Слабке пригнічення активності альдостерону як можлива причина недостатньої ефективності стандартної терапії у пацієнтів після гострого коронарного синдрому
Короткостроковий прогноз пацієнтів, яким проводиться реваскуляризація із приводу гострого інфаркту міокарда (ГІМ), суттєво покращився за останнє десятиліття. Незважаючи на поточні стандартні методи лікування, спостерігається значне зростання рівня гормону альдостерону, який досягає найвищого показника незабаром після початку ІМ. При ГІМ альдостерон сприяє низці шкідливих коротко- та довгострокових ефектів, включно із затриманням натрію та потенційним аритмогенезом, можливо, через виснаження калію та магнію. Також він може призводити до розвитку ендотеліальної дисфункції, підвищення тонусу судин, інгібування нейронального зворотного захоплення катехоламінів, некрозу серцевих міоцитів, відкладення колагену та ремоделювання серця.
Емпагліфлозин – невід’ємний компонент сучасної фармакотерапії цукрового діабету, хронічної серцевої недостатності та хронічної хвороби нирок
Інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2-го типу (іНЗКТГ‑2) первинно апробовані як антигіперглікемічні препарати. Однак у низці масштабних клінічних досліджень було продемонстровано їх потужну терапевтичну дію щодо зниження частоти несприятливих серцево-судинних (СС) результатів, зокрема СС-смерті, госпіталізації з приводу погіршення перебігу серцевої недостатності (СН) та прогресування хронічної хвороби нирок (ХХН).
Під час XXV Національного конгресу кардіологів України, який відбувся 24‑27 вересня у Києві, провідні фахівці з кардіології, ендокринології та нефрології розповіли про необхідність своєчасного призначення іНЗКТГ‑2 різній категорії пацієнтів.
Нові терапевтичні стратегії при остеоартриті
Остеоартрит (ОА) є найпоширенішою формою артриту, що характеризується наявністю хронічного болю, порушенням функції та рухливості в суглобах. Незважаючи на прогрес у розумінні патофізіології ОА, ефективної терапії поки що не існує. Лікування ОА зазвичай полягає у застосуванні симптоматичної терапії, що тимчасово полегшує біль та сприяє поліпшенню функції суглобів. Тому із часом у частки пацієнтів виникає потреба в ендопротезуванні. Представляємо до вашої уваги адаптований переклад статті M.A.B. Siddiq et al. «New therapeutic strategies in osteoarthritis» (Joint Bone Spine, 2024; 91 (6): 105739), в якій розглянуті нові терапевтичні стратегії при ОА, що можуть не лише полегшувати симптоми, але й сповільнювати прогресування хвороби.
Тригліцериди, ремнанти і резидуальний кардіометаболічний ризик – місце фібратів у лікуванні атерогенної дисліпідемії
Цьогоріч у вересні в м. Києві відбулася визначна медична подія. XXV Національний конгрес кардіологів України зібрав тисячі лікарів різних спеціальностей для обговорення актуальних тем і нових підходів до діагностики та лікування серцево-судинних захворювань (ССЗ). На особливу увагу заслуговував круглий стіл, присвячений проблемам резидуального кардіометаболічного ризику в пацієнтів з атерогенною дисліпідемією (ДЛП). Учасники заходу, зокрема Лале Токгозоглу (Туреччина) та Олена Іванівна Мітченко (Україна), висвітлили сучасні підходи до терапії ДЛП та підкреслили важливість використання фібратів у зниженні ризику серцево-судинних (СС) ускладнень.
Комбінація Лансурф® + бевацизумаб в лікуванні раку печінкового вигину ободової кишки з множинними метастазами
Клінічний випадок
10 січня, 2025
Ведення пацієнтів із метастатичним колоректальним раком у поєднанні з численними супутніми захворюваннями є складним клінічним завданням. Воно потребує індивідуалізованого підходу, міждисциплінарної співпраці та комплексного врахування стану пацієнта для забезпечення ефективного й безпечного лікування.
Комбінація Лансурф® + бевацизумаб в лікуванні пацієнтки із раком сигмоподібної кишки з множинними метастазами
Клінічний випадок
10 січня, 2025
Серед усіх локалізацій колоректального раку (КРР) превалюють пухлини сигмоподібної кишки, становлячи близько 25% випадків. Особливості анатомічної будови та кровопостачання цього відділу товстої кишки обумовлюють високий ризик раннього метастазування та агресивний перебіг захворювання.
Французькі рекомендації щодо лікування онкоасоційованої венозної тромбоемболії: оновлення‑2023
Клінічні рекомендації
10 січня, 2025
Онкоасоційована венозна тромбоемболія (ВТЕ) залишається актуальною проблемою сучасної медицини через підвищений ризик як повторних тромбоемболій, так і масивних кровотеч у онкологічних пацієнтів порівняно з пацієнтами без онкологічних захворювань. У зв’язку з цим особливої ваги набувають оновлені Французькі рекомендації 2023 р. щодо антикоагулянтної терапії при онкоасоційованій ВТЕ.
Функціональні розлади шлунково-кишкового тракту у дітей та їхня раціональна корекція
Думка фахівця
8 січня, 2025
Функціональні розлади травного тракту є однією з найпоширеніших патологій у дітей. Це передусім пов’язано з анатомо-фізіологічними особливостями розвитку шлунково-кишкового тракту (ШКТ), фізичними і психоемоційними навантаженнями дитини, а також із порушенням режиму вигодовування немовлят та характеру харчування дітей старшого віку.
Сучасні парадигми лікування дисліпідемій у хворих із високим і дуже високим серцево-судинним ризиком
За матеріалами науково-практичної конференції «Новітні досягнення в діагностиці,
профілактиці та лікуванні атеросклерозу й ішемічної хвороби серця»
Рекурентні респіраторні та урологічні інфекції: можливості сучасної бактеріальної імунотерапії
Думка фахівця
4 січня, 2025
За матеріалами VII Міжнародного конгресу Antibiotic resistance STOP!
Вертеброгенні радикулопатії: ефективність комплексного застосування піримідинових нуклеотидів та інтерференцтерапії
Вертеброгенні больові синдроми посідають одне із провідних місць у всіх країнах світу як за поширеністю, так і за кількістю днів непрацездатності. Найчастішою формою вертеброгенних больових синдромів є дискогенні радикулопатії, що характеризуються больовими, моторними та вегетативними порушеннями, зумовленими ураженням корінців спинного мозку. Через складність патогенезу і розвиток структурних змін у здавлених корінцях (на кшталт аксонопатії та мієлінопатії) традиційні методи консервативного лікування не завжди є достатньо ефективними, що потребує застосування певних активних компонентів, що діють на рівні периферичних нервів і корінців, сприяють їхній фізіологічній регенерації. Із цією метою дедалі частіше застосовуються препарати, що містять піримідинові нуклеотиди (ПН). Ефективність нейротропної фармакотерапії у комплексі з фізіотерапією вивчали в пацієнтів із вертеброгенними радикулопатіями (ВР) С.Г. Гусейнова та співавт. в умовах НДІ медичної реабілітації Міністерства охорони здоров’я Республіки Азербайджан.
Яким лікам можна довіряти?
За матеріалами майстер-класу
«Дискусія: розбір клінічних випадків, відповіді на питання»
