Правовий захист лікаря-стоматолога

23.02.2019

З кожним роком збільшується кількість конфліктів і судових спорів між лікувальними закладами та пацієнтами, не задоволеними отриманою медичною допомогою. Одне з перших місць за кількістю таких інцидентів займає стоматологічна допомога. Цьому є декілька причин, а саме:

  • стоматологія є одним із лідерів за кількістю виданих ліцензій на медичну практику;
  • результат стоматологічного лікування, особливо якщо йдеться про естетичну стоматологію, сприймається пацієнтом досить суб’єктивно, що може призвести до зловживань з його боку;
  • неналежне ведення лікарем-стоматологом медичної документації в частині фіксації всіх нюансів лікування та запису важливих немедичних моментів у взаємовідносинах із пацієнтом.

Коли конфлікт усе ж виникає, єдиним захистом лікаря-стоматолога є медична документація й інші письмові документи, що мають бути оформлені в ході лікувального процесу. Чому вони настільки важливі і як можуть захистити лікаря?

Договір про надання стоматологічних послуг

Чинне законодавство не містить норми про обов’язкове укладання з пацієнтами письмового договору про надання стоматологічних послуг. Кожна стоматологічна клініка самостійно вирішує, чи є необхідність в укладанні договору із пацієнтом. Якщо такий документ носить формальний характер і фактично дублює норми законодавства, сенсу в його підписанні майже немає. Договір про надання стоматологічних послуг доцільно укладати, якщо ви передбачаєте в ньому умови та порядок лікування, порядок оплати, особливо якщо лікування тривале й оплата може здійснюватися частинами, а також порядок повернення коштів.

Медична карта

У стоматології використовуються такі форми медичних карт:

  • медична карта стоматологічного хворого № 043/о, форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України від 14 лютого 2012 р. № 110;
  • медична карта ортодонтичного пацієнта № 043-1/о, форма якої затверджена наказом МОЗ від 29 травня 2013 р. № 435.

До кожної із зазначених медичних карт є інструкція щодо їх заповнення, яку рекомендую прочитати. Це одразу знімає цілу низку запитань, які виникають у лікарів-стоматологів.

Слід пам’ятати, що саме медична карта є головним захистом для лікаря, тому до її ведення потрібно відноситися вкрай відповідально. Якщо карта ведеться в електронному вигляді – і про це, зокрема, зазначено в інструкції щодо її заповнення, – її форма має відповідати формі, затвердженій МОЗ України. У будь-якому випадку в разі конфлікту, перевірки, надання медичної документації для проведення КЕК медичну карту необхідно буде роздрукувати та проставити відповідні підписи лікаря.

Згода на лікування

Відповідно до ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», інформована згода пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Отже, факт надання згоди пацієнтом є обов’язковою передумовою надання йому стоматологічної допомоги. Форма письмової згоди пацієнта на лікування (№ 003-6/о) затверджена наказом МОЗ від 14 лютого 2012 р. № 110. Тому перед початком стоматологічного лікування лікар-стоматолог повинен отримати від пацієнта письмову згоду на лікування встановленої форми.

Закон містить виключення, коли отримувати згоду на лікування від пацієнта не пот­рібно: якщо існує пряма загроза життю пацієнта, за умови неможливості отримання згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників. Утім, з огляду на особливості стоматологічного лікування такі випадки вкрай поодинокі, якщо взагалі бувають.

Відмова від лікування

Пацієнт, який досяг 18-річного віку, тобто набув повної цивільної дієздатності, й усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування та маніпуляцій. Якщо така відмова може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, законодавство покладає на лікаря обов’язок пояснити це пацієнту. Якщо й після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження такої відмови. Якщо ж пацієнт відмовляється підписувати папери, необхідно засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. У свідки краще брати штатних працівників стоматологічної клініки і в жодному разі не запрошувати для цього інших пацієнтів, адже в такому випадку вже може йтися про розголошення лікарської таємниці.

