17 вересня, 2025

Дослідження ефектів застосування респіраторно-кишкового пробіотика Бактобліс + Лакто в пацієнтів із гострим тонзилітом

Автори:

Б. Н. Біль, к.м.н., доцент, головний отоларинголог м. Києва, заслужений лікар України, керівник міського науково-практичного центру ендоскопічної риноларингології, завідувач отоларинголічного відділення КНП «КМКЛ № 7»; Я. С. Начеса, лікар-отоларинголог, PhD, асистент кафедри оториноларингології, дитячої оториноларингології та сурдології; Л. В. Назаренко, лікар-отоларинголог

Дослідження мікробіологічних патернів різних локусів людського тіла набуло широкого поширення останніми роками. Оскільки розуміння складу нормальної мікробіоти є ключовим для її корекції у разі дисбіотичних порушень, що зумовлюють розвиток запальних бактеріальних захворювань, важливо враховувати наслідки антибактеріальної терапії.

Застосування антибіотиків для контролю надмірного росту патогенної мікрофлори, наприклад, при гострому бактеріальному тонзиліті, може водночас спричиняти пригнічення облігатної (корисної) мікрофлори в інших анатомічних локусах, насамперед у кишечнику [7]. Антибіотико-асоційована діарея є одним із найчастіших ускладнень антибактеріальної терапії та може стати причиною відмови пацієнта від прийому ліків [3, 5]. Використання комбінації респіраторних і кишкових пробіотиків при гострому тонзиліті дозволить відновити нормальну мікрофлору як ротової порожнини, так і кишечнику для запобігання антибіотико-асоційованій діареї [2, 4, 6].

Мета дослідження: оцінити ефекти вживання респіраторно-кишкового пробіотика Бактобліс + Лакто у дорослих із гострим бактеріальним тонзилофарингітом, які отримують антибактеріальну терапію.

Матеріали та методи

У дослідженні взяли участь 60 пацієнтів віком 18-46 років (26 жінок, 34 чоловіки; середній вік становив 30±6,5 року), котрі проходили лікування на базі отоларингологічного відділення Київської міської клінічної лікарні № 9 з діагнозом гострого бактеріального тонзиліту.

Критерії включення:

вік >18 років;
установлений діагноз бактеріального тонзиліту (підтверджено клінічно та лабораторно відповідно до протоколу надання медичної допомоги пацієнтам із тонзилітами) [1];
підписання інформованої згоди на участь у дослідженні.

Критерії виключення:

пацієнти після тонзилектомії або інших оперативних втручань на верхніх дихальних шляхах протягом останніх 6 міс;
тяжкі супутні захворювання (серцево-судинні, захворювання печінки, нирок);
імунодефіцитні стани (в т. ч. ВІЛ/СНІД);
онкологія;
автоімунні захворювання;
туберкульоз;
тяжкі бактеріальні захворювання, що потребують іншої терапії;
алергія або непереносимість компонентів Бактобліс + Лакто;
відмова від підписання інформованої згоди на участь у дослідженні;
відмова брати участь у дослідженні на будь-якому його етапі.

Пацієнтів рандомізували на дві групи, які були репрезентативними за віком і статтю. Під час першого звернення хворих здійснено збір анамнезу, стандартний отоларингологічний огляд, проведено загальний аналіз крові з підрахунком лейкоцитарної формули, визначення концентрації С-реактивного білка (СРБ) у плазмі крові.

Всі пацієнти отримували стандартне протокольне лікування, що включало антибактеріальний препарат і нестероїдний протизапальний засіб. Основна група із 30 хворих додатково вживала дієтичну добавку Бактобліс + Лакто по 1 таблетці 1 р/добу протягом 20 днів. Контрольна група, котра також мала 30 пацієнтів, отримувала лише протокольне лікування.

Таблиця. Тривалість основних симптомів гострого бактеріального тонзиліту в групах порівняння
	Основна група (n=30)	Контрольна група (n=30)	P
Біль у горлі, дні	3,9±0,89	4,8±1,91	<0,05
Утруднене ковтання, дні	3,4±0,25	3,6±0,34	>0,05
Підвищення температури тіла, дні	4,3±0,77	4,7±0,52	>0,05
Підщелепна лімфаденопатія, дні	5,8±1,56	7,2±2,16	<0,05
Слабкість, що порушує щоденне функціонування, дні	5,2±1,05	6,7±1,31	<0,05

Хворих просили щодня фіксувати наявність у них нижчезазначених симптомів для подальшої оцінки їхньої тривалості в групах порівняння:

біль у горлі;
утруднене ковтання;
підвищення температури тіла;
підщелепна лімфаденопатія;
слабкість, що порушує щоденне функціонування;
діарея.

На 10-й день лікування після закінчення антибактеріальної терапії було повторно виконано отоларингологічний огляд і зібрано лабораторні аналізи.

Мікробіологічний аналіз мазків із зіва виконували методом MALDI-TOF, що ідентифікує як представників нормальної мікрофлори, так і умовно-патогенні та патогенні мікроорганізми. Він проводився до початку лікування та через 3 міс після його початку в обох групах пацієнтів.

Статистичний аналіз проводився за допомогою непараметричного точного тесту Фішера та параметричного t-критерію Стьюдента, достовірною вважалася різниця при p<0,05.

