4 листопада, 2025

Сучасна терапія залізодефіцитної анемії: клінічно обґрунтований вибір

Залізодефіцитна анемія (ЗДА) залишається однією з найпоширеніших форм анемії у світі з високою частотою серед вагітних, літніх людей, пацієнтів із хронічними запальними захворюваннями, онкопатологією, порушеннями всмоктування. Попри доступність препаратів заліза, ефективність замісної терапії часто залежить не лише від діючої речовини, а й від її біодоступності, переносимості та режиму приймання.

ЗДА: масштаби та клінічні наслідки

ЗДА залишається актуальною медичною проблемою в усьому світі та в Україні зокрема (Safiri et al., 2021). За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, анемія уражає >30% жінок репродуктивного віку та дітей віком <5 років; лише 10% країн демонструють прогрес у зниженні її поширеності (WHO, 2025). У країнах із низьким соціоекономічним індексом рівень залізодефіциту значно вищий (Wang et al., 2024).

У Сполучених Штатах від 1 до 4% чоловіків мають дефіцит заліза, а ще 2% – ЗДА. Щонайменше 39% жінок репродуктивного віку та 8% жінок у постменопаузі мають дефіцит заліза, а загалом від 4 до 17% жінок страждають через ЗДА (Weyand et al., 2023).

Відомо, що феритин є найчастіше використовуваним маркером для діагностики дефіциту заліза, при цьому рекомендації щодо порогового рівня варіюються. В нещодавніх настановах Американської гастроентерологічної асоціації (AGA) рекомендовано використовувати порогове значення феритину 45 нг/мл у пацієнтів з анемією, оскільки цей рівень забезпечує оптимальний баланс чутливості та специфічності (Rockey et al., 2020; Ko et al., 2020).

Водночас важливо враховувати, що в пацієнтів із запальними захворюваннями може спостерігатися дефіцит заліза або ЗДА навіть при рівні феритину >45 нг/мл (зазвичай <100 нг/мл). У таких випадках доцільним є підтверджувальне тестування – насичення трансферину залізом, рівень розчинного рецептора трансферину або еквівалент гемоглобіну ретикулоцитів.

Згідно з даними Американського товариства гематології, у жінок під час вагітності рівень феритину знижується до середнього значення 24,2 мкг/л, що значно нижче за норму, і лише 10% вагітних мають рівень феритину >30 мкг/л, а це свідчить про масовий прихований дефіцит заліза (ASH, 2024). У дітей дошкільного віку частота ЗДА сягає 30%, а у жінок репродуктивного віку – до 40% у деяких регіонах.

Водночас ізольований дефіцит заліза без анемії також супроводжується клінічно значущими симптомами, як-от синдром неспокійних ніг, депресія, зниження толерантності до навантажень, випадіння волосся, послаблення імунітету. В 10% випадків ЗДА має багатофакторну природу, що особливо характерно для літніх пацієнтів із хронічними запальними захворюваннями (Rubin et al., 2024).

З огляду на невтішну статистику залізодефіцит дійсно є актуальною медичною проблемою.

«Мінімалізм» у дозі: чи завжди виправданий?

Згідно з оновленими настановами Американської гастроентерологічної асоціації (AGA, 2024), жодна з доступних форм перорального заліза не має переваг над іншими щодо ефективності, однак сульфат заліза (Fe²⁺) згадується як найбільш економічно доступний варіант. Оптимальним режимом прийому вважається одноразове щоденне дозування, хоча для деяких пацієнтів схема «через день» може забезпечити подібну абсорбцію заліза з кращою переносимістю.

На сьогодні чинні рекомендації не містять однозначно визначеного дозування елементарного заліза для корекції залізодефіцитних станів: у різних джерелах дози для пероральних форм варіюють від 80 до 200 мг/добу (AGA, 2024; BGD, 2021). При цьому останні роки ознаменувалися тенденцією до зниження дози заліза до значень 80 мг/добу як компроміс між ефективністю та переносимістю. Такий підхід базується на спостереженнях, заснованих на тому, що менші дози можуть зменшити ризик гастроінтестинальних побічних ефектів, особливо в пацієнтів із чутливою слизовою або супутньою гастропатією. Проте клінічні реалії показують, що при вираженому дефіциті або активних втратах (менструації, шлунково-кишкові кровотечі, вагітність, донорство) така доза може бути недостатньою для швидкого підйому гемоглобіну та відновлення запасів феритину.

