Фіксовані комбінації раміприлу/амлодипіну та лізиноприлу/амлодипіну з огляду на прихильність до терапії

31.10.2020

Стаття у форматі PDF

Артеріальна гіпертензія (АГ) є незалежним фактором ризику ішемічної хвороби серця, серцевої недостатності (СН), інфаркту, інсульту, хронічної хвороби нирок та інших захворювань. Важливою умовою запобігання розвитку цих станів є досягнення цільових показників артеріального тиску (АТ). На жаль, досить багато пацієнтів не досягають цієї мети. Однією з вагомих причин недостатнього контролю АТ вважається низька прихильність до лікування.

Незважаючи на всі досягнення сучасної медичної науки, АГ залишається однією з провідних медико-соціальних проблем. АГ є дуже поширеним патологічним станом: у 2015 році у світі налічувалося 1,3 млрд осіб із цією хворобою, в Центральній і Східній Європі – понад 150 млн (NCD Risk Factor Collaboration, 2017). Підвищений АТ виявляється в ­30-45% усього дорослого населення планети та в >60% людей віком від 60 років (Chow C. K. et al., 2013). За оцінками експертів, до 2025 року поширеність АГ сягне 1,5 млрд, оскільки показники захворюваності невпинно зростають (Kearney P. M. et al., 2005).

Підвищений АТ – одна з основних причин передчасної смерті. У 2015 році було зареєстровано 10 млн фатальних випадків, пов’язаних з АГ (Forouzanfar M. H. et al., 2017). Найчастіше зростання систолічного АТ (САТ) асоціюється з такими причинами смерті, як ішемічна хвороба серця (4,9 млн/рік), геморагічний інсульт (2 млн), ішемічний інсульт (1,5 млн) (Forouzanfar M. H. et al., 2017). Стійкий зв’язок між показниками АТ і частотою кардіоваскулярних катастроф підтверджено для всіх вікових категорій і расово-­етнічних груп (Vishram J. K. et al., 2012; Brown D. W. et al., 2007; Lawes C. M. et al., 2003). У пацієнтів віком до 50 років вагомішим фактором кардіоваскулярного ризику є діастолічний АТ (ДАТ), однак із часом він поступово зменшується у зв’язку з наростанням жорсткості артерій, і після 50 років точнішим предиктором серцево-судинних подій вважається САТ (Vishram J. K. et al., 2012; Franklin S. S. et al., 1999; Williams B. et al., 2008). Зростання пульсового тиску (різниці між САТ і ДАТ) також має несприятливе прогностичне значення в осіб середнього та похилого віку (Domanski M. et al., 2002; Franklin S. S. et al., 2009).

Препаратами першої лінії терапії АГ є 5 класів засобів: інгібітори ангіо­тензинперетворювального ферменту (ІАПФ), блокатори рецепторів до ангіо­тензину ІІ (БРА), блокатори кальцієвих каналів (БКК), β-блокатори та діуретики. Ці класи підтвердили сприятливий вплив на АТ та зменшення кількості кардіо­васкулярних подій у великих рандомізованих дослідженнях, тому показані як основа будь-якої антигіпертензивної терапії. Сучасні рекомендації особливо підкреслюють вагому роль комбінованого лікування. Стартова терапія комбінацією двох засобів має стати звичним лікуванням АГ. Один із провідних етіологічних чинників недостатнього контролю АТ – низька прихильність до лікування.

Фіксовані комбінації (ФК) антигіпертензивних препаратів дають змогу отримувати переваги щонайменше двох медикаментів при вживанні однієї таблетки. На сьогодні відомо, що двокомпонентні ФК пришвидшують досягнення цільових показників, збільшують ефективність і передбачуваність контролю АТ.

Для більшості пацієнтів рекомендована стартова терапія передбачає застосування ІАПФ/БРА в сполученні з БКК або тіазидним/тіазидоподібним діуретиком.

Добре відомо, що в разі антигіпертензивної терапії хворі краще дотримуються прийому саме фіксованих комбінацій. Однак тривалий час було невідомо, чи існує різниця в прихильності між ФК і схожими антигіпертензивними препаратами.

