Імуномодуляція в лікуванні хворих на міастенію

17.04.2017

Стаття у форматі PDF.

За матеріалами науково-практичної конференції з міжнародною участю «Сучасні аспекти клінічної неврології»
(16-17 березня, м. Яремче, Буковель)

Міастенія гравіс (хвороба Ерба-Гольдфлама) – ​аутоімунне захворювання, яке клінічно проявляється патологічною м’язовою стомлюваністю, що зумовлене утворенням аутоантитіл до різноманітних антигенних мішеней периферичного нейром’язового апарату.

Лікар стикається з труднощами на всіх етапах ведення пацієнтів із міастенією: складно встановити правильний діагноз, провести диференціальну діагностику зі станами, що мають схожі клінічні прояви, вирішити проб­леми соціальної та психологічної адаптації хворих, а також багато інших проблем.

1Основним етапам еволюції поглядів на патогенез, діагностику та лікування міастенії, стану проблеми на сьо­годні та найперспективнішим напрямам у цій галузі приділила увагу завідувач кафед­ри неврології та нейрохірургії Івано-Франківського національного медичного університету, доктор медичних наук, професор Вікторія ­Анатоліївна Гриб.

Згідно з епідеміологічними даними (55 досліджень упродовж 1950-2007 років), захворюваність на міастенію у світі становить 5,3 на 1 млн населення на рік; поширеність – ​77,7 випадку на 1 млн населення (A.R. Carr, 2010).

Початок захворювання може спостерігатися в будь-якому віці; умовно виділяють ранній початок (до 40 років) і пізній (після 40 років). Для пізнього початку міастенії характерні тяжчий перебіг і рідкість спонтанних ремісій.

Клінічні описи міастенії зроблені в 1672 році англійським лікарем T. Willias, і лише на початку XX сторіччя Weigert (1901) і Buzzard (1905) встановили зв’язок міастенії з патологією тимуса (тимомою й гіперплазією вилочкової залози). З того моменту поступово відкривалися нові аспекти патогенезу міастенії та можливості її лікування. Антихолінестеразні препарати, які сьогодні є основними засобами симптоматичної терапії міастенії, почали застосовувати з 1934 року. Кортикостероїди як імуномодулююче лікування використовують із 1970 року, цитостатики (азатіоприн) – ​із 1968-го. Із 1970-1980-х років почалося використання методів швидкої імунокорекції – ​плазмаферезу та внутрішньовенного імуноглобуліну (ВВІГ), які показані при різкому погіршенні стану, розвитку ускладнень (міастенічний криз), необхідності підготовки хворих до тимектомії та для переходу до превентивної імуномодулюючої терапії.

В етіології захворювання значну роль відіграє патологія тимуса. Провідним патогенетичним механізмом міастенії є аутоагресія гуморального імунітету й аутоімунне ураження структур, які забезпечують функціонування нервово-м’язової передачі, що зумовлює клінічні прояви захворювання. Антитіла уражають поліпептидні структури синапса, в тому числі й міоцити. Насамперед це ацетилхоліновий рецептор (АцХР), м’язово-специфічна тирозинкіназа (MuSK), ріанодиновий рецептор (RyR), титин-протеїн, білок‑4, пов’язаний із рецепторами ліпопротеїнів низької щільності, – ​LRP4.

Виявлення антитіл до цих структур є основою серологічної діагностики різних форм міас­тенії, хоча уніфікована технологія верифікації антитіл, окрім γ-субодиниці АцХР, відсутня. Антитіла до АцХР виявляють у 80-85% пацієнтів із генералізованою формою міастенії та в 70% – ​з очною формою (серопозитивна міастенія). Пряма кореляція між титром антитіл до АцХР і вираженістю м’язової слабос­ті відсутня, за даними літератури, настанов і власних спостережень.