Відповідно до оновлених настанов AGA (2024), немає чітких доказів переваги саме 80 мг заліза над іншими дозуваннями. Навпаки, в документі зазначено, що вибір дози має базуватися на індивідуальних потребах пацієнта, рівні дефіциту та переносимості. У британських настановах (BSG, 2021) також не рекомендують зниження дози як універсальну стратегію, а наголошують на необхідності адаптації до клінічної ситуації – з урахуванням рівня гемоглобіну, феритину, супутніх втрат і швидкості очікуваного ефекту.

Дані метааналізу, опублікованого в Clinical Gastroenterology and Hepatology (2024), свідчать, що пацієнти з початковим рівнем феритину <15 мкг/л потребують вищих доз заліза для досягнення терапевтичного ефекту, особливо якщо лікування проводиться перорально (Feuerstein et al., 2024). У цьому контексті Сорбіфер Дурулес, що містить 100 мг двовалентного заліза (Fe²⁺), забезпечує вищий запас для пацієнтів зі значним дефіцитом, не жертвуючи переносимістю завдяки технології пролонгованого вивільнення Durules. Метод виготовлення таблеток, вкритих оболонкою, забезпечує безперервне вивільнення іонів заліза (II). Під час їх проходження через шлунково-кишковий тракт іони заліза (II) протягом 6 годин безперервно вивільняються з пористої матриці. Повільне вивільнення діючої речовини запобігає небезпечно високим концентраціям заліза, завдяки чому можна уникнути подразнення кишкового епітелію (інструкція до застосування препарату Сорбіфер). Це дозволяє зменшити пікове навантаження на слизову шлунково-кишкового тракту (ШКТ), зберігаючи ефективність усмоктування.

Крім того, в умовах, коли рекомендовано прийом заліза через день для покращення переносимості (AGA, 2024), саме вища доза – 100 замість 80 мг – забезпечує терапевтичну впевненість, що пацієнт отримає достатню кількість заліза навіть за менш частого прийому. Це особливо важливо для пацієнтів із хронічними втратами, вагітних, осіб із низьким рівнем феритину або тих, хто потребує швидкого відновлення показників крові перед оперативним втручанням чи пологами.

Отже, «мінімалізм» у дозі може бути виправданим лише в окремих випадках, але не має ставати стандартом для всіх. Раціональний вибір дози – це баланс між переносимістю, біодоступністю та клінічною потребою, і саме Сорбіфер Дурулес демонструє приклад такого балансу в щоденній практиці.

Аскорбінова кислота – «союзник» заліза в корекції ЗДА

У чинних рекомендаціях AGA (2024) зазначено, що додаткове включення вітаміну C до терапії сприяє покращенню всмоктування заліза в шлунково-кишковому тракті. Попри це в реальній клінічній практиці роль аскорбінової кислоти в лікуванні залізодефіцитних станів нерідко недооцінюється або ставиться під сумнів, передусім через побоювання щодо можливих гастроінтестинальних побічних ефектів.

Аргумент щодо ризику гастроінтестинальних побічних ефектів при комбінації з вітаміном С не має однозначного підтвердження в сучасній літературі. Навпаки, аскорбінова кислота відіграє ключову роль у метаболізмі заліза: вона є природним хелатором, який стабілізує Fe²⁺ у просвіті кишки, запобігаючи його окисненню до тривалентної форми (Fe³⁺), що значно гірше всмоктується. Завдяки цьому вітамін С підвищує біодоступність заліза, особливо при пероральному прийманні.

В настановах AGA (2024) наведено дані про позитивний вплив аскорбінової кислоти на абсорбцію заліза, зокрема в пацієнтів із функціональним дефіцитом або запальними захворюваннями. Хоча однозначної рекомендації щодо обов’язкового додавання вітаміну С немає, автори підкреслюють, що його наявність у складі препарату може бути корисною, особливо в пацієнтів із низьким рівнем феритину або порушеним усмоктуванням.

