Чи може тромболізис після інсульту призвести до міграції тромбу?
Згідно з аналізом даних нещодавнього австралійського дослідження EXTEND (Extending the Time for Thrombolysis in Emergency Neurological Deficits), які були опубліковані у лютому 2021 р., застосування тромболізису впродовж 4,5‑9 год після появи симптомів у пацієнтів, які перенесли гострий ішемічний інсульт, не було пов’язане з міграцією кров’яного згустка.
Ендоваскулярна тромбектомія є стандартом лікування хворих, що перенесли гострий ішемічний інсульт, спричинений оклюзією великих судин. Відповідно до поточних рекомендацій, тромболізис необхідно застосовувати в усіх пацієнтів, які отримують тромбектомію протягом 4,5-годинного часового вікна. Хоча тромбектомію також рекомендовано окремим хворим у період до 24 год після появи симптомів, залишається незрозумілим, чи слід проводити попередній тромболізис за цих клінічних умов.
Однією із проблем, яка може вплинути на рішення щодо використання тромболізису, є міграція дистального згустка. Оскільки проксимальне розташування згустка є вирішальним фактором, що визначає можливість для його ендоваскулярного вилучення, дистальна міграція здатна запобігти проведенню успішної тромбектомії, адже може статися у будь-який момент часу.
Аналіз результатів. Дослідження EXTEND включало 220 пацієнтів: 109 отримували плацебо та 111 – тромболізис. Результати показали, що вилучуваний згусток був виявлений при вихідній візуалізації у 69% пацієнтів групи плацебо та в 61% – групи тромболізису. Розчинення згустка спостерігалося у 28% хворих, які застосовували плацебо, та в 50% пацієнтів групи тромболізису. Істотної різниці за частотою міграції тромбів не було. Міграція згустка з ділянки, з якої його можна вилучити, у ділянку, з якої вилучення неможливе, відбулася у 19% осіб групи плацебо та в 14% пацієнтів групи тромболізису. При цьому відношення шансів щодо міграції згустка при застосуванні тромболізису становило 0,70 (95% довірчий інтервал 0,35‑1,44). Цей результат був зіставним у всіх підгрупах.
Таким чином, суттєвої різниці між групами за частотою міграції згустка, що могла унеможливити його подальше вилучення в осіб із гострим ішемічним інсультом, не спостерігалося. Отримані результати не виявили переконливих доказів проти проведення тромболізису перед ендоваскулярною терапією в осіб із гострим ішемічним інсультом, госпіталізованих поза межами 4,5-годинного вікна. Як зауважив провідний автор дослідження Бернард Ян, доктор медичних наук, невропатолог та нейроінтервенціоніст у Королівській лікарні Мельбурна (Австралія), член Королівської австралійської колегії лікарів загальної практики, те, що внутрішньовенний тромболізис не асоційований із надмірним зростанням ризику міграції згустка, є хорошою новиною для його колег.
Науковці зазначають, що це перше рандомізоване контрольоване дослідження, в якому оцінювали вплив тромболізису на міграцію та доступність згустка у розширеному часовому вікні. Обмеження випробування полягає в тому, що було проаналізовано лише міграцію тромбу з ділянки, придатної для його вилучення, у ділянку, з якої вилучення неможливе. Тож реальна частота будь-якої міграції згустка могла бути вищою. Але, як пояснюють автори дослідження, це було зроблено з метою керуватися рішенням щодо застосування тромболізу включно з ендоваскулярною терапією у розширеному часовому вікні.
Отримані дані є дуже актуальними в сучасних клінічних умовах, адже метою багатьох досліджень є усунення попередньої процедури тромболізису протягом 4,5-годинного часового вікна у пацієнтів із тромбектомією. Тому ключовий висновок полягає в тому, що тромболізис, проведений упродовж 4,5‑9 год, не пов’язаний із підвищенням ризику міграції згустка, яка могла б призвести до меншої доступності ендоваскулярної терапії.
Як зазначив Майкл Гілл, доктор медичних наук (Калгарський університет, Канада), міграція тромбу є частиною звичайного перебігу ішемічного інсульту, на що можуть впливати певні терапевтичні заходи, зокрема тромболізис. До того ж показано, що міграція згустка відбувається як у лікованих, так і нелікованих пацієнтів. Таким чином, хворі даної категорії, які відповідають необхідним критеріям, потребують виконання тромболізу перед ендоваскулярною терапією. Результати поточних випробувань, в яких порівнюють пряму тромбектомію з тромболізисом і тромбектомією, допоможуть зрозуміти потенційну значущість цього явища для клінічних результатів.
За матеріалами www.medscape.com
Тематичний номер «Неврологія, Психіатрія, Психотерапія» № 1 (56) 2021 р.
НОВИНИ ЗА ТЕМОЮ Неврологія
19.04.2024
Неврологія
Сполуки канабіноїдів є перспективними для лікування неврологічних розладів
Кожна десята людина старше 65 років має такий віковий неврологічний розлад, як хвороба Альцгеймера або Паркінсона, але варіанти лікування залишаються неточними. Останнім часом вчені почали досліджувати, чи можуть канабіноїди – сполуки, отримані з рослини коноплі, такі як ТГК (тетрагідроканабінол) і КБД (канабідіол), – запропонувати рішення. Менш відомий канабіноїд під назвою КБН (канабінол) нещодавно зацікавив дослідників, які почали вивчати клінічний потенціал менш психоактивної речовини....
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, розсіяний склероз (РС) вражає понад 1,8 мільйона людей, і хоча є методи, які запобігають рецидивам і покращують якість життя, повноцінного лікування не існує. Основною проблемою сучасних способів терапії РС є нездатність лікувати хронічне активне нейрозапалення в мозку та пов’язану із цим нездатність відновити втрату мієліну, який покриває та захищає аксони, електричні «дроти» мозку. Із часом це призводить до постійного пошкодження нервових клітин і повільної прогресуючої втрати неврологічної функції в пацієнтів....
Епілепсія є одним із найпоширеніших неврологічних розладів у світі. Для третини пацієнтів з епілепсією, які не мають належного контролю над судомами за допомогою наявних протисудомних препаратів, стандартом лікування є хірургічна резекція або абляція підлеглої епілептичної тканини. Медіальна скронева епілепсія є поширеною формою резистентної до ліків епілепсії, яку лікують хірургічним шляхом, що полягає у видаленні переднього відділу гіпокампа та мигдалеподібного тіла. Проте приблизно третина пацієнтів, які перенесли операцію, усе ще страждають від нападів. Це порушує питання про те, чи залишається вогнище нападу в задній частині гіпокампа....