28 березня, 2025

Вірусний гепатит В у дітей

Стандарт медичної допомоги

Інфекція вірусного гепатиту В (ВГВ) залишається глобальною проблемою громадського здоров'я через високі показники захворюваності та смертності. У більшості дітей перебіг хронічного ВГВ безсимптомний, однак існує ризик серйозних клінічних ускладнень протягом життя. Вчасно розпочате лікування ВГВ переважно гарантує високу якість і тривалість життя, а також запобігає розвиткові ускладнень печінки. Захворюваність на ВГВ у дітей після запровадження ВООЗ глобальної вакцинації проти гепатиту В знизилася у всьому світі, але досі є актуальною проблемою.

Всі пацієнти із ВГВ мають перебувати під постійним наглядом лікарів для оцінювання стану ураження печінки, активності ВГВ і потреби у лікуванні. Цей стандарт ґрунтується на останніх настановах щодо діагностики, скринінгу, оцінювання ризиків, попередження інфікування та лікування дітей із ВГВ.

Загальна частина

Діагноз: Вірусний гепатит В

Коди стану або захворювання відповідно до НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я»:

B16 Гострий гепатит В;

B18 Хронічний вірусний гепатит В;

B18.0 Хронічний вірусний гепатит В з дельта-агентом;

В18.1 Хронічний вірусний гепатит В без дельта-агента.

Розділ І. Охорона громадського здоров’я. Профілактика ВГВ

Положення стандарту. Попередження інфікування ВГВ сприятиме зменшенню нових випадків захворювання і зниженню частоти передачі інфекції в суспільстві.

Обґрунтування. Доведена ефективність профілактичного щеплення (три дози вакцини) і лікування вагітних, інфікованих ВГВ, у зниженні захворюваності та поширеності ВГВ. Первинна профілактика інфікування ВГВ полягає в інформуванні населення щодо проблеми ВГВ та дотриманні поведінки, яка передбачає утримання від контактів з рідинами організму іншої людини (кров, харкотиння з кров’ю, сперма, вагінальні виділення), застосовування бар’єрних контрацептивів (презервативи), користування засобами разового (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи) використання, стерильним інструментом багаторазового використання (манікюрний, стоматологічний, хірургічний, лабораторний інструмент, інструмент для пірсингу і татуажу тощо).

Критерії якості медичної допомоги

Обов’язкові

Вакцинація від ВГВ проводиться відповідно до Календаря профілактичних щеплень (Календар), а також з урахуванням скринінгу (табл. 1).
Вакцинація від ВГВ проводиться всім пацієнтам перед початком хімієтерапії та гемодіалізу, якщо пацієнт має негативний результат до поверхневого антигену ВГВ (HBsAg), на антитіла до ядерного антигену ВГВ (анти-HBc), антитіла до HBsAg (анти-HBs).
Пацієнтам з антитілами до вірусу гепатиту D (ВГD) проводиться визначення рибонуклеїнової кислоти (РНК) ВГD.
Всі особи, які мали побутові контакти з ВГВ-інфікованою дитиною, мають пройти обстеження на наявність HBsAg, анти-HBs та анти-HBc із подальшою рекомендацією щодо проведення імунопрофілактики у разі відсутності антитіл до ВГВ.
Ревакцинація від ВГВ проводиться всім дітям перед початком хімієтерапії та гемодіалізу, якщо рівень анти-HBs <10 мМО/мл.
Пацієнтам із хронічним ВГВ (ХГВ), у яких відсутні антитіла до вірусу гепатиту А (анти-ВГА), проводиться вакцинація проти зазначеної інфекції відповідно до рекомендацій Календаря.
Рекомендовано підтримувати грудне вигодовування жінками із ВГВ-інфекцією за умови, що дитина отримала імунопрофілактику при народженні. За наявності тріщин або кровоточивості сосків рекомендовано тимчасово призупинити грудне вигодовування незалежно від вакцинального статусу дитини. Після вирішення цієї проблеми грудне вигодовування може бути повністю відновлене.

