14 вересня, 2026
Нове щодо протизапальної дії BNO 2103 (Канефрон® Н): перемикання ліпідних медіаторів
Сучасна клінічна фармакологія переходить від стратегії пасивного пригнічення симптомів до концепції фармакології розрішення (resolution pharmacology). Традиційне використання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) фокусується на блокаді ферментів циклооксигенази (ЦОГ), що спричиняє системне зниження рівня простагландинів (PG). Проте таке неселективне втручання часто затримує природне завершення запального процесу, перешкоджаючи переходу імунної відповіді до фази регенерації. Німецькі дослідники V. Nischang і співавт. в умовах експерименту оцінювали здатність карнозової кислоти та карнозолу (дитерпени розмарину в складі BNO 2103) змінювати профіль ліпідних медіаторів запалення шляхом так званого класового перемикання.
Матеріали та методи
Для оцінки впливу Канефрону Н (екстракту BNO 2103) і біоактивних компонентів розмарину, карнозової кислоти й карнозолу на запальний процес автори дослідження використали передові імунологічні моделі та методи надточної детекції:
- два типи людських макрофагів (моделі імунного захисту):
- макрофаги, отримані з моноцитів здорових донорів розподілили на два протилежні фенотипи: М1 (активні прозапальні макрофаги, що імітують агресивну гостру фазу запалення) та М2 (пророзрішуючі макрофаги, які відповідають за завершення запалення). Це надало змогу вивчити дію препарату на різних етапах запального процесу;
- первинні перитонеальні макрофаги, виділені з асцитичної рідини пацієнтів із цирозом печінки. Дослідження на таких клітинах дозволяє перевірити відтворення виявлених ефектів в умовах ex vivo;
- моделювання реального інфекційного процесу. Для індукції утворення ліпідних медіаторів макрофаги стимулювали бактеріальними факторами Staphylococcus aureus;
- визначення ліпідних медіаторів методом UHPLC-MS/MS. Застосовували ультрависокоефективну рідинну хроматографію в поєднанні з тандемною мас-спектрометрією. Метод надавав змогу кількісно визначати широкий спектр ліпідних медіаторів на рівні пікограмів, зокрема простагландини, лейкотрієни, HETE/HEPE/HDHA та резольвін D5.
Біоактивний профіль BNO 2103: роль карнозової кислоти та карнозолу
Канефрон® Н є фітоніринговим препаратом, активною фармацевтичною складовою якого є рослинна комбінація BNO 2103, що містить траву золототисячника, корінь любистку та листя розмарину. В досліджуваному екстракті BNO 2103 було визначено вміст карнозової кислоти 0,80±0,01% і карнозолу 0,39± 0,02%. Ці сполуки є дитерпеноїдами, що містять катехолову групу. Саме із цією структурною особливістю пов’язують їхню потенційну селективність щодо ферментативних систем макрофагів.
Основні результати дослідження та їхнє значення
Феномен механізму перемикання класів ліпідних медіаторів
Як показало дослідження, центральним механізмом дії BNO 2103 є «класове перемикання» ліпідних медіаторів (class-switching). У вогнищі запалення препарат переводить метаболізм поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) із прозапального шляху (5-ЛОГ) на пророзрішуючий (15-ЛОГ‑1) (табл.). Пригнічення 5-ЛОГ карнозовою кислотою супроводжується суттєвим зниженням утворення LTB4 і 5-HETE – ліпідних сполук, що відображають активність 5-ліпоксигеназного шляху та беруть участь у підтриманні запального процесу. Одночасно активація 15-ЛОГ‑1 стимулює продукцію спеціалізованих пророзрішуючих медіаторів (SPM), зокрема резольвінів, протектинів, марезинів і ліпоксинів, які сприяють завершенню запалення, елімінації клітинного детриту й відновленню тканинного гомеостазу.
|
Таблиця. Потенційні механізми модуляції ліпідних медіаторів компонентами BNO 2103 у доклінічних макрофагальних моделях |
||
|
Характеристика |
Вплив на прозапальні медіатори |
Вплив на медіатори розрішення запалення |
|
Експериментальний вплив карнозової кислоти та карнозолу |
Зменшення утворення 5-ЛОГ-залежних продуктів, зокрема LTB4 і 5-HETE, у макрофагальних моделях |
Карнозова кислота посилювала 15-ЛОГ‑1-залежне утворення 17-HDHA, 15-HEPE, 15-HETE та резольвіну D5 (у М2-макрофагах карнозол мав менш виражений ефект) |
|
Біологічне значення |
LTB4 і 5-HETE є медіаторами 5-ЛОГ-шляху, пов’язаного з підтриманням запальної відповіді |
Резольвін D5 та його попередники належать до шляхів, пов’язаних із розрішенням запалення |
|
Потенційні функціональні наслідки |
Зменшення утворення окремих прозапальних ліпідних медіаторів |
SPM пов’язані з обмеженням надмірної запальної відповіді, ефероцитозом і відновленням тканин |
Патогенетично спрямований вплив на макрофаги: диференційований вплив у моделях M1 та M2
У доклінічних моделях компоненти Канефрону Н, зокрема карнозова кислота, продемонстрували вибіркову модуляцію макрофагів: характер ефекту відрізнявся залежно від функціонального стану клітин.
M1-макрофаги (прозапальний фенотип): карнозова кислота була ефективним інгібітором 5-ЛОГ і mPGES‑1 (мікросомальної простагландин E-синтази‑1) – ферменту кінцевого етапу синтезу PGE₂, одного із ключових медіаторів запалення, болю та гарячки. У клітинній моделі це супроводжувалося зниженням утворення LTB4 і PGE₂, що відображає пригнічення окремих ланок запального каскаду.
