0 %

Небулайзерна терапія в лікуванні бронхообструктивного синдрому у дітей

25.12.2017

Стаття у форматі PDF.

Тему лікування дітей з бронхообструктивним синдромом (БОС) під час XII Конгресу педіатрів України «Актуальні проблеми педіатрії» продовжила авторитетний вітчизняний вчений та досвідчений лікар-практик, головний спеціаліст з дитячої алергології Департаменту охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації, завідувач кафедри педіатрії № 2 Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, доктор медичних наук, професор Леся Василівна Беш. У своїй доповіді вона докладно розглянула можливості застосування небулайзерної терапії в таких пацієнтів.

– Згідно з даними епідеміологічного дослідження ISAAC (Inter­na­tional Study of Asthma and Allergies in Child­hood), рецидивний синд­ром свистячого утрудненого дихання з подовженим видихом (так званий візинг – wheezing) зустрічається у 29,2% ди­тячого населення України.

На жаль, зараз респіраторна патологія дедалі частіше дебютує вже з перших днів та місяців життя дитини. Зростання частоти патології органів дихання у дітей першого року життя значною мірою зумовлено успішним виходжуванням передчасно народжених дітей із вкрай низькою масою тіла при народженні, які тривалий час перебувають на штучній вентиляції легень (ШВЛ). Існують наукові дані про те, що в кожної 3-ї дитини, котра знаходилася на ШВЛ у неонатальному періоді, у ранньому дитячому віці спостерігаються повторні та хронічні бронхолегеневі захворювання, рецидивуючі епізоди недиференційованої тяжкої бронхообструкції тощо.

У сучасних стандартах терапії гострих обструктивних станів респіраторного тракту в дітей, зокрема загострень бронхіальної астми (БА), препаратами першого вибору є бронхолітики та інгаляційні глюкокортикостероїди (ІГКС), а оптимальним способом введення ­ліків є небулайзер.

Сучасна бронхолітична терапія передбачає застосування β2-агоністів короткої дії, холінолітиків або їх комбінацій. Ефективне лікування БОС неможливо уявити без застосування кортикостероїдів, і сьогодні оптимальною альтернативою системним препаратам цієї групи є саме ІГКС. Вони забезпечують швидше настання клінічного ефекту за рахунок безпосереднього впливу на слизову оболонку бронхів, який реалізується через судинозвужувальний ефект та зниження бронхіального кровотоку, а також через змен­шення ексудації плазми та продукції мокротиння в дихальних шляхах.

Незалежно від основного захворювання, на тлі якого розвивається гострий БОС, найкращим способом введення ліків, безумовно, є небулізація. Небулайзери можуть використовувати пацієнти різного віку, оскільки при цьому не потрібно координувати дихання чи затримувати видих. У разі введення через небулайзер кількість препарату, що надходить до легень, не залежить від швидкості вдиху.

Небулайзерна терапія має багато істотних переваг:

  • швидке і значне поліпшення стану ­пацієнта внаслідок ефективного надходження лікарської речовини до бронхів;
  • легка техніка інгаляцій;
  • можливість використання небулайзерів на всіх етапах надання медичної допомоги.

При застосуванні небулайзерної терапії в реальній клінічній практиці слід враховувати деякі важливі практичні нюанси. У дітей раннього віку для досягнення очікуваного ефекту небулайзерної терапії надзвичайно важливе значення має те, як прилягає до обличчя маска.

Важливо, що через небулайзер можна одночасно вводити бронхолітики та ІГКС. Серед останніх препаратом вибору для застосування у педіатричній практиці під час загос­трень БА на сьогодні, безумовно, є будесонід (Пульмікорт суспензія), який чинить швидкий терапевтичний ефект та характеризується високим профілем безпеки. Швидке роз­чинення молекули будесоніду в дихальних шляхах (середній час розчи­нення в рідині, що вкриває дихальні шляхи, становить лише 6 хв) забезпечує швидкий початок дії суспензії Пульмікорт та робить її препаратом вибору для надання швидкої медичної допомоги пацієнтам під час загострень БА.

Пульмікорт суспензія дозволена до застосування у дітей вже з 6-місячного віку.

Слід також зазначити, що саме будесонід – ​єдиний ІГКС, віднесений до класу ­безпеки В за класифікацією Управління з контро­лю якості харчових продуктів та лікарських препаратів (FDA) США та доз­­волений до застосування навіть під час вагіт­ності.

Кожна госпіталізація з приводу загострення БА – ​це поразка в лікуванні, адже загострення захворювання часто свідчить про помилки у веденні пацієнта. Тому лікувальна тактика після загострення БА передбачає збільшення обсягу базисної терапії у всіх пацієнтів для полегшення симптомів та нормалізації показників функції дихання.