Бажані

8. Особам, про яких відсутня достовірна і підтверджена медичними записами інформація щодо проведеної вакцинації від ВГВ, проводиться визначення анти-HBs, за результатами якого ухвалюється рішення стосовно проведення вакцинації від ВГВ.

9. Якщо особи, що зазнали експозицію через шкіру та контакт з рідинами іншої особи, що можуть містити домішки крові HBsAg-позитивної особи, невакциновані або їхній вакцинальний статус невідомий, їм рекомендована вакцинація від ВГВ за екстреною схемою.

Розділ ІІ. Діагностика

Положення стандарту. Скринінг і діагностика на ВГВ мають охоплювати дітей та підлітків, які мають підвищений ризик інфікування ВГВ.

Обґрунтування. Розширення доступу до тестування дає змогу своєчасно виявити осіб із ХГВ та, за потреби, – вчасно розпочати лікування. Визначення показників аланінамінотрансферази (АЛТ) та дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) ВГВ, оцінювання стадії фіброзу печінки мають ключове значення для моніторингу розвитку хвороби і ухвалення рішення щодо стратегії лікування, оцінювання його ефективності.

Критерії якості медичної допомоги

Обов’язкові

Тестування на HBsAg проводиться один раз на рік дітям із групи високого ризику (панель 1).
Ультразвукова діагностика органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) проводиться раз на шість місяців пацієнтам, які мають високий ризик розвитку гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК) (ГЦК в анамнезі у членів сім’ї, мікст-інфекція ВГD+В, цироз печінки).
Пацієнтам з антитілами до ВГD проводиться визначення РНК ВГD.
Для пацієнтів із позитивним результатом тесту на HBsAg здійснюється поглиблене обстеження (панель 2).
Пацієнтам із вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), вірусом гепатиту С (ВГС), а також тим, що мають онкологічні захворювання та отримують імуносупресивну терапію, проводиться визначення HВsAg, анти-HВs та анти-HBс (табл. 2).
Діагноз встановлюється за результатами проведеного обстеження (табл. 1).
Для скринінгу наявності ВГВ-інфекції проводиться визначення HBsAg. Збереження HBsAg протягом понад шість місяців є критерієм ХГВ.
В осіб із ХГВ проводиться скринінг туберкульозу (ТБ) за наявності таких чотирьох симптомів: кашлю, лихоманки, втрати маси тіла або нічної пітливості, відповідно до галузевого Стандарту медичної допомоги «Туберкульоз».
Верхньою межею норми (ВМН) для АЛТ слід вважати ВМН тієї лабораторії, в якій виконувалося тестування. Стійким нормальним (або підвищеним) показником АЛТ вважається результат на основі даних трьох визначень АЛТ нижче/вище ВМН, отриманих в довільні інтервали протягом 6-12 місяців або через попередньо визначені інтервали протягом 12-місячного періоду.
Всі пацієнти із цирозом спостерігаються у закладах охорони здоров’я (ЗОЗ), що надають спеціалізовану медичну допомогу. У разі наявності у пацієнта цирозу печінки із портальною гіпертензією здійснюється оцінювання стану вен стравоходу методом езофагогастродуоденоскопії один раз на шість місяців та визначення альфафетопротеїну (АФП) раз на рік.

Бажані

11. За можливості для визначення стану печінки проводиться еластографія чи FibroTest.

12. Для пацієнтів, яким призначено лікування пегільованим інтерфероном (ПЕГ-ІНФ), для прогнозування відповіді на терапію проводиться визначення генотипу ВГВ.

