Актуальной проблемой современной кардиологии являются неотложные состояния, которые часто приводят к смерти. Острый инфаркт миокарда возникает сегодня у 50 тысяч пациентов, из которых каждый третий умирает. При осложненном гипертензивном кризе без адекватного лечения смертность пациентов достигает 70-80%. Не уступают в такой статистике и аритмии, главное место среди которых занимает фибрилляция предсердий. Данный вид аритмии регистрируют у 6 млн европейцев, и эта цифра с каждым годом растет. Это далеко не весь перечень кардиологических неотложных состояний, с которыми сталкиваются врачи на догоспитальном и раннем госпитальном этапах. Кафедра медицины неотложных состояний НМАПО имени П.Л. Шупика уделяет этой острой патологии большое внимание на лекциях, практических и семинарских занятиях, на обходах и клиниче­ских разборах, при проведении мастер-классов для наших слушателей. Мы имеем намерение освещать вопросы неотложной кардиологии в специальной рубрике в журнале «Острые и неотложные состояния в практике врача». Эта рубрика будет иметь большое значение в образовательном плане, особенно для практической деятельности врачей-интернов, врачей медицины неотложных состояний, семейных врачей, анестезиологов, кардиологов и терапевтов. Сотрудники кафедры надеются, что данная рубрика получит одобрение у специалистов – читателей журнала. Ваши замечания и пожелания будут с благодарностью учтены в последующих номерах издания. [ . . . ]

Ми продовжуємо публікацію серії матеріалів, об’єднаних тематикою «Академії інфузійної терапії». Як і в попередніх випусках «Академії…», перший матеріал присвячений розгляду теоретичних проблем інфузійної терапії, а другий – практичним можливостям застосування цього методу лікування при окремих патологічних станах. У цьому випуску ми обговорюємо можливості застосування багато­атомних спиртів, зокрема манітолу і сорбітолу, а в «практичному» розділі – питання інтенсивної терапії менінгококової інфекції. [ . . . ]

Менінгококова інфекція (син. ме­нін­гококова хвороба) – це гостре антропонозне інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передачі, що спричиняється Neisseria meningitidis і перебігає у вигляді субклінічного ураження носоглотки, явного назофарингіту, менінгококцемії та гнійного менінгіту, рідше – з ураженням інших органів і систем. [ . . . ]

Відомо, що пацієнти відділення інтенсивної терапії (ВІТ) найбільш схильні до розвитку ускладнень терапії, зокрема й унаслідок взаємодії лікарських засобів. Оскільки таким хворим зазвичай призначають величезну кількість ліків, то ймовірність їхньої небажаної взаємодії висока. Іншими факторами розвитку ускладнень лікарської терапії є тяжкість основного захворювання, розвиток поліорганної недостатності, вік хворого (дитячий або старечий), кількість препаратів і тривалість перебування у ВІТ. [ . . . ]

Целесообразность назначения лево­флоксацина при инфекциях респираторного тракта обусловлена широким спектром его действия, охватывающим наиболее распространенные респираторные патогены (грамотрицательные, грамположительные и атипичные микроорганизмы), а также его способностью легко проникать в ткань легких и бронхиальный секрет. Благодаря способности проникать в фагоциты и эпителиальные клетки левофлоксацин имеет чрезвычайно большое значение в подавлении внутриклеточных организмов. Механизм действия левофлоксацина заключается во влиянии на репликацию ДНК микроорганизмов и предотвращении их роста. Этот антибиотик обладает так называемым постантибиотическим эффектом, то есть обеспечивает в дыхательных путях длительное подавление роста бактерий. Описаны также и иммуномодулирующие свойства левофлоксацина, однако их точные механизмы продолжают изучаться. [ . . . ]

Одним із тяжких ускладнень перебігу гострого інсульту є порушення функції дихання. Серед патогенетичних механізмів цих розладів необхідно назвати зміни в контролі за диханням, порушення респіраторної механіки і дихального паттерну. Одними з причин респіраторних ускладнень інсульту можуть бути: венозна тромбоемболія, аномалії ковтання, аспірація, пневмонія і тяжкі метаболічні порушення (декомпенсація цукрового діабету (ЦД) з розвитком коматозних станів). Системне запалення, судинні розлади, коагулопатія, гіперглікемія й ацидоз, властиві ЦД, можуть сприяти поглибленню ішемії тканин (Lin J.J. et al., 2008) і призводити до розвитку ускладнень перебігу гострого інсульту, зокрема до розладів зовнішнього дихання. [ . . . ]