Результати та обговорення

Тривалість основних симптомів гострого бактеріального тонзиліту в групах порівняння достовірно відрізнялася. Як продемонстровано в таблиці, у пацієнтів, котрі вживали Бактобліс + Лакто, спостерігалася менша тривалість як місцевих симптомів гострого бактеріального тонзиліту, так і загальних – загальної слабкості, що є індикатором швидшого відновлення повноцінного повсякденного життя та покращення його якості.

Одним із найчастіших побічних ефектів застосування антибактеріальної терапії є діарея, спричинена її впливом на склад кишкової мікрофлори. Оскільки найсильніше антибіотики пригнічують розмноження представників облігатної мікрофлори, у відповідь розпочинається розмноження умовно-патогенних організмів. Саме їхній вплив на слизову оболонку кишечнику спричиняє розвиток діареї. Діагноз діареї встановлювали, якщо в пацієнта дефекація відбувалася ≥3 р/день та/або випорожнення були 6 чи 7 типу за Бристольскою шкалою форми калу. На 2-й день захворювання діарея виникла в 11 (37%) пацієнтів контрольної групи та в 4 (14%) хворих основної групи (p<0,05). Це потребувало призначення пробіотиків у пацієнтів контрольної групи, оскільки діарея була побічною дією використання антибактеріальних засобів. Як продемонстровано на рисунку 1, спостерігалася різниця із 3-го по 5-й день у кількості хворих, котрі мали діарею як ускладнення, навіть з огляду на той факт, що пацієнтам контрольної групи також було призначено пробіотик. Із 6-го дня жоден пацієнт не мав діареї.

Рис. 1. Кількість пацієнтів, котрі мали діарею як ускладнення антибактеріальної терапії у групах порівняння
Примітка: * дні, коли хворі контрольної групи також використовували пробіотик.

Нами також було проаналізовано лабораторні критерії гострого бактеріального тонзиліту. Як продемонстровано на рисунку 2, на 10-й день лікування після закінчення курсу антибактеріальної терапії лейкоцитоз залишався в 5 (16,6%) пацієнтів контрольної групи та не був зафіксований у хворих основної групи. Підвищення СРБ також спостерігалося частіше в пацієнтів контрольної групи на 10-й день лікування – 7 (23,3%) та в 3 (10%) основної групи, проте достовірної різниці виявлено не було.

Рис. 2. Кількість пацієнтів, котрі мали лейкоцитоз і підвищений рівень СРБ у групах порівняння впродовж лікування
Примітка: * p<0,05 у групах порівняння.

Для оцінки нормалізації мікрофлори зіва ми провели дослідження в обох групах пацієнтів через 90 днів після початку лікування. До проведення лікування в обох групах було виявлено бета-гемолітичний стрептокок у значній кількості, а це свідчить про підтверджений бактеріальний генез захворювання, а також про те, що ця бактерія витісняє інші при гострому процесі в цьому локусі. Основним критерієм успішності вважали наявність у мазку лише нормальної мікрофлори без виявлення умовно-патогенної чи патогенної мікрофлори. Як продемонстровано на рисунках 3, 4, у 80% пацієнтів основної групи після лікування спостерігалася лише нормальна мікрофлора цього локусу; лише в 20% виявлено патогенні мікроорганізми, тоді як у контрольній групі ці показники становили 57 та 43% відповідно (p<0,05). Облігатна мікрофлора, висіяна в обох групах, здебільшого включала представників роду Streptococcus: S. mitis, S. oralis, S. infantis, S. salivarius, S. sanguinis, S. parasanguinis, S. rubneri. Умовно-патогенна мікрофлора була представлена S. aureus, C. albicans, F. nucleatum, S. mutans.

Рис. 3. Стан мікрофлори зіва в пацієнтів основної групи через 90 днів після початку лікування

Рис. 4. Стан мікрофлори зіва в пацієнтів контрольної групи через 90 днів після початку лікування

Побічних ефектів від вживання Бактобліс + Лакто не було виявлено в жодного з пацієнтів.

Отже, можна стверджувати, що застосування респіраторно-кишкових пробіотиків сприяє швидшому (як клінічному, так і лабораторному) одужанню пацієнтів із гострим бактеріальним тонзилітом. Імовірно, такий ефект досягається впливом S. salivarius K12 на патогенні мікроорганізми та пригніченням їхнього росту на мигдаликах. Наявність у складі L. rhamnosus дозволяє профілактувати одне з найчастіших ускладнень антибактеріальної терапії – діарею. Крім того, виявлено позитивні віддалені ефекти застосування Бактобліс + Лакто через 90 днів від початку лікування; у 80% пацієнтів, які вживали цей комплекс, спостерігали збереження облігатної мікрофлори локусу.

Висновки

У дорослих пацієнтів із гострим бактеріальним тонзилофарингітом вживання респіраторно-кишкового пробіотика Бактобліс + Лакто супроводжувалося швидшим лабораторно-клінічним одужанням, зниженням ризику виникнення антибіотико-асоційованої діареї, а також позитивним вплив на мікрофлору зіва навіть через 90 днів після використання.

Список літератури знаходиться в редакції.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 15 (601), 2025 р