Відповідно до рекомендацій Європейського товариства кардіологів (2024), основними класами препаратів для лікування артеріальної гіпертензії (АГ) і зниження ризику серцево-судинних подій є інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ), блокатори рецепторів ангіотензину ІІ (БРА), дигідропіридинові блокатори кальцієвих каналів, тіазидні та тіазидоподібні діуретики. Саме ці препарати належать до першого ряду антигіпертензивної терапії (McEvoy J.W. et al., 2024). Однак, як демонструють клінічні дослідження, не всі ІАПФ є однаковими. Цей клас препаратів є гетерогенним, тобто різні його представники характеризуються різними фармакологічними властивостями, ліпофільністю, здатністю зв’язувати тканинний ангіотензинперетворювальний фермент, тривалістю дії, періодом напіврозпаду, відношенням селективності брадикінін/ангіотензин тощо. Зокрема, раміприлу притаманні як сприятливий клінічний профіль, так і вражаюча доказова база щодо впливу на довгострокові наслідки серцево-судинних захворювань (Dinicolantonio J. J. et al., 2013).

За матеріалами майстер-класу «Серцево-судинні захворювання і коморбідність – ​погляд експертів різних спеціальностей»

За матеріалами науково-практичної конференції з міжнародною участю «Захворювання кістково-м’язової системи та вік»

Подагра – ​найпоширеніше запальне захворювання суглобів [1], що виникає через відкладення кристалів моноурату натрію (МУН) у суглобах і навколишніх тканинах, характеризується нападами гострого артриту з появою почервоніння, болю та набряку суглобів. Через зв’язок зі способом життя подагра віддавна відома як «хвороба королів» [2]. Захворювання безпосередньо пов’язане з підвищеним рівнем сечової кислоти (СК) в крові (гіперурикемією), що є ключовим фактором формування кристалів. Ще майже 350 років тому Антоні ван Левенгук уперше виявив кристали СК у подагричних вузлах [3]. Однак, попри сучасні досягнення в діагностиці та лікуванні, подагра досі часто залишається недостатньо діагностованою і неадекватно контрольованою [4, 5]. Утім, значення контролю подагри та гіперурикемії виходить за межі лише зменшення суглобового болю. Ще Гіппократ близько 400 р. до н. е. зауважив можливий зв’язок подагри з іншими недугами [6], і сучасні дослідження підтверджують системний характер хвороби. Подагра та гіперурикемія супроводжуються широким спектром коморбідних станів, серед яких серцево-судинні захворювання, хронічна хвороба нирок (ХХН), метаболічний синдром і стеатоз печінки. Без належного лікування ці патології значно погіршують якість життя пацієнтів і віддалений прогноз. Отже, ефективне лікування подагри та гіперурикемії має враховувати не лише контроль болю, а й корекцію супутніх метаболічних порушень.

Здоров’я кістково-суглобової системи має неоціненне значення для якості життя; водночас м’язово-скелетні патологічні стани є надзвичайно поширеними та включають >150 різних діагнозів. Ці хвороби характеризуються болем, обмеженням рухливості, контролю моторики, вправності рухів і загального функціонального стану. М’язово-скелетні захворювання (МСЗ) включають як ураження, зумовлені травмами (переломи, розтягнення), так і хронічні запальні процеси (ревматоїдний та псоріатичний артрит, подагра, анкілозувальний спондиліт) (Kiesel K. et al., 2024).

За матеріалами майстер-класу Ukrainian Family Medicine Forum 2025

Сучасний світ стоїть на порозі ІІІ світової війни. Активно вперше за 80 років у Європі ведеться повномасштабна загарбницька війна РФ проти України, відбуваються постійні воєнні дії на Ближньому Сході, конфлікти в Африці та Латинській Америці, постійно зростає напруження в Індо-Тихоокеанському регіоні. До боротьби України за територіальну цілісність та незалежність втягнено широкі верстви військових та цивільного населення, що зазнають постійного впливу екстремально сильних стресових факторів (термічних, механічних, фізичних, хімічних, психологічних, інформаційних), які порушують адаптаційні можливості організму, зумовлюють виникнення чи погіршення наявних хвороб, не кажучи вже про безпосередні травматичні ураження органів і систем (da Costa J. P. et al., 2023).

Останніми роками рівень жіночого безпліддя зріс майже на 15% у всьому світі. Найпоширенішими його факторами ризику є цукровий діабет, захворювання щитоподібної залози, синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), недостатня/надлишкова маса тіла та літній вік батька й матері. Сон пов’язаний з багатьма фізіологічними процесами в організмі, а його порушення – ​із хронічними захворюваннями та станами, які можуть бути факторами ризику жіночого безпліддя, що свідчить про потенційний зв’язок між сном і жіночим репродуктивним здоров’ям. Ризик розвитку розладів сну змінюється на кожному етапі життєвого циклу жінки – ​від менструації, вагітності до менопаузи. Ці розлади впливають на емоційне й фізичне здоров’я жінки, регуляцію гормонів і навіть наслідки вагітності. Дедалі більше доказів свідчать про те, що гормональна регуляція репродуктивних процесів пов’язана з віссю «гіпоталамус – ​гіпофіз – ​гонади» (ГГГ), яка відповідає за циркадні ритми. Депривація сну може порушити цю ритмічність, що спричиняє гормональний дисбаланс і негативно впливає на фертильність жінок. Останніми дослідженнями доведено значний зв’язок між порушеннями сну та жіночим безпліддям, що дозволяє розглядати сон як один із ключових факторів репродуктивного здоров’я.

Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 3 лютого 2025 року № 195

За матеріалами науково-практичної конференції «Підсумки року 2024»

Останніми роками поширеність метаболічного синдрому (МС) зростає у всьому світі. Сьогодні він уражає навіть молодих дорослих і дітей. Відомо, що багато ознак цього синдрому спричиняють схильність чоловіків і жінок до передчасного розвитку серцево-судинних захворювань (ССЗ). Дані нещодавніх досліджень підтверджують поєднаний вплив МС і гіпотиреозу на ризик раннього розвитку ССЗ. Саме тому вкрай важливими є вчасне виявлення й адекватне лікування цих порушень.

Скринінгове обстеження слуху та основні втручання з догляду за слухом можуть бути надані підготовленими неспеціалізованими медичними працівниками в клінічних або громадських умовах.