Деменція альцгеймерівського типу (хвороба Альцгеймера – ХА) залишається провідною причиною нейрокогнітивного дефіциту та формує значний медико-соціальний тягар. Останніми роками відбулися суттєві зміни в біологічному визначенні та розвитку різного ступеня тяжкості захворювання, зростає роль біомаркерів, антиамілоїдних моноклональних антитіл з урахуванням стандартизованого моніторингу безпеки. Мета огляду – узагальнити сучасні дані щодо епідеміології, факторів ризику, патогенезу, критеріїв діагностики/стадіювання, біомаркерів і лікування ХА, включно із симптоматичною терапією (інгібітори холінестерази (ІХЕ), мемантин), а також підходів до профілактики та мультимодальних втручань.

Наприкінці 2019 року з’явилися перші повідомлення про нову коронавірусну інфекцію SARS-CoV‑2, яка вже в березні 2020 року була оголошена Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) пандемією. За даними ВООЗ, протягом перших років пандемії було зареєстровано сотні мільйонів випадків COVID‑19 та мільйони летальних наслідків у всьому світі (WHO, 2023). COVID‑19 став безпрецедентним викликом для систем охорони здоров’я через високий рівень госпіталізації, значну потребу в інтенсивній терапії та тривалі наслідки для пацієнтів.

Гіперурикемія – хронічний метаболічний розлад, зумовлений порушенням метаболізму пуринів, яке спричиняє підвищення рівня сечової кислоти (СК). До факторів ризику гіперурикемії належать вживання продуктів із високим вмістом пуринів, алкоголю та фруктози, а також такі захворювання, як артеріальна гіпертензія, гіпотиреоз і ожиріння. Епідеміологічні дослідження показали, що поширеність гіперурикемії в Європі та США становить ≈20%.

Мікоз стопи («стопа атлета») залишається одним з найпоширеніших дерматологічних приводів для звернення в амбулаторній практиці. Попри уявну простоту діагнозу, хвороба часто стає джерелом хронічного дискомфорту, рецидивів і самолікування, що затягує перебіг і ускладнює контроль симптомів. Особливо актуальною проблема стає в періоди сезонних змін, коли пацієнти переходять на інше взуття, підвищують фізичну активність, відвідують спортзали та басейни, а мікроклімат стоп (вологість, мацерація, тертя) створює сприятливі умови для дерматофітів [1, 2, 19]. Клінічна картина мікозу стопи далеко не завжди зводиться лише до лущення чи косметичного дефекту. На перший план часто виходять прояви запалення: свербіж, печіння, еритема, болючі тріщини, мацерація міжпальцевих проміжків. Ці симптоми визначають якість життя пацієнта, його працездатність і прихильність до терапії. У реальній практиці нерідко трапляється сценарій, коли пацієнт припиняє лікування одразу після зменшення свербежу або, навпаки, розчаровується через повільну регресію запальних проявів і змінює засіб. Обидві ситуації підвищують ризик персистенції інфекції та раннього рецидиву [1, 2, 19]. У цьому контексті мікоз стопи доцільно розглядати не лише як інфекційний процес, що потребує ерадикації збудника, а і як стан з вираженим запальним компонентом, який підтримує симптоми й ушкоджує бар’єрні властивості шкіри. Відповідно, оптимальна місцева терапія має впливати на дві ключові ланки: грибкове ураження та запальну реакцію шкіри.

17-19 жовтня 2025 року відбулися 21-ші Київські дерматологічні дні (КДД) – одна із провідних науково-освітніх подій для дерматологічної спільноти України. Конгрес традиційно об’єднав лікарів-дерматовенерологів, дерматохірургів і фахівців суміжних спеціальностей з усієї країни як майданчик для обговорення ключових викликів сучасної дерматології та шляхів її подальшого розвитку. Захід відкривали вступним словом провідні фахівці галузі – Олександр Іванович Літус і Богдан Вікторович Литвиненко.

У когорті майже 100 тис. пацієнтів із гіпертензією лікування небівололом протягом 4,5 року більшою мірою знижувало артеріальний тиск (АТ) і частоту серцевих скорочень (ЧСС), а також пов’язувалося з нижчим ризиком смертності від усіх причин та несприятливих серцево-судинних подій порівняно з карведилолом, бісопрололом й іншими β-блокаторами.