Раніше в літературі не розглядалися відмінності в прихильності до терапії між ФК двох різних ІАПФ і одного й того самого БКК. Тому в масштабному дослідженні, що було проведено в Угорщині, науковці поставили за мету порівняти прихильність пацієнтів до терапії протягом року в разі використання ФК раміприлу/амлодипіну та лізиноприлу/амлодипіну (Simonyi G., Ferenci T., 2016).

Це було ретроспективне дослідження з використанням бази даних Державного фонду медичного страхування з видачі лікарських засобів за рецептом. Дослідники відібрали хворих із діагностованою АГ, які протягом року вперше отримали за рецептом ФК раміприлу/амлодипіну чи лізиноприлу/амлодипіну.

Для моделювання та порівняння прихильності до терапії двох ФК використовували класичний показник «час уживання», тобто час, який минув від початку лікування до його припинення. Дані про кількість пацієнтів, які ще продовжують лікування, були доступні в 30-денних інтервалах.

За час спостереження 10 499 пацієнтів почали застосовувати ФК раміприлу/амлодипіну, а 20 276 хворих – ФК лізиноприлу/амлодипіну. Додатковою умовою залучення до випробування була відсутність прийому зазначених препаратів за минулий рік.

За прийому ФК раміприлу/амлодипіну наприкінці перших 2 міс лікування продовжили 100% пацієнтів, однак на ­завершення 3-го місяця їх кількість зменшилася на 14%. Через півроку 67% хворих, а наприкінці 1-го року 54% пацієнтів усе ще продовжували приймати ФК раміприлу/амлодипіну.

ФК лізиноприлу/амлодипіну протягом 1-го місяця приймали всі хворі. Упродовж 2-го місяця близько 25% пацієнтів припинили прийом препарату. Саме в цей час спостерігалася найвираженіша різниця щодо прихильності лікування між ФК раміприлу/амлодипіну та лізиноприлу/амлодипіну, що становила 26%. Наприкінці 3-го місяця частка хворих, які продовжували прийом комбінації лізиноприлу/амлодипіну, зменшилася до 71%, а через 6 міс – до 48%. Після закінчення 1-го року прийом ФК лізиноприлу/амлодипіну продовжили лише 36% пацієнтів.

Через рік лікування частка хворих, котрі приймали ФК раміприлу/амлодипіну, була на 18% більшою порівняно з ФК лізиноприлу/амлодипіну (54 та 36% відповідно) (рис.).

Рис. Прихильність до лікування пацієнтів з АГ, які отримують терапію фіксованою комбінацією раміприл/амплодипін або лізиноприл/амлодипін

Також було розраховано середній час прихильності до терапії протягом 360-денного інтервалу. Цей показник для комбінації раміприлу/амлодипіну становив 271 день, а для лізиноприлу/амлодипіну – 211.

Дослідники дійшли висновку, що ризик припинення прийому ФК ­лізиноприлу/амлодипіну майже вдвічі перевищував ризик припинення прийому комбінації раміприлу/амлодипіну (коефіцієнт ризику (КР) 1,79; p<0,001).

Висновки

Дотримання терапії є надзвичайно важливою умовою успішного лікування серцево-судинних захворювань, включаючи АГ, але прихильність до терапії в різних лікарських засобів може суттєво відрізнятися.

Результати дослідження довели, що навіть сучасні ФК можуть відрізнятися з огляду на лояльність до терапії. Наприклад, ФК раміприлу/амлодипіну мала значні переваги над ФК лізиноприлу/амлодипіну щодо річного дотримання їх прийому. Отже, з огляду на прихильність до терапії доцільніше використовувати саме комбінацію раміприлу/амлодипіну.

