Дезлоратидин: у фокусі – алергічне запалення

19.04.2023

Стаття у форматі PDF

Сучасний погляд на алергічні захворювання як на системну патологію потребує застосування ефективних та безпечних засобів для лікування та профілактики, що дозволяють впливати на основні механізми розвитку алергічного запалення – т.зв. алергічний каскад. Останнім часом з’являється все більше даних, що таким засобом є дезлоратадин – антигістамінний препарат ІІ покоління, який, крім блокади Н1-гістамінових рецепторів, має потужну протиалергічну та протизапальну дію.

Гістамін як медіатор запалення

Як відомо, гістамін є ключовим медіатором розвитку алергічних реакцій і захворювань, а також потужною вазоактивною речовиною; міститься в більшості тканин організму, як-от гранули опасистих клітин, базофілів, еозинофілів тощо. Під час взаємодії з гістаміновими рецепторами він контролює низку клітинних процесів, пов’язаних із розвитком алергічних реакцій та імунної відповіді. Спричинене гістаміном порушення проникності капілярів із виходом рідини із плазми крові до тканин клінічно проявляється сльозотечею та ринореєю, при цьому вираженість цих процесів залежить від характеру впливу гістаміну (місцевий або системний), локалізації його дії (наприклад, дихальні шляхи чи шкіра), концентрації алергену та рівня попередньої сенсибілізації до нього.

Клінічні симптоми вивільнення гістаміну варіюють від зумовлених ним пухирів і висипу до потенційно летальних анафілактичних реакцій. Численні симптоми алергічної реакції є наслідком впливу гістаміну на кровоносні судини, що спричиняє підвищення їхньої проникності, вазодилатацію та збільшення кровотоку.

Основні механізми дії гістаміну залежать як від типів клітин, котрі він активує, так і від типів гістамінових рецепторів. Наразі відомо про 4 типи гістамінових рецепторів: Н1-рецептори, активація яких викликає міграцію клітин до ділянки запалення, ноцицепцію, вазодилатацію та бронхоконстрикцію; Н2-рецептори, що беруть участь у регуляції секреції шлункової кислоти, утворенні слизу в дихальних шляхах і проникності судин; H3-рецептори, котрі відіграють важливу роль у розвитку запальних захворювань нервової системи, та H4-рецептори, які сьогодні розглядаються в контексті розвитку запальних та алергічних реакцій.

У відповідь на контакт з алергеном на клітинній мембрані мастоцитів і базофілів синтезується специфічний IgE, який прикріплюється на внутрішній поверхні кровоносних судин майбутніх органів-мішеней. У разі подальшого контакту та зв’язування алергену з IgE на поверхні сенсибілізованих базофілів чи опасистих клітин відбувається їхня дегрануляція з вивільненням медіаторів запалення, зокрема гістаміну.

Антигістамінні препарати

Антагоністи рецепторів гістаміну H1,також відомі як АГП, використовуються для лікування алергії уже протягом тривалого часу. Вважається, що вони діють шляхом пригнічення запальних реакцій, спричинених вивільненням гістаміну. На відміну від АГП І покоління (ципрогептадин, дексхлорфенірамін, фенірамін, прометазин, алімемазин), які демонструють низьку специфічність і високу частоту побічних ефектів та одним із яких є центральна седативна дія, для більшості АГП ІІ покоління (цетиризин, дезлоратадин, фексофенадин, лоратидин) ці побічні прояви не є характерними.

АГП зв’язуються з рецепторами гістаміну на поверхні клітин. Варто зауважити, що ці рецептори демонструють незалежне від агоніста передання сигналів, яке працює навіть тоді, коли гістамін не взаємодіє з поверхнею ­клітини, при цьому існує баланс між активною та неактивною структурами рецептора: активна форма стабілізується наявністю гістаміну, тоді як АГП стабілізують неактивну форму рецептора й діють як зворотні антагоністи.

Дезлоратадин

Дезлоратадин – ​активний метаболіт лоратадину, пероральний АГП ІІ покоління, висока ефективність та зіставні із плацебо профілі безпеки і переносимості якого були доведені в рандомізованих контрольованих дослідженнях.

З‑поміж АГП ІІ покоління дезлоратадин має найвищий ступінь спорідненості з Н1-рецепторами. Дезлоратадин характеризується швидкістю дії, тривалим періодом напіввиведення (близько 27 год) і відсутністю взаємодій з іншими лікарськими засобами та їжею. Метаболізм дезлоратидину представлено на рисунку.