Панель 1

Панель 2

Перелік необхідних обстежень для пацієнтів із позитивним результатом обстеження на HBsAg

Обстеження на наявність HBeAg, анти-HBe методом імуноферментного аналізу (ІФА).
Визначення ДНК ВГВ – вірусне навантаження (в МО/л) кількісним методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).
Обстеження на наявність антитіл до вірусних гепатитів методом ІФА:

загальні антитіла до ВГD;
антитіла до ВГА (IgG);
антитіла до ВГС (IgG або сумарні антитіла).

4. Обстеження на ВІЛ.

5. Оцінювання наявності цирозу печінки із використанням калькулятора FIB‑4, APRI та еластографії.

6. Загальний аналіз крові (ЗАК) включно з тромбоцитами, біохімічний аналіз крові (АЛТ, аспартатамінотрансфераза (АСТ), лужна фосфатаза, загальний білірубін, гама-глутамілтрансфераза, альбуміни, розрахунок протромбінового часу та міжнародного нормалізованого співвідношення).

7. УЗД ОЧП.

8. Оцінювання функцій нирок (визначення рівня креатиніну в сироватці крові і визначення рШКФ).

9. Фізикальне обстеження, під час якого увага спрямовується на клінічні симптоми цирозу печінки з метою його виключення: іктеричність склер, жовтяниця, зірчасті ангіоми (телеангіоектазії), долонна еритема, гінекомастія, гепатомегалія та спленомегалія, асцит, периферичні набряки тощо.

Таблиця 1. Інтерпретація результатів скринінгу лабораторного обстеження
Скринінг			Інтерпретація	Наступні кроки	Потреба у вакцинації
HBsAg	AнтиHBc	AнтиHBs	Інтерпретація	Наступні кроки	Потреба у вакцинації
+	+		Гострий або хронічний ВГВ	Подальше обстеження, за потреби – лікування або моніторинг	Ні
	+	+	«Функціональне одужання» ВГВінфекція у минулому, одужання	Відсутні, окрім випадків, якщо пацієнт з імунодефіцитом або застосовує імуносупресивну терапію	Ні
	+		ВГВінфекція у минулому, вилікувана або хибнопозитивний результат	Визначення ДНК ВГВ, якщо пацієнт з імунодефіцитом	Ні
		+	Імунний	Відсутні	Ні
			Неінфікований або неімунний	Відсутні	Так

Таблиця 2. Перебіг (фази) ВГВінфекції
Фази	Серологічний статус HBeAg	Характеристика	Показання до лікування та моніторинг
HBeAgпозитивна хронічна ВГВінфекція (імунотолерантна)	HBeAgпозитивний	Етап, який спостерігається у багатьох HBeAgпозитивних дітей і молоді, може тривати 1030 років після перинатального інфікування, HВsAg + понад 6 міс., HВeAg +, ДНК ВГВ >10⁷ МО/мл, AЛТ стійко нормальна або мінімально підвищена, немає або мінімальне запалення печінки, немає або повільне прогресування фіброзу і низька спонтанна втрата HBeAg	Лікування не показане
HBeAgпозитивний ХГВ (імунореактивна HBeAgпозитивний)	HBeAgпозитивний; може розвиватися антиHBe	HВsAg + більше 6 міс., АЛТ > норми, HBeAg +, ДНК ВГВ >10⁴10⁷МО/мл, гістологічно помірний або важкий некрозапальний процес в печінці, що призводить до прогресування фіброзу, сероконверсія щодо HBeAg (поява антиHBe) можлива з нормалізацією АЛТ, яка призводить до фази «імунного контролю», може тривати від декількох тижнів до декількох років	Лікування може бути показане
HBeAgнегативна хронічна ВГВінфекція (неактивний носій)	HBeAgнегативний, антиHBe позитивний	Стійкий нормальний показник АЛТ ДНК ВГВ <2 000 МО/мл, антиHВe + HBsAg (<1 000 МО/мл) Ризик цирозу і ГЦК знижений	Лікування не показане
HBeAgнегативний ХГВ	HBeAgнегативний	АЛТ > норми (постійно або періодично), ДНК ВГВ >2 000 МО/мл, HВeAg – антиHВe +/ Високий ризик прогресування хвороби (фіброз/цироз)	Лікування показане
HBsAgнегативна фаза (окультна ВГВінфекція)	HBeAgнегативний	HВsAg , антиHВc +, антиHВsAg +/, нормальний показник АЛТ; ДНК ВГВ не визначається або < 2 000 МО/мл; ДНК ВГВ (cccDNA) в тканині печінки +	Моніторинг HВsAg 1 раз в рік

