Урядовий вісник: про проблеми та шляхи їх вирішення

Однією з ключових тем останнього у 2017 році засідання Комітету Верховної Ради (ВР) з питань охорони здоров’я, яке відбулося 19 грудня, стали законопроекти, спрямовані на покращення соціальної захищеності людей з інвалідністю.

Права та пільги людей з інвалідністю: «ні!» дискримінації
В Україні зареєстровано понад 2,64 млн осіб з інвалідністю (5,7% від загальної кількості населення). Найважливішим міжнародним документом, що визначає права цієї групи, є Конвенція ООН про права інвалідів, ратифікована Україною 16 грудня 2009 року. Проте діюче національне законодавство з питань соціального захисту і реабілітації, забезпечення зайнятості та працевлаштування працездатних людей з особливими потребами в багатьох положеннях суперечить зазначеному документу та не відповідає соціальній моделі інвалідності, яка передбачає та забезпечує залучення таких осіб до ефективної участі в житті суспільства на рівні з іншими громадянами.

Зокрема, в Україні система медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) досі підпорядкована Міністерству охорони здоров’я (МОЗ), а не центральному органу виконавчої влади з питань соціальної політики, як це є в країнах Європи (Німеччина, Фінляндія, Швеція, Норвегія, Велика Британія, Франція, Литва, Австрія), Японії, РФ.

«Наразі діяльність МСЕК має вкрай непрозорий і закритий характер. Вони вважаються одними з найбільш корумпованих установ у сфері державної соціальної політики. Непоодинокі факти, коли інвалідність та пов’язане з нею відповідне пенсійне забезпечення у МСЕК можна отримати за хабар. Масовими є випадки, коли права осіб з інвалідністю, які справді потребують соціального захисту з боку держави, обмежуються і порушуються, про що свідчать численні скарги, публікації у ЗМІ про корупцію і зловживання у МСЕК.

Наприклад, згідно із законодавством людину, у якої відсутня кінцівка, МСЕК не має права викликати на підтвердження інвалідності, а дитину з інвалідністю – відправляти на засідання МСЕК в інше місто, проте ці норми не виконуються. Реформування МСЕК давно на часі», – прокоментувала Олександра Володимирівна Кужель, народний депутат, автор законопроекту про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціальної захищеності інвалідів в Україні (р. № 4803).

Вона запропонувала створити Державну службу з питань МСЕК і реабілітації; забрати повноваження МСЕК з МОЗ; розширити права всеукраїнських громадських об’єднань осіб з інвалідністю стосовно присутності на засіданнях МСЕК; запровадити спеціалізований публічний облік працездатних людей з інвалідністю за територіями (місцевостями) їх проживання, наявними на них вакансіями; спрос­тити отримання пільг при оподаткуванні підприємствам, які працевлаштовують таких осіб.

«Потребує реформування і діюча система щодо пільгового транспортного обслуговування осіб з інвалідністю. Зараз вони та супроводжуючі особи (не більше 1, що супроводжує людину або дитину з інвалідністю) мають право на знижку 50% від вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту тільки в період з 1 жовтня по 15 травня, хоча найбільш сприятливим для реабілітації є саме теплий період року. Заслуговує на увагу і той факт, що зобов’язання щодо працевлаштування осіб з інвалідністю покладаються лише на комерційні підприємства, держава виключила себе з цього переліку. Але чому, приміром, особа з інвалідністю не може працювати у ВР чи Кабміні?» – озвучила риторичне запитання Олександра Володимирівна.

За даними Романа Романовича Ілика, заступника міністра охорони здоров’я, в Україні функціонує 363 МСЕК, до яких залучено 1403 лікаря-експерта, які щороку оглядають близько мільйона осіб з інвалідністю. «Те, що система МСЕК вимагає реформування, не викликає жодних сумнівів. Чи не найбільше звернень громадян стосуються саме її корупційної діяльності. Питання передачі МСЕК у підпорядкування Мінсоцполітики не є новим, воно обговорюється з 2005 р. і має як переваги, так і недоліки», – висловив точку зору Р. Р. Ілик. За переконанням представників МОЗ, експертиза повинна бути незалежною і не підпорядковуватися ані МОЗ, ані Мінсоцполітики; у протилежному випадку виникне конфлікт інтересів: «Не може міністерство, яке здійснює соціальні виплати, призначати інвалідність».

