Цукровий діабет у дітей: виклики сьогодення і сучасний менеджмент, доступний в Україні

2 березня 2021 року, за підтримки компанії «Санофі», у форматі онлайн відбувся науковий симпозіум «Тожео СолоСтар – ​нові можливості в досягненні компенсації цукрового діабету (ЦД) в дітей». Із оригінальними доповідями перед учасниками заходу виступили провідні українські ендокринологи та експерти з Німеччини і Польщі.

Ключові слова: цукровий діабет у дітей, глікемія у дітей, глікемічний контроль, діабетичний кетоацидоз, інсулін, Тожео СолоСтар

Проблема компенсації ЦД, насамперед у дітей і підлітків, у світі і в Україні стала темою доповіді професора кафедри ендокринології ­Національного університету охорони здоров’я (НУОЗ) України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), завідувача відділення дитячої ендокринної патології ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України» (м. Київ), доктора медичних наук Наталі Андріївни Спринчук.

– Сьогодні у світі співіснують дві пандемії: пандемія коронавірусу і пандемія ЦД, хоча масштаби й значення останньої на перший погляд можна недооцінити. Захворюваність на ЦД і 1, і 2 типу продовжує стрімко зростати як у дитячій, так і в дорослій популяції.

У період пандемії COVID‑19 лікарі мають усвідомлювати необхідність компенсації ЦД в пацієнтів, адже відомо, що це захворювання є фактором ризику тяжкого перебігу коронавірусної інфекції. Декомпенсація ЦД підвищує ймовірність захворіти на COVID‑19, а також важче перенести постковідний синдром. На сьогодні є достатній вибір інсулінів і засобів їх введення, є й новітні технології, які сприяють кращому контролю і, відповідно, компенсації ЦД.

2018 року оновилися рекомендації ISPAD (International Society for Pediatric and Adolescent Diabetes – ​Міжнародне товариство з діабету в дітей і підлітків), і нині лікарі в усьому світі орієнтуються на цільовий рівень глікованого гемоглобіну (HbA_1c) 7% для більшості дітей із ЦД. Важливим аспектом є також варіабельність глікемії впродовж доби. Досягнення цільового рівня HbA_1c і низької варіабельності глікемії протягом доби допоможе зменшити виникнення ранніх та пізніх ускладнень діабету і покращити якість життя пацієнтів. Це дуже важливо, адже здорова дітина – ​це в майбутньому здорові чоловік або жінка, щасливі в особистому житті й успішні в роботі та навчанні. На жаль, сьогодні в Україні лише у 28% дітей із діабетом вдається досягти ідеального або оптимального глікемічного контролю. Глікемічний контроль у майже 40% української педіатричної популяції – ​понад 9% – ​асоційований із високим ризиком для життя. Отже, ми маємо докласти зусиль для покращення ситуації. Минулого місяця в Україні був зареєстрований інноваційний препарат Тожео СолоСтар (компанія «Санофі») для застосування в дітей і підлітків із ЦД 1 типу.

Особливостям ведення дітей із ЦД в Україні присвятила свій виступ завіду­вач відділення дитячої ендокринології ДУ «Інститут охорони здоров’я ­дітей та підлітків НАМН України» (м. Харків), доктор медичних наук, професор Світлана Ігорівна Турчина.

– Наразі в усьому світі налічується приблизно 600 900 дітей із ЦД 1 типу, а впродовж наступних 20 років прогнозується зростання їх кількості до більш як 1 млн осіб. В Україні за останні 5 років поширеність ЦД в осіб віком до 18 років збільшилася на 21,1%. 2019 року в нашій країні було зареєстровано 9962 хворих цієї вікової групи.

Результати дослідження, проведеного в США [1], свідчать:

1. Зменшилася кількість пацієнтів, яким вдається досягти рекомендованих ADA (American Diabetes Association – ​Американська діабетологічна асоціація) цільових показників рівня HbA_1c, який є особливо високим у підлітків і в осіб молодого віку [2].
2. У підлітків і дорослих спостерігається зростання середнього рівня HbA_1c.
3. Широке використання інсулінових помп і CGM не сприяло зменшенню рівня HbA_1c у популяції.
4. Ризик розвитку діабетичного кетоацидозу (ДКА) пов’язаний із рівнем HbA_1c і зростає, якщо значення глікованого гемоглобіну сягнуло >9,0%.