Розділ ІІІ. Лікування дітей

Положення стандарту. Перед початком лікування дитини з ВГВ їй доступно та чітко (зважаючи на її вік) та/або її опікунам слід пояснити переваги і ризики плану лікування, дотримуючись принципів гідності та поваги до людини, заохочуючи до активної участі в ухваленні рішень щодо процесу лікування. Остаточне рішення про початок лікування має ухвалювати сама дитина (зважаючи на її вік) або її законний представник, усвідомивши всі аспекти та індивідуальні обставини.

Обґрунтування. Пригнічення вірусної реплікації (як результат противірусного лікування) дає змогу усунути некрозапальні зміни і прогресування фіброзу печінки, спричинені ВГВ, у переважної більшості пацієнтів, що, зі свого боку, зменшує ризик розвитку цирозу та ГЦК. Цього можна досягти, знизивши до невизначуваного рівня показники ДНК ВГВ. Усі пацієнти з ХГВ, незважаючи на поточну потребу в лікуванні, мають перебувати під постійним моніторингом щодо оцінювання стану ураження печінки, активності ВГВ і потреби у лікуванні.

Критерії якості медичної допомоги

Обов’язкові

Кожен пацієнт оцінюється відповідно до критеріїв для початку лікування (панель 3). Особам, які відповідають критеріям, призначається лікування.
Для лікування ВГВ у дітей використовують ПЕГ-ІНФ, ентекавір (ЕТВ), тенофовіру дизопроксилу фумарат (ТДФ) та тенофовіру алафенамід (ТАФ) (табл. 3, панель 4).
Лікування ПЕГ-ІНФ тривалістю 48 тижнів рекомендоване як першочергове лікування для пацієнтів, що мають високі шанси сероконверсії щодо вірусного білка, який виявляють під час високореплікативної фази ВГВ (HBeAg), а також у разі супутнього інфікування ВГВ.
При лікуванні ПЕГ-ІНФ надається консультація щодо необхідності використання бар’єрних методів контрацепції під час лікування і протягом шести місяців після його завершення.
Пацієнтам, у яких призначення ПЕГ-ІНФ недоцільне, використовують для лікування ЕТВ, ТДФ або ТАФ.
ТАФ або ЕТВ мають перевагу над призначенням TДФ у таких випадках:

наявність захворювання кісток;
лікування кортикостероїдами або іншими медикаментами, що спричиняють остеомаляцію;
переломи кісток в анамнезі;
остеопороз;
наявність патології нирок;
розрахункова швидкість клубочкової фільтрації (рШКФ) <60 мл/хв/1,73 м²;
альбумінурія >30 мг або помірна протеїнурія;
низький рівень фосфатів (<0,8 ммоль/л);
гемодіаліз.

7. ЕТВ має перевагу над призначенням ТАФ або TДФ у таких випадках:

показана наявність ВІЛ/ВГВ-коінфекції, коли через певні причини протипоказане лікування ВІЛ тенофовіровмісними схемами;
пацієнтам із рШКФ <15 мл/хв/1,73 м², які не на гемодіалізі, ТАФ протипоказаний.

8. ТАФ має перевагу над призначенням ЕТВ або ТДФ, бо не потребує корекції дози при рШКФ ≥15 мл/хв.

9. ТДФ має перевагу над призначенням ТАФ або ЕТВ при необхідності призначення лікування вагітним або якщо потрібне лікування і у майбутньому можлива вагітність.

