Фтизіатрія: сучасні виклики та перспективи
Фтизіатрія – це медична галузь, яка займається діагностикою, лікуванням та профілактикою туберкульозу (ТБ). Незважаючи на глобальні зусилля, захворювання залишається серйозною проблемою у сфері охорони здоров’я. Важливими аспектами сучасної фтизіатрії є використання інноваційних методів діагностики, ефективних схем лікування та заходів профілактики, які сприяють зниженню рівня захворюваності.
Етіологія та патогенез туберкульозу
Туберкульоз викликається бактерією Mycobacterium tuberculosis та передається повітряно-крапельним шляхом. Основними факторами ризику розвитку захворювання є знижений імунітет, хронічні хвороби, несприятливі соціально-економічні умови. Після проникнення збудника в організм можливе формування первинного комплексу або латентної інфекції, яка може активуватися при зниженні захисних сил організму.
Сучасні методи діагностики
Діагностика туберкульозу базується на:
1. Мікроскопічному аналізі мазка мокротиння, котрий є одним із ключових методів діагностики туберкульозу. Він дозволяє швидко визначити наявність кислотостійких бактерій, зокрема Mycobacterium tuberculosis, у біологічному матеріалі.
Методика проведення:
- Збір матеріалу – пацієнт збирає мокротиння у стерильний контейнер, найкраще вранці після ретельного полоскання рота.
- Підготовка мазка – зразок наноситься на предметне скло та фіксується.
- Фарбування за Цілем-Нільсеном – дозволяє виявити кислотостійкі бактерії (червоні на синьому тлі).
- Мікроскопія – аналіз проводиться під світловим мікроскопом з імерсійною системою.
Переваги методу:
- Швидкість отримання результату (протягом кількох годин).
- Висока специфічність щодо кислотостійких бактерій.
- Доступність та невисока вартість, порівнюючи із молекулярними методами.
Обмеження:
Чутливість нижча, ніж у культуральних та ПЛР-методів (потрібна висока концентрація бактерій).
Не дозволяє диференціювати живі та мертві мікобактерії.
2. Молекулярно-генетичні методи – полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР-тестування) – один із найчутливіших методів діагностики туберкульозу. Він дозволяє виявити специфічну ДНК збудника туберкульозу у біологічному матеріалі, навіть якщо концентрація бактерій низька.
Принцип роботи:
- Збір зразка – аналіз проводиться на мокротиння, кров, бронхоальвеолярний лаваж або тканинний біоптат.
- Екстракція ДНК – виділення генетичного матеріалу мікобактерій.
- Ампліфікація ДНК – багаторазове копіювання специфічних ділянок геному туберкульозної палички.
- Детекція – виявлення продукту реакції за допомогою флуоресцентної мітки або гель-електрофорезу.
Переваги:
- Висока специфічність і чутливість – дозволяє виявити навіть мінімальну кількість бактерій.
- Швидкість – результати доступні протягом кількох годин.
- Визначення резистентності – аналіз дозволяє ідентифікувати мутації, відповідальні за стійкість до антибіотиків.
Обмеження:
Висока вартість, порівнюючи із традиційними методами.
Не дозволяє оцінити життєздатність бактерій – позитивний ПЛР не означає активну інфекцію.
Можливість контамінації – потребує високої точності при проведенні.
3. Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки – дозволяє виявити характерні зміни в легенях.
4. Туберкулінова проба Манту та аналіз інтерферону-гамма.
Туберкулінова проба Манту та аналіз інтерферону-гамма (IGRA – Interferon Gamma Release Assay) – це методи оцінки імунної реакції на Mycobacterium tuberculosis. Вони допомагають визначити, чи відбулося зараження туберкульозною паличкою, але не дозволяють диференціювати активне захворювання від латентної інфекції.
➢ Проба Манту – це класичний тест, який використовується для скринінгу туберкульозної інфекції:
- Введення туберкуліну – внутрішньошкірно на передпліччя вводиться 0,1 мл очищеного туберкуліну PPD.
- Оцінка реакції – через 48–72 години вимірюється розмір папули (індурованого ущільнення):
- негативна (відсутність сенсибілізації до мікобактерій);
- 5–9 мм – сумнівна (може свідчити про інфікування чи інші фактори);
- ≥10 мм – позитивна (ймовірне зараження або вакцинація БЦЖ).
Обмеження: Манту може давати хибнопозитивні результати у вакцинованих осіб, а також хибнонегативні у пацієнтів з імунодефіцитом.
Аналіз інтерферону-гамма (IGRA)
Це більш сучасний тест, який визначає вивільнення інтерферону-гамма у відповідь на стимуляцію специфічними антигенами M. tuberculosis:
- Забір крові – дослідження проводиться з венозної крові.
- Лабораторний аналіз – проводиться стимуляція імунних клітин туберкульозними антигенами (ESAT-6, CFP-10).
- Вимірювання рівня інтерферону-гамма – якщо його концентрація підвищена, це свідчить про зараження туберкульозною паличкою.
Переваги IGRA:
- Відсутність впливу вакцинації БЦЖ (менше хибнопозитивних результатів).
- Вища специфічність, порівнюючи із пробою Манту.
- Можливість використання у пацієнтів з імунодефіцитом.
Обмеження:
- Висока вартість, порівнюючи із Манту.
- Потребує лабораторних умов для проведення аналізу.
Схеми лікування
Лікування туберкульозу вимагає комплексного підходу та використання специфічних протитуберкульозних препаратів. Стандартна схема терапії передбачає застосування ізоніазиду, рифампіцину, піразинаміду та етамбутолу. При мультирезистентних формах ТБ використовують препарати другого ряду, такі як бедаквілін та деламанід.
Контроль лікування здійснюється шляхом регулярного бактеріологічного аналізу мокротиння та моніторингу побічних ефектів. Важливим аспектом є підвищення прихильності пацієнтів до лікування, а це досягається шляхом психосоціальної підтримки та використання цифрових технологій для нагадувань про приймання ліків.
Профілактика та громадське здоров’я
Профілактика туберкульозу включає вакцинацію БЦЖ, контроль контактних осіб та своєчасну діагностику хворих. Громадські заходи спрямовані на просвіту населення, покращення соціальних умов життя та боротьбу з факторами ризику, як-от тютюнокуріння та недоїдання.
Перспективи розвитку фтизіатрії
Сучасні дослідження у сфері фтизіатрії спрямовані на розроблення нових вакцин, вдосконалення методів швидкої діагностики та створення більш ефективних антибіотиків. Глобальна стратегія ВООЗ «End TB» має на меті знизити захворюваність на туберкульоз на 90 % до 2035 року, що вимагає активного залучення всіх медичних і соціальних структур.
