Кишкова мікробіота та імунотерапія раку: нові горизонти персоналізованого лікування
Кишкова мікробіота відіграє ключову роль у формуванні імунної відповіді при онкологічних захворюваннях, впливаючи на ефективність терапії через модуляцію імуноцитів, перебудову пухлинного мікрооточення і секрецію специфічних метаболітів. Останні дослідження свідчать, що такі стратегії, як трансплантація фекальної мікробіоти (ТФМ), застосування пробіотиків і дієтотерапія, є перспективними методами підвищення чутливості до інгібіторів контрольних точок імунітету (ІКТ) та адоптивної клітинної терапії. Крім того, корекція мікробного складу дає змогу суттєво знизити частоту і тяжкість імуноопосередкованих небажаних явищ.
Онкологія в Україні. Підсумки 2025 року
За останні п’ять років Україна загалом і онкологічна служба країни зокрема пережили дві кризи, які кардинально деформували епідеміологічну картину: пандемію COVID‑19 у 2020 р. і повномасштабне вторгнення росії у 2022 р.
Нові горизонти в терапії пухлин шлунково-кишкового тракту: аналіз ключових досліджень ASCO GI 2026
Клінічне дослідження
21 квітня, 2026
У статті представлено аналітичний огляд ключових доповідей симпозіуму ASCO GI 2026, присвяченого інноваційним змінам у терапії пухлин шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Розглянуто результати досліджень, що безпосередньо впливають на зміну клінічних стандартів.
Потенціал фенібуту для корекції тривожності та стрес-асоційованих станів
Тривожні та стрес-асоційовані розлади залишаються одними з найпоширеніших психоемоційних порушень у клінічній практиці. Їх розвиток значною мірою пов’язаний із дисрегуляцією нейромедіаторних систем центральної нервової системи (ЦНС), зокрема системи, що базується на дії γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) – основного гальмівного нейромедіатора головного мозку.
Трансдіагностична ефективність карипразину: систематичний огляд і метааналіз
Клінічне дослідження
20 квітня, 2026
Упровадження трансдіагностичного підходу в психіатрії зміщує фокус з окремих діагнозів на спільні симптоми різних розладів. Шкала трансдіагностичного глобального ураження – психопатології (TGI-P)
Candida albicans як провідна причина вульвовагінального кандидозу: сучасний ландшафт інфекції та терапевтичні виклики
Вульвовагінальний кандидоз (ВВК) належить до найпоширеніших причин вагініту та впродовж життя виникає в більшості жінок репродуктивного віку. Часті рецидиви ВВК істотно погіршують якість життя й сексуальний добробут жінок (і їхніх партнерів) [1].
Провідним етіологічним агентом ВВК залишається Candida albicans – умовно-патогенний гриб, який у нормі може колонізувати слизові оболонки без розвитку клінічних проявів. Перехід від безсимптомного носійства до інфекційного процесу відбувається за умови порушення вагінальної екології, змін місцевої імунної відповіді й активації факторів вірулентності самого збудника. C. albicans є основною причиною як неускладнених форм ВВК, так і значної частини епізодів рецидивного захворювання, хоча роль non-albicans Candida останніми роками теж зростає [1].
Клінічне значення C. albicans зумовлене не лише високою поширеністю, а й біологічними властивостями цього виду. Гриб здатний змінювати морфологічну форму, адгезувати до епітелію, індукувати запальну відповідь, формувати біоплівки та тривало персистувати на слизовій оболонці. Ці особливості пояснюють типовий симптомокомплекс ВВК, схильність частини випадків до затяжного або рецидивного перебігу та потребу в терапії, яка поєднує клінічну ефективність, добру переносимість і зручність застосування [1].
Ведення анемії під час вагітності: рекомендації Міжнародної федерації гінекології та акушерства (FIGO)
Клінічні рекомендації
18 квітня, 2026
Анемія є серйозною проблемою громадського здоров’я, що уражає 32 млн (36%) вагітних у світі. Щороку вона спричиняє >115 тис. випадків материнської смертності та 591 тис. перинатальних смертей у світі. Країни з низьким і середнім рівнем доходу зазнають найбільшого тягаря: 48,7% вагітних у цих країнах мають анемію.
