Бриджинг-тромбопрофілактика в періопераційному періоді у пацієнтів із супутньою кардіальною патологією

15.12.2017

За матеріалами науково-практичної конференції, присвяченої  Всесвітньому дню тромбозу, «Тромбопрофілактика в Україні. Сучасні світові тенденції» (13 жовтня, м. Київ)

Близько 4 млн пацієнтів у Північній Америці та 5 млн (1% населення) в Європейському Союзі приймають непрямі антикоагулянти (НАК), найпоширенішим із яких є варфарин. Показання до їх застосування, як правило, пожиттєві. Найчастіше це профілактика кардіоемболічного інсульту при фібриляції передсердь (ФП). Від 20 до 50% пацієнтів із ФП іноді вимушені на короткий час припинити прийом НАК у зв’язку з оперативним втручанням або інвазивною маніпуляцією, що супроводжується ризиком кровотечі. Для утримання балансу між геморагічним і тромботичним ризиками такі пацієнти потребують тимчасового переходу на більш керовану антикоагуляційну терапію гепаринами.

Практичні аспекти цієї проблеми висвітлив завідувач відділення інтенсивної терапії та анестезіології Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, лікар-анес­тезіолог ви­щої категорії ­Сергій ­Олександ­рович ­Кондратенко.

Ризик тромбозу при ко­роткочасному припиненні прийому НАК відносно низький (у середньому 3%), але наслідки можуть бути тяжкими. Ішемічний інсульт у 70% випадків призводить до інвалідизації чи смерті. У пацієнтів, які одно­часно приймають подвійну антитромбо­цитарну терапію та НАК після стентування коронарних артерій, при відміні такої терапії може розвинутися тромбоз стента, що загрожує повторним інфарктом міокарда й також може стати фатальним.

Для кращого розуміння процесів, які відбуваються при призначенні та відміні антикоагуляційної терапії, слід розглянути точки прикладання ефектів різних анти­коагулянтів у каскаді згортання крові.

Дія нефракціонованого гепарину (НФГ), який усе ще досить часто використовують для тромбопрофілактики в умовах хірургічного стаціонару, реалізується як прямим впливом на тромбін, так і опосередковано – ​через антитромбін ІІІ (АТ ІІІ). Низькомолекулярні гепарини (НМГ) чинять антикоагуляційний ефект через АТ ІІІ.

У системі ендогенних антикоагуляційних факторів дуже важливу роль відіграє протеїн С, який часто недооцінюють. Протеїн С належить до вітамін-К-залежних білків, він інактивує V та VIII фактори згортання. У свою чергу, V фактор є коферментом, який прискорює дію Х фактора з переведення протромбіну в тромбін. Серед населення дефіцит протеїну С виявляється в 1 з 250 осіб. Описано близько 160 генетичних мутацій, які призводять до цього стану. У структурі вроджених тромбо­філій, які можуть спричиняти судинні тромбози, дефіцит протеїну С займає 0,5%. А найпоширенішою спадковою тромбофілією серед населення Європи (20-64%) є хвороба Лейдена – ­генетичний ­дефект V фактора, що порушує його взаємо­дію з Х фактором, унаслідок чого значно підвищується схильність до тромбо­утворення. Загалом спадкові дефекти сис­теми згортання крові (­тромбофілії) ­спричиняють, за різними оцінками, від 31 до 91% випадків судинних тромбозів.

Характерною особливістю антитромботичної дії НМГ із найменшою молекулярною масою – ​Фраксипарину (надропарин) і беміпарину – ​є позитивний вплив на активність природних антикоагулянтів протеїну С та АТ ІІІ. При застосуванні НМГ із малою молекулярною масою починаючи з другої доби відбувається зростання рівня протеїну С та АТ ІІІ, а максимальний приріст спостерігається на п’яту добу. Цей факт перекликається з більш ранньою інформацією про те, що НМГ ІІ генерації (беміпарин) та І генерації з малою молекулярною масою (Фраксипарин) виявили найвищу ефективність щодо ступеня регресії тромбу при лікуванні гострого тромбозу глибоких вен (A. Gomes-Outes et al., 2004).

Отже, повернімося до практичного питання: як вести пацієнта з кардіальною патологією, що приймає НАК і потребує планового оперативного втручання? Можливі три варіанти: не відміняти НАК, відмінити НАК за кілька днів до операції, застосувати бриджинг-терапію.

Якщо терапія варфарином не була достатньо ефективною й міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) на момент початку операції перебуває в безпечних межах – ​1,6-1,9 (протромбіновий індекс, ПТІ – ​62,5-52%), прийом НАК можна не припиняти, але за умови невикористання регіональних методів знеболювання.

Другий варіант – ​тимчасова відміна НАК за 2-3 доби до запланованої операції й відновлення прийому в першу добу після­операційного періоду.

