Ревматоидный артрит: безопасная и эффективная терапия рофекоксибом
Клинические эффекты нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП) связывают с тремя механизмами, включающими ингибицию циклооксигеназы, липооксигеназы и свободных радикалов. Однако эти механизмы не позволяют в полной мере объяснить широкий спектр клинических эффектов, присущих этим препаратам. Согласно классификации НПВП по селективности к ЦОГ-2, высокоселективными препаратами являются целекоксиб и рофекоксиб. Последний обладает наиболее выраженной селективностью в отношении ЦОГ-2 среди присутствующих на рынке Украины НПВП. Так, коэффициент ингибирования ЦОГ-2 ЦОГ-1 для целекоксиба — 9, для рофекоксиба — 80, для сравнения у диклофенака — 4 (J. M. Wright Can. Med. Ass. J., 2002).
Мы проводили сравнительный анализ препаратов РОФИКА (рофекоксиб) производства компании «Micro Labs ltd» и диклофенак (диклоберл). Препарат РОФИКА обладает высокой биодоступностью — 93%. Период полувыведения препарата — 17 часов. Рофика имеет высокую степень безопасности. У пациентов пожилого возраста коррекции дозы препарата не требуется. Среднесуточная доза препарата 12,5-25 мг в один прием, максимальная суточная доза — 50 мг.
Мы проводили перекрестное исследование эффективности и безопасности применения вышеназванных препаратов. Характеристики больных по таким критериям, как возраст, давность заболевания, рентгенологическая его стадия и активность, наличие положительного ревматоидного фактора, сопутствующий прием лекарственных препаратов представлены в таблице 1.
Протокол исследования представлен на схеме 1. Первые три дня оценивались исходные клинико-лабораторные параметры. Затем пациентов распределяли на две группы. Первая группа пациентов (20 человек) применяла РОФИКУ 25-50 мг в сутки в течение 2 недель; вторая группа (20 человек) применяла диклофенак 100-150 мг в сутки. По истечении 2 недель производили оценку клинико-лабораторных параметров. Затем в группах меняли препарат (РОФИКУ на диклофенак и наоборот), который пациенты применяли в течение последующих 2 недель, после чего производилась оценка эффективности лечения.
Препарат РОФИКА вызывал достоверное уменьшение количества болезненных и припухших суставов. Сравнительно с диклофенаком имела место тенденция к более выраженному противовоспалительному эффекту (схема 2). На схеме 2 отображена динамика суставного синдрома по количеству вовлеченных суставов для 1 группы (РОФИКА) и 2 группы (диклофенак) через 2 и 4 недели лечения.
Препарат Рофика вызывал достоверное уменьшение интенсивности боли по визуальной аналоговой шкале в сравнении с диклофенаком (схема 3). На схеме 3 отображена динамика болевых ощущений для группы 1 — при применении РОФИКИ и группы 2 — диклофенака через 2 и 4 недели лечения.
Препарат РОФИКА достоверно уменьшал длительность утренней скованности сравнительно с диклофенаком (схема 4). На схеме 4 отображена динамика утренней скованности для 1 и 2 групп через 2 и 4 недели лечения. Заметно увеличение утренней скованности у пациентов группы РОФИКА при смене препарата на диклофенак.
РОФИКА вызывала достоверное замедление СОЭ (схема 5). На схеме 5 отображена динамика СОЭ через 2 и 4 недели лечения. При смене РОФИКИ на диклофенак у 1 группы по истечении 4 недель лечения показатели СОЭ повышались, у пациентов группы диклофенака, наоборот, после приема РОФИКИ снижались.
Не было существенных различий между уровнями АД в группах, получающих РОФИКУ и диклофенак (схема 6). На схеме отображены уровни систолического АД до лечения, через 2 и 4 недели лечения.
Частота побочных эффектов при приеме РОФИКИ и диклофенака в нашем исследовании представлена в таблице 2.
Выводы
У пациентов с различной степенью активности и разными рентгенологическими стадиями ревматоидного артрита препарат РОФИКА в дозах 25-50 мг/сут оказывал отчетливый противовоспалительный эффект, по степени выраженности сравнимый с таковым у диклофенака в дозах 100-150 мг/сут. По ряду анализируемых параметров отмечена тенденция к более выраженному противовоспалительному действию РОФИКИ в сравнении с диклофенаком, не достигая статистически значимой величины.
Желудочно-кишечная переносимость РОФИКИ была отчетливо лучше, чем у диклофенака.
На фоне применения РОФИКИ не отмечено значимого изменения уровней АД и появления/усиления сердечно-сосудистых жалоб.
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ
Як відомо, біль у спині ускладнює рух і чинить негативний вплив на якість життя та психічне благополуччя людини. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), від болю в нижній частині спини страждають близько 619 млн людей у всьому світі, і за прогнозом, до 2050 року переважно через збільшення чисельності населення та його старіння кількість таких випадків може зрости до 843 млн (WHO, 2020). Попри проведення численних досліджень причини дорсалгій досі лишаються суперечливими, а результат лікування – здебільшого незадовільним....
Полінейропатії – це захворювання всього організму з реалізацією патологічного процесу на рівні периферичної нервової системи як множинного ураження периферичних нервів із порушенням їх функції. Більшість полінейропатій є хронічними станами, що значно порушують якість життя пацієнтів. Це зумовлює актуальність пошуку ефективних підходів до лікування цих захворювань....
Головний біль (ГБ) як один із найчастіших неврологічних розладів є причиною стану, що характеризується порушенням повсякденної життєдіяльності людини. Поширеність цефалгій і значний їх вплив на якість життя свідчать про важливість проблеми діагностування та лікування ГБ. За даними Глобального дослідження тяжкості хвороб, оновленими 2019 р., ГБ посідає третє місце (після інсульту та деменції) серед неврологічних причин за загальним тягарем захворювань (виміряним роками життя з поправкою на інвалідність [DALY]) (WHO, 2014). При цьому лише незначна кількість осіб із ГБ у всьому світі проходять відповідну діагностику та отримують адекватне лікування....
Біль є однією з найчастіших причин звернення по медичну допомогу. На хронічний біль, який чинить негативний вплив на загальний стан здоров’я, страждають щонайменше четверо з п’яти хворих із хронічною патологією спинного мозку. Основними типами болю, на який скаржаться такі пацієнти, є ноцицептивний і нейропатичний (у 49 і 56% випадків відповідно) (Felix et al., 2021). Пропонуємо до вашої уваги огляд доповіді директорки Інституту медичних та фармацевтичних наук Міжрегіональної академії управління персоналом, д.мед.н., професорки Наталії Костянтинівни Свиридової, присвяченої особливостям ведення хворих із ноцицептивним і нейропатичним болем у практиці сімейного лікаря, яку вона представила у лютому цього року під час Науково-практичної конференції «Дискусійний клуб сімейного лікаря»....