10. ТДФ або ТАФ мають перевагу над призначенням ЕТВ, коли пацієнт раніше отримував лікування ламівудином та передбачається або доведено розвиток резистентності до нього.

11. Особи, які не відповідають критеріям для початку лікування і не отримують лікування, та ті, хто його отримує, перебувають під моніторингом (табл. 4, 5).

12. Перед початком лікування пацієнти отримують інформацію щодо показань для лікування включно з наявністю ймовірних переваг і ризиків виникнення побічних реакцій, їм повідомляють про необхідність довготривалого/пожиттєвого лікування, проведення моніторингу і впродовж лікування, і після нього; їх інформують про важливість прихильності до лікування для отримання максимального ефекту та зниження ризику виникнення резистентності до лікарських засобів (ЛЗ).

13. Перед початком лікування у всіх пацієнтів оцінюють функцію нирок (рШКФ). У дітей для оцінювання ренальної функції рекомендовано використовувати формулу Schwartz або онлайн калькулятор https://medicalc.pro/mdrd.

14. Перед початком та в процесі лікування пацієнту надається інформація щодо необхідності відмови від вживання алкоголю, психоактивних речовин (ПАР) та оптимізації ваги.

15. Пацієнти отримують консультацію стосовно заходів, необхідних для попередження передачі вірусу іншим особам.

16. Припинення лікування нуклеозидними/нуклеотидними аналогами (НА) відбувається у випадках, визначених на панелі 5.

17. Лікування гострого гепатиту рекомендовано лише для пацієнтів, які мають ознаки коагулопатії (ВМН >1,5), жовтяницю >4 тижнів, енцефалопатію. Лікування проводиться із використанням НА. Рекомендована тривалість лікування становить три місяці після сероконверсії до анти-HBs або мінімум 12 місяців після сероконверсії до антитіл HBeAg (анти-HBe) без втрати HBsAg.

18. У разі виявлення хоча б одного із перелічених факторів (рШКФ <50 мл/хв; прогресуюче зниження функції нирок) у пацієнтів, що отримують терапію ТДФ, розглядається можливість призначення ТАФ. У разі відсутності можливості забезпечити лікування за цією схемою розглядається альтернатива – призначення ТДФ з корекцією дози (табл. 6) із проведенням ретельного моніторингу функції нирок.

19. Оцінити ефективність лікування (табл. 7).

20. У разі відсутності відповіді на лікування слід перевірити прихильність пацієнта до лікування.

21. Пацієнтам із компенсованим або декомпенсованим цирозом печінки негайно призначається лікування НА, незалежно від показників АЛТ і ДНК ВГВ. Лікування відбувається у спеціалізованих ЗОЗ із ретельним контролем щодо переносимості ЛЗ та контролем розвитку побічних реакцій, таких як лактацидоз чи дисфункція нирок.

Панель 3

Пацієнти, що відповідають критеріям для початку лікування:

всі пацієнти із компенсованим або декомпенсованим цирозом печінки незалежно від показників АЛТ, наявності/відсутності HBeAg чи концентрації ДНК ВГВ в сироватці крові;
всі пацієнти із концентрацією ДНК ВГВ ≥2 000 МО/мл, незалежно від HBeAg-статусу, АЛТ > норми та стадії фіброзу печінки ≥ F2 за METAVIR;
ДНК ВГВ ≥20 000 МО/мл, АЛТ ≥1,5 норми (або >60 Од/л) протягом шести місяців для HBeAg-позитивних пацієнтів та 12 місяців у HBeAg-негативних пацієнтів незалежно від стадії фіброзу, щоб уникнути лікування пацієнтів, у яких відбувається спонтанна сероконверсія;
пацієнти з HBeAg-позитивним або HBeAg-негативним статусом, з випадками ГЦК у родині або цирозом та позапечінковими проявами;
всі пацієнти з позитивними анти-HВc, які отримуватимуть/або отримують імуносупресивну або цитотоксичну терапію;
всі пацієнти з гломерулонефритом, коінфекцією ВГD, ВГC, ВІЛ, навіть якщо показники AЛT, ДНК ВГВ, ступінь фіброзу не відповідають критеріям лікування, які перераховані вище;
всі пацієнти з коінфекцією ВГВ/ВГС отримують лікування відповідно до чинного галузевого стандарту лікування ВГС.