Згідно з даними всеукраїнського реєстру, 2018 року середній рівень HbA_1c у дітей із ЦД 1 типу був незадовільним і становив 8,80±2,01%. Рівень <7,5% мали 28,15%, 7,6-9,0% – ​34,5%, >9,1% – ​37,35% осіб, що свідчить про надзвичайно малу кількість дітей, яким вдалося досягти цільових показників HbA_1c [3].

У дітей, які перебувають на амбулаторному лікуванні, показники компенсації ЦД гірші за такі в тих пацієнтів, які хоч раз на рік лікуються та обстежуються в умовах стаціонару. У дітей із ЦД 1 типу, які отримували медичну допомогу лише в амбулаторно-поліклінічних умовах, частіше виявляли глікемічний контроль із високим ризиком для життя (72,7%; p<0,05). Лише 9% амбулаторних пацієнтів мають оптимальний контроль глікемії.

У дітей із ЦД 1 типу, які лікувалися в амбулаторно-поліклінічних умовах, частіше визначалися висока варіабельність глікемії, епізоди гіпо- та гіперглікемії, а тривалість глікемії в цільовому діапазоні була меншою [4].

ЦД – ​це хронічне захворювання, і ключове місце в його терапії належить навіть не лікарським засобам, а самоконт­ролю. Для дотримання режиму інсулінотерапії (ІТ) потрібні знання й мотивація. Серед пацієнтів, яких спостерігали переважно амбулаторно, щоденник самоконтролю вели 28%, дотримувалися техніки ін’єкції 24%, дієти – ​19%, мали достатні знання щодо особливостей корекції дози інсуліну – ​10%. ­Серед пацієнтів, яких періодично госпіталізували до ендокринологічного відділення та які проходили навчання в школі діабету, вели щоденник 78%, дотримувалися правил техніки ін’єкції інсуліну 39% і дієти – ​45% [5].

Найбільші виклики, з якими доводиться стикатися під час лікування ЦД 1 типу:

• Глікемічний контроль і наявність гіпоглікемій.
• Варіабельність глікемії.
• Низька прихильність до терапії.

У лікуванні дітей, підлітків і дорослих із ЦД 1 типу ми дотримуємося настанов консенсусу з клінічної практики ISPAD (Clinical Practice Consensus Guidelines, 2018). ­Рекомендації наголошують на необхідності індивідуального визначення цільового рівня глюкози в крові, застосування систем постійного моніторингу глюкози (CGM) та періодично сканованого CGM (isCGM). Для дітей, підлітків і молодих людей, які мають доступ до комплексної допомоги, встановлено цільовий рівень HbA_1c <7%.

Настанови консенсусу ISPAD:

1. Глікемічний контроль у дітей і підлітків має оцінюватися за допомогою щоквартального визначення HbA_1c та звичайного самостійного моніторингу глюкози, що забезпечує:

• ретельне й точне визначення індивідуальних показників контролю глікемії, зокрема оцінка індивідуальних параметрів глікемії (А);
• зменшення ризику виникнення гострих і хронічних ускладнень захворювання (А);
• мінімізацію наслідків гіпоглікемії (А) та гіперглікемії (В) на розвиток мозку, когнітивну функцію, настрій;
• оптимізацію якості життя (Е).

2. Важливе значення в лікуванні ЦД має регулярне визначення глюкози (за допомогою глюкометра), CGM та isCGM. У разі використання глюкометра оптимальним є визначення глюкози 6-10 разів на день, що необхідно для корегування медикаментозної та дієтотерапії. Застосування CGM у реальному часі передусім корисне в дітей, які не можуть повідомити про симптоми гіпоглікемії чи гіперглікемії, а також у разі складнощів у розпізнаванні гіпоглікемій.

3. У дітей, підлітків і в осіб віком ≤25 років, що мають доступ до комплексної допомоги, рекомендований цільовий рівень HbA1с 7,0% (E).

Вищий цільовий рівень HbA1с (<7,5%) доцільно застосовувати, якщо:

• немає можливості описати/повідомити про симптоми гіпоглікемії;
• є складнощі розпізнавання гіпоглікемії або наявність тяжкої гіпоглікемії в анамнезі;
• відсутній доступ до аналогів інсуліну, сучасних технологій введення інсуліну та немає можливості регулярно визначати рівень глікемії (E).

Нижчий цільовий рівень HbA1с (6,5%) може бути доречним:

• якщо його можна досягти без гіпоглікемій і погіршення якості життя пацієнтів і якщо такий рівень не обтяжує догляд за ними (Е);
• під час «медового місяця» (Е).
• 4. Цільові рівні глікемії в дітей і підлітків із ЦД 1 типу мають бути такими:
• HbA1с – ​≤7,0%;
• натще/перед їдою – ​4,0-7,0 ммоль/л;
• після їди – ​5-10 ммоль/л;
• перед сном – ​4,4-7,8 ммоль/л.

