлориду в лікуванні патології шлунково-кишкового тракту

Актуальність проблеми порушень моторної функції шлунково-кишкового тракту (ШКТ) за останні десятиліття значно зросла, що пов’язано з великою поширеністю в світі та в Україні цієї патології. Удосконалення фармакотерапії порушень моторики ШКТ та широке впровадження сучасних лікарських засобів у клінічну практику є на сьогодні важливим завданням внутрішньої медицини....

24.03.2024 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Розувастатин і розувастатин/езетиміб у лікуванні гіперхолестеринемії

Дисліпідемія та атеросклеротичні серцево-судинні захворювання (АСССЗ) є провідною причиною передчасної смерті в усьому світі (Bianconi V. et al., 2021). Гіперхолестеринемія – ​третій за поширеністю (після артеріальної гіпертензії та дієтологічних порушень) фактор кардіоваскулярного ризику в світі (Roth G.A. et al., 2020), а в низці європейських країн і, зокрема, в Польщі вона посідає перше місце. Актуальні дані свідчать, що 70% дорослого населення Польщі страждають на гіперхолестеринемію (Banach M. et al., 2023). Загалом дані Польщі як сусідньої східноєвропейської країни можна екстраполювати і на Україну....

24.03.2024 Терапія та сімейна медицина Життя в дослідженні нових ліків

Однією із найвагоміших знахідок із часу відкриття дигіталісу Нобелівський комітет назвав синтез і дослідження β-блокаторів, які зараз мають провідні стабільні позиції у лікуванні більшості серцево-судинних хвороб (ішемічна хвороба серця – ​стенокардія, гострий коронарний синдром, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, тахіаритмії) (Радченко О.М., 2010). Це епохальне відкриття зроблено під керівництвом британського фармаколога Джеймса Блека (James Whyte Black), який отримав за нього Нобелівську премію в 1988 році. ...