Члени Комітету підтримали проекти про внесення змін до деяких законів України стосовно підвищення соціальної захищеності інвалідів в Україні (р. № 4803) та про внесення змін до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» стосовно захисту інтересів дітей з інвалідністю (р. № 4803-1).

Майже половина дітей з інвалідністю отримує путівки в санаторії МОЗ переважно в осінньо-зимовий період, причому зі скороченими термінами перебування, тоді як влітку більшість путівок реалізується санаторіями на комерційних засадах. Законопроект р. № 4803-1 регламентує, що діти з інвалідністю за наявності медичних показань мають право на першочергове безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками виключно в літній період. Їм та супровідним особам надається право на безкоштовний проїзд на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня та знижка 50% із 16 травня по 30 вересня.

Лікарняні каси як можливий механізм удосконалення фінансування медичної галузі
Лікарняні каси (загалом понад 200) діють у багатьох містах України, таких як Вознесенськ, Ізмаїл, Чернігів, Суми, Полтава, Житомир тощо.

Саме вони свого часу стали ініціаторами створення і реалізації в нашій державі формулярної системи. Перший лікарський формуляр вийшов 2000 року в Житомирській області за підтримки американського проекту «Раціональний фармацевтичний менеджмент».

«Лікарняні каси – це альтернативне джерело фінансування, розраховане на невеличкі села, містечка, колективи. По суті, це спосіб взаємодопомоги. В Україні ситуації, коли хворому доводиться брати кредит чи продавати майно, аби оплатити лікування, на жаль, не рідкість. У таких випадках лікарняні каси можуть надати відчутну допомогу. Варто підкреслити, що ця стратегія не конкурує ані з медичним страхуванням, ані з державним фінансуванням. Світова практика демонструє хороші результати, однак в Україні відсутній належний механізм законодавчого регулювання діяльності лікарняних кас», – зазначив автор законопроекту № 5664 Антон Володимирович Яценко, народний депутат.

«Ініціатива узаконити наявність лікарняних кас не нова, – підкреслив Олег Степанович Мусій, заступник голови Комітету. – Законопроект № 5664 якраз і передбачає створення відповідного законодавчого базису для регулювання механізмів додаткового фінансування недофінансованої системи охорони здоров’я. У разі запровадження загальнообов’язкового державного медичного страхування в лікарняних касах не було би сенсу. Однак невідомо, коли з’явиться система страхової медицини».

«Активно працюють лікарняні каси в Житомирській області, де кількість членів перевищує 200 тис. осіб. Невеликий членський внесок (близько 50 грн) дає можливість покривати окремі випадки за рахунок коштів лікарняних кас (до 10 тис. грн). На їх базі функціонують експертні комісії, які аналізують, що можна, а що ні призначати хворому відповідно до протоколів лікування, – прокоментував Р. Р. Ілик. – Наразі діяльність лікарняних кас врегульована Законом України «Про громадські об’єднання» і «Про благодійну діяльність та благодійні організації»; вони утворюються у формі благодійних організацій або громадських об’єднань зі статусом юридичної особи, є неприбутковими організаціями. Створення лікарняних кас не корелює з Концепцією реформування фінансування системи охорони здоров’я, тому слід доопрацювати законопроект з метою уникнення конфлікту його положень з нормами діючого законодавства».

Ірина Володимирівна Сисоєнко, заступник голови Комітету, підтримала законопроект, проте теж вказала на необхідність його доопрацювання: «Такі джерела фінансування важливі для населення нашої держави. Крім Житомирської області, позитивним є досвід м. Чорноморська, де об’єдналися члени трудових колективів. Велика кількість діючих у країні лікарняних кас – вагома підстава для забезпечення законодавчого врегулювання їх роботи.

Разом із тим законопроект № 5664 має і певні недоліки: не визначені взаємодія між лікувальними закладами та лікарняними касами; обсяг і види медичної допомоги, яка надаватиметься членам лікарняної каси. Ці моменти слід врахувати між першим і другим читанням».