Зміни в рекомендаціях ISPAD 2018 (розділ 9) щодо ІТ:

1. В усіх вікових групах режим ІТ має бути максимально наближеним до фізіологічного, що забезпечується використанням місцево доступних базальних і прандіальних інсулінів (А).
2. Дозу інсуліну визначають з урахуванням потреби в базальному інсуліні впродовж 24 год, а дозу прандіального інсуліну розраховують відповідно до харчування (Е).
3. Потреба в інсуліні є різною в окремих осіб і змінюється з часом, тому її потрібно регулярно переглядати (Е).
4. У разі дії контрінсулярних гормонів, за наявності відно­сної інсулінорезистентності чи зниження фізичної активності потреба в екзогенному інсуліні може збільшуватися до 1,5-2,0 Од/кг, що є фізіологічним і необхідним для нормального росту і розвитку.
5. У підлітковому віці показана інтенсивна ІТ з переходом на аналоги короткої та тривалої дії.
6. Перевага надається максимально адаптованому до особливостей життя і потреб підлітка чи пацієнта молодого віку режиму ІТ.

Рекомендації ISPAD 2018 щодо інтенсивого режиму ІТ з диференційованим заміщенням потреби як у базальному, так і в прандіальному інсуліні:

• Людські генно-інженерні інсуліни не мають переваг перед сучасними аналогами інсуліну ультракороткої, тривалої та ультратривалої дії. У дітей із ЦД під час вибору інсулінів для лікування потрібно враховувати індивідуальні потреби пацієнта: брати до уваги вік, особливості харчування, фізичну активність, режим дня, перебіг захворювання і наявність супутніх хвороб. Значна варіативність глікемії натще, наявність нічних гіпоглікемій або ризику їх виникнення є показаннями до застосування аналогів інсуліну тривалої/ультратривалої дії. В Україні аналоги інсуліну дозволені до застосування в дітей без будь-яких обмежень. Усі зареєстровані в нашій країні інсуліни підлягають реімбурсації [6].
• Аналіз ІТ в педіатричній популяції в Україні показав, що людський інсулін короткої дії (актрапід, хумулін регуляр) застосовували в 4939 (53,2%) дітей, аналоги інсуліну короткої дії (аспарт, глюлізин, лізпро) – ​у 3776 (40,7%), НПХ-інсуліни (протафан, хумулін НПХ) – ​у 4892 (52,7%), аналоги інсуліну тривалої дії (лантус, левемір, тресіба) – ​у 3083 (33,2%), комбіновані інсуліни – ​у 430 (4,6%), що свідчить про частіше використання людських, ніж аналогових інсулінів [7].

Встановлено, що в більшості хворих, які лікуються амбулаторно (без періодичного стаціонарного обстеження і лікування), добова доза інсуліну не відповідає потребам хворої дитини. Ці пацієнти також рідше отримують аналоги інсулінів. Іноді батьки хворої дитини самостійно зменшують дозу інсуліну, без узгодження з ендокринологом. Ті ж діти, які перебувають під постійним наглядом ендокринолога, частіше отримують аналоги інсуліну і мають кращі показники глікемічного контролю [8].

Рекомендації щодо спостереження за дітьми і підлітками з ЦД 1 типу

Для ефективного лікування дітей із ЦД та запобігання виникненню гострих і хронічних ускладнень необхідно:

• Проводити регулярні огляди дитини дитячим ендокринологом (упродовж першого року після маніфестації захворювання чи протягом року після завершення «медового місяця» діабету – ​не рідше ніж 1 раз на місяць, надалі – ​(до виповнення 18 років) – ​не рідше ніж кожні 2-3 міс).
• У поліклініці використовувати «Листи медичного супроводу», які дають можливість об’єктивно оцінити стан глікемічного контролю, наявність ускладнень і рівень самоконтролю в амбулаторних умовах.
• Амбулаторно проводити корекцію лікування і комплексне обстеження.
• Мультидисциплінарна команда спеціалістів має проводити огляд дитини, хворої на ЦД, 1 раз на рік.
• На вторинному і третинному рівнях медичної допомоги необхідно створити мультидисциплінарні групи для надання спеціалізованої медичної допомоги з обов’язковим залученням психолога.

