Зміни в законодавстві: злочин проти лікарів

18 травня уряд ухвалив постанову № 335 «Про внесення змін до деяких постанов ­Кабінету Міністрів України», якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України (КМУ) від 11 травня 2011 р. № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Відповідно до них випускникам вищих навчальних закладів, які здобули освіту за напрямами і спеціальностями медичного та фармацевтичного профілю та уклали на строк не менше ніж 3 роки договір про роботу в закладах охорони здоров’я (ЗОЗ), що розташовані в сільській місцевості та селищах міського типу, а також про роботу в інших ЗОЗ на посадах лікарів загальної практики (сімейних лікарів), дільничних лікарів-педіатрів і лікарів-терапевтів, одноразова адресна грошова допомога надаватиметься в п’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не в п’ятикратному розмірі ­мінімальної заробітної плати. Тобто з 1 січня 2017 р. у документах формулювання «мінімальна заробітна плата» зміниться на «прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня календарного року».

Отже, вищезазначені категорії випускників отримають удвічі менше обіцяного, оскільки мінімальна заробітна плата з 1 січня 2017 р. становить 3200 грн, а мінімальний прожитковий мінімум – 1600 грн.

Але чи це провина лише КМУ? Насправді не зовсім так… Уряд привів у відповідність до Закону України від 6 грудня 2016 р. № 1774-VIII акти КМУ, якими регулюються питання встановлення окладів, доплат, винагород і інших виплат працівникам установ, закладів та організацій бюджетної сфери, органів виконавчої влади та інших органів. Цим законом були внесені зміни до ч. 6 ст. 96 Кодексу законів про працю та ч. 6 ст. 6 Закону України «Про оплату праці». Саме ці статті викладено в новій редакції: «Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року». У зв’язку зі змінами до законодавства з 1 січня 2017 р. мінімальна заробітна плата більше не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, інших виплат.

Особисто я не голосувала за вказані зміни, навпаки, виступила категорично проти подібних нововведень до законодавства. Проте, на жаль, вони все ж були схвалені парламентом. На мою думку, такий виклад статей не відповідає положенням ч. 1 ст. 8 та ч. 4 ст. 43 Конституції України. Я вважаю, що ми не маємо права зменшувати лікарям і без того мізерну заробітну плату.

Із 29 березня 2017 р. на розгляді в Конституційному Суді знаходиться моє конституційне подання щодо невідповідності описаних змін Конституції України (до речі, його підписали ще 46 народних депутатів). Сподіваюся, що Конституційний Суд ви­знає положення ч. 6 ст. 96 Кодексу законів про працю та ч. 6 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» такими, що не відповідають положенням ч. 1 ст. 8 та ч. 4 ст. 43 Конституції України, тобто внесені правки фактично будуть відмінені. Тож чекаємо на результат і сподіваємося, що нам вдасться зробити все можливе, аби відстояти законні права лікарів на оплату їх праці!

«Ні – корупції, так – зарплатам!»: українські медики вимагають гідної заробітної плати

23 травня під стінами Верховної Ради (ВР) та ­Кабінету Міністрів України (КМУ) відбувся мітинг за участю медичних працівників, котрі вимагали забезпечити гідну заробітну плату. Фахівці запевняють: це крик відчаю та спроба «достукатися» до влади.

Уже котрий рік поспіль галузь охорони здоров’я функціонує в режимі жорсткої економії коштів. Одним з найболючіших питань залишається вкрай низький рівень оплати праці медичних працівників. З 01 січня 2017 р. згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата становить 3200 грн, постановою КМУ від 28.12.2016 р. № 1037 «Про оплату праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» визначено розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника першого тарифного розряду єдиної тарифної сітки (ЄТС) – 1600 грн.

Ще на початку року спостерігалося катастрофічне недофінансування з державного бюджету для забезпечення виплат медичним працівникам (заробітної плати із соціальними заохоченнями). До того ж виникла ще одна проблема – т. зв. зрівнялівка: некваліфікованим працівникам заробітна плата виплачується в обов’язковому порядку в розмірі не менш як 3200 грн, при цьому коштів для забезпечення диференціації виплат спеціалістам не вистачає.

Так, практично однаково отримують некваліфіковані працівники, посадові оклади яких визначаються за 1-5-м тарифними розрядами ЄТС (прибиральники, сторожі, двірники тощо), та висококваліфікований медичний персонал з урахуванням доплат і надбавок. Через недостатнє фінансування фонду оплати праці нівельовано підвищення посадових окладів на 15-80% представникам сфери охорони здоров’я за особливі умови праці, обумовлені специфікою діяльності медичної галузі.

