Фибрилляция предсердий (ФП) – это наджелудочковая тахиаритмия, характеризующаяся некоординированной электрической активацией предсердий с частотой 350-700 в 1 минуту с последующим ухудшением его механической функции. Фибрилляция предсердий – одно из наиболее часто встречающихся нарушений ритма, на его долю приходится около 80% всех пароксизмальных наджелудочковых тахиаритмий. В общей популяции населения ФП встречается в 1-2% случаев и имеет четкую тенденцию к увеличению с возрастом (от 0,5% у лиц в возрасте 40-50 лет до 5-15% – в возрасте до 80 лет и старше). Ожидают, что в последующие 50 лет заболеваемость ФП может удвоиться, что напрямую связано с постарением населения, увеличением распространенности хронической сердечной недостаточности, а также лучшей диагностикой этого нарушения ритма. [ . . . ]

Протокол призначений для лікарів медицини невідкладних станів, лікарів бригад екстреної медичної допомоги [ . . . ]

Розчини кристалоїдів відіграли велику роль у лікуванні багатьох пацієнтів. Але за низкою причин вони не могли повністю задовольнити потреби клініцистів. Підставами для створення групи колоїдів були:бажання збільшити стійкість волемічного ефекту кристалоїдних розчинів;прагнення «економити» людську кров (і зменшити сферу її застосування). Ще на зорі застосування перших розчинів кристалоїдів стало зрозумілим, що їхня здатність підтримувати рівень артеріального тиску (АТ) та інших показників гемодинаміки є дуже обмеженою. Особливо це стосувалося тяжких гіповолемій, які часто розвиваються при ускладненому перебігу ендокринологічних захворювань. Наприкінці XIX – на початку XX століття для лікування складних випадків кровотеч і гіповолемій застосовували переливання крові. Зазвичай гемотрансфузія мала добрий ефект, але супроводжувалася численними ускладненнями. До того ж, на той час люди практично нічого не знали про існування груп крові: Карл Ландштейнер відкрив чотири групи крові лише у 1900-1901 роках. А резус-фактор крові був відкритий лише у 1940 році. Тож недаремно лікарі намагалися максимально обме­жити переливання крові і постійно шукали кровозамінники з потужнішими, ніж у кристалоїдів, гемодинамічними ефектами. Так з’явився афоризм, винесений нами в епіграф цієї статті. І так виникла ідея використовувати при крововтраті або тяжкій гіповолемії колоїдні розчини. [ . . . ]

Синдром печінкової енцефалопатії (ПЕ) є безпосередньою складовою клінічних ознак токсичного гепатиту і першою ланкою розвитку крайнього її прояву – печінкової коми. Під симптомокомплексом «печінкова енцефалопатія» розуміють комплекс потенційно зворотних нервово-психічних порушень, які виникають у випадках печінкової недостатності крайнього ступеня тяжкості в результаті гепатоцелюлярної недостатності або портосистемного шунтування крові. [ . . . ]

Спаечная болезнь возникла с появлением оперативного лечения и, видимо, будет существовать столько же, сколько и хирургия. Впервые спаечный процесс в брюшной полости описал в 1783 году английский хирург Дж. Пунтер в своей работе «Кровь, воспаление и огнестрельные раны». Он же указал на наличие вещества, скрепляющего петли кишечника, – клейковину (фибрин). В разные времена к спайкообразованию относились по-разному, воспринимая его как «страшный бич полостной хирургии» (Рене Лериш), «брак хирурга» (Н.И. Блинов), но никогда это явление не оставлялось без внимания. По данным международного общества изучения спаек (International Adhesion Society), послеоперационный спаечный процесс в брюшной полости является самым частым осложнением хирургических вмешательств. [ . . . ]