У препараті Сорбіфер Дурулес міститься 60 мг аскорбінової кислоти – це клінічно обґрунтована доза, яка сприяє оптимізації усмоктування Fe²⁺ у проксимальних відділах тонкої кишки, не створюючи надмірного кисневого стресу для слизової. Це особливо важливо для пацієнтів із гастропатією, включно з вагітними, в яких слизова шлунка є чутливішою до окислювального навантаження. Крім того, така доза не перевищує порогу, за яким можуть виникати побічні ефекти, пов’язані з кислотністю або подразненням.

Формула Сорбіферу забезпечує збалансовану комбінацію заліза та вітаміну С, що дозволяє уникнути необхідності додаткової саплементації. Це знижує ризик порушення режиму приймання, помилок у дозуванні або надмірного навантаження на пацієнта, особливо в умовах поліфармації. Ба більше, окремий прийом вітаміну С нерідко супроводжується неправильним таймінгом або взаємодією з іншими препаратами, що може знижувати ефективність терапії. Отже, інтеграція аскорбінової кислоти в одну таблетку із залізом – це не лише фармакологічно доцільне, а й практично зручне рішення, яке відповідає принципам сучасної доказової медицини.

Практичні переваги Сорбіферу в щоденній практиці

Сьогодні на ринку доступна значна кількість форм перорального заліза, при цьому сульфат заліза найчастіше призначають як стартову форму терапії, оскільки він є одним із найдоступніших за ціною, має доведену ефективність у корекції залізодефіцитних станів і широко представлений у клінічній практиці. Крім того, його фармакокінетичні властивості добре вивчені, що дозволяє лікарям прогнозувати терапевтичну відповідь і коригувати дозування за потреби.

! Сорбіфер Дурулес – це приклад клінічно продуманої формули, яка поєднує ефективність, зручність приймання та хорошу переносимість. Його ключова перевага – комбінація 100 мг Fe²⁺ зі 60 мг аскорбінової кислоти, що забезпечує оптимальне всмоктування заліза без потреби в додатковій саплементації. Завдяки технології Durules препарат має пролонговане вивільнення, що дозволяє уникати пікових концентрацій у ШКТ та знижує ризик подразнення слизової (інструкція до застосування препарату Сорбіфер).

Схема прийому 1-2 р/добу відповідає сучасним рекомендаціям AGA (2024) щодо обмеженого або одноразового приймання заліза, а це особливо важливо для пацієнтів із гастропатією, вагітних, осіб літнього віку або тих, хто вже приймає декілька препаратів. Такий режим сприяє кращій прихильності до лікування, зменшує ризик пропусків і дозволяє адаптувати лікування до індивідуального графіка пацієнта.

У клінічній практиці Сорбіфер демонструє високу ефективність у пацієнтів із вираженим дефіцитом заліза, включно з тими, хто має активні втрати – рясні менструації, хронічні кровотечі з ШКТ, донорство, вагітність, післяопераційні стани. Вища доза заліза (100 мг) дозволяє досягти терапевтичного ефекту навіть у разі приймання через день (як це рекомендовано в багатьох сучасних настановах для покращення переносимості). Це особливо актуально для пацієнтів із чутливою слизовою, у яких щоденне приймання може спричиняти дискомфорт. Сорбіфер також має добре задокументований профіль безпеки, що дозволяє його застосування широкому спектру пацієнтів – від підлітків до літніх осіб, включно з вагітними.

Висновки

Отже, у прагненні зменшити побічні ефекти не варто жертвувати головним – ефективністю корекції залізодефіциту. Сорбіфер Дурулес поєднує клінічно значущу дозу заліза (100 мг), раціональну комбінацію з вітаміном С, перевірену технологію пролонгованого вивільнення. Це робить його обґрунтованим вибором для пацієнтів із вираженим дефіцитом, потребою в швидшому ефекті або складною коморбідністю, а також для режиму приймання через день. Такий підхід є виваженим і сучасним рішенням, що відповідає актуальним викликам терапії ЗДА, особливо порівняно з альтернативними схемами, які пропонують нижчі дози заліза без достатнього клінічного обґрунтування.

Підготувала Людмила Суржко

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 17 (603), 2025 р