Фібриляція передсердь (ФП) і захворювання периферичних артерій (ЗПА) – ​поширені атеросклеротичні наслідки, що взаємодіють один з одним. Одним із типів тяжких ускладнень ФП є тромбоемболічні події, які часто діагностують у пацієнтів із ЗПА (50%), що спричиняє гостру ішемію кінцівок. Частота гострої ішемії нижніх кінцівок становить приблизно 1,5 випадки на 10 тис. осіб за рік, з яких близько 60% хворих на ФП. Ризик смерті протягом 30 днів після гострої ішемії нижньої кінцівки становить 10‑15%. Затримання діагностування патології та ініціювання ефективного лікування, а також часті супутні захворювання (ФП, атеросклероз артерій) є причинами вельми високої частоти ампутацій кінцівок після втручань на артеріях нижніх кінцівок (15%). У цьому контексті було проведене дослід­жен­ня, мета якого полягала в оцінюванні та поліпшенні результатів лікування пацієнтів із ФП, ускладненою гострою ішемією нижніх кінцівок.

Дисліпідемія (ДЛП) – ​поширений хронічний стан, що становить значний тягар для здоров’я пацієнтів, нерідко призводячи до розвитку та прогресування серцево-судинних захворювань (ССЗ). Тривалий час для терапії ДЛП був доступний обмежений вибір лікарських засобів. Сучасний підхід до ведення осіб із ДЛП охоплює широкий спектр нових стратегій і методів лікування. Пропонуємо до вашої уваги огляд статті Z.A. Taher et al. «An Update on Dyslipidemia Management and Medications: A Review» (Cureus, 2024; 16 (3): e56255), в якій розглянуто актуальні аспекти менеджменту хворих на ДЛП з урахуванням останніх міжнародних рекомендацій та висвітлено дані основних клінічних випробувань щодо ДЛП.

Гіперурикемія – ​поширений патологічний стан серед пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН), виразність якого зростає у міру погіршення ниркової функції. Уратознижувальна терапія (УЗТ) при симптоматичній гіперурикемії має доведені переваги щодо серцево-судинних та ренальних наслідків. Інгібітори ксантиноксидази є рекомендованими препаратами першої лінії для лікування хронічної подагри в осіб із гіперурикемією. Проте доцільність УЗТ у пацієнтів із безсимптомною гіперурикемією, особливо з ХХН ІІІ‑V ст., залишається дискусійною через потенційні несприятливі явища (НЯ) на тлі її використання. J. Chen et al. виконали систематичний огляд і мережевий метааналіз даних з метою оцінки і порівняння ефективності та безпеки фебуксостату й алопуринолу в цієї когорти хворих. Пропонуємо до вашої уваги огляд результатів дослід­жен­ня, опублікованих у статті «Comparative efficacy and safety of febuxostat and allopurinol in chronic kidney disease stage 3‑5 patients with asymptomatic hyperuricemia: a network meta-analysis» видання Renal Failure (2025; Vol. 47, № 1: 2470478).

Підвищення артеріального тиску (АТ) є провідним фактором ризику серцево-судинних захворювань та смерті у всьому світі. За оцінками Американської кардіологічної асоціації (АНА), у 2023 р. цю поширену патологію було діагностовано у 122 млн людей. Визнано, що основна мета лікування гіпертонії – ​зниження АТ до рівня нижче 140/90 мм рт. ст., з оптимальною метою 130/80 мм рт. ст.

Ініціатива із поліпшення глобальних результатів захворювань нирок (KDIGO) у 2024 р. розробила оновлену клінічну практичну настанову щодо ведення пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН) на основі сучасних доказів. Рекомендації стосуються всього шляху хворого – ​від ранньої діагностики до прийняття рішення про замісну ниркову терапію, включно із консервативним лікуванням. Підкреслено важливість індивідуального підходу при веденні пацієнтів, який змінюється протягом життя, а також те, що вибір стратегій і пріоритетів залежить від конкретних клінічних ситуацій. Зокрема, зазначено, що на патофізіологію, прогресування ХХН та відповідь на терапію можуть впливати різні чинники (генетичні, фізіологічні, імунологічні, анатомічні, гендерні тощо). У статті M. Madero et al. «Evaluation and Management of Chronic Kidney Disease: Synopsis of the Kidney Disease: Improving Global Outcomes 2024 Clinical Practice Guideline» видання (Annals of Internal Medicine, 2025) увагу зосереджено на рекомендаціях, підкріплених найбільшою кількістю доказів. Пропонуємо до вашої уваги їх короткий виклад з акцентом на стратегіях для уповільнення прогресування ХХН, лікування пов’язаних із ним ускладнень та модифікації ризику.

