Гастроентерологія: турбота про здоров’я травної системи
Гастроентерологія займається профілактикою, діагностикою та лікуванням захворювань шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Саме від здоров’я травної системи залежать загальний стан організму, рівень енергії, імунітет та якість життя.
Поширені гастроентерологічні захворювання
Шлунково-кишковий тракт схильний до різних патологій, серед яких найчастіше зустрічаються:
- Гастрит – запалення слизової оболонки шлунка, може супроводжуватися болем, печією та розладом травлення.
- Виразкова хвороба – утворення виразок на слизовій оболонці шлунка або дванадцятипалої кишки. Її розвиток може бути пов’язаний із підвищеною кислотністю шлункового соку, інфекцією Helicobacter pylori, стресами, неправильним/нераціональним харчуванням або тривалим прийманням деяких лікарських засобів (наприклад, нестероїдних протизапальних препаратів).
- Рефлюкс-езофагіт – це запалення слизової оболонки стравоходу, яке виникає внаслідок регулярного потрапляння соляної кислоти зі шлунка. Основні симптоми включають печію, біль у грудях, відрижку кислим та утруднене ковтання. Причинами розвитку захворювання можуть бути слабкість нижнього стравохідного сфінктера, неправильне харчування, надмірне споживання кави, алкоголю або жирної їжі, а також стрес та надмірна вага.
- Синдром подразненого кишечника (СПК) – функціональний розлад, зазвичай супроводжується болем, здуттям та проблемами зі стільцем.
- Дисбактеріоз – порушення балансу мікрофлори кишечника, яке може призводити до зниження імунітету та розладів травлення. Дисбактеріоз може впливати на засвоєння поживних речовин, імунний захист та навіть психоемоційний стан через зв’язок кишечника із мозком. Щоб підтримати баланс мікрофлори, важливі пробіотики, пребіотики, збалансоване харчування та уникнення надмірного вживання антибіотиків без потреби.
- Неспецифічний виразковий коліт (НВК) – це хронічне запальне захворювання товстої кишки, яке характеризується рецидивуючим перебігом і ураженням слизової оболонки. Основні симптоми включають діарею з домішками крові, біль у животі, втрату маси тіла та загальну слабкість. Етіологія НВК поєднує генетичні, імунні та екологічні фактори, які спричиняють розвиток хвороби. Лікування включає медикаментозну терапію (месалазин, кортикостероїди, імуномодулятори) та, у важких випадках, хірургічне втручання.
- Хвороба Крона – це хронічне запальне захворювання шлунково-кишкового тракту, може уражати будь-яку його частину, від рота до ануса, найчастіше вражається термінальний відділ тонкої кишки та товста кишка.
Симптоми: хронічна діарея, нерідко з домішками слизу або крові, біль у животі та спазми, втрата ваги, зниження апетиту, втома і загальна слабкість, а також позакишкові прояви, такі як артрит, шкірні висипання та запалення очей. Куріння, дієта з високим вмістом жирів і рафінованих вуглеводів, а також дисбаланс мікрофлори кишечника можуть призводити до розвитку захворювання. Лікування включає медикаментозну терапію (імуномодулятори, TNF-інгібітори та кортикостероїди), корекцію харчування для зменшення запалення, а також хірургічне втручання у разі ускладнень.
Захворювання ШКТ можуть проявлятися різноманітними симптомами, як-от:
- біль у животі;
- нудота та блювання;
- печія та відрижка;
- здуття живота та метеоризм;
- порушення стільця (запор, діарея);
- зниження апетиту та втрата ваги;
- зміна кольору, характеру стільця та наявність супутніх домішок
Діагностика захворювань травної системи
Сучасні методи діагностики допомагають швидко і точно визначити причину нездужання:
- Фіброгастроскопія (ФГДС) – ендоскопічне дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки.
- Колоноскопія – огляд товстого кишечника для виявлення запалень, поліпів та інших патологій.
- УЗД органів черевної порожнини – безпечний та інформативний метод оцінки стану внутрішніх органів, печінки, підшлункової залози та жовчного міхура зокрема.
- Аналізи крові – визначення рівня білків, ферментів та інших показників, що допомагають діагностувати хвороби печінки і підшлункової залози.
- Комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ) – застосовуються для детальної візуалізації органів травлення.
- Еластометрія печінки (метод «Фіброскан») – допомагає оцінити ступінь фіброзу печінки.
- Рентгенологічні дослідження – використовуються для виявлення патологій стравоходу, шлунка та кишечника.
- Тести на Helicobacter pylori – включають дихальні тести, аналізи крові та біопсію.
- Лабораторні аналізи – визначають запальні процеси, рівень ферментів та маркери захворювань.
Щоб уникнути гастроентерологічних захворювань, необхідно дотримуватися простих правил:
- Здорове харчування – раціон має містити достатню кількість клітковини, білків і корисних жирів.
- Дотримання режиму харчування – їсти потрібно регулярно, у спокійній обстановці, без поспіху.
- Відмова від шкідливих звичок – алкоголь, куріння та фастфуд негативно впливають на стан ШКТ.
- Фізична активність – рух допомагає стимулювати перистальтику кишечника.
- Контроль стресу – емоційне здоров’я тісно пов’язане з роботою травної системи.
У гастроентерології використовують широкий спектр препаратів для лікування різних захворювань шлунково-кишкового тракту. Ось основні категорії:
1. Антациди – це група лікарських засобів, які нейтралізують кислотність шлункового соку та використовуються для лікування кислотозалежних захворювань шлунково-кишкового тракту, таких як гастрит, виразкова хвороба та рефлюксна хвороба. Вони діють шляхом хімічної нейтралізації соляної кислоти, а це допомагає зменшити симптоми печії і болю у шлунку.
