Рекомендації з діагностики й терапії артеріальної гіпертензії в умовах первинної медичної допомоги

Клінічні рекомендації

20 вересня, 2025

Кардіологія та кардіохірургія Артеріальна гіпертензія Міждисциплінарні проблеми

Артеріальна гіпертензія (АГ) – ​поширений модифікований фактор ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ) і смерті. За статистичними даними, нині АГ діагностується приблизно в кожного четвертого дорослого пацієнта. Нажаль, останніми роками спостерігається тривожна тенденція до зниження рівня терапії та досягнення цільових показників артеріального тиску (АТ) у популяції. Лікування більшості випадків АГ доступне в межах первинної медичної допомоги (ПМД), тому для його поліпшення потрібна пріоритизація ПМД. Із цією метою організація Hypertension Canada впровадила новий підхід до створення клінічних рекомендацій. На додаток до розширеної настанови, у травні 2025 р. було розроблено спеціалізовану версію, орієнтовану саме на лікарів первинної ланки, яка містить прагматичні рекомендації щодо діагностики й лікування АГ у дорослих пацієнтів для ефективного застосування у щоденній практиці. Пропонуємо до вашої уваги адаптований переклад цього документа.

Комбіновані стратегії на основі розувастатину для профілактики серцево-судинних патологій

Огляд

20 вересня, 2025

Кардіологія та кардіохірургія Міждисциплінарні проблеми

Порушення ліпідного обміну залишається провідним модифікованим фактором ризику атеросклеротичних серцево-судинних захворювань (АССЗ) в усьому світі. Попри наявність ефективних ліпідознижувальних засобів, лише близько 20% пацієнтів груп високого та дуже високого ризику досягають цільового рівня холестерину (ХС) ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). Пропонуємо до вашої уваги адаптований переклад експертного консенсусу Польської ліпідної асоціації (PoLA), що висвітлює клінічну доцільність застосування комбінованої терапії на основі розувастатину з езетимібом або ацетилсаліциловою кислотою (АСК) у формі однієї таблетки у хворих із високим та дуже високим кардіоваскулярним ризиком. Матеріал опублікований у журналі Archives of Medical Science (2025; 21 (1): 1‑15).

Вплив переключення або продовження лікування апіксабаном чи ривароксабаном у пацієнтів із неклапанною фібриляцією передсердь

Огляд

20 вересня, 2025

Кардіологія та кардіохірургія Міждисциплінарні проблеми

Фібриляція передсердь (ФП) – ​це порушення серцевого ритму, яке проявляється хаотичною та нерегулярною електричною активністю в передсердях, що призводить до неефективного скорочення серця. Частота ФП зростає з віком, і очікується, що ця тенденція зберігатиметься найближчими десятиліттями. ФП та пов’язані з нею ускладнення спричиняють значний економічний тягар та збільшення використання ресурсів охорони здоров’я. Неклапанна фібриляція передсердь (нФП) — це форма ФП, що виникає без ревматичного ураження клапанів серця. Вона є найпоширенішим типом ФП і потужним незалежним предиктором розвитку інсульту. Десятиліття тому стандартом профілактики інсульту в пацієнтів із нФП вважалися антагоністи вітаміну К, зокрема варфарин. Наразі ж прямі оральні антикоагулянти (ПОАК) — апіксабан, дабігатран, едоксабан та ривароксабан — є стандартом лікування для запобігання інсульту при нФП. ПОАК демонструють подібну або навіть кращу ефективність і профіль безпеки порівняно з варфарином, а також є зручнішими у застосуванні для пацієнтів. У цьому контексті S. Deitelzweig та співавт. провели дослідження з метою оцінити клінічні результати у пацієнтів із нФП, які продовжили терапію апіксабаном або ривароксабаном чи їх перевели на один із цих препаратів. Отримані результати опубліковані у виданні Journal of Clinical Medicine (2024; 13 (4), 1073).

Місце протеолітичної ензимотерапії у практиці лікаря-інтерніста

Огляд

18 вересня, 2025

Терапія та сімейна медицина

Гострі та хронічні запальні процеси – найрозповсюдженіші патологічні стани людини. Запалення – місцева пристосувальна реакція організму у відповідь на ушкодження

Алергічний риніт і синдром дефіциту уваги з гіперактивністю: алгоритм взаємозв’язку коморбідних станів

Думка фахівця

18 вересня, 2025

Алергологія та імунологія Алергічний риніт Педіатрія Алергія Психіатрія Терапія та сімейна медицина Міждисциплінарні проблеми Нервово-психічні розлади

За матеріалами Національного міждисциплінарного медичного практикуму «Алгоритм»

Застосування сукральфату в хірургічній проктології у світлі настанов PROSPECT

Огляд

17 вересня, 2025

Неврологія та нейрохірургія Больові синдроми Міждисциплінарні проблеми Терапія та сімейна медицина Міждисциплінарні проблеми Хірургія Ведення післяопераційного періоду

Гемороїдальна хвороба – ​одна з найпоширеніших проктологічних патологій, що може супроводжуватися дискомфортом, болем, свербежем і ректальною кровотечею. Хірургічні втручання в аноректальній зоні нерідко супроводжуються вираженим больовим синдромом, зумовленим травматизацією тканин і розвитком запальної реакції у ділянці операційного поля. Тому в післяопераційний період важливим чинником є прискорення епітелізації рани, отже, очевидною є потреба в застосуванні препаратів із репаративними властивостями, які сприяють швидшому відновленню слизової, знижують подразнення нервових закінчень і завдяки цьому опосредковано можуть мати непрямий аналгетичний вплив.