Генітоуринарний синдром менопаузи та інфекції сечових шляхів: на перетині настанов AUA/SUFU/AUGS та EAU 2025 року
Думка фахівця
17 квітня, 2026
За матеріалами майстер-класу «Уронефрологічний портфель сімейного лікаря: що має бути в щоденній практиці?»
Контроль запалення при акне: від патогенезу до раціональної терапії
Акне часто недооцінюють як «просто підліткові висипи», але в реальній практиці це хронічне запальне захворювання зі своїми тригерами, хвилеподібним перебігом і дуже відчутним негативним впливом на якість життя – від болісних папул і пустул до постзапальних плям, рубців і психологічного тягаря. Саме тому ми вирішили поговорити про сучасний погляд на акне з позиції контрольованого менеджменту запалення, раннього старту терапії та довгострокового утримання результату. Своїми експертними знаннями та практичним досвідом ділиться завідувачка кафедри дерматології і венерології Харківської медичної академії післядипломної освіти, член спеціалізованої ради ДУ «Інститут дерматології і венерології НАМН України», лікар-дерматовенеролог вищої категорії, доктор медичних наук, професор Людмила Анатоліївна Болотна.
Фібрин-мономери як ранні маркери активації коагуляції in vivo та їхнє клінічне значення
Гемостаз (із грецьк. haima (αμα) – кров, stasis (στάσις) – стояння, зупинка) – це складний фізіологічний процес утворення кров’яного згустку в місці ушкодження судини для зупинки кровотечі. Цей процес є поєднанням клітинних і біохімічних подій, які функціонують разом, щоб підтримувати кров у рідкому стані та запобігати крововтраті після травми через утворення тромбу [1]. Гемостатична реакція – швидка, локалізована та добре регульована. Під час цього процесу одночасно відбуваються три етапи, а саме первинний гемостаз (вазоконстрикція, утворення тромбоцитарної пробки), вторинний (активація процесу коагуляції) та фібриноліз. Слід зазначити, що фібриноліз – це не третій етап гемостазу, а процес, який здійснюється для руйнування тромбу. Коли тромб утворився та стабілізувався, фібриноліз починає розчиняти тромб у міру загоєння судини. Отже, фібриноліз – це окрема, але життєво важлива складова загального гемостатичного балансу, оскільки він запобігає надмірному згортанню крові.
Від молекули до таблетки: АКАПЕЛЛА® – досвід та підходи лідера фармацевтичного ринку* – компанії Farmak
Бензодіазепіни залишаються препаратами вибору короткочасної терапії тривожних станів.
Лікарський засіб АКАПЕЛЛА® містить 1-(гідразинокарбоніл)-метил-7-бром-5-феніл-1,2-дигідро-3Н-1,4-бенздіазепін-2-он (раніше застосовувана назва – «гідазепам»). Діюча речовина є похідним бензодіазепінового ряду з відомим фармакологічним профілем і тривалим досвідом клінічного використання.
Маример® інгаляційний 2,2%: сучасні можливості гіпертонічної небулайзерної терапії при захворюваннях бронхолегеневої системи
Захворювання бронхолегеневої системи – від гострих респіраторних інфекцій до хронічних обструктивних станів – часто супроводжуються порушенням мукоциліарного кліренсу (МЦК). У нормі очищення дихальних шляхів (ДШ) забезпечує узгоджена робота війчастого епітелію та слизового шару: перициліарний водянистий шар підтримує рух війок, а більш в’язкий поверхневий шар захоплює частинки та мікроорганізми й транспортує їх назовні. Зменшення гідратації змінює реологічні властивості секрету: слиз стає густішим, знижується ефективність биття війок, а отже, сповільнюється МЦК. Наслідками є утруднене відходження мокротиння, непродуктивний або нападоподібний кашель, підвищення опору ДШ і схильність до затяжного перебігу запального процесу. В’язкий секрет одночасно обмежує вентиляцію та підтримує персистенцію запалення [1, 2].
З патофізіологічного погляду відновлення гідратації слизу та його транспортних властивостей є однією з ключових терапевтичних стратегій. Поліпшення МЦК підсилює фізіологічне очищення ДШ, полегшує кашльовий кліренс і сприяє зменшенню бронхообструктивних проявів. У цьому контексті інгаляційні гіпертонічні розчини розглядають як засіб, здатний швидко впливати на гідратацію поверхні ДШ і покращувати їхню прохідність.
