Ніщо так сильно не впливає на наше серце та волю, як приклад інших людей…

Пам’ять – це те, що зв’язує нас із минулим і дозволяє жити в майбутньому. 8 вересня 2018 року виповнилося 100 років від дня народження професора Тетяни Володимирівни Шлопак – заслуженого діяча науки УРСР, депутата та члена планово-бюджетної комісії Верховної Ради СРСР V і VI скликань, члена правлінь Всесоюзного, Всеукраїнського і Київського обласного наукових офтальмологічних товариств, пленуму Наукової ради АМН СРСР, редакційної колегії «Офтальмологічного журналу», завідувача кафедри очних хвороб Київського медичного інституту з 1966 по 1983 рік.

Дуже важко говорити про людину в минулому часі, якщо на кожному кроці відчуваєш її присутність. Забувається щоденна метушня – залишається дійсно важливе, цілісне, те, що пов’язує нас...

Тетяна Володимирівна народилася 18 вересня 1918 року в Києві в родині медиків. Батько, Володимир Васильович, був талановитим хірургом, мама – лікарем загального профілю (терапевтом). Дідусь Тетяни Володимирівни, професор Володимир Свєтловський, поряд з успішною лікарською практикою займався дослідженням мінеральних вод України, систематизував їх в окремі групи. Сестра, Ольга Володимирівна, багато років працювала лікарем-реаніматологом у лікарні «Охматдит».

Закінчила Тетяна Володимирівна київську школу з атестатом золотого зразка (диплом про освіту мав золотий кант). Після співбесіди з ректором медінституту її зарахували на перший курс лікувального факультету, де вона успішно навчалася до війни. Цікавий факт: за 2 дні до війни сім’я переїжджає з Києва до Одеси, куди у службових справах був направлений батько. Під час війни Володимир Васильович був начальником військово-морського госпіталю. До початку війни Тетяна Володимирівна встигла закінчити 4-й курс медіну (так називали медичний інститут) й отримала звання зауряд-лікаря. У воєнні роки сім’я перебувала в евакуації в Сибіру, в місті Кемерово, де Тетяна Володимирівна працювала спочатку в тиловому госпіталі, а потім у райздраввідділі. Через рік після війни, в 1946 році, повернулась до Одеси, де закінчила повний курс вищої медичної освіти.

Ще під час навчання проявилися неординарні здібності та працьовитість студентки, на що звернули увагу її перші вчителі з офтальмології – доцент кафедри очних хвороб Одеського інституту Разовська і завідувач кафедри, професор Кальфа. Завдяки їхнім зусиллям Тетяна Володимирівна потрапила до інституту В. П. Філатова.

Академіку В. П. Філатову сподобалася працьовита, організована й грамотна дівчина. Він доручив їй вести абсолютно всю свою переписку. На посаді завідувача периферичного відділу Інституту Тетяна Володимирівна поряд із безпосередніми обов’язками проводила наукову роботу під керівництвом видатного вченого нашого часу, академіка В. П. Філатова, співпраця з яким надзвичайно вплинула на її формування як науковця-офтальмолога. Цікаво відмітити, що саме в цей період вона подружилася з Л. Войно-Ясенецьким, Е. Шавельовим, Н. Пучковською й іншими талановитими медиками, і ця дружба тривала довгі роки. У 1952 році Тетяна Володимирівна успішно захистила кандидатську дисертацію.