Офтальморозацеа – це очний прояв шкірного захворювання розацеа, котрий характеризується хронічним запаленням тканин поверхні ока, включаючи край повік (блефарит і дисфункція мейбомієвих залоз) та слізну плівку, що проявляється як хронічне подразнення, почервоніння очей, нестабільність слізної плівки й сухість очей [4, 5]. Додаткові ознаки: блефарит, кон’юнктивіт і нерівні краї повік; халязіон та внутрішній ячмінь також є частими симптомами.

Пацієнти можуть звертатися по комплексне медичне офтальмологічне обстеження з різних причин; його рекомендують тим, кого не оглядали тривалий час, а також при першому візиті (з інтервалами залежно від віку та факторів ризику). Ретельний огляд дає змогу виявляти як поширені порушення органа зору та пов’язаних структур, так і рідкісні, але небезпечні стани (наприклад, пухлини), а також очні прояви системних захворювань. Усім, особливо пацієнтам із факторами ризику, потрібні періодичні огляди для раннього виявлення та лікування хвороб і запобігання втраті зору; за наявності діагностованої патології регулярне комплексне спостереження оптимізує моніторинг і терапію. За своєчасного й адекватного втручання захворювання, що загрожують сліпотою (глаукома, катаракта, вікова макулярна дегенерація (ВМД), діабетична ретинопатія, ускладнення міопії високого ступеня), часто мають кращий прогноз, а дослідження свідчать, що до 40% випадків сліпоти можна було б запобігти чи пом’якшити за умови своєчасного офтальмологічного скринінгу й лікування.

16 грудня 2025 року в Києві з онлайн-трансляцією в прямому ефірі відбулася науково-освітня конференція «DiabEyes: від складного до простого», організована Всеукраїнським альянсом офтальмологів. Під час заходу до уваги спеціалістів-офтальмологів, ендокринологів, лікарів загальної практики, присутніх у залі, а також тих, котрі долучилися онлайн, було представлено доповіді провідних спікерів, які допомогли розставити всі крапки над «і» в темі сучасних можливостей ведення пацієнтів із діабетичною ретинопатією (ДР). Під час панельної дискусії слухачі мали можливість додати коментарі, поставити свої запитання й отримати відповіді фахівців. Щоб переглянути запис заходу, скористайтеся QR‑кодом:

Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) є поширеною проблемою, яка уражає переважно чоловіків старшого віку, хоча специфічні морфологічні зміни в тканинах простати можуть розпочинатися вже в молодому віці. За оцінками, кожен другий чоловік віком >60 років має симптоми ДГПЗ, а до 85 років майже 90% чоловіків матимуть ознаки цього захворювання [1]. Ключовими факторами патогенезу ДГПЗ вважаються підвищення активності ферментів 5α-редуктази епітелію й ароматази строми, а також гіперактивність α-адренорецепторів і М-холінорецепторів нижніх сечовивідних шляхів і простати, що призводить до появи та прогресування обструктивних та/або іритативних симптомів нижніх сечових шляхів (СНСШ): утруднене або болісне сечовипускання, слабкий струмінь сечі, імперативні позиви, збільшення частоти сечовипускань удень, ніктурія. За відсутності адекватного контролю симптомів ДГПЗ здатна спричиняти серйозніші ускладнення, як-от гостра затримка сечі, інфекції сечових шляхів, камені в сечовому міхурі та порушення функції нирок. СНСШ суттєво впливають на звичний спосіб життя пацієнтів, ускладнюючи їхню повсякденну діяльність та погіршуючи емоційний стан.

Символами сучасного життя давно стали смартфон, комп’ютер і постійна онлайн-присутність. Проте поряд із технологіями в повсякденність майже непомітно увійшли ще дві характерні ознаки епохи: тривога та порушення сну. За даними останніх епідеміологічних досліджень, із проблемами сну протягом життя стикається значна частка дорослого населення, а через безсоння в світі страждає 12-16% населення [2, 10], при цьому поодинокі порушення сну (труднощі засинання, часті нічні пробудження, відчуття неякісного сну) реєструють ще частіше, що підкреслює стійку тенденцію до зростання в загальній популяції.

Актуальність когнітивної реабілітації після інсульту На сьогодні церебральний інсульт залишається од­нією із провідних причин інвалідизації населення, а його частота у світі продовжує зростати [1]. Впрова­дження високотехнологічних методів лікування та профілактики інсульту, нових технологій реперфузії головного мозку за останні десятиліття дозволило значно знизити показники смертності у гострому періоді інсульту. При цьому питання медико-соціальної реабілітації залишаються надзвичайно актуальними [2].