Роль сімейних лікарів у первинній діагностиці психосоматичних розладів
Клінічне дослідження
13 травня, 2025
13 березня в м. Києві відбулася міждисциплінарна зустріч «Школа психосоматики», під час проведення якої фахівці різних спеціальностей поділилися думкою щодо ролі сімейних лікарів у первинній діагностиці психосоматичних розладів.
Йододефіцитний гіпотиреоз у дітей: проблема, що знову набуває актуальності
Клінічний випадок
12 травня, 2025
Дефіцит йоду виявляється майже в 35-45% населення і є основною причиною гіпотиреозу в усьому світі. Оскільки йод є основною складовою гормонів щитоподібної залози (ЩЗ), його дефіцит серед поживних речовин може призвести до значної її дисфункції. У дітей клінічні ускладнення йододефіциту охоплюють виражений зоб, затримку розвитку і навіть кретинізм – синдром, що характеризується тяжкими необоротними інтелектуальними порушеннями.
Метою цього огляду став аналіз досвіду ведення пацієнтів із йододефіцитним гіпотиреозом в амбулаторних дитячих ендокринологічних клініках для більшого розуміння цієї проблеми, що знову набуває актуальності.
Практичні аспекти впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на фармакокінетику левотироксину. Оновлені регуляторні вимоги щодо його виробництва
Пероральне застосування левотироксину (ЛТ), спрямоване на підтримання рівня тиреотропного гормону (ТТГ) у межах попередньо заданого референтного діапазону, є основним методом лікування гіпотиреозу [1-3]. У цій статті узагальнено основні аспекти застосування, всмоктування, розподілу, метаболізму та елімінації ЛТ. Крім того, розглянуто значення фармакологічних та інших факторів, здатних змінити терапевтичний вплив ЛТ, а також нові регуляторні вимоги щодо виробництва його таблетованих форм.
Алгоритм вибору антиаритмічних препаратів при захворюваннях щитоподібної залози
За матеріалами IV науково-практичної конференції «Мультидисциплінарний підхід до ведення пацієнтів з метаболічними порушеннями» (20‑21 лютого 2025 року)
Сучасні підходи до лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів з ожирінням: фокус на модифікацію симпатичної активності
У межах науково-практичної конференції «Нове про головне: кардіологічні алгоритми у коморбідних хворих», що відбулася 15 березня 2025 року, д.мед.н., професорка, лікарка вищої категорії за фахом кардіології, терапії та функціональної діагностики Наталія Юріївна Осовська виступила із доповіддю на тему «Акцент на центральну блокаду симпатоадреналової системи у гіпертоніків з ожирінням: міжнародна позиція». Ця тема привернула значну увагу клініцистів завдяки глибокому аналізу сучасних стратегій контролю артеріального тиску (АТ) у складних коморбідних пацієнтів.
Досвід лікування пацієнтів із гострою ішемією нижніх кінцівок у поєднанні з фібриляцією передсердь
Клінічне дослідження
10 травня, 2025
Фібриляція передсердь (ФП) і захворювання периферичних артерій (ЗПА) – поширені атеросклеротичні наслідки, що взаємодіють один з одним. Одним із типів тяжких ускладнень ФП є тромбоемболічні події, які часто діагностують у пацієнтів із ЗПА (50%), що спричиняє гостру ішемію кінцівок. Частота гострої ішемії нижніх кінцівок становить приблизно 1,5 випадки на 10 тис. осіб за рік, з яких близько 60% хворих на ФП. Ризик смерті протягом 30 днів після гострої ішемії нижньої кінцівки становить 10‑15%. Затримання діагностування патології та ініціювання ефективного лікування, а також часті супутні захворювання (ФП, атеросклероз артерій) є причинами вельми високої частоти ампутацій кінцівок після втручань на артеріях нижніх кінцівок (15%). У цьому контексті було проведене дослідження, мета якого полягала в оцінюванні та поліпшенні результатів лікування пацієнтів із ФП, ускладненою гострою ішемією нижніх кінцівок.
Оновлення щодо ведення пацієнтів із дисліпідемією
Дисліпідемія (ДЛП) – поширений хронічний стан, що становить значний тягар для здоров’я пацієнтів, нерідко призводячи до розвитку та прогресування серцево-судинних захворювань (ССЗ). Тривалий час для терапії ДЛП був доступний обмежений вибір лікарських засобів. Сучасний підхід до ведення осіб із ДЛП охоплює широкий спектр нових стратегій і методів лікування. Пропонуємо до вашої уваги огляд статті Z.A. Taher et al. «An Update on Dyslipidemia Management and Medications: A Review» (Cureus, 2024; 16 (3): e56255), в якій розглянуто актуальні аспекти менеджменту хворих на ДЛП з урахуванням останніх міжнародних рекомендацій та висвітлено дані основних клінічних випробувань щодо ДЛП.
