Ревматоидный артрит: безопасная и эффективная терапия рофекоксибом
Клинические эффекты нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП) связывают с тремя механизмами, включающими ингибицию циклооксигеназы, липооксигеназы и свободных радикалов. Однако эти механизмы не позволяют в полной мере объяснить широкий спектр клинических эффектов, присущих этим препаратам. Согласно классификации НПВП по селективности к ЦОГ-2, высокоселективными препаратами являются целекоксиб и рофекоксиб. Последний обладает наиболее выраженной селективностью в отношении ЦОГ-2 среди присутствующих на рынке Украины НПВП. Так, коэффициент ингибирования ЦОГ-2 ЦОГ-1 для целекоксиба — 9, для рофекоксиба — 80, для сравнения у диклофенака — 4 (J. M. Wright Can. Med. Ass. J., 2002).
Мы проводили сравнительный анализ препаратов РОФИКА (рофекоксиб) производства компании «Micro Labs ltd» и диклофенак (диклоберл). Препарат РОФИКА обладает высокой биодоступностью — 93%. Период полувыведения препарата — 17 часов. Рофика имеет высокую степень безопасности. У пациентов пожилого возраста коррекции дозы препарата не требуется. Среднесуточная доза препарата 12,5-25 мг в один прием, максимальная суточная доза — 50 мг.
Мы проводили перекрестное исследование эффективности и безопасности применения вышеназванных препаратов. Характеристики больных по таким критериям, как возраст, давность заболевания, рентгенологическая его стадия и активность, наличие положительного ревматоидного фактора, сопутствующий прием лекарственных препаратов представлены в таблице 1.
Протокол исследования представлен на схеме 1. Первые три дня оценивались исходные клинико-лабораторные параметры. Затем пациентов распределяли на две группы. Первая группа пациентов (20 человек) применяла РОФИКУ 25-50 мг в сутки в течение 2 недель; вторая группа (20 человек) применяла диклофенак 100-150 мг в сутки. По истечении 2 недель производили оценку клинико-лабораторных параметров. Затем в группах меняли препарат (РОФИКУ на диклофенак и наоборот), который пациенты применяли в течение последующих 2 недель, после чего производилась оценка эффективности лечения.
Препарат РОФИКА вызывал достоверное уменьшение количества болезненных и припухших суставов. Сравнительно с диклофенаком имела место тенденция к более выраженному противовоспалительному эффекту (схема 2). На схеме 2 отображена динамика суставного синдрома по количеству вовлеченных суставов для 1 группы (РОФИКА) и 2 группы (диклофенак) через 2 и 4 недели лечения.
Препарат Рофика вызывал достоверное уменьшение интенсивности боли по визуальной аналоговой шкале в сравнении с диклофенаком (схема 3). На схеме 3 отображена динамика болевых ощущений для группы 1 — при применении РОФИКИ и группы 2 — диклофенака через 2 и 4 недели лечения.
Препарат РОФИКА достоверно уменьшал длительность утренней скованности сравнительно с диклофенаком (схема 4). На схеме 4 отображена динамика утренней скованности для 1 и 2 групп через 2 и 4 недели лечения. Заметно увеличение утренней скованности у пациентов группы РОФИКА при смене препарата на диклофенак.
РОФИКА вызывала достоверное замедление СОЭ (схема 5). На схеме 5 отображена динамика СОЭ через 2 и 4 недели лечения. При смене РОФИКИ на диклофенак у 1 группы по истечении 4 недель лечения показатели СОЭ повышались, у пациентов группы диклофенака, наоборот, после приема РОФИКИ снижались.
Не было существенных различий между уровнями АД в группах, получающих РОФИКУ и диклофенак (схема 6). На схеме отображены уровни систолического АД до лечения, через 2 и 4 недели лечения.
Частота побочных эффектов при приеме РОФИКИ и диклофенака в нашем исследовании представлена в таблице 2.
Выводы
У пациентов с различной степенью активности и разными рентгенологическими стадиями ревматоидного артрита препарат РОФИКА в дозах 25-50 мг/сут оказывал отчетливый противовоспалительный эффект, по степени выраженности сравнимый с таковым у диклофенака в дозах 100-150 мг/сут. По ряду анализируемых параметров отмечена тенденция к более выраженному противовоспалительному действию РОФИКИ в сравнении с диклофенаком, не достигая статистически значимой величины.
Желудочно-кишечная переносимость РОФИКИ была отчетливо лучше, чем у диклофенака.
На фоне применения РОФИКИ не отмечено значимого изменения уровней АД и появления/усиления сердечно-сосудистых жалоб.
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ
У рамках сателітної сесії, яка відбулася в ході Х Науково-практичної конференції «Актуальні питання інфекційних хвороб у дітей», що проходила наприкінці березня, голова правління ГС «Українська академія педіатричних спеціальностей», декан педіатричного факультету НУОЗ України ім. П.Л. Шупика, лікар-педіатр, доктор медичних наук, професор Марина Євгенівна Маменко представила доповідь, в якій висвітлила ключові аспекти та обґрунтування оновлень Національного календаря профілактичних щеплень в Україні, а також наголосила на важливості врахування сучасних епідеміологічних даних, рекомендацій міжнародних організацій та досвіду інших країн при формуванні оптимальної стратегії імунопрофілактики....
Ципрофлоксацин є одним із найбільш широко застосовуваних фторхінолонів у світі, схваленим FDA для лікування багатьох інфекційних процесів [1]. Пероральний прийом ципрофлоксацину (у комбінації з похідними імідазолу за потреби) є раціональною стратегією для лікування інтраабдомінальних інфекцій (ІАІ), інфекційних ускладнень у ділянці хірургічного втручання (SSI) в інтестинальній хірургії та колопроктології, при інфекціях шкіри, м’яких тканин, кісток і суглобів, а також як ефективний компонент ступінчатої антибіотикотерапії...
Акушерство – одна з основних сфер застосування різноманітних методів анестезії, у тому числі регіонарних, які займають провідні позиції у світовій практиці. Сучасна анестезіологія має великий арсенал ефективних і безпечних методів знеболення, систем і протоколів ведення пологів – як фізіологічних, так і при патології. Лікарі-анестезіологи часто працюють у тандемі з акушерами-гінекологами, неонатологами, хірургами та іншими спеціалістами. Актуальні рекомендації та останні практичні настанови в галузі анестезіологічного забезпечення пологів були представлені на міждисциплінарному науковому VI конгресі з міжнародною участю «Анестезіологічне забезпечення та інтенсивна терапія в акушерстві, гінекології й перинатології», який відбувся в онлайн-режимі наприкінці минулого року...
Травматичний остеомієліт кінцівок – тяжке ускладнення відкритих переломів та оперативних втручань, яке потребує швидкого й раціонального комплексного лікування для попередження його серйозних наслідків. У статті представлено результати порівняльного дослідження застосування лінезоліду та ванкоміцину при лікуванні травматичного остеомієліту кінцівок, спричиненого метицилін-резистентним штамом Staphylococcus aureus (MRSA)...