Головна Статті

 
 
 
Час має значення: швидке клінічне рішення щодо комбінованої ліпідознижувальної терапії
Думка фахівця

8 квітня, 2026

Сучасні стратегії профілактики атеросклеротичних серцево-судинних захворювань (АССЗ) ґрунтуються на швидкому та інтенсивному зниженні рівня холестерину (ХС) ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Оновлені європейські рекомендації суттєво посилили вимоги до досягнення цільових показників, зокрема для пацієнтів дуже високого та екстремального ризику. Нові клінічні дані підтверджують: чим раніше розпочато ефективну ліпідознижувальну терапію (ЛЗТ) і чим стабільніше утримується низький рівень ХС ЛПНЩ, тим виразнішим є довгостроковий захист пацієнта від серцево-судинних (СС) подій. У цьому контексті комбінована терапія перестає бути резервною опцією та дедалі частіше розглядається як раціональна стартова стратегія. Розглянемо сучасні доказові підходи до інтенсифікації лікування та їх значення для щоденної клінічної практики.
Європейська настанова щодо ведення жінок із серцево-­судинними захворюваннями під час вагітності
Клінічні рекомендації

8 квітня, 2026

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є основною причиною материнської захворюваності та смертності, зменшення яких є одним із ключових пріоритетів систем охорони здоров’я у світі. У 2025 р. робоча група з лікування ССЗ у вагітних Європейського товариства кардіологів (ESC) представила оновлену настанову щодо менеджменту вагітних жінок із ССЗ, яку було схвалено Європейським товариством гінекологів (ESG). З моменту публікації попередньої версії рекомендацій у 2018 р. з’явилися нові дані, а також змінився клінічний фокус у різних аспектах ведення, наприклад, щодо важливості мультидисциплінарного підходу, методів консультування до вагітності та стратифікації ризику, фармакотерапії під час вагітності, лактації та/або грудного вигодовування й післяпологового періоду. Розглянемо ключові положення цієї настанови.
Системний червоний вовчак: діагностичні критерії та сучасні аспекти лікування
Огляд

8 квітня, 2026

Системний червоний вовчак (СЧВ) – ​хронічне системне автоімунне захворювання невідомої етіології, яке розвивається за наявності генетичних порушень у регуляції імунної системи та під впливом факторів навколишнього середовища. Як наслідок, відбувається гіперпродукція органонеспецифічних автоантитіл до різних компонентів клітинного ядра із розвитком імунозапального пошкод­жен­ня тканин і внутрішніх органів [1].
Резидуальний серцево-судинний ризик і тригліцерид-збагачені ліпопротеїни: від оцінювання до терапевтичних стратегій
Огляд

8 квітня, 2026

Попри значні досягнення сучасної ліпідознижувальної терапії (ЛЗТ), проблема резидуального серцево-судинного (СС) ризику залишається однією із ключових у кардіології. Особливу увагу нині приділяють ролі тригліцерид-збагачених ліпопротеїнів і ремнантних частинок як важливих чинників атерогенезу. Про підходи до оцінювання ризику та можливості його корекції своїми думками поділилися провідні експерти – ​Олена Іванівна Мітченко, д.мед.н., професор, співголова Українського товариства з атеросклерозу, завідувач відділу ендокринної кардіології та дисліпідемій ДУ ННЦ «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені М.Д. Стражеска» НАМН України (м. Київ), та Альберто Замбон, професор кафедри внутрішньої медицини Падуанського університету (Італія), член Європейського товариства атеросклерозу (EAS) та Міжнародного товариства атеросклерозу (IAS).
Роль нейропластичності для корекції неврологічного дефіциту після черепно-мозкової травми
Огляд

1 квітня, 2026

Черепно-мозкова травма (ЧМТ) – ​це серйозна проблема охорони здоров’я, яка може трапитися в будь-якому віці. У світі щороку реєструється понад 50 млн випадків ЧМТ. Сама по собі ЧМТ є однією з основних причин смерті серед дітей
Статинотерапія у складних пацієнтів: доказова база та клінічні переваги пітавастатину
Огляд

1 квітня, 2026

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) залишаються провідною причиною смертності у світі, а дисліпідемія є одним із ключових модифікованих факторів ризику їх розвитку. Статинотерапія давно довела свою ефективність у зниженні кардіоваскулярної захворюваності та смертності
Фібриляція передсердь і структурні захворювання серця: переосмислення застосування препаратів ІС класу в клінічній практиці
Огляд

1 квітня, 2026

З огляду на зростання поширеності фібриляції передсердь (ФП) на тлі серцево-судинних захворювань, актуальність вибору ефективної та безпечної антиаритмічної терапії зростає щороку. Під час майстер-класу «Пацієнт з фібриляцією передсердь: коли застосовувати препарати ІС класу»
Оцінювання аугментації бупропіоном у пацієнтів із великим депресивним розладом за недостатньої відповіді на СІЗЗС/СІЗЗСН: вплив на ангедонію та астенію
Клінічне дослідження

1 квітня, 2026

Великий депресивний розлад (ВДР) посідає провідне місце серед причин втрати працездатності, зниження якості життя та соціального функціонування у популяції, що зумовлює його суттєву медико-соціальну значущість.
Стратегії подолання резистентності при лікуванні хронічного болю: роль дулоксетину після недостатньої відповіді на терапію габапентиноїдами
Клінічне дослідження

1 квітня, 2026

Хронічний біль є однією із провідних причин втрати працездатності та зниження якості життя у світі, спричиняючи вагомі соціально-економічні наслідки. За сучасними епідеміологічними оцінками, його поширеність серед дорослого населення становить 20‑30%, а в окремих країнах сягає понад 30% [1, 2]
Фурадонін у реальній клінічній практиці: досвід українських лікарів
Клінічний випадок

30 березня, 2026

Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) є однією з найчастіших бактеріальних інфекцій у клінічній практиці, а їх загострення нерідко пов’язане із сезонними факторами, зокрема переохолодженням весною через мінливі погодні умови.
Комплексна терапія інфекційно-запальних захворювань верхніх дихальних шляхів у педіатричній практиці
Огляд

25 березня, 2026

Інфекції раннього дитинства залишаються провідним чинником формування глобального тягаря захворюваності серед дітей віком до п’яти років. Визначальне місце в структурі цієї патології посідають гострі інфекції верхніх дихальних шляхів (ГІВДШ), зокрема гострий назофарингіт (9,24%). Попри переважно самообмежувальний перебіг, ці стани мають не лише гострі клінічні прояви, але й потенційно негативні на довгострокові наслідки. Доведено, що часті епізоди інфекцій у ранньому віці асоціюються з підвищеною імовірністю формування хронічної патології в підлітковому періоді. Зокрема, перенесений в дитинстві назофарингіт, ларингіт і бронхіоліт корелюють із підвищеним ризиком розвитку хронічного алергічного риніту, хронічного назофарингіту і хронічного бронхіту [1]. З огляду на це, оптимізація підходів до ведення педіатричних пацієнтів із ГІВДШ набуває особливої актуальності та потребує впровадження раціональних, патогенетично обґрунтованих терапевтичних стратегій.