Найбільш безпечним для пацієнта є третій варіант – ​застосування бриджинг-терапії (від англ. bridge – ​міст), яка полягає в тимчасовому призначенні парентеральних антикоагулянтів (НМГ або НФГ) у проміжок часу, коли НАК відмінено перед операцією та коли його ефект іще не відновився після початку прийому в післяопераційному періоді (рис.). Принцип бриджинг-терапії ґрунтується на інформації про швидкість і тривалість ефекту різних антикоагулянтів.

Рис. Методика бриджинг-терапії

За 72 год до операції слід припинити прийом НАК. У середньому через 36 год МНВ знижується до 1,9. Із цього моменту починається введення гепарину в профілактичних дозах. Після операції прийом НАК відновлюється в той самий вечір. Стабільний антикоагуляційний ефект НАК настає в середньому через 48 год після відновлення прийому. Якщо для термінової нейтралізації дії НАК при ургентній операції пацієнту вводили вітамін К у відносно великих дозах (5-10 мг внутрішньовенно), в післяопераційному періоді протягом перших двох днів дозу НАК збільшують удвічі, з наступним зменшенням дози до доопераційного рівня.

За добу до операції необхідно проконт­ролювати МНВ. Якщо МНВ <1,4 (ПТІ >70%), то це свідчить, що концентрація прокоагуляційних факторів перебуває в безпечних межах для виконання втручання. Якщо МНВ >1,5, то ймовірність підвищеної кровоточивості велика, й у такому разі слід призначити вітамін К1 у дозі 1 мг перорально. Концентрація К-залежних факторів згортання відновлюється в середньому через 24 год.

НФГ має перевагу над НМГ лише у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі. Якщо антикоагулянтна профілактика проводиться НФГ, його відміняють за 4-6 год до операції. При застосуванні НМГ II покоління (беміпарин) його введення припиняють за добу до операції, а останню дозу зменшують на 50%. Якщо НМГ уводиться двічі на добу, то вечірнє введення перед операцією слід пропустити.

Відновлювати терапію НМГ для профілактики венозного тромбозу слід через 12-24 год після операції, маючи на увазі, що бажаний антикоагуляційний ефект розвинеться через 24-72 год (нагадаю, що пацієнт знову приймає НАК із вечора після операції). Призначення НФГ або НМГ у терапевтичних дозах для профілактики артеріальних тромбозів за умови досягнення адекватного хірургічного гемостазу здійснюють через 48-72 год. Якщо адекватного гемостазу не досягнуто, то гепаринотерапію починають пізніше 72 год у профілактичних дозах або зовсім відмовляються від неї.
Отже, тривалість одночасного пер­орального прийому НАК і парентерального введення прямого антикоагулянту в середньому становить 4-5 діб. Початкові етапи підвищення МНВ відбуваються за рахунок зниження концентрації фактора VII, але для ефективного запобігання тромбозу необхідно також знизити концентрацію ІІ та Х факторів на 50%, що настає через 4-5 діб. Тому бриджинг-терапію гепаринами в післяопераційному періоді припиняють, коли протягом двох діб МНВ утримується на рівні 2-3.

Дещо складнішим є керування гемостазом в умовах ургентності, коли потрібна невідкладна операція. Для термінової нейт­ралізації дії НАК застосовують вітамін К1. Уведення в організм вітаміну К забезпечує накопичення в печінці відновленої форми вітаміну й синтез повноцінних К-залежних прокоагулянтів до безпечних рівнів, але для цього потрібен час – ​доба чи більше. У разі введення вітаміну К у дозі 5-10 мг внутрішньовенно МНВ нормалізується через 6-24 год, а відновлення концентрації факторів ІХ і Х відбувається більш ніж за добу. За необхідності швидкого включення в гемостаз К-залежних прокоагуляційних факторів потрібне їх екзогенне введення у складі концентрату протромбінового комплексу (КПК) або свіжозамороженої плазми (СЗП).

СЗП уводиться в дозі 10-40 мл на кг маси тіла й забезпечує прокоагуляційний ефект протягом 2-6 год. Головним недоліком при використанні СЗП як донатора факторів згортання є необхідність уведення великого об’єму – ​в середньому 3-4 л, що неприйнятно для пацієнтів із кардіальною патологією. Тому кращою альтернативою є введення КПК (20-50 Од/кг) або рекомбінантного активованого фактора VII (10-50 мкг/кг). Їхній ефект настає через 15-40 хв, а недоліком є коротка тривалість дії – ​близько 6 год, що зумовлює необхідність повторного введення.

У разі потреби швидко нейтралізувати ефекти НАК тактика залежить від терміновості операції. Якщо до операції помірної травматичності є 6-12 год, необхідно відмінити НАК, увести вітамін К у дозі 5-10 мг внутрішньовенно, проконтролювати МНВ перед операцією.

Якщо до операції високої травматичності є 6-12 год, необхідно відмінити НАК, увести вітамін К1 у дозі 5-10 мг внутрішньо­венно, проконтролювати МНВ через 6 год і за потреби (при збереженні високих значень МНВ) повторно ввести вітамін К.