Деменція відзначається приблизно у 20% літніх людей і належить до однієї з основних медичних проблем у цій віковій категорії. Передбачається, що тільки у США до 2050 р. втричі збільшиться кількість літніх людей із хворобою Альцгеймера (ХА). Є кілька причин, які визначають необхідність в опануванні терапевтами і кардіологами практичних навичкок виявлення деменції в осіб літнього віку. Так, літні хворі, число яких продовжує збільшуватися, нерідко вперше пред’являють скарги на зниження пам’яті саме лікарям цих спеціальностей, так що своєчасна діагностика деменції насамперед буде залежати від їхньої компетенції. Це особливо важливо, оскільки серед випадків деменції, які починаються з втрати пам’яті, є невелика група хворих, в яких своєчасно розпочата терапія може позитивно вплинути на перебіг когнітивних розладів. Крім того, члени сім’ї хворого повинні вчасно отримати інформацію про розвиток деменції у їхнього родича, для того щоб правильно планувати подальше життя. І, нарешті, однією з головних підстав для своєчасної діагностики деменції у літніх осіб можна вважати потребу в диференційованій тактиці лікування. Так, при ХА використовують симптоматичні засоби, які в реальній клінічній практиці застосовують недостатньо часто. При наявності судинної деменції або лобно-скроневого типу деменції використовують інші підходи. Вважається, що вдосконалення диференційованого підходу до лікування хворих із різними типами деменції буде продовжуватися. Очевидно, що для застосування оптимальної терапії необхідна точна діагностика деменції. [ . . . ]

Минуло майже 115 років відтоді, як у 1901 році в Англії, а у 1902 році в США були проведені перші спінальні анестезії (так звані кокаїнізації спинного мозку) під час операції кесарського розтину. Але на зорі минулого сторіччя цей спосіб анестезії не набув популярності. Бурхливий розвиток методів загального знеболення – внутрішньовенного та ендотрахеального наркозу – зумовив певне забуття методів нейроаксіальної анестезії. І лише наприкінці 80-х років ХХ сторіччя знову відродився інтерес до регіонарних методів знеболення, були створені ефективні місцеві анестетики, поліпшена якість голок для пункції субарахноїдального простору, з’явилися спеціальні одноразові набори для спінальної анестезії (СА). Метод спинномозкової (синоніми: спінальної, субарахноїдальної, субдуральної, інтратекальної) анестезії при операціях кесарського розтину успішно конкурує з ендотрахеальним наркозом (ЕТН). Так, серед переваг методу СА відзначають відсутність ризику регургітації й аспірації вмісту шлунка, небезпеки невдач при інтубації трахеї. Під час СА не відбувається зниження тонусу матки, відсутня можливість непередбаченого виходу зі стану анестезії. Популярності методу сприяють властиві йому якісна анестезія, можливість матері «бути присутньою» без болю при народженні своєї дитини, рання активність у післяопераційному періоді та відсутність наркозної депресії новонароджених. Завдяки цьому вже на початку 90-х років у більшості країн Західної Європи (Великобританії, Франції, Німеччині) СА стала головним методом знеболення операцій кесарського розтину. [ . . . ]

Появление сердечной ресинхронизирующей терапии высветило важность пролонгации комплекса QRS и блокады пучка Гиса (БПГ) в качестве маркеров неблагоприятного исхода при сердечной недостаточности со сниженной фракцией выброса (СН-СФВ). Сформулирован консенсус о том, что польза от сердечной ресинхронизирующей терапии существенна у пациентов с фракцией выброса левого желудочка (ФВ ЛЖ) ≤ 35%, длительностью QRS ≥ 150 мс и морфологией QRS, характерной для блокады левой ножки пучка Гиса (БЛНПГ). Польза от этого вида лечения у пациентов с длительностью QRS 120-150 мс менее достоверна, особенно если симптомы выражены слабее; предполагается даже, что оно может причинить вред пациентам без паттерна QRS, типичного для БЛНПГ. Поэтому важно подтвердить, что у пациентов подгрупп высокого риска, для которых сердечная ресинхронизирующая терапия может оказаться бесполезной, медикаментозное лечение эффективно. С этой целью было изучено влияние терапии антагонистом минералокортикоидных рецепторов эплереноном в зависимости от длительности и морфологии комплекса QRS. [ . . . ]

В последнем номере журнала за прошедший год вниманию читателей была представлена оценка роли транексамовой кислоты в акушерстве и гинекологии – одна из тем, рассматриваемых на Втором междисциплинарном научном симпози­уме с международном участием «Актуальные вопросы интенсивной терапии и анестезиологического обеспечения в акушерстве, гинекологии и перинатологии» (5-6 ноября 2015 г.). В этом номере мы продолжаем освещать наиболее животрепещущие для практического врача темы, обсуждавшиеся на этом симпозиуме.  [ . . . ]