18 жовтня, 2025
Клінічний потенціал серратіопептидази в лікуванні захворювань ротової порожнини
Серратіопептидаза – протеолітичний фермент бактеріального походження, який дедалі частіше розглядається як ефективний і безпечний засіб у лікуванні запальних процесів щелепно-лицевої ділянки. Її фармакологічна активність охоплює протизапальні, протинабрякові, фібринолітичні та антибіоплівкові властивості, що дозволяє використовувати препарат як допоміжний компонент у комплексній терапії післяопераційних ускладнень, інфекційних станів і дисфункцій скронево-нижньощелепного суглоба. На відміну від традиційних стероїдних та знеболювальних засобів, серратіопептидаза характеризується високою переносимістю й відсутністю системних побічних ефектів, що розширює можливості її клінічного застосування.
У контексті урбанізації, змін харчових звичок, зростання рівня стресу та поширення шкідливих факторів навколишнього середовища спостерігається стійка тенденція до збільшення частоти стоматологічної патології серед різних вікових груп (Вахненко О.М., Коваленко І.О., 2021). Це зумовлює підвищення попиту на ефективні, безпечні та патогенетично обґрунтовані методи лікування, а також робить регулярні профілактичні огляди у стоматолога невід’ємною складовою сучасної медичної практики.
Медикаментозне лікування залишається ключовим інструментом у веденні пацієнтів із запальними, інфекційними та функціональними порушеннями щелепно-лицевої ділянки. До основних фармакологічних засобів, що застосовуються в стоматології, належать місцеві та системні анестетики, аналгетики, антибактеріальні препарати, протизапальні засоби (включно з нестероїдними і стероїдними), седативні препарати, дієтичні добавки з імуномодулювальним та/або репаративним ефектом, а також ферментні препарати, здатні впливати на патогенетичні механізми запалення. Незалежно від характеру втручання – терапевтичного чи хірургічного – контроль запального процесу є критично важливим для забезпечення ефективного лікування, зменшення болю, профілактики ускладнень та оптимізації регенерації тканин. Саме тому пошук і застосування засобів із багатофакторною дією, які поєднують протизапальні, аналгетичні та репаративні властивості, залишаються актуальним напрямом фармакологічних досліджень у стоматології.
Останнім часом у стоматологічній практиці зростає інтерес до використання ферментних препаратів як засобів ад’ювантної терапії, здатних посилювати протизапальний та аналгетичний ефекти основного лікування. Завдяки здатності впливати на ключові патогенетичні ланки запального процесу протеолітичні ферменти демонструють високу клінічну ефективність при веденні пацієнтів із гострими та хронічними запальними станами щелепно-лицевої ділянки, особливо в умовах післяопераційного періоду, а також при загостренні інфекційно-запальних процесів у ротовій порожнині (Arbildo-Vega et al., 2023).
Одним із перспективних засобів, що останніми роками користується популярністю у світовій медичній спільноті, є серратіопептидаза – протеолітичний фермент бактеріального походження, котрий продукується штамом Serratia E15 й активно досліджується як засіб системної ензимотерапії з багатофакторною фармакологічною дією. Її протизапальні властивості реалізуються шляхом інгібування прозапальних цитокінів (зокрема, IL‑6), ферментів циклооксигенази‑1 і -2, 5-ліпоксигенази, мієлопероксидази й еластази, що сприяє зменшенню інтенсивності запального процесу (Kumar et al., 2013). Аналгетичний ефект серратіопептидази пов’язаний із гідролізом медіаторів болю – гістаміну, брадикініну та серотоніну, що дозволяє знижувати больовий синдром без пригнічення центральної нервової системи (Majumdar et al., 2014). Протинабрякова активність ферменту обумовлена зменшенням судинної проникності та нормалізацією мікроциркуляції, що є особливо важливим у післяопераційному періоді (Bhagat et al., 2013). Крім того, серратіопептидаза проявляє фібринолітичну дію, блокуючи інгібітори плазміну та сприяючи розщепленню фібрину, що запобігає утворенню спайок і покращує регенерацію тканин (Nayak et al., 2011). За результатами останніх досліджень водночас підтверджена її антибіоплівкова активність: фермент здатен гідролізувати білкові компоненти екстрацелюлярного матриксу біоплівок, порушуючи їхню структурну цілісність та підвищуючи проникність для антибіотиків, а також імунних клітин. Зокрема, серратіопептидаза ефективно руйнує біоплівки, утворені Staphylococcus aureus та Pseudomonas aeruginosa, як у вільній формі, так і після іммобілізації на целюлозних нанофібрах, що посилює її стабільність і тривалість дії (Rouhani et al., 2023; Nair & Devi, 2022; Biology Insights, 2025). Механізм дії включає деструкцію білкової основи екстрацелюлярних полімерних речовин, що дозволяє знизити адгезію бактерій до поверхонь, підвищити чутливість мікроорганізмів до антибіотиків і зменшити ризик хронізації інфекційного процесу, відкриваючи перспективи застосування серратіопептидази як компонента комбінованої терапії хронічних бактеріальних інфекцій.
Імуномодулювальний потенціал серратіопептидази включає зниження рівня нейтрофільної еластази, вплив на молекули клітинної адгезії та зменшення оксидативного стресу, що дозволяє застосовувати її у комплексному лікуванні хронічних запальних станів (Gupte et al., 2012). Важливою фармакологічною особливістю є здатність серратіопептидази посилювати дію інших препаратів, зокрема парацетамолу, ацетилсаліцилової кислоти, метилпреднізолону та дексаметазону, що дозволяє знизити дозу останніх у разі комбінованої терапії (Chandan et al., 2016).
