Тренінг ЮНІСЕФ: ефективне консультування з питань вакцинації проти поліомієліту – актуальна проблема в практиці сімейного лікаря

Працівники ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України», а також член правління Української асоціації сімейної медицини (УАСМ), головний позаштатний спеціаліст з питань сімейної медицини Департаменту охорони здоров’я Тернопільської обласної державної адміністрації Олексій Ткач стали учасниками тренінгу щодо ефективного консультування з питань вакцинації та напрацювання нормативно-правової бази для лікарів первинної ланки, який було проведено 17-18 березня у м. Києві з ініціативи Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України спільно з представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та УАСМ за участю головних спеціалістів обласних департаментів охорони здоров’я та членів правління УАСМ.

Засідання проводили начальник відділу первинної медичної допомоги управління надання медичної допомоги дорослим Департаменту медичної допомоги МОЗ України Уляна Ткаленко та президент правління УАСМ, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Загальна практика – ​сімейна медицина», доктор медичних наук, професор Лариса Федорівна Матюха. Уляна Ткаленко передала вітання від заступника міністра МОЗ України ­Віктора Шафранського, підтвердивши курс на реформування системи охорони здоров’я України з пріоритетом первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини, а також важливість проблеми вакцинації у сучасних реаліях значного зниження колективного імунітету, особливо за наявності спалаху в Україні поліомієліту – ​інфекції, яка призводить до інвалідизації.
Тренінг був присвячений проблемі забезпечення ефективного консультування з питань вакцинації, особливо проти вірусу поліомієліту, в практиці сімейних лікарів, а також дільничних педіатрів та терапев­тів. Тренінг провели досвідчені тренери представництва ЮНІСЕФ в Україні під керівництвом медичного експерта ЮНІСЕФ Катерини Булавінової. Цей захід дозволив вирішити багато практичних питань щодо вакцинації проти поліомієліту, оскільки вони досить актуальні для суспільства, причому як для пересічних громадян, так і для медичної спільноти. На жаль, медики не були вчасно поінформовані про проблему, що призвело до певних спекуляцій, зайвого інформаційного галасу, а це не сприяло реальній якісній та ефективній роботі щодо попередження поліомієліту. Саме завдяки тренінгу були отримані відповіді на важливі питання.
Чи був спалах поліомієліту? Це питання часто ставлять громадяни. Так, був. Це не епідемія, а саме спалах (так за міжнародними критеріями класифікують наявність вірусу у стічних водах чи в іншому місці). В Україні останній спалах поліомієліту був зафіксований у 1999 р., а з 2002 р. вважалося, що в нашій країні це захворювання ліквідовано. Однак улітку 2015 р. у Закарпатській області було зафіксовано 2 випадки захворювання на паралітичні форми поліомієліту у дітей. За інформацією Європейської регіональної комісії із сертифікації ліквідації поліомієліту в Україні, було підтверджено діагноз поліомієліту і чітко віддиференційовано типи вірусу.
Виникнення у дітей паралітичних форм поліомієліту свідчить про циркуляцію вірусу, аналогічного дикому вірусу поліомієліту. Цей вірус є похідним від вакциноіндукованого вірусу внаслідок дуже низького рівня імунізації у нашій країні. Тому вакцинний активний вірус, який у нормальній ситуації слугує для формування імунітету, почав мігрувати в популяції від людини до людини (більшість із яких є нещепленими), набуваючи нативних диких властивостей. На сьогодні така ситуація, крім України, спостерігається лише на ­острові Мадагаскар, у Малі та Лаосі, де ЮНІСЕФ уже проводить широку кампанію щодо щеплення населення.
Вірус поліомієліту надзвичайно небезпечний, оскільки людина, яка є носієм, часто навіть не здогадується про це. Можливі наслідки – ​параліч та смерть. Приблизно 1 із 200 носіїв вірусу поліомієліту може мати паралізуючу форму захворювання, а решта є небезпечними для інших людей.

