Сучасні підходи до фармакологічної терапії симптомів нижніх сечових шляхів, пов’язаних із доброякісною гіперплазією передміхурової залози
Доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) є поширеною проблемою, яка уражає переважно чоловіків старшого віку, хоча специфічні морфологічні зміни в тканинах простати можуть розпочинатися вже в молодому віці. За оцінками, кожен другий чоловік віком >60 років має симптоми ДГПЗ, а до 85 років майже 90% чоловіків матимуть ознаки цього захворювання [1]. Ключовими факторами патогенезу ДГПЗ вважаються підвищення активності ферментів 5α-редуктази епітелію й ароматази строми, а також гіперактивність α-адренорецепторів і М-холінорецепторів нижніх сечовивідних шляхів і простати, що призводить до появи та прогресування обструктивних та/або іритативних симптомів нижніх сечових шляхів (СНСШ): утруднене або болісне сечовипускання, слабкий струмінь сечі, імперативні позиви, збільшення частоти сечовипускань удень, ніктурія. За відсутності адекватного контролю симптомів ДГПЗ здатна спричиняти серйозніші ускладнення, як-от гостра затримка сечі, інфекції сечових шляхів, камені в сечовому міхурі та порушення функції нирок. СНСШ суттєво впливають на звичний спосіб життя пацієнтів, ускладнюючи їхню повсякденну діяльність та погіршуючи емоційний стан.
Тривога вдень – безсоння вночі: як подолати добову дезадаптацію?
Символами сучасного життя давно стали смартфон, комп’ютер і постійна онлайн-присутність. Проте поряд із технологіями в повсякденність майже непомітно увійшли ще дві характерні ознаки епохи: тривога та порушення сну. За даними останніх епідеміологічних досліджень, із проблемами сну протягом життя стикається значна частка дорослого населення, а через безсоння в світі страждає 12-16% населення [2, 10], при цьому поодинокі порушення сну (труднощі засинання, часті нічні пробудження, відчуття неякісного сну) реєструють ще частіше, що підкреслює стійку тенденцію до зростання в загальній популяції.
Когнітивна реабілітація у післяінсультному періоді
Думка фахівця
20 березня, 2026
Актуальність когнітивної реабілітації після інсульту
На сьогодні церебральний інсульт залишається однією із провідних причин інвалідизації населення, а його частота у світі продовжує зростати [1]. Впровадження високотехнологічних методів лікування та профілактики інсульту, нових технологій реперфузії головного мозку за останні десятиліття дозволило значно знизити показники смертності у гострому періоді інсульту. При цьому питання медико-соціальної реабілітації залишаються надзвичайно актуальними [2].
Едоксабан для профілактики інсульту в пацієнтів із фібриляцією передсердь: дані рандомізованих досліджень і реальної клінічної практики
Фібриляція передсердь (ФП) – найчастіша серцева аритмія, що асоціюється з високим ризиком ішемічного інсульту, серцевої недостатності, когнітивних порушень і смерті. Її поширеність зростає внаслідок старіння населення та поліпшення виживаності пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями. Антикоагулянтна терапія сприяє суттєвому зниженню ймовірності емболічного інсульту при ФП. Упровадження прямих оральних антикоагулянтів (ПОАК) стало ключовим етапом у профілактиці інсульту при ФП. Завдяки кращому профілю безпеки та не меншій, а подекуди й вищій ефективності порівняно із варфарином, ПОАК нині є терапією вибору для пацієнтів із неклапанною ФП. В огляді J.R. de Groot «Edoxaban for stroke prevention in patients with atrial fibrillation: Of randomized and real-world evidence» (Journal of Thrombosis and Haemostasis, 2022; 20: 2083-2097) увагу зосереджено на рандомізованих клінічних дослідженнях і великих реєстрах, присвячених едоксабану – прямому інгібітору фактора Xa.
Європейська настанова щодо ведення пацієнтів з інсультом унаслідок спонтанного внутрішньомозкового крововиливу
Клінічні рекомендації
17 березня, 2026
У світі щороку реєструють близько 3,4 млн випадків інсульту, зумовленого спонтанним внутрішньомозковим крововиливом (ВМК), з яких майже 2,8 млн закінчуються смертю. Завдяки новим дослідженням покращується розуміння лікування і профілактики рецидивів, що сприяє відновленню пацієнтів. Пропонуємо до вашої уваги адаптований переклад оновленої настанови Європейської організації з вивчення інсульту (ESO) та Європейської асоціації нейрохірургів (EANS), опублікованої у травні 2025 р. У документі висвітлено сучасні рекомендації щодо медикаментозного та хірургічного лікування, контролю артеріального тиску (АТ), профілактики ускладнень і відмови від неефективних препаратів, а також окреслено напрями подальших досліджень.
Реабілітація, відновлення та повернення пацієнтів до активного життя після інсульту
Клінічні рекомендації
17 березня, 2026
У 2025 р. були розроблені Канадські рекомендації щодо найкращої допомоги при інсульті (CSBPR), зосереджені на реабілітації, відновленні та соціальній інтеграції пацієнтів після перенесеного епізоду. Документ представлений у трьох частинах. В останній відображено сучасні докази, орієнтовані на персоналізований підхід, що спрямований на максимальне повернення хворого до активного суспільного життя. Особливу увагу приділено регулярному медичному спостереженню, оптимізації стратегій вторинної профілактики, оцінюванню та лікуванню порушень настрою, когнітивних функцій, розладів сну й постінсультної втомлюваності. Також розглядаються питання керування транспортним засобом, професійної діяльності, особистих стосунків і сексуальної активності, дозвілля, соціальної залученості пацієнта, паліативної підтримки тощо. Пропонуємо до вашої уваги огляд основних положень цієї частини настанови.