На практиці стоматологічні пацієнти з тих чи інших причин відмовляються від рекомендованих лікарем процедур. Такі обставини обов’язково необхідно фіксувати письмово за підписом пацієнта. Лише в такому випадку лікар-стоматолог буде звільнений від відповідальності, якщо внаслідок відмови в пацієнта виникнуть ускладнення або інші негативні наслідки.

Рекомендації після лікування

Важливим є інформування пацієнта про режим та правила поведінки після низки стоматологічних маніпуляцій (видалення зуба, імплантація тощо). Від дотримання встановленого режиму та рекомендацій залежить подальший стан здоров’я пацієнта. Такі рекомендації краще оформити письмово у вигляді документа й отримати підпис пацієнта, що він з ними ознайомлений. Якщо в пацієнта внаслідок недотримання рекомендацій погіршиться стан здоров’я або виникнуть ускладнення, швидше за все він забуде, що його попереджали про необхідні дії, і буде звинувачувати в усьому лікаря. У цьому разі захистом для лікаря буде письмове підтвердження, що пацієнта попередили про необхідність дотримання певного режиму та про правила поведінки, тому жодної відповідальності за такі ускладнення лікар не нестиме.

Насамкінець хочеться вкотре нагадати лікарям-стоматологам: ваш юридичний захист – у ваших руках. Ведіть медичну документацію, документально фіксуйте всі нюанси лікування, максимально отримуйте підписи пацієнта після його інформування. Усе це допоможе вийти з конфлікту з пацієнтом з мінімальними ризиками для вас.

Платформа юридичних заходів для медичних працівників http://www.leg-lab.com/

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Терапія та сімейна медицина

18.04.2024 Пульмонологія та оториноларингологія Терапія та сімейна медицина Програма «Доступні ліки» в Україні

Реімбурсація – ​це повне або часткове відшкодування аптечним закладам вартості лікарських засобів або медичних виробів, що були відпущені пацієнту на підставі рецепта, за рахунок коштів програми державних гарантій медичного обслуговування населення. Серед громадськості програма реімбурсації відома як програма «Доступні ліки». Вона робить для українців лікування хронічних захворювань доступнішим....

27.03.2024 Терапія та сімейна медицина Бенфотіамін: фокус на терапевтичний потенціал

Тіамін (вітамін В1) – важливий вітамін, який відіграє вирішальну роль в енергетичному обміні та метаболічних процесах організму загалом. Він необхідний для функціонування нервової системи, серця і м’язів. Дефіцит тіаміну (ДТ) спричиняє різноманітні розлади, зумовлені ураженням нервів периферичної та центральної нервової системи (ЦНС). Для компенсації ДТ розроблено попередники тіаміну з високою біодоступністю, представником яких є бенфотіамін. Пропонуємо до вашої уваги огляд досліджень щодо корисних терапевтичних ефектів тіаміну та бенфотіаміну, продемонстрованих у доклінічних і клінічних дослідженнях....

24.03.2024 Гастроентерологія Терапія та сімейна медицина Основні напрями використання ітоприду гідрохлориду в лікуванні патології шлунково-кишкового тракту

Актуальність проблеми порушень моторної функції шлунково-кишкового тракту (ШКТ) за останні десятиліття значно зросла, що пов’язано з великою поширеністю в світі та в Україні цієї патології. Удосконалення фармакотерапії порушень моторики ШКТ та широке впровадження сучасних лікарських засобів у клінічну практику є на сьогодні важливим завданням внутрішньої медицини....

24.03.2024 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Розувастатин і розувастатин/езетиміб у лікуванні гіперхолестеринемії

Дисліпідемія та атеросклеротичні серцево-судинні захворювання (АСССЗ) є провідною причиною передчасної смерті в усьому світі (Bianconi V. et al., 2021). Гіперхолестеринемія – ​третій за поширеністю (після артеріальної гіпертензії та дієтологічних порушень) фактор кардіоваскулярного ризику в світі (Roth G.A. et al., 2020), а в низці європейських країн і, зокрема, в Польщі вона посідає перше місце. Актуальні дані свідчать, що 70% дорослого населення Польщі страждають на гіперхолестеринемію (Banach M. et al., 2023). Загалом дані Польщі як сусідньої східноєвропейської країни можна екстраполювати і на Україну....