Треба зазначити, що ускладнення в пацієнтів із ЦД 1 типу під час обстеження в стаціонарі діагностують значно частіше, ніж в амбулаторно-поліклінічних умовах, що зумовлено недостатнім виявленням цих ускладнень первинною ланкою медичної допомоги. Цей факт є підставою для обов’язкового комплексного обстеження пацієнтів із залученням мультидисциплінарної команди фахівців, обізнаних у питаннях дитячої ендокринології [9].

COVID‑19 значуще ускладнив наше життя, і найперше це стосується людей, які страждають на ту чи іншу патологію. Лікарі приділяють пацієнтам менше уваги, консультації в онлайн-режимі забирають багато часу і є додатковим навантаженням на лікаря. До того ж комунікація залежить від наявності/відсутності технічних можливостей у пацієнта/батьків і лікаря. Зважуючи на це, необхідно активно запрошувати батьків хворих дітей на консультації для контролю компенсації діабету і корекції терапії.

Отже, наголосила професор С.І. Турчина наприкінці своєї доповіді, ситуація з контролем ЦД в дітей в Україні залишається незадовільною. Між тим досягнення компенсації ЦД є дуже важливим аспектом лікування. Для цього застосовують аналоги інсуліну, які мають перевагу перед людськими інсулінами, оскільки рідше спричиняють гіпоглікемію і покращують компенсацію діабету. Сьогодні в Україні немає обмежень щодо призначення і реімбурсації аналогів інсуліну в дітей, хворих на ЦД.

Завідувач відділення діабетології, ендокринології, загальної педіатрії та клінічних досліджень Центру діабету для дітей та підлітків Дитячо-­юнацької лікарні (м. Ганновер, Німеччина), доктор медицини Томас Данн представив результати нового дослідження інсуліну гларгін‑300 в дітей із ЦД 1 типу.

– У Німеччині більшість дітей спостерігають і лікують у педіатричних підрозділах, а після досягнення пацієнтами 21-річного віку їх переводять для наступного нагляду в дорослі відділення. З 1995 по 2019 рік зменшилася кількість пацієнтів із рівнем глікованого гемоглобіну >9%. Упродовж цього проміжку часу зменшилася і частота тяжких гіпоглікемій та гіпоглікемічних ком. Попри це, у багатьох дітей рівень HbA_1c усе ще перевищує 9%.

Кількість пацієнтів, які використовують інсулінові помпи і системи постійного моніторингу рівня глюкози CGM, продовжує зростати. Раніше такі помпи частіше застосовували в дорослих, але після підтвердження їх безпеки почали широко використовувати в дітей. Сьогодні практично всі діти (>95%) дошкільного віку отримують ІТ з використанням інсулінових помп. Така сама ситуація спостерігається із системами CGM. Найчастіше їх використовують у дітей дошкільного віку, дещо рідше – ​у дітей старшого віку.

ДКА набув значення проблеми світового масштабу. У дитини з ЦД 1 типу ризик виникнення ДКА впродовж року становить 1-10%. Найчастіше він виникає внаслідок пропущення ін’єкцій інсуліну, у дітей із поганим метаболічним контролем або попередніми епізодами ДКА, при гастроентериті зі стійким блюванням, за наявності психічних розладів, у дівчат препубертатного та підліткового віку, а також у разі вживання алкоголю чи обмеженого доступу до медичних послуг. Причиною більшості епізодів ДКА є відсутність/недостатність дози інсуліну або неправильне використання помпи [11].

Страх перед гіпоглікемією (особливо нічною) непокоїть і дітей, і їхніх батьків, що може призвести до самостійного зменшення дози інсуліну і, як наслідок, збільшення ризику розвитку ДКА [12].

Дослідження EDITION Junior – ​це багатоцентрове рандомізоване контрольоване дослідження, в якому порівнювали ­використання гларгіну‑300 Од/мл (Gla‑300) та гларгіну‑100 Од/мл (Gla‑100) у дітей віком до 17 років [13]. Дослідження проводили в 105 клінічних центрах 24 країн. У дослідження було долучено дітей і підлітків віком від 6 до 17 років із ЦД, які отримували ІТ. Критеріями включення в дослідження стали: вік від 6 до 17 років (середній вік становив 12,9 року); тривалість ЦД 1 типу ≥1 рік; попередня терапія базальним інсуліном та інсуліном короткої дії; рівень HbA_1c ≥7,5% та ≤11%; відсутність використання будь-яких попередніх змішаних інсулінів упродовж ≤3 міс до скринінгу; відсутність застосування будь-яких інсулінових помп упродовж ≤6 міс до скринінгу.

