Громадська організація «Всеукраїнське об’єднання захисту медичних працівників»

На запитання читачів відповідає юрист громадської організації «Всеукраїнське об’єднання захисту медичних працівників» (ГО «ВОЗМП») Лілія Секелик.

? Чи потрібно для отримання ліцензії на медичну практику мати акт/довідку санітарно-епідеміологічної станції (СЕС) або лабораторного центру?

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 285 (далі – Умови), до заяви про отримання ліцензії додаються:

• документи, передбачені ст. 11 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 2 березня 2015 р. № 222-VIII;
• за підписом здобувача ліцензії або уповноваженої ним особи – відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня (додаток 2 Умов, документ декларативного типу, далі – Відомості).

У пункті 6 Відомостей «Реквізити акта санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта» здобувачу ліцензії необхідно вказати дату, номер акта санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта, а також орган, яким було видано цей акт. Проте пункт 6 Відомостей має примітку: «Не заповнюється здобувачем ліцензії, який звертається за отриманням ліцензії виключно на надання первинної медичної допомоги». Зважаючи на формулювання примітки, можна дійти висновку, що вона поширюється як на приватно практикуючих лікарів (ФОП), так і на заклади охорони здоров’я (ЗОЗ), де надаватиметься первинна медична допомога (ПМД).

Отже, відсутність необхідності заповнювати вищезазначений пункт дозволяє ЗОЗ, де надаватиметься ПМД, а також ФОП (спеціальність «Загальна практика – сімейна медицина» (ЗПСМ), тобто сімейний лікар) не отримувати документ про відповідність приміщення санітарним нормам (раніше відомий як висновок СЕС), проте не скасовує необхідності дотримання цих норм (мінімальна площа, освітлення і т. ін.) і в жодному разі не скасовує вимоги щодо наявності в лікарів власного приміщення (хоча лікарі можуть надавати виїзну допомогу, у них має бути власний кабінет).

Усім іншим здобувачам ліцензії (на надання не тільки ПМД або надання іншої медичної допомоги, передбаченої чинним законодавством України) необхідно звертатися до контролюючих органів за відповідними актами, у тому числі актом санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкту.

? Чи можна в умовах кадрового дефіциту кваліфікованих лікарів підписати більшу кількість декларацій з пацієнтами? Якою є верхня межа норми щодо кількості декларацій (на сьогодні педіатр – 900, лікар ЗПСМ – 1800, терапевт – 2000)?

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку надання первинної медичної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 березня 2018 р. № 504 (далі – Порядок, дата набрання чинності – 01.07.2018), визначається обсяг практики ПМД (кількість осіб, які реалізували своє право на вільний вибір лікаря, в установленому порядку обравши лікаря з надання ПМД, та належать до однієї й тієї ж практики ПМД) та оптимальний обсяг практики ПМД (кількість осіб, яким лікар з надання ПМД може забезпечити надання якісної ПМД).

Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Порядку оптимальний обсяг практики ПМД становить:

• 1800 осіб – на одного лікаря загальної практики – сімейного лікаря;
• 2000 осіб – на одного лікаря-терапевта;
• 900 осіб – на одного лікаря-педіатра.

Проте відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку обсяг практики може відрізнятися від оптимального залежно від соціально-демографічних, інфраструктурних та інших особливостей території, в межах якої мешкають особи, що належать до відповідної практики.

Виходячи з вищевикладеного, фактично можливе підписання більшої кількості декларацій з пацієнтами. Щодо викладеного в запитанні: необхідно належним чином обґрунтувати дефіцит кваліфікованих медичних працівників, обставини, які унеможливлюють найняти нових медичних працівників і т. ін.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 7 (428), квітень 2018 р.