Ефективність іксазомібу в комбінації з леналідомідом та дексаметазоном при рецидивній/рефрактерній множинній мієломі в реальній клінічній практиці
Клінічне дослідження
7 березня, 2025
Рецидивна/рефрактерна (р/р) множинна мієлома (ММ) залишається складним викликом у клінічній практиці, оскільки майже у всіх пацієнтів згодом розвиваються рецидиви захворювання. Це обумовлює необхідність розроблення нових терапевтичних опцій і оптимізації наявних схем лікування, особливо для літніх та ослаблених пацієнтів.
Фактори, що сприяють анемії у пацієнток із гінекологічним раком, та її поширеність: ретроспективне когортне дослідження
Клінічне дослідження
7 березня, 2025
Мета цього ретроспективного когортного дослідження – визначити поширеність анемії у пацієнток із гінекологічним раком до початку лікування та виявити фактори, що сприяють її розвитку. За результатами аналізу даних 320 жінок, поширеність анемії становила 59,06%. Було виявлено статистично значущі кореляції між анемією і такими факторами, як вік, рівень освіти та біологічні маркери (рівні заліза, фолієвої кислоти, вітаміну В12).
Рак стравоходу та стравохідно-шлункового переходу
Клінічні рекомендації
7 березня, 2025
Рак стравоходу (РС) та стравохідно-шлункового переходу – поширене агресивне первинне злоякісне захворювання, яке характеризується швидким ростом і високою схильністю до рецидивів. Медична допомога пацієнтам із РС потребує міждисциплінарної співпраці та інтегрованого ведення пацієнтів мультидисциплінарною командою (МДК) лікарів (онколога, хірурга-онколога, радіолога, рентгенолога, ендоскопіста, патологоанатома, лаборанта, психолога, лікаря з ультразвукової діагностики, лікаря з променевої терапії), які спеціалізуються на злоякісних новоутвореннях стравоходу.
Порівняльне дослідження препаратів рисперидону при лікуванні шизофренії та інших психотичних розладів
Клінічне дослідження
7 березня, 2025
Підтримка психічного здоров’я на первинній ланці надання медичної допомоги
Постінсультні нейропсихіатричні ускладнення: типи, патогенез і терапевтичні втручання
Інсульт є однією з основних причин інвалідизації та смерті в усьому світі, а також спричиняє серйозний економічний тягар через витрати на довгострокову реабілітацію. Стрімке зростання частки населення похилого віку зумовлює тривожну тенденцію збільшення захворюваності на інсульт як серед чоловіків, так і серед жінок. Попри те, що вдосконалення медикаментозного лікування та прогрес у сфері охорони здоров’я асоційовані зі зниженням рівня смертності від інсульту, в пацієнтів після перенесеного епізоду часто спостерігаються несприятливі наслідки, що супроводжуються вторинними ускладненнями. Це порушення когнітивної функції та деменція, больовий синдром, тривожність, депресія, втомлюваність, апатія й епілепсія, що істотно підвищують ризик подальшого рецидиву й летальних випадків. J. Zhou et al. у статті «Post-Stroke Neuropsychiatric Complications: Types, Pathogenesis, and Therapeutic Intervention» проаналізували наявні сучасні докази для висвітлення постінсультних ускладнень, а також уточнення їх визначення, факторів ризику, поширеності, потенційних механізмів та терапевтичних втручань з урахуванням того, що вони можуть перетинатися і бути взаємопов’язаними. Пропонуємо до вашої уваги огляд даної публікації, розміщеної у виданні Aging and Disease (2023; 14 (6): 2127‑2152).
Ефективність амантадину в пацієнтів після інсульту в умовах інтенсивної терапії та стаціонарної реабілітації
Думка фахівця
7 березня, 2025
Частота госпіталізації пацієнтів із постінсультними захворюваннями та ускладненнями невпинно зростає. Значна частка осіб після перенесеного інсульту страждають від зниження рухових функцій і тривалого когнітивного дефіциту. Такі хворі часто прикуті до ліжка або знаходяться в коматозному стані, тож мають труднощі з отриманням стаціонарного лікування, що призводить до погіршення віддалених клінічних результатів. Тож наразі існує нагальна потреба в ефективних фармакологічних втручаннях під час госпіталізації в умовах нейрореанімації. E. G. Plaitano et al. провели дослідження, присвячене вивченню ефекту амантадину в пацієнтів з інсультом в межах інтенсивної терапії та стаціонарної реабілітації. Пропонуємо до вашої уваги огляд отриманих результатів, опублікованих у статті «Informing future randomized controlled trials of amantadine hydrochloride in neurocritical care and post-neurocritical care stroke patients through a retrospective study» (BMC Neurology, 2024; 24: 338).