Період лікування становив 52 тижні. Учасників рандомізували на 2 групи. Перша отримувала Gla‑300 1 раз на добу, друга – ​Gla‑100 1 раз на добу. Середнє початкове значення HbA_1c становило приблизно 8,6%. Дослідження показало, що Gla‑300 був не менш ефективним за Gla‑100. На 26-му тиж кількість пацієнтів із HbA_1c <7% у групі Gla‑300 становила 26%, у групі Gla‑100-23%. Результати дослідження наведені в таблиці 1 [14].

У групі Gla‑300 було менше випадків ДКА і тяжкої гіпоглікемії. Метааналіз 6-місячних клінічних досліджень ІІІ фази (EDITION4, EDITION JP 1 та EDITION JUNIOR) показав, що застосування Gla‑300 зменшує рівень HbA_1c так само ефективно, як Gla‑100, при цьому застосування Gla‑300 на 35% зменшує ризик розвитку тяжких гіпоглікемій.

Дослідження OneCARE [16] – ​це перше пряме порівняльне дослідження ефективності й безпеки інсуліну гларгін‑300 (Gla‑300) та деглюдек‑100 (IDeg‑100) в терапії ЦД 1 типу (n=199). Встановлено, що Gla‑300 збільшує час глікемії в цільовому діапазоні і скорочує період вище цільового діапазону в нічний час доби.

Чи є різниця між ІІ поколінням аналогів базального інсуліну Gla‑300 та IDeg‑100, стане відомо після оприлюднення результатів дослідження InRange наступного року в ході проведення зустрічі EASD.

Коротка характеристика препарату Тожео СолоСтар (Тожео СолоСтар. Інструкція для медичного застосування)

Ефективність і безпечність Тожео СолоСтар (Gla‑300) вивчали в рандомізованому контрольованому відкритому клінічному дослідженні за участю дітей і підлітків із ЦД 1 типу впродовж 26 тиж (n=463). Серед учасників групи Тожео СолоСтар було 73 дитини віком до 12 років та 160 дітей віком ≥12 років. Тожео СолоСтар, який вводили 1 раз на день, продемонстрував зниження рівня HbA_1c і глюкози в плазмі натще (ГПН) від вихідного рівня до 26-го тиж проти інсуліну Gla‑100. Аналіз доза-реакція показав, що після початкової фази титрування дози інсуліну на масу тіла вищі, ніж у дорослих пацієнтів. Загалом частота гіпоглікемій у пацієнтів була однаковою в обох групах лікування: 97,9% пацієнтів у групі Тожео СолоСтар і 98,2% у групі Gla‑100 повідомляли про принаймні одну подію. Кількість епізодів нічної гіпоглікемії була зіставною в обох групах лікування. Відсоток пацієнтів, які повідомляли про тяжку гіпоглікемію, був нижче в групі Тожео ­СолоСтар проти групи інсуліну Gla‑100 – 6 і 8,8% відповідно. Відсоток пацієнтів з епізодами ­гіперглікемії з кетозом у групі Тожео СолоСтар також був нижчим за такий у групі інсуліну Gla‑100-6,4 і 11,8% відповідно. Використання ­Тожео СолоСтар було безпечним. Антитіла утворювалися рідко, а їх наявність не мала клінічного значення. Дані щодо ефективності і безпечності застосування в дітей із ЦД 2 типу екстрапольовані з даних у підлітків і дорослих із ЦД 1 і 2 типу. Результати підтверджують можливість використання Тожео СолоСтар в дітей із ЦД 2 типу.

Висновки

1. Gla‑300 продемонстрував високу ефективність у зниженні глікемії у хворих на ЦД 1 типу дітей і підлітків віком від 6 до 17 років.
2. Застосування Gla‑300 асоційоване з меншим ризиком розвитку тяжкої гіпоглікемії проти Gla‑100.
3. У дослідженні EDITION JUNIOR застосування Gla‑300 зменшувало ризик виникнення гіперглікемії з кетозом.

Завідувач відділення дитячої діабетології та педіатрії Державної клінічної лікарні Медичного університету Сілезії в м. Катовіце (Польща), професор ­Перемислава Ярош-Чобот розповіла про особливості організації в Польщі надання медичної допомоги дітям, хворим на діабет, і клінічне застосування інсуліну Gla‑300 в дітей із ЦД 1 типу.