! У клінічній практиці серратіопептидаза застосовується при лікуванні запальних захворювань щелепно-лицевої ділянки, включно з посттравматичними та післяопераційними станами, а також при респіраторних інфекціях, ортопедичних травмах, ревматичних захворюваннях і хронічному болю (Shukla et al., 2017). Її висока біосумісність, відсутність седативного ефекту та здатність до системного впливу роблять серратіопептидазу перспективним компонентом фармакотерапії у стоматології та суміжних галузях медицини.
Завдяки здатності розчиняти денатуровані білки, зменшувати набряк і покращувати мікроциркуляцію серратіопептидаза розглядається як ефективна альтернатива традиційним нестероїдним протизапальним препаратам (НПЗП), особливо у випадках, коли останні зумовлюють побічні ефекти або мають обмеження щодо тривалості застосування. Її багатоцільовий механізм дії дозволяє впливати на різні патофізіологічні ланки запалення, що відкриває нові можливості для використання в пародонтології, імплантології, хірургічній стоматології та лікуванні інфекційно-запальних ускладнень.
Знеболювальний ефект серратіопептидази є добре відомим і підтвердженим у клінічних дослідженнях. Її здатність гідролізувати брадикінін, гістамін і серотонін сприяє знеболювальній активності (Al-Khateeb and Nusair, 2008). Було встановлено, що серратіопептидаза зменшує біль у пацієнтів після ендодонтичного лікування (Singh et al., 2019) та ефективно контролює зубний біль при емульгуванні з гвоздиковою олією (Patil et al., 2016). Знеболювальна дія серратіопептидази також підтверджена у випадках хірургічного видалення нижніх третіх молярів (Al-Khateeb and Nusair, 2008).
! Варто зауважити, що у стоматології застосування серратіопептидази активно досліджується також і в контексті післяопераційного ведення пацієнтів.
Z. Tamimi та співавт. (2021) провели рандомізоване контрольоване дослідження за участю 133 пацієнтів, яким було виконано хірургічне видалення ретинованих нижніх третіх молярів. У групі, що отримувала серратіопептидазу в комбінації з парацетамолом, на 4-й день після операції було зафіксовано статистично значуще зменшення набряку та обмеження відкривання рота порівняно з контрольною групою, яка отримувала лише парацетамол із плацебо. Водночас рівень післяопераційного болю між групами не відрізнявся достовірно, що свідчить про переважно протизапальний механізм дії серратіопептидази, зокрема її здатність зменшувати тканинну реактивність без істотного впливу на ноцицептивне сприйняття (Tamimi et al., 2021).
В одному з порівняльних клінічних досліджень ефективність серратіопептидази оцінювали поряд із хімотрипсином і дексаметазоном у пацієнтів після хірургічного видалення третіх молярів. Усі три препарати продемонстрували зіставну клінічну ефективність щодо зменшення післяопераційного болю, набряку м’яких тканин та тризму. Водночас серратіопептидаза не спричиняла жодних побічних реакцій, що підкреслює її сприятливий профіль безпеки та обґрунтовує її використання як потенційно безпечну альтернативу стероїдним протизапальним засобам у стоматологічній практиці (Al-Moraissi et al., 2020).
На окрему увагу заслуговує застосування серратіопептидази при патології скронево-нижньощелепного суглоба. У клінічному дослідженні, проведеному на базі Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (м. Київ), серратіопептидаза як додаток до стандартної терапії (НПЗП, хондропротектори, кальцій + вітамін D3) сприяла достовірному зменшенню болю, покращенню відкривання рота та зниженню крепітації уже на 7-й день лікування (IRBNMU, 2021).
У систематичному огляді та метааналізі автори дійшли висновку, що серратіопептидаза достовірно зменшує тризм після хірургічного видалення третіх молярів, хоча її вплив на біль і запалення є менш вираженим (Arbildo-Vega et al., 2023). Зокрема, порівняно із традиційними НПЗП серратіопептидаза демонструє переважно периферичну дію, спрямовану на зменшення набряку та покращення функціональної активності жувальних м’язів, що пояснює її ефективність у зниженні тризму. Водночас аналгетичний ефект ферменту є помірним і залежить від ступеня запального процесу, що обмежує його застосування як монотерапії при вираженому больовому синдромі. Однак включення серратіопептидази до складу комбінованої терапії після хірургічних втручань у щелепно-лицевій ділянці може сприяти швидшому відновленню функції, зменшенню набряку та покращенню якості життя пацієнтів у післяопераційному періоді.
На фармацевтичному ринку України представлений препарат Фібриназа (Organosyn), який містить 10 або 20 мг серратіопептидази в 1 таблетці, що відповідає ферментній активності 20 000 або 40 000 ОД.
Отже, серратіопептидаза розглядається як перспективний компонент комплексної фармакотерапії запальних захворювань у стоматології. Її клінічна ефективність зумовлена не лише широким спектром власної фармакологічної активності (протизапальної, протинабрякової, аналгетичної та фібринолітичної), а й здатністю потенціювати дію інших лікарських засобів, зокрема антибіотиків і НПЗП. Особливу увагу привертає доведена антибіоплівкова активність серратіопептидази, що обґрунтовує її застосування як допоміжного засобу в антибіотикотерапії бактеріальних інфекцій порожнини рота, особливо за ускладненого перебігу періодонтиту, гінгівіту або альвеоліту. З огляду на щоразу більший науково-практичний інтерес до цієї молекули можна припустити, що її фармакотерапевтичний потенціал у стоматології ще не вичерпано повною мірою, що відкриває перспективи для подальших досліджень.
Підготувала Людмила Суржко
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 16 (602), 2025 р