Постінсультні стани: фокус на порушення уваги
Думка фахівця
7 березня, 2025
Проблема мозкових інсультів є найактуальнішим питанням сьогодення. Розлади уваги та свідомості після інсульту накладають суттєвий тягар на пацієнтів і являють собою серйозний виклик для клінічної практики. Детальніше про наслідки інсульту, його вплив на увагу та стратегії лікування розповів Владислав Миколайович Міщенко, д.мед.н., професор, завідувач відділу судинної патології головного мозку та реабілітації ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології імені П. В. Волошина НАМН України» (м. Харків) у межах науково-практичного симпозіуму «Мультидисциплінарний підхід як ефективна парадигма надання психіатричної, неврологічної та наркологічної допомоги під час війни», що відбувся торік у жовтні.
Фібриляція передсердь та інсульт: сучасний стан проблеми та майбутні напрями її розв’язання
Фібриляція передсердь (ФП) та інсульт залишаються одними з основних причин захворюваності та смертності у світі. Цим станам притаманні спільні коморбідності та фактори ризику. Інсульти, поєднані з ФП, асоційовані з гіршими клінічними наслідками та вищою летальністю. Раннє виявлення ФП є життєво важливим для профілактики. Для прогнозування ФП у пацієнтів високого ризику розроблено низку шкал, проте вони ще не включені у клінічні настанови. Вивчаються нові маркери та предиктори ФП, тривають дискусії щодо лікування пацієнтів із гострим інсультом та ФП, а також тих, хто переніс геморагічний інсульт на тлі приймання пероральних антикоагулянтів. Пропонуємо до вашої уваги огляд публікації S. Elsheikh et al. «Atrial fibrillation and stroke: State-of-the-art and future directions» (Curr Probl Cardiol, 2024; 49 (1 Pt C): 102181), присвяченої всебічному обговоренню даних щодо складного взаємозв’язку цих двох загрозливих станів, підходів до терапії та вторинної профілактики інсульту при ФП, а також наявних проблем і майбутніх напрямів досліджень у цій галузі.
Оцінка ефективності й безпеки есциталопраму та сертраліну в осіб із постінсультною депресією
Клінічне дослідження
7 березня, 2025
Останнім часом спостерігається стрімке зростання частки осіб із серцево-судинними (ССЗ) та цереброваскулярними захворюваннями, що становлять значну загрозу для здоров’я популяції середнього та похилого віку. При цьому ССЗ залишаються провідною причиною смертності серед населення загалом. Інсульт – небезпечне порушення мозкового кровообігу, що спричиняє виникнення різних ускладнень, включно із постінсультною депресією (ПІД). Остання може суттєво погіршувати відновлення неврологічної та когнітивної функцій, що призводить до зниження якості життя пацієнтів. N. Yan та S. Hu здійснили дослідження, метою якого було оцінити ефективність і безпеку есциталопраму та сертраліну в осіб із ПІД з метою перевірки доцільності їх застосування у клінічній практиці. Автори виявили зіставну ефективність препаратів щодо проявів тривоги, когнітивних функцій і повсякденних можливостей у пацієнтів із ПІД, при цьому есциталопрам мав певні переваги щодо редукції симптомів депресії, чинив швидший ефект та асоціювався з нижчою частотою несприятливих явищ. Пропонуємо до вашої уваги огляд результатів дослідження, що були опубліковані у статті «The safety and efficacy of escitalopram and sertraline in post-stroke depression: a randomized controlled trial» (BMC Psychiatry, 2024; 24: 365).
Клінічні підходи до ведення пацієнтів із постінсультними епілептичними нападами
Останнім часом поширеність інсульту в популяції зросла. Постінсультні епілептичні напади (ПЕН) є потенційним ускладненням інсульту, що призводить до підвищення смертності серед пацієнтів. Тому важливо розуміти природу ПЕН, особливості діагностичної оцінки й терапії. Клініцисти мають приймати непрості рішення щодо вибору оптимального лікування, його тривалості, а також первинної та вторинної профілактики ПЕН. Пропонуємо до вашої уваги огляд статті H. U. Ryu et al. «Clinical approaches for poststroke seizure: a review», опублікованої у виданні Frontiers in Neurology (2024; 15: 1337960), в якій розглянуто клінічні підходи до ведення пацієнтів із ПЕН.
Роль цитиколіну в нейропротекції та нейрорепарації у пацієнтів з ішемічним інсультом
Досягнення в лікуванні гострого інсульту завдяки тромболітичній терапії, ендоваскулярній тромбоекстракції та злагодженій роботі інсультних відділень значно покращили виживання і прогноз хворих. Однак застосування цих ефективних методів лікування обмежене невеликим відсотком пацієнтів через суворі критерії вибору, включно із характеристиками візуалізації та вузьким часовим вікном для початку лікування. Значна частка пацієнтів стають недієздатними через моторні та когнітивні порушення, із втратою незалежності у повсякденній діяльності. Це дало поштовх до проведення досліджень, спрямованих на виявлення засобів, що сприяють обмеженню уражень головного мозку, зумовлених гострою ішемією (нейропротекції). Також науковці приділяють увагу стимулюванню відновлення, пластичності й нейрорегенеративних процесів, які доповнюють реабілітаційну терапію та підвищують можливість повернення хворих до нормального функціонування (нейрорепарації).