«Насправді лікарняна каса – форма солідарного медичного страхування. Сплачувати незначну суму, аби отримати щось більше, – це не благодійність, – наголосив Олексій Миколайович Кириченко, член Комітету. – Недоцільно «дробити» ресурси. До того ж, роблячи внески в лікарняну касу, потенційний пацієнт не може передбачити, коли й куди доведеться звернутися по допомогу. Можна 10 років сплачувати внески в одну лікарняну касу, а потрапити в ДТП в іншому регіоні і пройти лікування власним коштом. Не варто виключати можливість існування лікарняних кас, але слід прийняти концептуальне рішення, що визначає таку форму фінансування лише як додаткову опцію».

Ігор Михайлович Шурма, член Комітету, повідомив, що в Харківській області практика лікарняних кас не прижилася: «Якби діяльність лікарняних кас вписувалася в Концепцію розвитку національної системи охорони здоров’я, ми могли би розглядати їх як складову. А робити «ініціативу заради ініціативи», на мій погляд, не варто».

«Законопроект про лікарняні каси не має ніякого відношення до реформування системи охорони здоров’я. Він дозволить лише частково і тимчасово врегулювати катастрофічну ситуацію в медицині. Якщо вдасться затвердити законопроект про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування, потреба в лікарняних касах зникне», – додала Ольга Вадимівна Богомолець, голова Комітету.
Після тривалих обговорень законопроект № 5664 було відправлено на доопрацювання.

Результати засідання
До порядку денного сьомої сесії ВР VIII скликання включено проекти законів про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення оздоровлення дітей та реабілітації інвалідів (р. № 7185); про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення надання первинної та профілактичної медичної допомоги дітям (р. № 7197); про внесення змін до деяких законів України щодо захисту населення від інфекційних хвороб (р. № 7198).

Законопроект про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей застосування податкової соціальної пільги (р. № 5665) повернуто на доопрацювання; про внесення змін до Податкового кодексу України щодо скасування оподаткування податком на додану вартість операцій з продажу та постачання на території України лікарських засобів вітчизняного виробництва (р. № 6012) – відхилено.

Результати моніторингу післявакцинальних реакцій при застосуванні вакцини АКДП
Народні депутати заслухали інформацію МОЗ про результати моніторингу післявакцинальних реакцій при застосуванні вакцини АКДП (адсорбована кашлюково-дифтерійно-правцева) з цільноклітинним кашлюковим компонентом, централізовано закупленої МОЗ із залученням міжнародних спеціалізованих організацій.

Як запевнили представники МОЗ, ця вакцина має відповідні показники якості й безпеки, її виробництво відповідає стандартам GMP і вимогам ВООЗ: «Було провакциновано 250 тис. дітей. Спектр побічних ефектів відповідав прогнозованому (вказаному в інструкції).

Спостерігалися підвищення температури тіла, біль у місці введення, набряк. Їх частота варіювала в межах 3,3-7,3%, тоді як допустимий показник при використанні целюлярної вакцини згідно з рекомендаціями ВООЗ – до 10%».

Обговоривши звіт, члени Комітету дійшли консолідованого висновку: внаслідок закупівлі та застосування для імунізації населення вакцини АКДП із цільноклітинним кашлюковим компонентом суттєво зросла кількість побічних реакцій у вакцинованих, що пов’язано з її високою реактогенністю; тож, якщо одна вакцина характеризується частотою негативних ефектів на рівні 7%, а інша – 0,7%, безумовно, слід обирати якісніші та безпечніші ліки.

Комітет ухвалив рішення про звернення до МОЗ України з рекомендацією не закуповувати вакцину АКДП із цільноклітинним кашлюковим компонентом, а надавати перевагу ацелюлярній вакцині, а також до Генеральної прокуратури України з проханням про проведення розслідування щодо наявності обґрунтованих підстав для ухвалення відповідними посадовими особами МОЗ України рішення стосовно закупівлі зазначеної вакцини для масової імунізації дитячого населення.

Одним рядком

• Народні депутати підтримали пропозицію звернутися до Кабінету Міністрів України з проханням вжити заходів щодо виключення ДП «Укрвакцина» МОЗ України (єдине логістичне державне підприємство, що має склади, де можливе дотримання вимог холодового ланцюга) з Переліку об’єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2017-2020 рр.
• Від Комітету буде направлено звернення до Тернопільської обласної ради з проханням про недопущення ліквідації Кременецького обласного дитячого психоневрологічного санаторію.
• Утворено підкомітет з питань медичної освіти та науки, кадрової політики та запобігання корупції у сфері охорони здоров’я.

Підготувала Ольга Радучич

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 1 (422), січень 2018 р.