Слід зауважити, що крім вищої прихильності до терапії, ІАПФ раміприл має додаткові відмінності, що позитивно виділяють його з-поміж інших ІАПФ. Раміприл має підвищену спорідненість до тканинного АПФ, завдяки якій він може мати переваги щодо захисту органів-­мішеней: серця, нирок, судин, головного мозку (т. зв. органопротекції). Відомо, що ІАПФ не лише ефективно знижують АТ, а й зменшують захворюваність і смертність у пацієнтів із СН і післяінфарктних хворих. Утім, переваги щодо терапевтичних властивостей та покращення прогнозу не є однаковими для представників цієї групи лікарських засобів. Так, у метааналізі W.P. Sun і співавт. (2016), який включав 29 досліджень, з’ясувалося, що застосування лізиноприлу порівняно з плацебо та раміприлом асоціювалося з вищою частотою смерті від усіх причин. Моно­варіантний порівняльний аналіз застосування різних ІАПФ у пацієнтів із хронічною СН, проведений H. Frohlich і співавт. (2017), виявив, що в пацієнтів, яким було призначено еналаприл і лізиноприл, спостерігалися вищі показники смертності порівняно з відповідним показником в учасників, які приймали раміприл. Завдяки великій доказовій базі раміприл має найширший спектр показань для застосування серед препаратів, які впливають на ренін-­ангіотензин-­альдостеронову систему, та включає: лікування АГ, захворювання нирок (клубочкова нефропатія діабетичного та недіабетичного генезу), СН, вторинну профілактику після перенесеного гострого інфаркту міокарда, а також зниження серцево-­судинної захворюваності та летальності.


Довідка «ЗУ»

На українському фармацевтичному ринку ФК раміприлу й амлодипіну представлена препаратом Хартил® АМ (виробництва компанії «ЕГІС», Угорщина). Наявність широкого спектра дозувань препарату (5/5; 5/10; 10/5; 10/10 мг) дає змогу підібрати оптимальну терапію для кожного хворого. Хартил® AM слід приймати щодня 1 р/добу в один і той самий час (незалежно від прийому їжі). Призначення ФК часто допомагає вирішити проблему низької прихильності пацієнта до лікування.


Підготував В’ячеслав Килимчук

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 18 (487), 2020 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Кардіологія

27.03.2024 Терапія та сімейна медицина Бенфотіамін: фокус на терапевтичний потенціал

Тіамін (вітамін В1) – важливий вітамін, який відіграє вирішальну роль в енергетичному обміні та метаболічних процесах організму загалом. Він необхідний для функціонування нервової системи, серця і м’язів. Дефіцит тіаміну (ДТ) спричиняє різноманітні розлади, зумовлені ураженням нервів периферичної та центральної нервової системи (ЦНС). Для компенсації ДТ розроблено попередники тіаміну з високою біодоступністю, представником яких є бенфотіамін. Пропонуємо до вашої уваги огляд досліджень щодо корисних терапевтичних ефектів тіаміну та бенфотіаміну, продемонстрованих у доклінічних і клінічних дослідженнях....

24.03.2024 Гастроентерологія Терапія та сімейна медицина Основні напрями використання ітоприду гідрохлориду в лікуванні патології шлунково-кишкового тракту

Актуальність проблеми порушень моторної функції шлунково-кишкового тракту (ШКТ) за останні десятиліття значно зросла, що пов’язано з великою поширеністю в світі та в Україні цієї патології. Удосконалення фармакотерапії порушень моторики ШКТ та широке впровадження сучасних лікарських засобів у клінічну практику є на сьогодні важливим завданням внутрішньої медицини....

24.03.2024 Кардіологія Терапія та сімейна медицина Розувастатин і розувастатин/езетиміб у лікуванні гіперхолестеринемії

Дисліпідемія та атеросклеротичні серцево-судинні захворювання (АСССЗ) є провідною причиною передчасної смерті в усьому світі (Bianconi V. et al., 2021). Гіперхолестеринемія – ​третій за поширеністю (після артеріальної гіпертензії та дієтологічних порушень) фактор кардіоваскулярного ризику в світі (Roth G.A. et al., 2020), а в низці європейських країн і, зокрема, в Польщі вона посідає перше місце. Актуальні дані свідчать, що 70% дорослого населення Польщі страждають на гіперхолестеринемію (Banach M. et al., 2023). Загалом дані Польщі як сусідньої східноєвропейської країни можна екстраполювати і на Україну....

24.03.2024 Терапія та сімейна медицина Життя в дослідженні нових ліків

Однією із найвагоміших знахідок із часу відкриття дигіталісу Нобелівський комітет назвав синтез і дослідження β-блокаторів, які зараз мають провідні стабільні позиції у лікуванні більшості серцево-судинних хвороб (ішемічна хвороба серця – ​стенокардія, гострий коронарний синдром, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, тахіаритмії) (Радченко О.М., 2010). Це епохальне відкриття зроблено під керівництвом британського фармаколога Джеймса Блека (James Whyte Black), який отримав за нього Нобелівську премію в 1988 році. ...