За матеріалами науково-практичної конференції «Функціональна діагностика серцево-судинних хвороб» (13‑14 березня 2025 року)

Гострий коронарний синдром (ГКС) – ​це небезпечний для життя клінічний стан, причиною якого зазвичай є гострий тромбоз, викликаний розривом або ерозією атеросклеротичної бляшки коронарної артерії. Це призводить до критичного зниження кровотоку до міокарда та його подальшої ішемії. Пацієнти із ГКС мають високий ризик розвитку гострих серцево-судинних (СС) ускладнень, який за належного контролю можна знизити. Однак імовірність появи повторних СС-подій залишається суттєвою протягом кількох місяців і навіть років після ГКС. Ранній початок терапії є обов’язковим для осіб із ГКС. Американська колегія кардіологів (ACC) та Американська асоціація серця (AHA) у співпраці з Американським коледжем лікарів невідкладної допомоги (ACEP), Національною асоціацією лікарів екстреної медичної допомоги (NAEMSP) і Товариством фахівців із серцево-судинної ангіографії та втручань (SCAI) у 2025 р. розробили оновлену клінічну практичну настанову щодо ведення пацієнтів із ГКС. Рекомендації базуються на актуальних доказових даних та мають використовуватися як основа для надання якісної медичної допомоги особам із кардіоваскулярними захворюваннями й ризиком їх розвитку. При цьому важливими є спільне прийняття рішень клініцистами та пацієнтами з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей, уподобань та супутніх станів. Пропонуємо до вашої уваги огляд ключових положень даного документа.

Кардіологічні ускладнення на тлі операцій: частота й фактори ризику. В Європі щорічно близько 100 млн дорослого населення проводять хірургічні втручання некардіохірургічного профілю. При цьому в 500‑900 тис. осіб у періопераційному періоді розвиваються ускладнення із боку системи кровообігу [1‑3]. Найчастішим є інфаркт міокарда (ІМ), що супроводжується високою летальністю – ​15‑25% [4]. Також зустрічаються смерть від серцевих причин, тяжкі порушення ритму серця, декомпенсація хронічної серцевої недостатності (ХСН). Ризик летальних наслідків становить від 0,8 до 1,5%. Частка кардіологічних ускладнень (КУ) – ​до 42% від усіх ускладнень [1].

Наприкінці минулого року в Києві відбувся Національний конгрес кардіологів України за ініціативою Всеукраїнської асоціації кардіологів України і ДУ «ННЦ «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України». В межах заходу, за підтримки ТОВ «Серв’є Україна», стартувала програма «МІСІЯ 50/28» – вітчизняний проєкт, спрямований на поліпшення ефективності лікування артеріальної гіпертензії (АГ) завдяки впровад­жен­ню у практику сімейного лікаря стратегій лікування АГ, викладених в оновленому уніфікованому клінічному протоколі «Гіпертонічна хвороба (Артеріальна гіпертензія)», який затверджений наказом МОЗ України № 1581 від 12.09.2024 р. Лариса Анатоліївна Міщенко, д.мед.н., старша наукова співробітниця, завідувачка відділу артеріальної гіпертензії та коморбідної патології ДУ «ННЦ «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України», поділилася з нашою редакцією першими результатами цієї програми.

У березні поточного року під егідою Інституту серця МОЗ України відбулася важлива подія у кардіологічній спільноті – ​XIII науково-практична конференція «Функціональна діагностика серцево-судинних хвороб». У межах заходу прозвучали ґрунтовні доповіді, зокрема, д.мед.н., професор кафедри сімейної медицини Львівського національного медичного університету імені Д. Галицького Андрій Володимирович Ягенський зупинився на методах оцінювання структурної патології міокарда у разі порушень ритму та визначенні тактики ведення таких пацієнтів.

Порушення ліпідного обміну є найпоширенішим фактором ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ). Рівень холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС-ЛПНЩ) у сироватці крові є основним показником ліпідного обміну, який слід визначати для оцінки СС ризику, адже він визначає мету гіполіпідемічної терапії (ГЛТ). Гіполіпідемічна терапія покращує серцево-судинний прогноз і подовжує життя в рамках як первинної, так і вторинної профілактики ССЗ. Попри наявність ефективних гіполіпідемічних препаратів, рівень контролю ХС-ЛПНЩ залишається вкрай низьким. Це пов’язано, зокрема, із певною інерцією мислення у лікарів та побоюваннями пацієнтів щодо побічних ефектів. Завдяки розвитку ліпідології стали доступними лікарські засоби із високим профілем безпеки, які дозволяють персоналізувати лікування пацієнтів. Пітавастатин, третій за потужністю гіполіпідемічний препарат із групи статинів, характеризується нижчим ризиком ускладнень з боку м’язової тканини та нових випадків цукрового діабету через те, що він метаболізується по-іншому. Таким чином, пітавастатин є дуже вдалим терапевтичним варіантом для пацієнтів із високим ризиком розвитку цукрового діабету або з уже наявним цукровим діабетом, а також для пацієнтів із серцево-судинним ризиком. Дана стаття висловлює думку експертів, що намагалися сформулювати рекомендації стосовно місця та можливості застосування пітавастатину в терапії порушень ліпідного обміну (Arch Med Sci, 2024; 20 (1): 28‑42; DOI: https://doi.org/10.5114/aoms/175879).

Формування інгібіторів до факторів згортання крові залишається критичним викликом у лікуванні гемофілії, суттєво знижуючи ефективність замісної терапії та погіршуючи клінічні результати. Дослідники з Центру гемофілії та тромбозу Індіани (США) провели масштабне ретроспективне когортне дослідження, де проаналізували 1492 хірургічні втручання у 539 пацієнтів із гемофілією протягом 22-річного періоду (1998-2019).