Рис. Метаболізм дезлоратидину

Рис. Метаболізм дезлоратидину

Примітки: УДФГК – уридиндифосфоглюкуронова кислота;
УДФ – уридиндифосфат; УДФ-ГТ – уридиндифосфатглюкуронілтрансфераза;
CYP2C8 – цитохром 2C8.

У Європі дезлоратидин застосовують для лікування сезонного та цілорічного алергічного риніту й кропив’янки в дорослих і дітей віком >1 рік. Окрім того, препарат схвалено в США для лікування цілорічного алергічного риніту та хронічної ідіопатичної кропив’янки в дорослих і дітей віком від 6 міс, а також для лікування сезонного алегрічного риніту в дорослих й дітей віком від 2 років.

Антигістамінні й протизапальні властивості дезлоратидину

Дезлоратадин є потужним неседативним антагоністом Н1-рецепторов з антиалергічними та протизапальними властивостями. В дослідженнях in vitro показано, що дезлоратадин інгібує хімічні медіатори, які беруть участь в алергічних реакціях на ранній і пізній стадіях. Було встановлено, що дезлоратадин значно покращує носове дихання в пацієнтів з алергічним ринітом. Доведена здатність дезлоратадину запобігати виділенню цитокінів, хемокінів і молекул клітинної адгезії, зв’язаних із пізньою фазою алергічної відповіді, що обумовлює його деконгестантні властивості.

Окрім Н1-антигістамінної дії, дезлоратидин (як і деякі інші АГП) пригнічує вивільнення низки прозапальних медіаторів та має антигістамінні, протизапальні, протиалергічні властивості.

Дезлоратадин ефективніше взаємодіє з Н1-рецепторами порівняно із цетиризином, ебастином, фексофенадином і лоратадином. Препарат інгібує підвищення внутрішньоклітинної концентрації іонів кальцію забезпеченням мембраностабілізувального ефекту. Дезлоратидин діє як зворотний агоніст Н1-гістамінового рецептора. Зокрема, через 6 год після застосування лише 37% препарату залишається зв’язаним, що сприяє більшій тривалості терапевтичного ефекту. Порівняно з відповідною дозою цетиризину, фексофенадину, лоратадину чи піриламіну дезлоратадин ефективно знижує конституційне (незалежне від агоніста) передання сигналів H1-рецептором людини шляхом пригнічення активації ядерного фактора транскрипції NF‑kappa-В (NF‑kВ). Окрім того, дезлоратидин виявився ефективнішим за свої аналоги щодо пригнічення утворення NF‑kВ після активації рецептора гістаміном.


Клінічні переваги дезлоратадину

  • Дезлоратадин ефективно контролює як назальні симптоми алергічного риніту, включаючи закладеність ноca, що не пригнічується іншими сучасними Н1-антагоністами, так і неназальні (свербіж і почервоніння очей, сльозотеча, свербіж піднебіння, першіння в горлі, кашель та ін.).
  • Дезлоратадин має виражений деконгестантний ефект – ​зменшує закладеність носа, що мінімізує вплив алергенів на нижні дихальні шляхи і поліпшує дію інтраназальних препаратів.
  • Дезлоратадин ефективний також у разі поєднання бронхіальної астми з алергічним ринітом. У таких пацієнтів препарат позитивно впливає не тільки на симптоми риніту, а й на клінічний перебіг астми – ​покращує показники функції зовнішнього дихання та зменшує потребу в інгаляційних засобах.
  • Дезлоратадин є високоефективним у лікуванні гострої та хронічної кропив’янки. Вже після першої дози суттєво зменшується симптоматика, покращується нічний сон та підвищується якість життя пацієнтів.
  • Дезлоратадин не проникає через гематоенцефалічний бар’єр, не чинить седативної дії і не пригнічує психомоторні функції, не потенціює дії алкоголю.
  • Дезлоратадин дуже добре переноситься, частота небажаних проявів за його застосування порівняна або навіть нижча за таку плацебо. 

Висновки

Завдяки зв’язуванню з Н1- та Н4-гістаміновими рецепторами гістамін відіграє ключову роль у патогенезі алергічного запалення. Хоча в більшості досліджень щодо лікування різноманітних алергічних захворювань вивчаються блокатори H1-гістамінових рецепторів, вони не завжди демонструють достатню клінічну ефективність. Натомість сьогодні надходять нові дані щодо здатності дезлоратадину впливати на різні елементи запалення через механізми, відмінні від інгібування H1-гістамінових рецепторів, і в такий спосіб переривати алергічний каскад. Ці властивості разом із клінічно доведеними ефективністю і безпекою дозволяють вважати дезлоратадин АГП першого вибору для лікування алергічного риніту й кропив’янки у дорослих і дітей.