Учасники тренінгу разом з тренерами ЮНІСЕФ

Якщо людина інфікована диким вірусом поліомієліту і має паралітичну форму захворювання, яка проявляється ознаками млявого периферичного паралічу, то на цей випадок припадає як мінімум 200-1000 субклінічних носіїв. Саме тому кожен такий випадок розвитку паралітичної форми захворювання вважається спалахом.
Якщо ж людина заражається вакциноіндукованим вірусом поліомієліту, то захворювання може проявитися на 7-10-ту добу після вакцинації у повністю зворотній формі паралічу. Однак транзиторний параліч виникає дуже рідко – ​з частотою 1 випадок на 2,4-2,7 млн вакцинацій. Рівень безпеки вакцинації надзвичайно високий, тому проведення щеплення обов’язкове.
Ситуація з вакцинами в Україні загалом є вкрай незадовільною внаслідок недофінансування програми вакцинації. Щодо вакцин проти поліомієліту, то вони були закуплені ЮНІСЕФ і профінансовані канадським урядом, оскільки міжнародні моніторингові організації давно повідомляли про ризик спалаху цього захворювання в Україні. Наявними на момент спалаху були вакцини ОПВ (оральна) та ІПВ (інактивована).
За даними засобів масової інформації (ЗМІ), вакцина, надана Україні ЮНІСЕФ, не є ефективною внаслідок неправильного зберігання, а також неодноразових розморозок, тобто порушення «холодового ланцюга» – ​шляху від виготовлення на заводі до введення пацієнту. Однак є доказові дані Всесвітньої організації охорони здоров’я про те, що така вакцина може витримати до 180 циклів розморозки без негативного впливу на її ефективність щодо формування імунітету проти вірусу поліомієліту. Крім того, мова йшла про вакцину ОПВ (оральну). На кожному флаконі є термоіндикатори, і якщо вони не пошкоджені, це означає, що вакцину можна використовувати. Вона ефективна і ні в якому разі не шкідлива. Можливість виникнення алергічних реакцій на введення вакцини – ​це загальновідоме явище у клінічній медицині, тому медичні працівники мають бути готові до таких ситуацій. До якості вакцини це не має ніякого відношення. Тим більше, що під час проведення нинішньої турової вакцинації використовується якісна вакцина французького виробництва. Як відомо, протягом останніх 20 років застосовувалась аналогічна вакцина російського виробництва, яку завжди розморожували згідно з інструкцією. Ефективність і безпека вакцини не піддавалися сумніву.
Ключову роль у поширенні негативної інформації під час турової імунізації проти поліомієліту інколи відіграють не тільки ЗМІ, а й самі медичні працівники, які, на жаль, часто не володіють науковою доказовою базою і неправильно орієнтують пацієнтів та їх родичів щодо вакцинації. Вони залякують пацієнтів, батьків дітей щодо наслідків, а часто навіть сприяють видачі фальшивих довідок. Це є не лише корупційним моментом, а й призводить до втрати колективного імунітету проти таких надзвичайно небезпечних інфекцій, як поліомієліт, дифтерія, коклюш, епідемічний паротит, туберкульоз та ін. Це ставить під великий сумнів процес євро- та світової інтеграції України. Ні одна цивілізована країна світу не допустить в’їзд на територію своєї країни нещеплених громадян, які знаходяться у зоні ризику щодо виникнення спалахів тяжких інфекційних захворювань.
Що таке турова, або т. зв. масова, вакцинація? Це введення додаткових доз вакцини проти поліомієліту до 6 планових вакцинацій, які були проведені дітям раніше, для формування не тільки індивідуального, а й кишкового імунітету (оскільки поліо­мієліт – ​кишкова інфекція). Вакцинація проводиться французькою оральною 3-компонентною вакциною ОПВ у 3 тури із перервами між ними в 1 міс для формування титру антитіл проти вірусу поліомієліту 1, 2 і 3 типів.
Часто виникає запитання: чи безпечна наявність у колективі з нещепленими особами дітей, вакцинованих ОПВ? Без­умовно, оскільки щеплена дитина виділяє через кишечник ослаблені вакцинні віруси поліомієліту, які забезпечують формування колективного імунітету у нещеплених дітей.
Також важливим є питання щодо додаткової вакцинації не лише проти вірусу поліомієліту, а й проти вірусів грипу, рота- та ентеровірусів, пневмокока, як це відбувається у цивілізованих країнах світу.
Багато уваги приділялося проблемі неможливості проведення вакцинації проти поліомієліту під час епідемії грипу. Це один із поширених міфів, адже вакцинація не знижує загальний імунітет, а, навпаки, його підвищує. Інша справа, коли мова йде про захворювання на іншу інфекцію, за наявності якої проводити щеплення проти поліомієліту протипоказано. Це повинні розуміти лікарі, медичні працівники, педагоги, батьки.
Суть вакцинації проти поліомієліту – ​не лише забезпечити захист кожної людини, а й припинити циркуляцію вірусу поліомієліту. Для цього необхідно досягти рівня охоплення щепленнями населення до 95-98%. І раунд забезпечив рівень вакцинації 50-63%, ІІ раунд – ​до 75%, ІІІ раунд – ​81,5%, що є недостатнім. Напевно, будуть проведені ще додаткові раунди для досягнення рівня охоплення вакцинацією ≥95%. Вакцина для цього є. Інакше Україні загрожують міжнародні обмеження щодо в’їзду в інші країни Європи. Крім того, при в’їзді до нашої країни громадянам інших держав необхідно додатково вакцинуватися проти поліомієліту, що не дає привілеїв нашій країні у плані розвитку туризму, торгівлі, освітніх послуг та інших форм бізнесу.
Хочеться висловити слова вдячності команді тренерів під керівництвом медичного експерта ЮНІСЕФ Катерини ­Булавінової і представництву ЮНІСЕФ в Україні, інформаційна, медична і фінансова підтримка якого дала можливість зібрати лікарів сімейної медицини (як науковців, так і практиків) на тренінгу, що відбувся у робочій і водночас дружній атмосфері.
Хороша організація проекту, високий професійний рівень тренерів дозволили плідно попрацювати, отримати нові знання і вирішити низку важливих питань майбутнього розвитку первинної медичної допомоги в Україні.