Якщо до операції менше 6 год, необхідно відмінити НАК, увести вітамін К1 у дозі 5-10 мг внутрішньовенно та додатково КПК або СЗП, а перед операцією ще раз проконтролювати МНВ.

У разі виникнення кровотечі на тлі прийому НАК (наприклад, зі шлунково-­кишкового тракту) слід відмінити НАК, а після ендоскопічної зупинки кровотечі чи іншого інвазивного лікування за необхідності антикоагулянтної терапії перевести пацієнта на 1-2 тиж на ін’єкції НМГ або НФГ. При цьому слід пам’ятати, що НМГ (наприклад, Фраксипарин) знижують ризик повторної кровотечі порівняно з НФГ.

Наразі дедалі більше пацієнтів із кардіо­логічними показаннями переходять на прийом нових пероральних анти­коагулянтів, які мають беззаперечні переваги перед НАК. Ривароксабан – ​прямий інгібітор Ха фактора згортання з періодом напіввиведення 7-17 год, що дає змогу безпечно розпочинати оперативне втручання вже через добу після його відміни. Дабігатран – ​одновалентний селективний прямий інгібітор тромбіну з періодом напів­виведення 14-17 год. Його перевагою в плані періопераційної безпеки є наявність специфічного антидота (праксбінд), який у разі необхідності може повністю нейтралізувати антикоагуляційний ефект і відновити показники згортання крові протягом 1,7-4 год.

Підготував Дмитро Молчанов

Тематичний номер «Кардіологія, Ревматологія, Кардіохірургія» № 5 (54) листопад 2017 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Кардіологія

23.04.2024 Кардіологія Ревматологія Терапія та сімейна медицина Застосування препаратів кальцію і кальцифікація судин: чи є зв’язок?

Як відомо, кальцій бере участь у низці життєво важливих функцій. Хоча більшість досліджень добавок кальцію фокусувалися переважно на стані кісткової тканини та профілактиці остеопорозу, сприятливий вплив цього мінералу є значно ширшим і включає протидію артеріальній гіпертензії (передусім у осіб молодого віку, вагітних та потомства матерів, які приймали достатню кількість кальцію під час вагітності), профілактику колоректальних аденом, зниження вмісту холестерину тощо (Cormick G., Belizan J.M., 2019)....

23.04.2024 Кардіологія Неврологія Терапія та сімейна медицина Особливості ведення пацієнтів із торакалгією

Торакалгія – симптом, пов’язаний із захворюваннями хребта. Проте біль у грудній клітці може зустрічатися за багатьох інших захворювань, тому лікарям загальної практики важливо проводити ретельну диференційну діагностику цього патологічного стану та своєчасно визначати, в яких випадках торакалгії необхідна консультація невролога. В березні відбувся семінар «Академія сімейного лікаря. Біль у грудній клітці. Алгоритм дій сімейного лікаря та перенаправлення до профільного спеціаліста». Слово мала завідувачка кафедри неврології Харківського національного медичного університету, доктор медичних наук, професор Олена Леонідівна Товажнянська з доповіддю «Торакалгія. Коли потрібен невролог»....

23.04.2024 Кардіологія Вплив АСК на серцево-судинний ризик в осіб із підвищеним рівнем ліпопротеїну (а)

Рівень ліпопротеїну (a) >50 мг/дл спостерігається в ≈20-25% населення і пов’язаний із підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ) [1]. Ліпопротеїн (a) задіяний в атерогенезі та судинному запаленні, а також може відігравати певну роль у тромбозі через антифібринолітичну дію і взаємодію із тромбоцитами [2, 3]. Дієта та фізична активність не впливають на рівень ліпопротеїну (a); специфічної терапії для його зниження також не існує. Підвищений ризик ССЗ, пов’язаний з ліпопротеїном (а), залишається навіть у пацієнтів, які приймають статини [4]. Саме тому існує критична потреба в терапії для зниження цього ризику, особливо в первинній профілактиці. ...

23.04.2024 Кардіологія Ревматологія Терапія та сімейна медицина Протизапальний ефект фебуксостату при безсимптомній гіперурикемії: новий аналіз дослідження PRIZE

Запалення відіграє важливу роль у розвитку багатьох хронічних захворювань, зокрема атеросклерозу. Нещодавно було встановлено, що гіперурикемія спричиняє запалення ендотеліальних клітин судин, ендотеліальну дисфункцію та, зрештою, атеросклероз. Експериментальна робота Mizuno та співавт. (2019), у якій було продемонстровано здатність фебуксостату пригнічувати запальні цитокіни, привернула увагу дослідників до протизапальних ефектів уратзнижувальних препаратів. Кількість лейкоцитів – ​надійний маркер запалення, пов’язаний із різними кардіоваскулярними захворюваннями, як-от ішемічна хвороба серця; у багатьох попередніх дослідженнях його використовували для оцінки протизапального ефекту терапевтичного втручання. Мета нового аналізу дослідження PRIZE – ​вивчити вплив фебуксостату на кількість лейкоцитів у пацієнтів із безсимптомною гіперурикемією....