Довідка «ЗУ»

На фармацевтичному ринку України дезлоратадин представлений вітчизняним препаратом Едем від АТ «Фармак». Едем зареєстровано в двох лікарських формах: таблетки по 5 мг і сироп (0,5 мг в 1 мл). Препарат показаний для усунення симптомів, пов’язаних з алергічним ринітом, як-от чхання, виділення з носа, свербіж, набряк і закладеність носа, свербіж та почервоніння очей, сльозотеча, свербіж піднебіння й кашель, а також для усунення симптомів, пов’язаних із кропив’янкою, як-от свербіж, висипи.

Варто відзначити, що Едем у вигляді сиропу не містить ароматизаторів, які можуть зумовлювати чи посилювати алергію, і може призначатися дітям із 6-місячного віку, а частота прийому 1 р/день дозволяє досягти хорошого комплаєнсу. Рекомендовані дози в дітей віком 6-11 міс становлять 2 мл; 1-5 років – 2,5 мл; 6-11 років – 5 мл. У пацієнтів віком понад 12 років раціональним є прийом як 10 мл сиропу (еквівалентно 5 мг дезлоратадину), так і препарату в таблетованій формі, що містить 5 мг дезлоратадину, 1 р/добу. Важливою перевагою препарату Едем є його доступна вартість, що для багатьох українців має особливе значення в нинішніх умовах.


За матеріалами: Nisha et al. Desloratadine: An Insight On Acute Inflammation / Journal of Pharmaceutical Negative Results, 
Vol. 14, Regular Issue 02, 2023.

Підготувала Ольга Гуйванюк

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 7 (543), 2023 р.

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Алергія та імунологія

29.03.2024 Алергія та імунологія Педіатрія Діагностика та лікування алергічного риніту в дітей-астматиків

Алергічний риніт (АР) є поширеним запальним захворюванням верхніх дихальних шляхів (ВДШ), особливо серед педіатричних пацієнтів. Ця патологія може знижувати якість життя, погіршувати сон та щоденну продуктивність. Метою наведеного огляду є надання оновленої інформації щодо епідеміології АР та його діагностики, з урахуванням зв’язку з бронхіальною астмою (БА). ...

27.03.2024 Алергія та імунологія Педіатрія Лікування алергічного риніту та кропив’янки: огляд новітнього антигістамінного препарату біластину

Поширеність і вплив алергічних захворювань часто недооцінюють [1]. Ключовим фактором алергічної відповіді є імуноглобулін (Ig) Е, присутній на поверхні тучних клітин і базофілів. Взаємодія алергену з IgЕ та його рецепторним комплексом призводить до активації цих клітин і вивільнення речовин, у тому числі гістаміну, які викликають симптоми алергії [2]. Враховуючи ключову роль гістаміну в розвитку алергічних реакцій, при багатьох алергічних станах, включаючи алергічний риніт і кропив’янку, пацієнту призначають антигістамінні препарати [3, 4]....

22.03.2024 Алергія та імунологія Ефективність і безпека комбінованого назального спрею олопатадину гідрохлориду та мометазону фуроату в лікуванні алергічного риніту

Алергічний риніт (АР) – ​дуже поширений патологічний стан, що часто зумовлюється пилком трав і дерев, шерстю тварин, кліщами домашнього пилу та цвіллю. Оцінки його поширеності в різних регіонах Європи та світу дуже різняться [1, 2], але результати епідеміологічних досліджень демонструють, що на нього страждають до 30% дорослих людей і до 40% дітей. Симптоми можуть чинити значний негативний вплив на якість життя пацієнтів, часто заважати сну і сприяти поганій успішності на роботі та в школі. Крім того, АР є відомим фактором ризику розвитку бронхіальної астми; і, навпаки, ця коморбідність значно підвищується [2, 5-7]....

20.02.2024 Алергія та імунологія Обґрунтування застосування фіксованої комбінації інтраназального кортикостероїда мометазону та антигістамінного засобу олапатадину в терапії у пацієнтів з алергічним ринітом різного ступеня тяжкості

Алергічний риніт (АР) є глобальною проблемою охорони здоров’я, на нього хворіє від 10 до 20% населення, а серед дітей – ​від 4,0 до 40%. Останніми роками спостерігається зростання частоти алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів, що проявляється збільшенням як абсолютних (захворюваності та поширеності), так і відносних (частка в структурі алергологічної та отоларингологічної патології) показників. Згідно з результатами досліджень, проведених за програмою ISAAC у багатьох регіонах світу, перше місце за поширеністю алергічних симптомів посідає Україна, яка поділяє його з Великою Британією. ...