Яким пацієнтам не рекомендоване лікування:

дітям без клінічних ознак цирозу незалежно від статусу HBeAg, для яких виконуються всі перелічені умови: а) стійкий нормальний показник АЛТ; б) концентрація ДНК ВГВ <2 000 МО/мл;
із HBeAg-позитивною, HBeAg-негативною хронічною інфекцією.

Панель 4

Панель 5

I. Критерії для припинення лікування НА

Лікування НА припиняється після підтвердженого зникнення HBsAg з/без сероконверсії.
Припинення лікування НА може розглядатися виключно в осіб, які відповідають усім зазначеним нижче критеріям:

без клінічних проявів цирозу, які можуть бути тривалий час під ретельним спостереженням щодо реактивації ВГВ;
якщо є докази втрати HBeAg і сероконверсії до анти-HBe в осіб, які спочатку були HBeAg-позитивними після завершення принаймні одного додаткового року лікування в зв’язку зі стійко нормальними показниками АЛТ, у яких не виявляється ДНК ВГВ (якщо тестування доступне).

3. Припинення лікування деяких HBeAg-негативних пацієнтів, які не мають цирозу та які досягли тривалого (≥3 роки) вірусологічного пригнічення внаслідок застосування НА, може бути розглянуто за умови забезпечення постійного моніторингу.

Після припинення терапії НА може виникнути рецидив. Відновлення лікування рекомендовано за наявності послідовних ознак реактивації вірусу:

статус HВsAg або HВeAg стає позитивним;
підвищується показник АЛТ або знову визначається ДНК ВГВ.

II. Припинення лікування ПЕГ-ІНФ розглядається у разі виникнення важких побічних реакцій відповідно до інструкції

Таблиця 3. Препарати, рекомендовані для лікування дітей
Препарат	Дозування
Нуклеозидні/нуклеотидні аналоги
ЕТВ¹	0,015мг/кг 1 раз на день
ТДФ²	Одна таблетка 1 раз на день
ТАФ³	Одна таблетка 1 раз на день
Інтерферони
ПЕГІНФa‑2a	180 мкг/1,73 м² підшкірно 1 раз в тиждень
¹ Діти з масою тіла понад 30 кг мають отримувати 10 мл (0,5 мг) перорального розчину або одну таблетку 0,5 мг один раз на добу; ² 300 мг ТДФ еквівалентні 245 мг тенофовіру дизопроксилу або 136 мг тенофовіру; ³ 25 мг ТАФ.

Таблиця 4. Моніторинг пацієнтів, які отримують лікування із використанням ПЕГІНФ
Показники, що підлягають моніторингу	Тижні лікування/після лікування
Оцінювання загального стану*	4, 8, 12, 16, 20, 24, 28, 32, 36, 40, 44, 48/12, 24
ЗАК із формулою	4, 8, 12, 16, 20, 24, 28, 32, 36, 40, 44, 48/12, 24
Загальний аналіз сечі (білок, глюкоза)	12, 24, 36, 48/24, 48
АЛТ, білірубін (загальний прямий), креатинін, глюкоза крові	4, 8, 12, 16, 20, 24, 28, 32, 36, 40, 44, 48/12, 24
Тиреотропний гормон (ТТГ)	12, 24, 48/24, 48
ДНК ВГВ кількісний, HВsAg	24, 48/24, 48
УЗД ОЧП (АФП)	24, 48/кожні 6 міс.
*Моніторинг загального стану пацієнтів, що отримують ПЕГІНФ, включає моніторинг техніки ін’єкцій, маси тіла, зросту, артеріальний тиск.