Серонегативну міастенію, тобто відсутність антитіл до АцХР, діагностують набагато рідше – ​у 15-20% пацієнтів із генералізованою формою та в 30% – ​з очною формою міастенії. У цих випадках проводять пошук інших антитіл, хоча в Україні це не є поширеною прак­тикою. Крім того, визначення деяких антитіл у нашій країні взагалі недоступне. Утім, використання перелічених маркерів допомагає ви­значитися з походженням міастенії, лікуванням та прог­нозом. Наприклад, антитіла до титину (визначення є доступним в Україні) – ​чутливий маркер наявності тимоми; їх наявність свідчить про високу ймовірність системного червоного вовчака чи ревматоїдного артриту. Наявність антитіл до титину, RyR асоційовано з тяжким перебігом міастенії з можливим розвитком міозиту та/або міокардиту. Для пацієнтів з антитілами до MuSK (визначення можливо в «Лабораторії Др. Рьодгера», м. Київ) характерні низька ефективність антихолінестеразної та глюкокортикоїдної терапії, відсутність ефекту від тимектомії, частіші міастенічні кризи, але висока ефективність плазмаферезу.

Згідно з Міжнародним консенсусом щодо ведення пацієнтів із міастенією гравіс 2016 року, терапія цього захворювання складається з чотирьох базових напрямів:
– компенсуюча симптоматична терапія – ​антихолінестеразні препарати + препарати калію (крім панангіну та аспаркаму, що міс­тять магній);
– превентивна імуномодулююча терапія (іноді пожиттєва) – ​кортикостероїди та інші імуносупресивні препарати;
– швидка імуномодуляція (плазмаферез та ВВІГ);
– хірургічне лікування (тимектомія).

Професор В.А. Гриб приділила увагу деяким аспектам короткотривалого імуномодулю­ючого лікування, зазначивши, що плазмаферез та ВВІГ може застосовуватися не тільки при загостреннях міастенії, а й при тяжкому її перебігу, відсутності ефекту від імуносупресивних препаратів навіть у максимальних дозах або за наявності протипоказань до їх викорис­тання. Плазмаферез забезпечує видалення антитіл; ВВІГ – ​нейтралізацію аутоантигенів, модуляцію прозапальних цитокінів.

Для короткострокової терапії плазмаферез застосовують із розрахунку 40-50 мл (в Україні – ​10-12 мл) плазми на 1 кг маси тіла. Людський нормальний імуноглобулін рекомендовано для застосування при міастенії в дозі 0,4 г/кг на добу впродовж 3-7 днів. На прикладі препаратів Біовен моно та Біовен доповідач продемонструвала, як розраховувати дозу імуноглобуліну для внутрішньовенного введення. Ці препарати випускають у флаконах по 50 мл із 5% (Біовен моно) та 10% розчином (Біовен) і вмістом діючої речовини 2,5 і 5 г відповідно. При масі тіла хворого 70 кг добова доза імуноглобуліну становить 32 г (70 кг × 0,4 г). У разі використання флаконів із 10% розчином буде потрібно 320 мл розчину, тобто 6-7 флаконів.

Якщо постає питання вибору між плазмаферезом і ВВІГ, то слід враховувати таке:
– за даними Кохрейнівської бібліотеки, ефективність ВВІГ і плазмаферезу є зіставною, а ризик розвитку побічних ефектів є меншим при застосуванні ВВІГ (G.O. Skele, 2010);
– плазмаферез не можна застосовувати в пацієнтів із сепсисом і гіпопротеїнемією, а ВВІГ – ​за наявності ниркової недостатності та гіперкоагуляції;
– плазмаферез є ефективнішим у пацієнтів з антитілами до MuSK.

2Завідувач відділення неврології № 1 Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова Вадим Іванович Пашковський зупинився на декількох важливих питаннях щодо ведення особливих категорій хворих на міастенію, звернувши увагу на складнощі в лікуванні вагітних пацієнток. Вагітність може чинити негативний вплив на перебіг міастенії, і за такої умови як медикаментозну терапію можливо застосовувати лише ВВІГ.

В.І. Пашковський розповів про власний досвід лікування вагітних пацієнток, зауваживши, що виношування вагітності є найбільш проблематичним у разі високих титрів антитіл до АцХР. Таким хворим у клініці м. Дніпро рекомендували планувати вагітність заздалегідь і після зниження титру антитіл на тлі базисної терапії відміняли її за 2-3 міс до запланованої вагітності. Під час вагітності здійснювали планове моніторування рівня аутоантитіл і в разі його збільшення проводили курс ВВІГ. Надалі, в післяродовому періоді, відновлювали проведення базисної терапії.

