6-518 травня уряд ухвалив постанову № 335 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України (КМУ) від 11 травня 2011 р. № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Відповідно до цих змін випускникам вищих навчальних закладів, які здобули освіту за напрямами і спеціальностями медичного та фармацевтичного профілю та уклали на строк ≥3 роки договір про роботу в закладах охорони здоров’я, розташованих у сільській місцевості та селищах міського типу, а також про роботу в інших закладах охорони здоров’я на посадах лікарів загальної практики (сімейних лікарів), дільничних лікарів-педіатрів і лікарів-терапевтів, одноразова адресна грошова допомога надаватиметься в п’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не в п’ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.

Тобто з 1 січня 2017 р. у численних документах зміниться термін «мінімальна заробітна плата» на формулювання «прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня календарного року».

Це означає, що вищезазначені категорії випускників отримають удвічі менше обіцяного, оскільки мінімальна заробітна плата з 1 січня 2017 року становить 3200 грн, а мінімальний прожитковий мінімум – 1600 грн.

Але чи це провина лише КМУ?

Ще в грудні 2016 р. Верховна Рада України ухвалила зміни до ч. 6 ст. 96 Кодексу Законів про працю та ч. 6 ст. 6 Закону України «Про оплату праці». Саме ці статті викладено в новій редакції: «Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року».

На мою думку, такий виклад не відповідає положенням ч. 1 ст. 8 та ч. 4 ст. 43 Конституції України.

Із 29 березня 2017 р. на розгляді в Конституційному Суді знаходиться моє конституційне подання, яке підписали ще 46 народних депутатів.

Тож чекаємо на результат!

  • 0.0