Пациенты с острой болью в животе достаточно часто обращаются за медицинской помощью к врачу-терапевту или гастроэнтерологу. Острый живот – комплекс клинических симптомов, которые отражают быстро резвившиеся патологические изменения брюшной полости. Обязательным проявлением синдрома «острый живот» является внезапно возникшая, чаще интенсивная абдоминальная боль. Острый живот – это состояние, требующее оказания неотложной медицинской помощи. Традиционно внезапно развившаяся абдоминальная боль для врача ассоциируется с острыми хирургическими заболеваниями органов брюшной полости, и, как правило, такие пациенты направляются в хирургические отделения, где уже и проводится дифференциальная диагностика и принимается решение об оперативном лечении. С другой стороны, остро возникшая абдоминальная боль может представлять собой широкий спектр заболеваний, в том числе терапевтического характера, которые не нуждаются в хирургическом лечении. По данным статистики, только четверть пациентов, у которых ранее был диагностирован острый живот, подвергаются оперативным вмешательствам. [ . . . ]

Гострі шлунково-кишкові кровотечі (ГШКК) можуть бути ускладненням цілої низки захворювань. За даними різних авторів, їх частота становить 50-150 випадків на 100 000 населення в рік. Щорічно в США ГШКК є причиною понад 300 000 випадків госпіталізації. У чоловіків ГШКК трапляються вдвічі частіше, ніж у жінок. Залежно від вираженості клінічних проявів ГШКК можуть бути явними або прихованими. Прийнято виділяти кровотечі з верхніх відділів травного каналу і кровотечі з нижніх його відділів. Своєю чергою, кровотечі з верхніх відділів травного каналу поділяються на кровотечі, не пов’язані з варикозно розширеними венами стравоходу, і кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу. Кровотеча з нижніх відділів травного каналу – це кровотеча, джерело якої знаходиться дистальніше зв’язки Трейца. Однак найчастіше під кровотечею з нижніх відділів шлунково-кишкового тракту мають на увазі кровотечу з товстої кишки. Якщо джерело кровотечі розташоване між зв’язкою Трейца й ілеоцекальним клапаном, то таку кровотечу називають тонкокишковою. [ . . . ]

Гострі верхні шлунково-кишкові кровотечі залишаються одними з найбільш поширених невідкладних станів у практиці гастроентеролога. Ці стани часто трапляються та мають особливо негативний прогноз у пацієнтів з цирозом печінки (ЦП). Причини кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) у хворих із ЦП можуть бути розділені на дві групи. Перша група включає пошкодження, які асоційовані з портальною гіпертензією (ПГ), а саме гастроезофагеальним варикозом та портальною гіпертензивною гастропатією. Друга група включає ураження, які не пов’язані з ЦП та ПГ (виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний гастрит, рефлюкс-езофагіт, синдром Маллорі – Вейсса, пухлини і т.д.). [ . . . ]

Pseudomonas aeruginosa является распространенным нозокомиальным патогеном, часто вызывающим пневмонию у госпитализированных пациентов, большинство из которых имеют сопутствующие заболевания или факторы риска, что способствуют инфицированию P. aeruginosa. Однако иногда этот возбудитель может приводить к развитию внебольничной пневмонии и у здоровых людей, и часто течение этого заболевания очень быстро прогрессирует и имеет летальных исход. Ниже приведен описанный A. Fujii и соавторами сложный случай такой пневмонии, потребовавшей нескольких курсов лечения. [ . . . ]

С 19 по 21 апреля 2016 года в ВЦ «КиевЭкспоПлаза» состоялся VII Международный медицинский форум «Инновации в медицине – здоровье нации». Форум объединил научную, дискуссионную, деловую площадки, а также крупнейшие в Украине специализированные выставки последних достижений рынка здравоохранения и фармацевтики. Высокий профессиональный уровень подготовки и проведения этого события позволил специалистам повысить квалификацию, обменяться опытом, ознакомиться с международными достижениями, наладить партнерские отношения, представить инновационные разработки, которые уже в ближайшее время будут внедряться в практику здравоохранения Украины. [ . . . ]