Таблиця 5. Моніторинг пацієнтів без цирозу печінки та з компенсованим цирозом печінки, які отримують лікування НА
Період	Категорія пацієнтів та вид обстеження
Кожні 3 міс. протягом першого року, далі 1 раз на 6 міс. при стійких нормальних показниках	Моніторинг ниркової функції: концентрації креатиніну (рШКФ), неорганічного фосфору в сироватці крові; частота моніторингу збільшується для пацієнтів, у яких кліренс креатиніну <60 мл/хв або концентрація неорганічного фосфору в сироватці крові <2 мг/мл
Кожні 34 міс. протягом першого року та кожні 6 міс. надалі	Печінкові проби та визначення ДНК ВГВ
Кожні 12 міс.	HBsAg, якщо ДНК ВГВ не визначається, HBeAg, антиHBeAg, APRI, FIB‑4, еластографія
Після досягнення кліренсу HBsAg	АнтиHBs, для пацієнтів, які досягли кліренсу HBsAg
Кожні 6 міс.	УЗД ОЧП, АФП в межах моніторингу ГЦК у людей із цирозом або із ГЦК у сімейному анамнезі

Таблиця 6. Рекомендоване дозування ТДФ у дітей із порушеннями функції нирок
Рекомендоване зниження дози або інтервал дозування
Препарат	Кліренс креатиніну (мл/хв)*
	≥50	3049	1029	<10, гемодіаліз або БАПД
ТДФ	Одна таблетка 300 мг кожні 24 год.	Одна таблетка 300 мг кожні 48 год.	Одна таблетка 300 мг кожні 7296 год.	Кожні 7 днів або одна таблетка 300 мг приблизно через 12 год. після завершення діалізу
* Безперервний амбулаторний перитонеальний діаліз (БАПД). а300 мг ТДФ еквівалентно 245 мг тенофовіру дизопроксилу або 136 мг тенофовіру.

Таблиця 7. Оцінювання відповіді на лікування у дітей (за допомогою біохімічних, імунологічних, молекулярнобіологічних методів дослідження)
Термін	Визначення
Наявна вірусологічна відповідь	Терапія НА: не визначається ДНК ВГВ у сироватці (<10 МО/мл) на 36 міс. лікування Терапія ПЕГІНФ: концентрація ДНК ВГВ <2 000 МО/мл через 6 міс. і в кінці лікування
Стійка вірусологічна відповідь	Вірусологічна відповідь, що зберігається принаймні протягом 12 міс. після припинення лікування
Первинна відсутність вірусологічної відповіді	Зниження концентрації ДНК ВГВ менше ніж на 1 Log10 після 3го міс. лікування
Часткова вірусологічна відповідь	Зниження концентрації ДНК ВГВ у сироватці більше ніж на 1 Log10 МО/мл, але ДНК ВГВ визначається в сироватці крові після 12 міс. лікування
Вірусологічний прорив	Підвищення концентрації ДНК ВГВ у сироватці крові більше ніж на 1 Log10 МО/мл під час терапії або після досягнення вірусологічної відповіді
Імунологічна відповідь для HВeAgпозитивних пацієнтів	Зниження кількості HВeAg та поява антиHВe
Імунологічна відповідь для HВsAg (всі пацієнти)	Зниження кількості HВsAg та поява антиHВsAg
Біохімічна відповідь*	Нормалізація показника АЛТ
* Показник АЛТ є складним для оцінювання параметром, оскільки може значно коливатися протягом тривалого часу і залишатися підвищеним до 612 міс. після сероконверсії. Тому необхідно проводити моніторинг показників АЛТ що три місяці впродовж першого року після лікування і кожні 6 міс. впродовж другого року після лікування в одній і тій самій лабораторії із використанням одного і того самого методу дослідження.