Без перебільшення можна сказати, що кризовою є ситуація і в науково-дослідних установах Національної академії медичних наук (НАМН) України: вони знаходяться на межі масового звільнення висококваліфікованих кадрів, як наслідок, громадяни України можуть втратити можливість отримувати високоспеціалізовану медичну допомогу.

Це знижує професійну мотивацію фахівців та продуктивність праці, викликає невдоволення медичної спільноти та підвищує соціальну напругу. Експерти ­озвучують небезпідставні побоювання щодо ймовірного відтоку за кордон кваліфікованих медичних кадрів.

На критичному недофінансуванні медичної галузі – і під час виступів, і на шпальтах газет – неодноразово акцентувала увагу Ірина Володимирівна Сисоєнко, народний депутат, заступник голови комітету ВР України з питань охорони здоров’я. Вона підтримала мітингувальників.

«Ми зобов’язані попередити руйнування вітчизняної медичної галузі, інакше в новій, реформованій системі охорони здоров’я не буде кому працювати. Хто лікуватиме наших громадян? Я вже не кажу про якість надання медичної допомоги – про неї взагалі доведеться забути», – наголосила І. В. Сисоєнко.

Ще 16 лютого 2017 р. з ініціативи народного депутата відбувся круглий стіл «Питання оплати праці медичних працівників», організований задля пошуку шляхів виходу з кризової ситуації. КМУ та профільним підрозділам облдержадміністрацій доручили визначити потребу в додаткових бюджетних коштах для покриття дефіциту фонду оплати праці медичних працівників.

Мітингувальники висунули низку вимог до КМУ:

• внести зміни в Додаток 2 до постанови КМУ від 30.08.2002 р. № 1298 щодо встановлення більш високих тарифних розрядів для медичних працівників (підвищення на два тарифних розряди);
• терміново розрахувати додаткову потребу в медичній субвенції для забезпечення виплати справедливої і гідної заробітної плати медичним працівникам, її диференціації;
• розробити та внести на розгляд ВР України проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» щодо збільшення медичної субвенції та видатків для НАМН України для забезпечення фонду оплати праці медиків з урахуванням її диференціації на збільшення тарифних розрядів для медичних працівників та встановленої мінімальної заробітної плати відповідно до фактичних потреб.

Обговорення проблеми продовжилося під час засідання Комітету ВР з питань охорони здоров’я, яке відбулося 25 травня.

В ексклюзивному коментарі «Медичній газеті «Здоров’я України» І. В. Сисоєнко підкреслила, що:

• МОЗ необхідно терміново підготувати, а КМУ – прий­няти відповідні зміни до Постанови КМУ № 1298 у частині збільшення тарифних розрядів лікарів та медичного персоналу;
• протягом 10 календарних днів МОЗ слід надати Міністерству фінансів України відповідні розрахунки щодо збільшення обсягів медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Зазначені розрахунки мають враховувати підвищення тарифних розрядів, передбачене Постановою КМУ № 1298, та забезпечення обов’язкових виплат надбавок для лікарів та медичного персоналу;
• Міністерство фінансів України повинно внести відповідні зміни до державного бюджету України відповідно до розрахунків МОЗ стосовно збільшення видатків державного бюджету на надання медичних субвенцій місцевим бюджетам.

«Реформа галузі охорони здоров’я, безперечно, є революційним кроком уперед. Проте гідна оплата праці медиків – питання не менш важливе, аніж анонсовані зміни. Лікарі не мають змоги чекати покращення роками: їм, як і кожному з нас, потрібно виживати «тут і зараз», забезпечувати сім’ю, сплачувати комунальні рахунки. Прикро, що нині заробітна плата медичного персоналу – це мізер, на який неможливо прожити. Обов’язок держави – створювати підґрунтя для якісно нової моделі функціонування системи охорони здоров’я, паралельно працюючи над тим, щоб забезпечити належні та своєчасні виплати заробітної плати медикам і ліквідувати «зрівнялівку» вже сьогодні. Інакше ризикуємо отримати ситуацію, коли знатимемо, за якими правилами повинна функціонувати галузь, але не матимемо висококласних спеціалістів, які надаватимуть українським пацієнтам допомогу», – прокоментувала пані Ірина.

Підготувала Ольга Радучич

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 10 (407), травень 2017 р.