Ще одне важливе питання – ​оптимізація лікування хворих при вираженому ступені ­тяжкості міастенії. Доповідач зауважив, що згідно з власними спостереженнями використання ВВІГ у схемі терапії пацієнтів із V класом за міжнародною шкалою MGFA (інтубація, що супроводжується / не супроводжується механічною вентиляцією, крім рутинного післяопераційного ведення) підвищує ефективність лікування. Так, у хворих, які отримували курс ВВІГ, повернення здатності до адекватного спонтанного дихання відбувалося на 30-40 днів раніше.

В.І. Пашковський під час доповіді оголосив власні результати застосування ВВІГ при паранеопластичному синдромі Ламберта-Ітона та в пацієнта з міастенією, які демонструють, що своєчасна діагностика та використання ВВІГ на етапі перших неврологічних проявів забезпечують стабілізацію стану. У першому випадку це дало можливість підготувати пацієнтку до операції з приводу дрібноклітинного раку легень, у другому – ​коротко­часний курс ВВІГ і наступне призначення цитостатичної терапії зумовили стійке зниження титру антитіл до АцХР та стабілізацію стану до проведення тимектомії.

3

Отже, ВВІГ є ефективною терапією для лікування епізодів загострення міастенії та тривалого лікування тяжкого перебігу захворювання чи рефрактерної міастенії. Крім того, ВВІГ можна розглядати для лікування в період вагітності, а також у разі неефективності чи непереносимості превентивних, цитостатичних методів базисної терапії міастенії.

Підготувала Наталя Очеретяна

СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Алергія та імунологія

23.04.2024 Алергія та імунологія Терапія та сімейна медицина Інгібітори лейкотрієнових рецепторів у лікуванні бронхіальної астми та інших алергічних захворювань

Серед препаратів, які мають велику доказову базу щодо лікування пацієнтів із захворюваннями дихальних шляхів з алергічним компонентом, особливий інтерес становлять антагоністи лейкотрієнових рецепторів (АЛТР). Ці препарати мають хорошу переносимість у дорослих та дітей, а також, на відміну від інгаляційних кортикостероїдів (ІКС), характеризуються високим комплаєнсом, тому посідають чільне місце в лікуванні пацієнтів із респіраторною патологією. У лютому відбувся міждисциплінарний конгрес із міжнародною участю «Життя без алергії International» за участю провідних вітчизняних міжнародних експертів. Слово мав президент Асоціації алергологів України, професор кафедри фтизіатрії та пульмонології Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), доктор медичних наук Сергій Вікторович Зайков із доповіддю «Місце АЛТР у лікуванні пацієнтів із респіраторною патологією». ...

23.04.2024 Алергія та імунологія Терапія та сімейна медицина Алгоритм діагностики та лікування пацієнта з алергічним ринітом

Розбір клінічного випадку...

23.04.2024 Неврологія Психіатрія Терапія та сімейна медицина Що краще при постстресовій тривожності та безсонні – ​комбінація пасифлори з мелатоніном чи з 5-НТР?

Стрес і тривожність чинять потужний несприятливий вплив і на самопочуття окремих індивідуумів, і на загальний стан здоров’я всієї популяції світу. Цей несприятливий вплив значно підсилили пандемія COVID‑19 та війна в Україні (Celuch M. et al., 2023)....

23.04.2024 Неврологія Терапія та сімейна медицина Стрес у житті жінки: як втримати масу тіла, коли його заїдаєш?

16-17 лютого в Києві відбувся науково-практичний майстер-клас «Хронічний стрес сьогодення: обрані запитання про здоров’я жінки в різні вікові періоди». Під час заходу виступили фахівці різних спеціальностей, було обговорено важливі аспекти жіночого здоров’я як психологічного, так і фізичного. Доповіді присвячувалися різноманітним питанням, зокрема репродуктивним проблемам, онкологічним захворюванням, психосоматичним розладам. Під час події виступила засновниця Академії довголіття Dr. Skytalinska, віцепрезидент Асоціації дієтологів України, лікар-дієтолог Оксана Василівна Скиталінська. Доповідь Оксани Василівни була присвячена впливу тривалого стресу на харчування та пов’язані з цим наслідки для здоров’я жінок. Окрім пояснення механізмів негативного впливу стресу, під час доповіді лікарка також надала важливі практичні рекомендації стосовно здорового харчування....