З 1953 по 1955 рік Тетяна Володимирівна Шлопак працювала на кафедрі Львівського медичного інституту, спочатку асистентом, потім доцентом. У 1955-1966 роках вона завідувала кафедрою Станіславського інституту (нині – Івано-Франківського). У 1964 році захистила докторську дисертацію, присвятивши її новій на той час і дуже важливій проблемі – дослідженню ролі мікроелементів у нормі і при деяких патологічних процесах в оці. (Згодом результати багаторічних досліджень у цій сфері були узагальнені в монографії «Мікроелементи в офтальмології», виданій 1969 року.) У 1965 році Тетяну Володимирівну була затверджено у званні професора. З 1966 по 1983 рік вона очолювала кафедру офтальмології Київського медичного інституту. З метою поліпшення якості навчального процесу на кафедрі була проведена значна організаційна робота. Так, Тетяна Володимирівна наполягала на тому, щоб дві третини навчального часу студенти проводили з пацієнтами, а практичні заняття не перетворювалися на мікролекції. З метою вдосконалення лікувально-консультативної роботи в клініці були організовані апаратні кімнати з необхідним технічним устаткуванням. Для операційної були придбані фотокоагулятор й операційні мікроскопи, на яких проводилося навчання співробітників кафедри для проведення мікрохірургічних втручань. Для лікування пігментних дистрофій сітківки (спільно з доцентом Д. Б. Волошиновим і кандидатом медичних наук Г. С. Бондарьовою) була запропонована операція реваскуляризації хоріоідеї, також було розроблено антиглаукомну комбіновану трофічну операцію (АКТО). У 1977 році була впроваджена таблиця показників трофіки, яка дотепер використовується як прогностичний тест при глаукомі. З ініціативи Тетяни Володимирівни були створені глаукомний кабінет і пункт невідкладної очної допомоги при поліклінічному відділі Жовтневої лікарні, які функціонували цілодобово й забезпечували надання офтальмологічної допомоги в місті Києві та прилеглих районах. Перші лабораторні контактні корекції також були здійснені за сприяння Тетяни Володимирівни.

За родом діяльності Тетяна Володимирівна протягом всієї своєї наукової кар’єри підтримувала активне спілкування з науковцями-офтальмологами з усіх регіонів СРСР і закордонними фахівцями, була рецензентом наукових робіт, монографій, брала участь у роботі республіканських з’їздів, наукових товариств.

Великий інтерес викликала її доповідь «Особливості ліпідного обміну у хворих на атеросклеротичну макулодистрофію» на IV Всеросійському з’їзді офтальмологів (1982 рік). За 42 роки трудової та 30 років науково-педагогічної діяльності професором Т. В. Шлопак було опубліковано 108 робіт із різноманітних актуальних розділів офтальмології. Під її керівництвом підготовлено та захищено 5 лікарських і 18 кандидатських дисертацій. За активну науково-дослідницьку роботу та підготовку наукових кадрів у 1979 році їй було присвоєне звання заслуженого діяча науки УРСР.

У період, коли Тетяна Володимирівна очолювала кафедру, співробітники останньої щороку лікували в стаціонарі в середньому 1340 хворих, з них до 600 осіб підлягали офтальмохірургічним втручанням; амбулаторно консультували в середньому до 16 тис. пацієнтів на рік. Професор Тетяна Володимирівна Шлопак була ерудованим, дбайливим лікарем, талановитим офтальмохірургом, який повернув зір тисячам хворих, цікавим і вимогливим викладачем. Наукову, педагогічну і лікувальну роботу вона завжди поєднувала з активною громадською діяльністю. У 1963-1970 роках вона була депутатом Верховної Ради СРСР V-VI-го скликань, членом планово-бюджетної комісії Ради СРСР. У цей період професор Т. В. Шлопак працювала разом із першим космонавтом Ю. О. Гагаріним, видатним дагестанським поетом Расулом Гамзатовим, академіком М. М. Амосовим, міністром охорони здоров’я СРСР, академіком Б. В. Петровським, багатьма іншими видатними особистостями того часу. Усе своє життя вона приділяла велику увагу своїм колегам-науковцям і молодим лікарям. Її учнями були Н. В. Пасічникова, Н. М. Умовіст, Н. С. Лаврик, Г. С. Бондаревна, О. І. Куриліна та ін. Багато з того, що було запропоновано і започатковано Тетяною Володимирівною, успішно продовжується колективом кафедри і нині.

Закінчити нашу розповідь хотілося б словами видатного американського романіста Теодора Драйзера, які, на наш погляд, якнайкраще характеризують непересічну постать професора Т. В. Шлопак: «Головне в житті – це саме життя. Його метою має бути щастя, інакше вогонь не горітиме достатньо яскраво, рушійна сила не буде достатньо міцною – і успіх не буде повним».

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 22 (467), листопад 2019 р.