M2-макрофаги (фенотип, асоційований із розрішенням запалення): в цій моделі карнозова кислота не пригнічувала утворення PGE₂ та посилювала 15-ЛОГ‑1-залежне утворення SPM і їхніх попередників. Такий профіль узгоджується з концепцією диференційованої модуляції ліпідних медіаторів у різні фази запальної відповіді.
Важливою особливістю карнозової кислоти є її здатність активувати 15-ЛОГ‑1-залежний синтез окремих медіаторів навіть за зниження доступності внутрішньоклітинного Ca2+. Оскільки у вогнищі інфекції та запалення клітинне мікрооточення може змінюватися, зокрема за рахунок гіпоксії, ацидозу та порушення іонного балансу, часткова незалежність цього механізму від кальцієвих сигналів потенційно може сприяти збереженню пророзрішувальної активності.
Дані ex vivo
Трансляційну релевантність виявлених механізмів додатково оцінювали ex vivo на первинних перитонеальних макрофагах, отриманих від пацієнтів із цирозом печінки та асцитом. Використання клітин пацієнтів надало змогу дослідити вплив карнозової кислоти та карнозолу в моделі, наближеній до патологічних умов системного запалення.
Виражена інгібувальна активність: у стимульованих макрофагах пацієнтів карнозова кислота та карнозол суттєво пригнічували утворення 5-ЛОГ-залежних медіаторів LTB4 і 5-HETE; за використаних концентрацій їхня продукція була практично повністю пригнічена.
Посилення утворення 15-ЛОГ-залежних продуктів: у нестимульованих перитонеальних макрофагах карнозова кислота та карнозол підвищували рівні окремих 12/15-ЛОГ-залежних медіаторів, зокрема 17-HDHA, 15-HETE і 12-HETE. Останнє може свідчити про запуск ранніх ланок каскаду ліпідних медіаторів, пов’язаних із розрішенням запалення, в первинних клітинах пацієнтів.
Синергія з омега‑3 поліненасиченими жирними кислотами
Для утворення окремих спеціалізованих медіаторів розрішення запалення (SPM) необхідні відповідні субстрати – ейкозапентаєнова кислота (EPA) та докозагексаєнова кислота (DHA). В дослідженні поєднання карнозової кислоти з EPA/DHA розглядали як підхід, що поєднує активацію 15-ЛОГ‑1-залежних шляхів із забезпеченням омега‑3 ПНЖК як субстратів для синтезу відповідних ліпідних медіаторів.
У моделі М2-макрофагів додавання EPA/DHA значно посилювало індуковане карнозовою кислотою утворення окремих медіаторів і їхніх попередників, пов’язаних із розрішенням запалення:
- рівень 15-HEPE зростав приблизно в 28 разів;
- утворення резольвіну D5 та 17-HDHA підвищувалося приблизно в 2-3 рази.
Отримані дані підтримують доцільність подальшого вивчення комбінованого підходу із BNO 2103 та омега‑3 ПНЖК. Перспективними напрямами клінічних досліджень можуть бути оцінка впливу такого поєднання на вираженість і тривалість симптомів, частоту рецидивів та показники безпеки в пацієнтів із рецидивуючими інфекціями сечовивідних шляхів.
Потенційні механізми впливу Канефрону Н у зіставленні зі зилеутоном і НПЗП
Фармакологічний профіль карнозової кислоти не поступається відомим синтетичним аналогам:
- потужність. Інгібувальна активність карнозової кислоти щодо 5-ЛОГ є щонайменше зіставною, а за показниками IC50 – вищою, ніж у зилеутону (єдиного схваленого фармацевтичного інгібітора цього шляху): 0,1-0,2 мкМ проти 0,5-1 мкМ відповідно;
- вибірковість. На відміну від НПЗП, що переважно зменшують синтез простагландинів через інгібування ЦОГ, BNO 2103 у клітинних моделях впливав на запальний процес більш вибірково: пригнічував утворення лейкотрієнів і підтримував шляхи, пов’язані з фізіологічним завершенням запалення.
Висновки для практикуючого лікаря
Виявлений у доклінічних моделях профіль модуляції ліпідних медіаторів відповідає концепції пророзрішувальної фармакології та надає підстави розглядати BNO 2103 як рослинну комбінацію з потенційними імунорезольвентними (регуляція запальної відповіді і нормалізація імунної реакції) властивостями. Ці дані доповнюють раніше отримані експериментальні результати щодо протизапальної та антиноцицептивної дії BNO 2103 у моделях циститу й простатиту (Nausch B. et al., 2019). Доведені протизапальні властивості Канефрону Н є ключем до ефективності його при запальних захворюваннях сечових шляхів і доказової бази, що дозволила включити препарат в гайдлайн Європейської асоціації урологів як альтернативу антибіотикам при циститі.
Додавання EPA та DHA в умовах експерименту посилювало утворення окремих медіаторів розрішення запалення, індуковане карнозовою кислотою. Це обґрунтовує доцільність подальших клінічних досліджень комбінації BNO 2103 з омега‑3 ПНЖК з оцінкою впливу на симптоми, тривалість епізоду, частоту рецидивів і профіль безпеки.
За матеріалами: Nischang V., Perkowski B.J. et al. Carnosic acid and carnosol promote lipid mediator class-switching toward inflammation resolution in human macrophages. Biomed Pharmacother., 2026 Sep; 202: 119764.
Реферативний огляд підготувала Марія Ареф’єва