Стимуляція нейропластичності: терапевтичні можливості для пацієнтів після інсульту та черепно-мозкової травми
Пацієнти із тяжкою черепно-мозковою травмою (ЧМТ), після інсульту чи зупинки серця нерідко тривалий час залишаються у коматозному або мінімально свідомому стані, що суттєво ускладнює процес відновлення та соціальної інтеграції. Питання медикаментозного втручання в таких випадках сьогодні постає особливо гостро. Амантадин є одним із небагатьох препаратів, ефективність якого підтверджено клінічними дослідженнями: він здатний прискорювати вихід із коми та вегетативного стану (VS), підвищувати рівень активації, увагу та мобільність, при цьому характеризується низьким ризиком побічних ефектів. Пропонуємо до вашої уваги огляд сучасних наукових джерел із даної проблематики, а також аналіз позицій провідних експертів, представлених під час XVII Нейросимпозіуму, що відбувся торік у Львові.
Аспекти реабілітації після інсульту для оптимального функціонального відновлення пацієнтів
Клінічні рекомендації
17 березня, 2026
Інсульт є раптовим життєзагрозливим станом із серйозними довготривалими наслідками та однією із провідних причин інвалідизації дорослого населення. Понад половини осіб після інсульту мають фізичні порушення, що потребують реабілітації, а приблизно у 40% зберігаються стійкі когнітивні розлади, зокрема порушення мислення й пам’яті. У 2025 р. були розроблені Канадські рекомендації щодо найкращої допомоги при інсульті (CSBPR), присвячені реабілітації, відновленню та соціальній інтеграції пацієнта. Документ складається із трьох частин і покликаний допомагати повертати тих, хто переніс інсульт, до повсякденних і соціальних ролей, незалежності й активної участі в житті спільноти. Після завершення гострої фази інсульту своєчасний доступ до реабілітаційної допомоги є критично важливим для оптимізації результатів, а ефективна реабілітація передбачає відновлення навичок, необхідних для повноцінного життя, з обов’язковим залученням пацієнта та його родини до планування і визначення цілей. Пропонуємо до вашої уваги огляд ключових положень перших двох частин настанови, що охоплюють підготовку до реабілітації та безперервний скринінг, ведення пацієнтів із різними післяінсультними ускладненнями, освітню і підтримувальну допомогу, терапевтичні стратегії.
Роль раміприлу в межах вторинної профілактики ішемічного інсульту
Інсульт нині є другою провідною причиною смерті у світі та характеризується високим рівнем захворюваності. Близько половини пацієнтів, які перенесли інсульт, залишаються непрацездатними, що зумовлює колосальний тягар для системи громадського здоров’я. У цьому контексті особливого значення набуває вторинна профілактика, спрямована на запобігання повторним цереброваскулярним подіям. Одним із ключових напрямів є ефективний контроль артеріальної гіпертензії (АГ), яка залишається провідним модифікованим фактором ризику інсульту.
Тривога, травма та ортостатична непереносимість: хто діагностує, хто лікує, а головне – як?
Думка фахівця
17 березня, 2026
Порушення автономної регуляції після черепно-мозкової травми дедалі частіше опиняються у фокусі клінічної уваги. Тривога, тахікардія, запаморочення, «туман» у голові нерідко розцінюються як психоемоційна реакція на стрес, тоді як за цими симптомами може стояти постконтузійна дизавтономія з фенотипом ортостатичної непереносимості (ОН), зокрема синдромом постуральної ортостатичної тахікардії (СПОТ/POTS). Своєчасне розпізнавання таких станів визначає подальшу тактику ведення та якість життя пацієнтів, особливо підлітків і молодих осіб. На початку лютого відбулася Зимова школа з нейрокардіології НЕПіКа 2026, в межах якої Михайло Михайлович Орос, д.мед.н., професор кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії ДВНЗ «Ужгородський національний університет», розповів про механізми формування постконтузійної ОН, сучасні підходи до діагностики та можливості комплексної терапії.
Калій-збагачені замінники солі: баланс користі та ризику у пацієнтів із хронічною хворобою нирок
Калій-збагачені замінники солі дедалі більше розглядаються як ефективний інструмент громадського здоров’я. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує їх використання для зниження артеріального тиску (АТ) та профілактики серцево-судинних (СС) подій
Діацереїн при остеоартриті: сучасна доказова база, місце в настановах і клінічні переваги за метаболічного фенотипу
Остеоартрит (ОА) є найпоширенішим захворюванням суглобів і провідною причиною хронічного болю та функціональних обмежень. Сучасне розуміння патогенезу ОА виходить за межі локальної дегенерації хряща та включає синовіальне запалення, ремоделювання субхондральної кістки й системне низькорівневе запалення, особливо при метаболічному фенотипі захворювання. Обмеження традиційної симптоматичної терапії сприяли зміщенню лікувальної парадигми в бік безпечної довготривалої хворобомодифікувальної терапії (Chen B. et al., 2023).