– Щороку в Польщі діагноз ЦД 1 типу встановлюють у приблизно 2200 дітей. Це найчастіше в країні хронічне захворювання в педіатричній популяції. У Польщі немає національного реєстру ЦД 1 типу, оцінка здійснюється на основі регіональних наукових реєстрів, а догляд за дітьми з ЦД є централізованим (переважно в одному університетському центрі у воєводствах).

За нашими даними, останніми роками захворюваність на ЦД зростає, зокрема в малюків віком від 0 до 4 років. Частота виникнення захворювання в дітей віком до 14 років становить 18-25 випадків на 1 тис населення [17]. Інше дослідження показує, що впродовж останніх 25 років щороку захворюваність на ЦД 1 типу зростає майже на 3% в країнах Європи, та на 6,6% – ​у Польщі.Схоже зростання захворюваності спостерігається і в країнах СНД [18].

У журналі «Діабет Польща» (виходить із 2005 року) міститься розділ, присвячений лікуванню діабету в дітей, підлітків і молоді, в якому ми щороку публікуємо рекомендації. Найважливішою з них є необхідність використання інтенсивної ІТ і систем безперервного моніторингу рівня глюкози в дітей із ЦД 1 типу від самого початку захворювання [19]. Ми дійсно почали застосовувати ці рекомендації. Сьогодні 99,9% дітей із ЦД у Польщі використовують аналоги інсуліну. 80% дітей до 12 років застосовують інсулінові помпи. Серед пацієнтів старших за 12 років помпи мають 50%. Системи постійного моніторингу глюкози (rCGM/scCGM) використовують 80% дітей із ЦД.

Відповідно до наших рекомендацій:

1. Рівень HbA_1c у дітей має становити ≤6,5%.
2. Хворим на ЦД 1 типу варто віддавати перевагу аналогам інсуліну через менший ризик розвитку гіпоглікемії (А).
3. Лікарю підбір аналогів інсуліну короткої і тривалої дії необхідно проводити з огляду на індивідуальні потреби пацієнта з урахуванням фармакологічних відмінностей між різними препаратами і зареєстрованими показаннями до їх використання.

Організація надання медичної допомоги дітям у Польщі

1. Призначення інсуліну дітям із ЦД 1 типу і навчання їх самоконтролю діабету здійснюють члени групи з діабету в регіональних дитячих центрах діабету. Усіх дітей із вперше виявленим ЦД 1 типу госпіталізують. Усіх дітей, які хворіють на ЦД, якнайшвидше направляють до обласних центрів. Діти починають і продовжують лікування в регіональних дитячих центрах діабету до 18-21 років.
2. Спеціальні відділи діабету видають інсулін, тест-смужки, глюкагон, інфузійні набори і датчики. Пацієнти також можуть отримати рецепти на інсулін, тест-смужки, інфузії тощо від сімейного/приватного лікаря (згідно з інформацією, підписаною спеціалістом: діабетологом / дитячим ендокринологом і діабетологом / педіатром – ​фахівцем із лікування діабету).

Алгоритм призначення препарату Тожео СолоСтар (стартова доза)

1. Пацієнти, які раніше не отримували інсулін, – 1/2-1/3 від добової дози інсуліну з урахуванням маси тіла: 0,5-0,6 Од/кг.
2. Пацієнти, яких переведено з іншого базального інсуліну:

• якщо пацієнт отримував ін’єкції інсуліну двічі на добу, дозу ­Тожео СолоСтар зменшують на 20% від загальної добової дози базального інсуліну;
• якщо пацієнт отримував ін’єкції інсуліну 1 раз на добу, доза Тожео СолоСтар така сама, як і базального інсуліну.

У контролі ЦД 1 типу в дітей і підлітків основним завданням є досягнення ідеального чи оптимального глікемічного контролю. Ураховуючи недостатню компенсацію пацієнтів в умовах пандемії, лікарі мають частіше спілкуватися з хворими і проводити корекцію терапії за допомогою широкого використання аналогових інсулінів, здатних знизити ризик виникнення гіпоглікемії та підвищити прихильність дітей і їхніх батьків до лікування.

Новий зареєстрований інсулін Тожео СолоСтар уже доступний в Україні для застосування в дітей від 6 років. Цей препарат повністю підлягає реімбурсації. Алгоритм початкового призначення і корекції дози Тожео ­СолоСтар достатньо зручний для рутинного застосування.

Список літератури – у редакції.

Підготував Валерій Палько

Тематичний номер «Діабетологія, Тиреоїдологія, Метаболічні розлади» № 1 (53) 2021 р.