Дослідження ефектів застосування респіраторно-кишкового пробіотика Бактобліс + Лакто в пацієнтів із гострим тонзилітом

Клінічне дослідження

17 вересня, 2025

Автори:

Біль Б.Н.

Гастроентерологія Міждисциплінарні проблеми Мікробіом Інфекційні хвороби Антимікробна терапія Бактеріальні інфекції Оториноларингологія Хвороби глотки Терапія та сімейна медицина Міждисциплінарні проблеми

Дослідження мікробіологічних патернів різних локусів людського тіла набуло широкого поширення останніми роками. Оскільки розуміння складу нормальної мікробіоти є ключовим для її корекції у разі дисбіотичних порушень, що зумовлюють розвиток запальних бактеріальних захворювань, важливо враховувати наслідки антибактеріальної терапії.

Ніс під захистом: промивання сольовим розчином – ключ до полегшення симптомів ГРВІ

Огляд

17 вересня, 2025

Інфекційні хвороби Вірусні інфекції Оториноларингологія Хвороби носа та приносових пазух Терапія та сімейна медицина Міждисциплінарні проблеми Респіраторні хвороби

Ураження верхніх дихальних шляхів при гострих респіраторних вірусних інфекціях (ГРВІ) залишається однією із провідних причин тимчасової непрацездатності, істотно впливаючи на якість життя та повсякденну активність пацієнтів. Залежно від вірусного навантаження та індивідуальної реактивності організму перебіг захворювання може варіюватися – від помірного дискомфорту до вираженого погіршення загального стану. Найчастішими симптомами ГРВІ є закладеність носа, ринорея, чхання, які не лише спричиняють значний дискомфорт, а й створюють умови для приєднання вторинної бактеріальної інфекції та розвитку ускладнень. Саме тому важливу роль відіграє своєчасне та правильне застосування засобів, що полегшують ці прояви і підтримують функціональний стан слизової оболонки носа. Одним із таких засобів є промивання носа ізотонічним сольовим розчином, що забезпечує м’яке й ефективне очищення носової порожнини.

Хвороби метаболізму та сухість у роті: взаємозв’язок чи лише паралельність?

Огляд

17 вересня, 2025

Автори:

Ємельянова Н.Ю.

Ендокринологія Цукровий діабет Терапія та сімейна медицина Ендокринні порушення Міждисциплінарні проблеми

«Прокидаюся серед ночі від відчуття, що в роті зовсім немає слини». «Здається, що в роті пустеля, язик прилипає до піднебіння». «Цей неприємний запах з рота… Я постійно ополіскую рот водою, щоби зволожити». Це досить часті скарги пацієнтів терапевтичного профілю. Що ховається за ними? Просто недостатня кількість рідини, випита протягом дня, або ідіопатичний симптом порушеного обміну речовин? Чи потрібно реагувати та як допомогти пацієнту?

Кетопрофену лізинова сіль як альтернатива ібупрофену в лікуванні больового синдрому при гострому середньому отиті: дослідження FIRE*

Клінічне дослідження

17 вересня, 2025

Автори:

Дєєва Ю.В. Діхтярук О.В. Довгич С.В.

Оториноларингологія Хвороби вуха Терапія та сімейна медицина Міждисциплінарні проблеми

Гострий середній отит – одне з найпоширеніших захворювань дитячого віку, що становить значущу проблему для системи охорони здоров’я серед дорослого населення всього світу [1]. Відомо, що ≈80% дітей мають щонайменше один епізод середнього отиту протягом життя; з них 80-90% переносять середній отит ще до шкільного віку [2]. За даними Global Burden of Disease Study (2021), частота гострого середнього отиту становить 4958,9 епізоду на 100 тис. населення, що на 16,3% менше порівняно з 1990 роком [3]. Незважаючи на це зниження, загальний економічний тягар, спричинений інфекціями верхніх дихальних шляхів та отитом, у 2021 році становив 6,86 млн дол. США [3].

Лікарські рослини при захворюваннях респіраторного тракту. Частина 3.1

Огляд

17 вересня, 2025

Автори:

Біловол О.М. Князькова І.І.

Оториноларингологія Хвороби вуха Хвороби глотки Хвороби гортані Хвороби носа та приносових пазух Терапія та сімейна медицина Міждисциплінарні проблеми Респіраторні хвороби

З огляду на традиції та багаторічний досвід різні лікарські рослини знаходять своє застосування в лікуванні захворювань респіраторного тракту. Проте фармакологічні принципи їхньої дії відомі набагато менше. Рослинні препарати зазвичай містять суміш потенційно активних сполук, які можуть проявляти різноманітні ефекти. У цій статті розглянуто лікарські рослини, що використовуються для лікування хвороб дихальних шляхів.

Оцінка ефективності комбінованої терапії вітамінами D3 та K2 щодо зниження ризику імплантат-асоційованих ускладнень і поліпшення стабільності спондилодезу

Клінічне дослідження

17 вересня, 2025

Ортопедія та травматологія Спінальна хірургія Міждисциплінарні проблеми Ревматологія Міждисциплінарні проблеми Терапія та сімейна медицина Міждисциплінарні проблеми Ревматична патологія

Значні досягнення науково-технічного прогресу та впровадження в практичну охорону здоров’я високоефективних методів лікування значною мірою сприяли підвищенню ефективності надання медичної допомоги населенню [1]. Ця тенденція є найвиразнішою в хірургії. Виразніша динаміка спостерігається в хірургії хребта, що зумовлено взаємодією демографічних і технологічних чинників та способу життя певної групи населення [4]. Розвиток технологій у хірургії хребта останніми десятиліттями сприяв значному зростанню частоти використання імплантатів, зокрема міжтілових конструкцій і транспедикулярних фіксаторів.