Затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 жовтня 2013 р. № 868 Протокол призначений для лікарів-педіатрів, лікарів загальної практики – сімейних лікарів, алергологів дитячих, пульмонологів дитячих, медичних сестер, фельдшерів. [ . . . ]

Затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.11.2015 р. № 709 Протокол призначений для керівників закладів охорони здоров’я та їхніх заступників, лікарів загальної практики – сімейних лікарів, лікарів-терапевтів дільничних, лікарів-педіатрів дільничних, лікарів прий­мальної палати (відділення), лікарів-терапевтів, лікарів-педіатрів, лікарів акушерів-гінекологів, лікарів-гастроентерологів, лікарів-гастроентерологів дитячих, лікарів-гематологів, лікарів-гематологів дитячих, лікарів-терапевтів цехової лікарської дільниці, лікарів-терапевтів підліткових, лікарів-трансфузіологів, середнього медичного персоналу, інших медичних працівників, які беруть участь у наданні первинної та вторинної медичної допомоги пацієнтам (дорослим та дітям від 6 місяців) із залізодефіцитною анемією. [ . . . ]

Кашель є найбільш поширеним симптомом, з приводу якого звертаються за медичною консультацією. Він є захисною реакцією організму, спрямованою на очищення дихальних шляхів від подразників, що потрапили ззовні (дим, пил, холодне чи сухе повітря, чужорідні тіла тощо) та від ендогенних компонентів (слиз, частки ендогенного епітелію тощо). Кашльові поштовхи, що виникають зрідка, є фізіологічними, вони сприяють видаленню слизу, що накопичується в гортані. Так, вважається, що здорова дитина шкільного віку, яка не страждала на респіраторні захворювання протягом 4 попередніх тижнів, відкашлюється 10-11 разів на день, частіше вранці, і це не повин­но викликати тривоги. Але кашель може змушувати страждати, позбавляти дитину нормального сну і перешкоджати навчанню та іграм. Він може також порушувати сон інших членів сім’ї та заважати проведенню шкільних занять. [ . . . ]

Затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 липня 2014 р. № 499. Протокол призначений для керівників ЗОЗ та їхніх заступників, керівників структурних підрозділів ЗОЗ, лікарів спеціалістів (лікар загальної практики – сімейний лікар, лікар-інфекціоніст, лікар-інфекціоніст дитячий, лікар-отоларинголог, лікар-отоларинголог дитячий, лікар приймальної палати (відділення), лікар-пульмонолог, лікар-пульмонолог дитячий, лікар пункту охорони здоров’я, лікар невідкладної медичної допомоги, лікар-судновий, лікар-терапевт, лікар-терапевт дільничний, лікар-терапевт цехової лікарської дільниці, лікар-терапевт підлітковий, лікар-педіатр, лікар-педіатр дільничний), середнього медичного персоналу, інших медичних працівників, які беруть участь у наданні медичної допомоги, пацієнтів з грипом віком від 6 місяців. [ . . . ]

Затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16.07.2014 р. № 449. Протокол призначений для: керівників закладів охорони здоров’я (ЗОЗ) та їхніх заступників, керівників структурних підрозділів ЗОЗ, лікарів-спеціа­лістів (лікар загальної практики – сімейний лікар, лікар-педіатр дільничний, лікар пункту охорони здоров’я, лікар судновий, лікар-терапевт дільничний, лікар-терапевт цехової лікарської дільниці, лікар-терапевт підлітковий); середнього медичного персоналу; інших медичних працівників, які беруть участь у наданні медичної допомоги пацієнтам віком від 3 місяців із гострими респіраторними інфекціями, для яких не передбачено негайне призначення антибіотиків. [ . . . ]

Затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.01.2013 р. № 59 Жовчнокам’яна хвороба (ЖКХ) – спадково детерміноване захворювання гепатобіліарної системи, зумовлене порушенням обміну холестерину і (чи) білірубіну та характеризується утворенням каменів у жовчному міхурі і (чи) жовчних протоках. Патофізіологічне формування ЖКХ зумовлено спадковою схильністю порушень обміну основ­них компонентів жовчі, моторно-евакуаторними дисфункціями жовчного міхура, запальними змінами у жовчному міхурі та жовчовивідних шляхах. Поширеність серед дитячого населення в Україні сягає 0,21‰. [ . . . ]

Це керівництво розраховане на лікарів первинної ланки медичної допомоги (зокрема педіат­рів, сімейних лікарів, спеціалістів невідкладної допомоги, оториноларингологів та ін.) і містить поради щодо ведення дітей від 6 міс. до 12 років із неускладненим гострим середнім отитом ГСО. Настанови стосуються тільки дітей, які мають ГСО та є здоровими у інших відношеннях. Розроблений документ не охоплює дітей, які мають патології і стани, що можуть впливати на перебіг ГСО: наявність тимпаностомічної трубки; анатомічна патологія (також і розщеплення піднебіння); генетичні порушення з черепно-лицьовими вадами, наприклад як при синдромі Дауна; імунна недостатність; наявність кохлеарних імплантатів. Ведення дітей із ексудативним серозним отитом без ГСО також не розглядалося у цих рекомендаціях. [ . . . ]