Статті - Сторінка 2

У Львові 13 жовтня відбулася науково-практична конференція «Експертні рішення в онкогінекології», яку провела експертна патоморфологічна лабораторія (ЕПЛ) спільно з мережею медичних центрів «Родина». Підготувала захід освітня платформа безперервного професійного розвитку для патоморфологів і клініцистів –«Академія  ЕПЛ». Програму вибудували за клінічним маршрутом пацієнтки: перша підозра, діагностика, патоморфологічна верифікація, вибір лікування. Аудиторію представляли акушери-гінекологи й лікарі інших спеціальностей, від яких залежить скерування і діагноз у пацієнтки з підозрою на злоякісний процес.

Українська команда науковців із Запорізького державного медико-фармацевтичного університету увійшла до складу міжнародного консорціуму, відібраного Міжнародним союзом боротьби із раком (UICC) для реалізації нових європейських досліджень з імплементації профілактики раку.

В Україні відзначається один із найвищих у світі темпів збільшення кількос­ті інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Тому лікарі різних спеціальностей стали частіше стикатися з ускладненнями цього захворювання, які нерідко маскуються під іншу патологію, особливо на стадії СНІДу. Ураження нервової системи у ВІЛ-інфікованих на стадії СНІДу зустрічається у 30‑80% пацієнтів, посідаючи друге місце після змін імунного статусу, що пов’язано не лише із прямою уко­джувальною дією вірусу на нервові клітини, а й із розвитком опортуністичних інфекцій

Порушення когнітивних функцій і депресія є одними з найпоширеніших нейропсихіатричних станів у літніх осіб і часто мають спільні нейробіологічні механізми. В огляді Y. J. Jang et al. «Cognitive impairment, dementia and depression in older adults» (J Clin Med, 2026; 15 (3): 1198) узагальнено сучасні дані про подібність і відмінність когнітивних профілів депресії та деменції, роль депресії як продромального або коморбідного прояву деменції та двоспрямовані ефекти лікування. Пропонуємо до вашої уваги основні положення цієї публікації.

Панічний розлад є деструктивним станом, який характеризується раптовими епізодами сильного страху або тривоги, зумовлює значні обмеження життєдіяльності й часто поєднується із залежністю від психоактивних речовин та великим депресивним розладом. У статті G. Guaiana і S.J.C. Davies «Pharmacological management of panic disorder» видання BJPsych Advances (2025; doi:10.1192/bja.2025.10117) розглянуто можливості фармакотерапії осіб із панічним розладом, проаналізовано профілі різних препаратів за показниками ефективності, переносимості й безпеки, а також визначено рівні доказовості та лінії рекомендацій щодо вибору лікування. Пропонуємо до вашої уваги огляд цієї публікації.

Лікування шизофренії у відділеннях невідкладної допомоги пов’язане зі значними труднощами, зокрема щодо зменшення негативних симптомів та функціональних порушень. Карипразин, частковий агоніст дофамінових D3-/D2-рецепторів, має унікальний фармакологічний профіль, що зумовлює його ефективність у таких умовах. J. M. Montes-Rodríguez et al. на основі огляду літератури створили експертний консенсус щодо клінічної користі карипразину в умовах інтенсивної терапії та сформулювали практичні рекомендації щодо його застосування. Пропонуємо до вашої уваги огляд їхньої публікації «Clinical utility of cariprazine in the management of acute schizophrenia: current evidence and practical recommendations» (Actas Esp Psiquiatr, 2026; 54 (4): 1331‑1349).

Буспірон – ​небензодіазепіновий анксіолітик, який уже понад чотири десятиліття застосовується для лікування генералізованого тривожного розладу (ГТР). На відміну від бензодіазепінів, він не спричиняє клінічно значущої седації, розвитку залежності чи синдрому відміни, що робить його прийнятним для тривалої терапії. Основою його дії є модуляція серотонінергічної нейротрансмісії через частковий агонізм щодо рецепторів 5-HT1А. Хоча терапевтичний ефект розвивається поступово, препарат характеризується сприятливим профілем безпеки та доброю переносимістю. Окрім лікування ГТР, буспірон активно вивчають як засіб для потенціювання ефекту антидепресантів і корекції окремих побічних явищ психофармакотерапії. Пропонуємо до вашої уваги огляд публікації I. Karunarathna et al. «Buspirone: Clinical Overview and Therapeutic Implications», в якій узагальнено сучасні відомості про механізм дії, фармакокінетику, клінічну ефективність, безпеку та перспективи застосування буспірону. Матеріал розміщений на онлайн-платформі Uva Clinical Anaesthesia and Intensive Care (2025).

Цьогоріч у травні відбулася науково-практична конференція «Психологічні та неврологічні наслідки військових травм: комплексний підхід до реабілітації». В межах заходу Оксана Олегівна Копчак, д.мед.н., професорка, завідувачка кафедри неврології, психіатрії та фізичної реабілітації ПВНЗ «Київський медичний університет», головна наукова співробітниця ДНУ «Центр інновацій медичних технологій НАН України», представила сучасний погляд на проблему когнітивних порушень після черепно-мозкової травми (ЧМТ) та можливості їх корекції.

Черепно-мозкова травма (ЧМТ) не завжди завершується після зникнення гострих неврологічних симптомів: порушення уваги, пам’яті, емоційного контролю та здатності до навчання можуть зберігатися протягом тривалого часу, суттєво обмежуючи професійне, соціальне й повсякденне функціонування людини. Тому сучасний підхід до ведення пацієнтів із ЧМТ має охоплювати не лише своєчасне виявлення структурного ушко­дження мозку, а й оцінювання когнітивних і нейроповедінкових наслідків травми, стимуляцію процесів нейропластичності та комплексну реабілітацію, що поєднує когнітивні вправи, фізичну активність, психологічну підтримку й обґрунтовану фармакотерапію. На цих аспектах наголошує Антон Олександрович Волосовець, д.мед.н., професор, завідувач кафедри медицини невідкладних станів Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика (м. Київ).

Серед немовлят відзначають високу частоту епілепсії, розвиток якої може бути зумовлений перинатальним ушко­дженням, мальформаціями кори головного мозку та генетичними причинами. За складної етіології підвищується ризик розвитку фармакорезистентної епілепсії (ФРЕ), яку визначають як збереження нападів попри застосування двох належно підібраних протинападових препаратів (ПНП). Неліковані напади можуть мати тривалі наслідки для когнітивного й моторного розвитку, а ФРЕ підвищує ризик раптової несподіваної смерті. Основними стратегіями при епілепсії у немовлят є медикаментозне лікування, дієтотерапія та хірургічні втручання. У 2026 р. Американське товариство з епілепсії (AES) розробило клінічну настанову щодо ведення дітей віком 1‑36 міс. з епілепсією. Пропонуємо до вашої уваги огляд ключових положень рекомендацій, що стосуються фармакотерапії.

Когнітивне здоров’я сьогодні слід розглядати не лише як нейропсихологічну або геріатричну категорію, а і як важливий показник загального метаболічного добробуту організму. Пам’ять, увага, швидкість обробки інформації