Порівняльні ефективність та безпека фебуксостату й алопуринолу в пацієнтів із хронічною хворобою нирок і безсимптомною гіперурикемією
Клінічне дослідження
10 травня, 2025
Гіперурикемія – поширений патологічний стан серед пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН), виразність якого зростає у міру погіршення ниркової функції. Уратознижувальна терапія (УЗТ) при симптоматичній гіперурикемії має доведені переваги щодо серцево-судинних та ренальних наслідків. Інгібітори ксантиноксидази є рекомендованими препаратами першої лінії для лікування хронічної подагри в осіб із гіперурикемією. Проте доцільність УЗТ у пацієнтів із безсимптомною гіперурикемією, особливо з ХХН ІІІ‑V ст., залишається дискусійною через потенційні несприятливі явища (НЯ) на тлі її використання. J. Chen et al. виконали систематичний огляд і мережевий метааналіз даних з метою оцінки і порівняння ефективності та безпеки фебуксостату й алопуринолу в цієї когорти хворих. Пропонуємо до вашої уваги огляд результатів дослідження, опублікованих у статті «Comparative efficacy and safety of febuxostat and allopurinol in chronic kidney disease stage 3‑5 patients with asymptomatic hyperuricemia: a network meta-analysis» видання Renal Failure (2025; Vol. 47, № 1: 2470478).
Клініко-фармацевтичні аспекти вибору оптимального препарату лерканідипіну
Думка фахівця
10 травня, 2025
Підвищення артеріального тиску (АТ) є провідним фактором ризику серцево-судинних захворювань та смерті у всьому світі. За оцінками Американської кардіологічної асоціації (АНА), у 2023 р. цю поширену патологію було діагностовано у 122 млн людей. Визнано, що основна мета лікування гіпертонії – зниження АТ до рівня нижче 140/90 мм рт. ст., з оптимальною метою 130/80 мм рт. ст.
Менеджмент пацієнтів із хронічною хворобою нирок: важливі оновлення настанови KDIGO
Клінічні рекомендації
10 травня, 2025
Ініціатива із поліпшення глобальних результатів захворювань нирок (KDIGO) у 2024 р. розробила оновлену клінічну практичну настанову щодо ведення пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН) на основі сучасних доказів. Рекомендації стосуються всього шляху хворого – від ранньої діагностики до прийняття рішення про замісну ниркову терапію, включно із консервативним лікуванням. Підкреслено важливість індивідуального підходу при веденні пацієнтів, який змінюється протягом життя, а також те, що вибір стратегій і пріоритетів залежить від конкретних клінічних ситуацій. Зокрема, зазначено, що на патофізіологію, прогресування ХХН та відповідь на терапію можуть впливати різні чинники (генетичні, фізіологічні, імунологічні, анатомічні, гендерні тощо). У статті M. Madero et al. «Evaluation and Management of Chronic Kidney Disease: Synopsis of the Kidney Disease: Improving Global Outcomes 2024 Clinical Practice Guideline» видання (Annals of Internal Medicine, 2025) увагу зосереджено на рекомендаціях, підкріплених найбільшою кількістю доказів. Пропонуємо до вашої уваги їх короткий виклад з акцентом на стратегіях для уповільнення прогресування ХХН, лікування пов’язаних із ним ускладнень та модифікації ризику.
Особливості лікування різних типів браді- й тахіаритмій
Огляд подій
10 травня, 2025
За матеріалами науково-практичної конференції «Функціональна діагностика серцево-судинних хвороб» (13‑14 березня 2025 року)
Новітні рекомендації щодо ведення пацієнтів із гострим коронарним синдромом
Клінічні рекомендації
10 травня, 2025
Гострий коронарний синдром (ГКС) – це небезпечний для життя клінічний стан, причиною якого зазвичай є гострий тромбоз, викликаний розривом або ерозією атеросклеротичної бляшки коронарної артерії. Це призводить до критичного зниження кровотоку до міокарда та його подальшої ішемії. Пацієнти із ГКС мають високий ризик розвитку гострих серцево-судинних (СС) ускладнень, який за належного контролю можна знизити. Однак імовірність появи повторних СС-подій залишається суттєвою протягом кількох місяців і навіть років після ГКС. Ранній початок терапії є обов’язковим для осіб із ГКС. Американська колегія кардіологів (ACC) та Американська асоціація серця (AHA) у співпраці з Американським коледжем лікарів невідкладної допомоги (ACEP), Національною асоціацією лікарів екстреної медичної допомоги (NAEMSP) і Товариством фахівців із серцево-судинної ангіографії та втручань (SCAI) у 2025 р. розробили оновлену клінічну практичну настанову щодо ведення пацієнтів із ГКС. Рекомендації базуються на актуальних доказових даних та мають використовуватися як основа для надання якісної медичної допомоги особам із кардіоваскулярними захворюваннями й ризиком їх розвитку. При цьому важливими є спільне прийняття рішень клініцистами та пацієнтами з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей, уподобань та супутніх станів. Пропонуємо до вашої уваги огляд ключових положень даного документа.
