Ассоциация между перенесенной в детстве аденотонзиллэктомией и долгосрочным риском респираторных, аллергических и инфекционных заболеваний
Хирургическое удаление аденоидов и миндалин с целью лечения обструктивных нарушений дыхания либо рецидивирующих инфекций среднего уха по-прежнему остается достаточно распространенным в педиатрической практике вмешательством. Вместе с тем пока недостаточно известно о долгосрочных последствиях аденотонзиллэктомии для здоровья, несмотря на тот факт, что эти лимфоидные органы играют доказанную важную роль в развитии и функционировании иммунной системы. Чтобы оценить долгосрочные риски перенесенной в детстве (в первые 9 лет жизни) аденоидэктомии, тонзиллэктомии и аденотонзиллэктомии, международная группа ученых из Австралии, Дании и США выполнила популяционное когортное исследование, в ходе которого данные о детях (n=1 189 061; 48% – девочки), рожденных в Дании в период с 1979 по 1999 гг., были сопоставлены с данными национальных регистров, содержащих информацию об их заболеваемости на протяжении как минимум первых 10 и вплоть до 30 лет жизни.
В целом в данной когорте 17 460 детям была выполнена аденоидэктомия, 11 830 – тонзиллэктомия и 31 377 – аденотонзиллэктомия; 1 157 684 детей составили контрольную группу. Аденоидэктомия и тонзиллэктомия были ассоциированы с повышением в 2-3 раза риска развития инфекций верхних дыхательных путей (ОР 1,99; 95% ДИ 1,51-2,63 и ОР 2,72; 95% ДИ 1,54-4,80 соответственно). Также было выявлено повышение риска развития инфекционной и аллергической патологии (менее значительное): аденотонзиллэктомия была ассоциирована с повышением ОР инфекционных заболеваний на 17% (ОР 1,17; 95% ДИ 1,10-1,25), что соответствует повышению абсолютного риска на 2,14%, поскольку данная группа заболеваний достаточно распространена в популяции (12%). Как заключают авторы это масштабного исследования, полученные ими данные свидетельствуют о необходимости принимать во внимание выявленные ими долгосрочные риски при принятии решения о выполнении ребенку тонзиллэктомии либо аденоидэктомии.
S.G. Byars et al., JAMA Otolaryngol Head Neck Surg. 2018 Jun 7 [Epub ahead of print]
Подготовила Елена Терещенко
Тематичний номер «Педіатрія» №2 (45), червень 2018 р.
НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ Педіатрія
10.04.2024
Акушерство/гінекологія
Педіатрія
Немає зв’язку між використанням парацетамолу під час вагітності та когнітивними ризиками для дитини, ідеться у великому дослідженні
Парацетамол (ацетамінофен) – єдиний жарознижувальний і болезаспокійливий препарат, який дозволений до застосування вагітними та жінками, які годують. Однак вживання парацетамолу при вагітності не рекомендовано у третьому триместрі та протягом перших трьох місяців лактації. У найбільшому на сьогодні дослідженні не знайшли жодних доказів на підтримку причинно-наслідкового зв’язку між використанням ацетамінофену під час вагітності та підвищеним ризиком аутизму, РДУГ та інтелектуальної недостатності в дітей....
Дослідники Університету Квінсленда в Австралії розробили метод прогнозування розвитку сепсису та органної недостатності у дітей. Сепсис – це нерегульована реакція організму на інфекцію, що призводить до небезпечної для життя дисфункції органів. Біомаркери, що характеризують дисрегульовану реакцію пацієнта при сепсисі, відсутні. Учені мали на меті розробити сигнатури експресії генів, аби передбачити дисфункцію органів у дітей із бактеріальною або вірусною інфекцією. Дослідження опубліковано в журналі The Lancet Child & Adolescent Health....
Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю (РДУГ) – це нейроповедінковий стан, що характеризується хронічними моделями неуважності, гіперактивності чи імпульсивності або їх поєднанням, які впливають на повсякденне функціонування людини. Хоча РДУГ можна лікувати за допомогою препаратів та інших терапевтичних підходів, це хронічний стан, за яким необхідно спостерігати протягом усього життя людини. Результати, опубліковані у двох нових статтях у журналі Pediatrics, дають відповідь на важливі питання про те, що працює для ефективної діагностики та лікування РДУГ, і вказують на поточні прогалини в дослідженнях, наприклад, як найкраще контролювати прогресування захворювання із часом. Клініцисти, відібрані Американською академією педіатрії (AAP), використовуватимуть ці дослідження для створення оновлених клінічних рекомендацій....