Останніми роками тривога є постійним супутником життя чи не кожного українця. Вона не лише являє собою причину виникнення психічних розладів, але й негативно діє на інші органи та системи. Питання впливу тривоги на розвиток серцево-судинних захворювань (ССЗ) розглянула в межах майстер-класу «Ліки України», що відбувся цьогоріч у січні в форматі онлайн, Наталія Миколаївна Сидорова, д.мед.н., професорка кафедри військової загальної практики – ​сімейної медицини Української військово-медичної академії (м. Київ).

Серцево-судинні захворювання (ССЗ), зокрема атеросклеротичні, пов’язані з високим рівнем інвалідизації та смертності в усьому світі. Адже атеросклеротичні бляшки можуть розірватися та призвести до утворення тромбу, що в деяких випадках спричиняє блокування просвіту судини та, як наслідок, розвиток інфаркту міокарда (ІМ) й інсульту, які можуть бути фатальними. Крім модифікації способу життя, пацієнтам часто призначають фармакотерапію антиагрегантами. Ацетилсаліцилова кислота (АСК) посідає важливе місце у запобіганні несприятливим серцево-судинним (СС) подіям і зниженні ризику тромбозу. Зокрема, препарат вважається золотим стандартом антитромбоцитарної терапії для вторинної профілактики несприятливих СС-подій у пацієнтів з атеросклеротичними ССЗ (АССЗ). Водночас для первинної профілактики АСК рекомендована лише пацієнтам із високим СС-ризиком і низькою ймовірністю геморагічних подій, та її користь продовжує вивчатися. Також нині обговорюється необхідність призначення АСК для профілактики в пацієнтів із високим рівнем ліпопротеїну (a), що асоційований із високою частотою АССЗ. Розглянемо механізми дії АСК, її роль в умовах профілактики СС-подій у різних групах хворих та залежно від форм приймання препарату.

11-12 березня в рамках навчального циклу «Академія сімейного лікаря» відбувся майстер-клас, у ході якого розглядалися шляхи впровадження наукових досліджень у клінічну практику. Під час заходу лікарі широкого кола спеціальностей ознайомилися з доповідями відомих вітчизняних експертів щодо профілактики та лікування різних патологічних порушень.

Роботу сучасної стоматології неможливо уявити без просунутої системи управління, яка поєднує у собі зручність, функціональність та прийнятну вартість. Знайти відповідний варіант може бути складно, тому якщо ви ще не визначилися, яку програму вибрати, пропонуємо розглянути CRM для стоматологій Emexes-Dent.

Численні експериментальні та клінічні дослідження підтверджують безпеку й ефективність серратіопептидази (СП) як потужного протизапального засобу із широким спектром у різних галузях медицини, як-от хірургія, ортопедія, гінекологія та стоматологія, завдяки її протизапальній, а також знеболювальній дії (Bhagat et al., 2013). СП – ​протеолітичний фермент, що чинить протизапальну, антибіоплівкову, болезаспокійливу, протинабрякову та фібринолітичну дії. Зазначається, що СП має антиатеросклеротичну дію завдяки своїм фібринолітичним і казеїнолітичним властивостям, що дозволяє розглядати цей фермент як перспективний засіб у комплексному лікуванні та профілактиці серцево-судинних захворювань (ССЗ) (Nair, 2022).

За матеріалами І Симпозіуму з міжнародною участю «Можливості та досягнення сучасної фармакотерапії у клініці внутрішньої медицини»

Відповідно до рекомендацій Європейського товариства кардіологів (2024), основними класами препаратів для лікування артеріальної гіпертензії (АГ) і зниження ризику серцево-судинних подій є інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ), блокатори рецепторів ангіотензину ІІ (БРА), дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів, тіазидні та тіазидоподібні діуретики. Саме ці препарати належать до першого ряду антигіпертензивної терапії (McEvoy J.W. et al., 2024). Однак, як демонструють клінічні дослідження, не всі ІАПФ є однаковими. Цей клас препаратів є гетерогенним, тобто різні його представники характеризуються різними фармакологічними властивостями, ліпофільністю, здатністю зв’язувати тканинний ангіотензинперетворювальний фермент, тривалістю дії, періодом напіврозпаду, відношенням селективності брадикінін/ангіотензин тощо. Зокрема, раміприлу притаманні як сприятливий клінічний профіль, так і вражаюча доказова база щодо впливу на довгострокові наслідки серцево-судинних захворювань (Dinicolantonio J. J. et al., 2013).

За матеріалами майстер-класу «Серцево-судинні захворювання і коморбідність – ​погляд експертів різних спеціальностей»

За матеріалами науково-практичної конференції з міжнародною участю «Захворювання кістково-м’язової системи та вік»

Подагра – ​найпоширеніше запальне захворювання суглобів [1], що виникає через відкладення кристалів моноурату натрію (МУН) у суглобах і навколишніх тканинах, характеризується нападами гострого артриту з появою почервоніння, болю та набряку суглобів. Через зв’язок зі способом життя подагра віддавна відома як «хвороба королів» [2]. Захворювання безпосередньо пов’язане з підвищеним рівнем сечової кислоти (СК) в крові (гіперурикемією), що є ключовим фактором формування кристалів. Ще майже 350 років тому Антоні ван Левенгук уперше виявив кристали СК у подагричних вузлах [3]. Однак, попри сучасні досягнення в діагностиці та лікуванні, подагра досі часто залишається недостатньо діагностованою і неадекватно контрольованою [4, 5]. Утім, значення контролю подагри та гіперурикемії виходить за межі лише зменшення суглобового болю. Ще Гіппократ близько 400 р. до н. е. зауважив можливий зв’язок подагри з іншими недугами [6], і сучасні дослідження підтверджують системний характер хвороби. Подагра та гіперурикемія супроводжуються широким спектром коморбідних станів, серед яких серцево-судинні захворювання, хронічна хвороба нирок (ХХН), метаболічний синдром і стеатоз печінки. Без належного лікування ці патології значно погіршують якість життя пацієнтів і віддалений прогноз. Отже, ефективне лікування подагри та гіперурикемії має враховувати не лише контроль болю, а й корекцію супутніх метаболічних порушень.

Здоров’я кістково-суглобової системи має неоціненне значення для якості життя; водночас м’язово-скелетні патологічні стани є надзвичайно поширеними та включають >150 різних діагнозів. Ці хвороби характеризуються болем, обмеженням рухливості, контролю моторики, вправності рухів і загального функціонального стану. М’язово-скелетні захворювання (МСЗ) включають як ураження, зумовлені травмами (переломи, розтягнення), так і хронічні запальні процеси (ревматоїдний та псоріатичний артрит, подагра, анкілозувальний спондиліт) (Kiesel K. et al., 2024).

За матеріалами майстер-класу Ukrainian Family Medicine Forum 2025