Основні види антацидів:
- Монокомпонентні: містять один активний інгредієнт, наприклад, алюмінію фосфат або карбальдрат.
- Комбіновані: містять кілька компонентів, що забезпечують комплексну дію (наприклад, Маалокс, Альмагель, Ренні).
2. Прокінетики – це клас лікарських засобів, які стимулюють перистальтику шлунка та кишечника, сприяючи ефективному просуванню їжі та запобігаючи застійним явищам у травному тракті. Вони застосовуються при гастропарезі, рефлюксній хворобі, функціональній диспепсії та інших станах, котрі супроводжуються порушенням моторики.
Основні представники:
- Домперидон – блокує дофамінові рецептори, таким чином допомагає підвищити тонус нижнього сфінктера стравоходу та покращити евакуацію їжі зі шлунка.
- Метоклопрамід – впливає на дофамінові та серотонінові рецептори, підвищуючи моторику верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. Його застосовують також для зменшення нудоти та блювання.
- Ітоприд – володіє подвійним механізмом дії, стимулюючи моторику за рахунок впливу на ацетилхолінові рецептори та блокаду дофамінових рецепторів.
- Прукалоприд – селективний агоніст серотонінових (5-HT₄) рецепторів, активно застосовується при хронічному закрепі.
3. Спазмолітики – це група препаратів, які знімають спазми гладкої мускулатури, допомагаючи зменшити біль і дискомфорт у шлунково-кишковому тракті, сечовидільній системі та інших органах.
Основні представники:
- Дротаверин – широко відомий під торговою назвою Но-Шпа, ефективно розслабляє гладку мускулатуру, покращує кровообіг та зменшує больові відчуття.
- Мебеверин – більш специфічний для кишкових спазмів, не впливає на загальну моторику кишечника, це визначає його користь при синдромі подразненого кишечника.
4. Ферментні препарати використовуються для підтримки травлення при недостатності ферментативної функції підшлункової залози. Вони містять ліпазу, амілазу і протеазу, які допомагають розщеплювати жири, вуглеводи та білки.
Основні показання до їх застосування: хронічний панкреатит, муковісцидоз, диспепсія та порушення травлення, синдром подразненого кишечника, підготовка до діагностичних процедур.
5. Гепатопротектори – це лікарські засоби, які захищають печінку від пошкоджень та сприяють її відновленню при різних патологічних станах. Вони застосовуються при гепатитах, цирозі, жировій хворобі печінки і токсичних ураженнях.
Основні групи гепатопротекторів:
- Есенціальні фосфоліпіди (Есенціале Форте, Фосфоглів) – відновлюють клітинні мембрани гепатоцитів.
- Амінокислоти (Гепа-Мерц, Орнітин) – сприяють детоксикації аміаку.
- Рослинні препарати (Карсил, Силімарин) – містять екстракти розторопші та чинять антиоксидантну дію.
- Жовчогінні засоби (Урсофальк, Хофітол) – покращують відтік жовчі та запобігають застійним явищам.
- Синтетичні препарати (Антраль, Тіотриазолін) – мають мембраностабілізуючий та протизапальний ефект. Антибіотики – застосовуються при інфекційних захворюваннях (кларитроміцин, амоксицилін).
6. Пробіотики та пребіотики – нормалізують мікрофлору кишечника (біфідобактерії, лактобактерії).
Пробіотики – це живі корисні бактерії, які допомагають підтримувати баланс мікрофлори кишечника. Вони можуть бути у вигляді харчових продуктів (йогурт, кефір, квашена капуста) або добавок.
Пребіотики – це харчові волокна, які слугують поживним середовищем для пробіотиків, сприяючи їхньому росту та активності. Вони містяться у спаржі, цибулі, часнику, бананах, вівсянці.
7. Препарати для лікування запальних захворювань кишечника – спрямовані на зменшення запалення, контроль симптомів та підтримку ремісії. Основні групи медикаментів:
- Протизапальні засоби:
- Аміносаліцилати (месаламін, бальзалазид, олсалазин) – застосовуються для лікування легких і середніх форм ЗЗК.
- Кортикостероїди (преднізолон, будесонід) – ефективні при загостреннях, але не рекомендовані для тривалого застосування через побічні ефекти.
- Імунодепресанти:
- Азатіоприн, меркаптопурин, метотрексат – пригнічують імунну відповідь, зменшуючи запалення.
- Біологічна терапія:
- Інгібітори TNF-α (інфліксимаб, адалімумаб) – блокують запальні процеси на клітинному рівні.
- Антагоністи інтегринів (ведолізумаб) – специфічно діють на кишкову імунну систему.
- Антибіотики (ципрофлоксацин, метронідазол) – застосовуються при ускладненнях, таких як перианальна хвороба Крона.
- Симптоматичні засоби:
- Ліки проти діареї (лоперамід).
- Знеболювальні (ацетамінофен – безпечний варіант, тоді як НПЗЗ можуть погіршити стан).
- Вітаміни та добавки – для корекції дефіциту поживних речовин.
Останні дослідження в гастроентерології зосереджені на інноваційних методах діагностики та лікування, як-от:
- Високороздільна манометрія – дозволяє детально оцінити функціональний стан стравоходу та його моторні порушення, такі як ахалазія та гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ).
- Новітні технології в лікуванні печінкової енцефалопатії – дослідження показують, що рання діагностика та сучасні терапевтичні підходи можуть значно покращити якість життя пацієнтів.
- Біологічна терапія запальних захворювань кишечника – нові препарати, такі як антагоністи інтегринів, демонструють високу ефективність у лікуванні хвороби Крона та неспецифічного виразкового коліту.