Враховуючи складну економічну ситуацію в нашій країні, вкрай важливо, що в рамках реалізації програми «Доступні ліки» препарат Пульмікорт (суспензія для розпилення) внесений до Реєстру лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню при БА (наказ МОЗ України від 26.07.2017 № 856 «Про затвердження Реєстру лікарських засобів, вартість яких підлягає відшкодуванню станом на 26 липня 2017 року»).

На жаль, у реальній клінічній практиці діти з діагностованою БА необґрунтовано отримують антибіотики, відхаркувальні засоби, спазмолітики, імуномодулятори, а інколи – ​всі ці препарати одночасно. Окрім цього, значну кількість дітей й досі лікують епізодично – ​від нападу до нападу – ​бронхолітичними засобами, і вони зовсім не отримують базисного лікування. Припускаються і таких помилок, як довготривала інфузійна терапія, застосування фізіотерапевтичного лікування та використання недозволених засобів для інгаляційного лікування.

Кожен лікар повинен пам’ятати про те, що для небулайзерної терапії заборонено використовувати:

  • масляні розчини – ​через ризик виникнення масляної пневмонії, яка не має зворотнього розвитку;
  • відвари трав – ​оскільки частки сус­пензії є більшими, ніж розміри часток респірабельної фракції;
  • розчини системних ГКС і теофілін – ​вони не чинять топічної дії.

На сьогодні немає доказової бази, яка обґрунтовувала б застосування для небулайзерної терапії астми мінеральних вод, антисептиків чи пролонгованих β2-агоністів, отже, така практика є недоцільною та офіційно не дозволеною.

У розпорядженні кожного лікаря є широкі можливості для вибору лікар­ського ­засобу та шляху його введення, і, зви­чайно, при цьому він повинен врахувати ­уподобання кожного конкретного пацієнта та навчити його правильній техніці ­інга­ляції.
Усе це в підсумку визначається вмінням лікаря працювати з пацієнтом.

Підготувала Олена Терещенко

Тематичний номер «Педіатрія» №4 (43), грудень 2017 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Педіатрія

26.12.2017 Педіатрія Применение ибупрофена в мягкожелатиновых капсулах (Гофен) при лихорадке у детей

Термин «лихорадка» является многогранным, в разные времена обозначавшим разные понятия: собственно заболевание, благоприятный/неблагоприятный симптом, отдельный диагностический признак. Даже в наше время подходы и мнения ученых, врачей разных специальностей, родителей и авторов официальных рекомендаций по поводу лечения лихорадки (E. Purssell, 2014) различаются. ...

26.12.2017 Педіатрія Інструментальні методи дослідження в дитячій кардіології: електрокардіографія

Продовження. Початок – ​у № 3 (42), 2017 р., стор. 54-57. На сторінках цього тематичного номера ми продовжуємо знайомити педіатрів із практичними аспектами та діагностичними можливостями методу ЕКГ. У цій публікації буде докладно, з наведенням прикладів розглянута ЕКГ-діагностика гіпертрофій міокарда, а також порушень серцевого ритму у дітей. ...

26.12.2017 Педіатрія Влияние экстракта тимьяна на тонус гладкой мускулатуры дыхательных путей и мукоцилиарный клиренс

Экстракт тимьяна (чабреца) – ​известное лекарственное средство растительного происхождения, обладающее бронхолитическими и секретомоторными свойствами. Ученые из Отдела фармакологии Института медицинской химии г. Мюнстера (Германия) провели интересное исследование, в ходе которого изучали влия­ние экстракта чабреца на β2-рецепторы в экспериментах по оценке конкурентного связывания и расслабляющего влияния на гладкую мускулатуру трахеи у крыс....

26.12.2017 Педіатрія Міокардит у дітей

Міокардит – ​це запальне захворювання міокарда, яке виникає внаслідок впливу різноманітних факторів та супроводжується інфільтрацією імунними клітинами та некрозом кардіоміоцитів [2]. Показники поширеності міокардиту серед дитячого населення визначити вкрай складно через брак достатньо чутливих та специфічних діагностичних критеріїв із застосуванням неінвазивних методів дослідження. За даними M.C. Levine, D. Klugman, S.J. Teach (2010), частота гострого міокардиту становить приблизно 1 випадок на 100 тис. [24]. За наявними клінічними даними, міокардит виявляють у 0,6-1,7% госпіталізованих хворих, здебільшого при аутопсії (0,4-12,8%). ...