Хронічний стрес сьогодні є одним із провідних факторів у виникненні та розвитку різноманітних форм патології в сучасному суспільстві. Особливо актуальною ця проблема наразі є для нашої країни, де в умовах повномасштабної війни значна кількість населення відчувають хронічний стрес, що формує потужне підґрунтя для виникнення так званих хвороб цивілізації. До них належать, зокрема, цереброваскулярна і психосоматична патологія, а також неврози, тобто основні захворювання у практиці як невролога, так і сімейного лікаря. Поєднує ці форми патологій первинність ураження центральної нервової системи (ЦНС) на всіх рівнях структурно-функціональної організації мозку – ​від молекулярного до системного, із подальшим розвитком дизрегуляції внутрішніх органів, центрального та периферичного кровообігу. Тому «хвороби цивілізації» також належать до категорії дизрегуляційної патології.

Питання гіпертонічної хвороби (ГХ) на сьогодні залишається таким самим актуальним, як і наприкінці минулого та позаминулого століть. Що більше науковий світ пізнає механізмів серцево-судинних захворювань, то значна частка питань визнається досі не вирішеною. На сьогодні можна констатувати той факт, що досягнення цільових рівнів артеріального тиску (АТ) і тривале утримання їх сучасними засобами можливі далеко не в усіх пацієнтів.

Міжнародна асоціація з вивчення болю (International Association for the Study of Pain, IASP) визначила 2025 рік як загальносвітовий рік менеджменту болю, навчання пацієнтів і досліджень болю в країнах низького та середнього рівня достатку. Президент IASP Ендрю Райс (Andrew Rice) повідомив, що на ці країни припадає 83% населення світу, тому клініцисти, науковці, керівники галузі охорони здоров’я та політики повинні об’єднатися для покращення менеджменту болю в цих країнах, а також у незахищених соціальних верствах країн високого рівня достатку (Global Year IASP President’s Introduction, 2025).

Людська мікробіота – ​це складна спільнота, яка живе у відносинах мутуалізму з організмом людини [7]. Останнім часом значна увага приділяється здоров’ю жінок, особливо вивченню ролі вагінальної мікробіоти, оскільки піхва має величезну мікроекосистему, що містить мільярди видів мікроорганізмів [31]. Доведено, що вагінальний мікробіом чинить значний вплив на здоров’я та перебіг захворювань у жінок [28].

Упродовж 70‑річного використання в клінічній практиці нітрофурантоїн продемонстрував виняткову стійкість до розвитку резистентності уропатогенів. Його довгострокова ефективність зумовлена ​​такими факторами, як швидке досягнення терапевтичних концентрацій, численні фізіологічні мішені проти бактерій, низький ризик горизонтального перенесення генів і необхідність накопичення множинних мутацій у патогенів для формування механізмів стійкості. Зазначені властивості обмежують виникнення й поширення резистентності до нітрофурантоїну

У статті описано уродинамічні дослідження, які виконують у пацієнтів із доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) із метою визначення в них обструктивного сечовипускання, функціонального стану детрузора та виключення нейрогенної дисфункції нижніх сечових шляхів (НДНСШ). Ці методи дозволяють встановити стадію ДГПЗ й обрати відповідний вид лікування пацієнта

Еректильна дисфункція (ЕД) — постійна чи рецидивуюча нездатність чоловіка досягати й/або підтримувати ерекцію, достатню для здійснення статевого акту, є поширеним захворюванням чоловічої репродуктивної системи з багато­факторною етіологією. Остання являє собою складну взаємодію між судинними, неврологічними, гормональними та психологічними факторами. Крім того, судинні аномалії кровопостачання статевого члена та пенільної еректильної тканини тісно пов’язані із серцево-­судинними захворюваннями (ССЗ) та факторами їх ризику. У свою чергу, наявність кардіоваскулярних ризиків може ускладнювати корекцію ЕД і вимагати особливого підходу до лікування. Пероральні інгібітори фосфодіестерази 5‑го типу (ФДЕ‑5), з огляду на їхні високі профілі ефективності та безпеки, добру переносимість, зручність застосування та неінвазивність, є препаратами першої лінії для лікування ЕД. Зокрема, представник цієї групи нового покоління аванафіл має унікальні фармакологічні властивості, які сприяють мінімізації побічних ефектів і забезпечують швидкий початок дії та кращий комплаєнс

Рекомендації Американської урологічної асоціації та Американського товариства репродуктивної медицини 2024 року

12 лютого в онлайн-форматі відбувся медичний форум «Ukraine Nephro-Urology», організаторами якого ​виступили ГО «Українська асоціація медичної освіти», кафедра нефрології та урології Національного медичного університету (НМУ) ім. О.О. Богомольця та кафедра урології Інституту післядипломної освіти НМУ ім. О.О. Богомольця (м. Київ). Захід орієнтувався на широке коло лікарських спеціальностей, молодших спеціалістів із медичною освітою, а також працівників із вищою немедичною освітою, задіяних у системі охорони здоров’я. У рамках форуму було проведено майстер-класи, науково-практичну конференцію та сателітний симпозіум, під час яких обговорювали підходи до нефропротекції відповідно до останніх даних доказової медицини, особливості лікування інфекцій сечових шляхів (ІСШ) в епоху антибіотикорезистентності та інші актуальні питання фармакотерапії у нефрології та урології. Сучасний погляд на лікування та профілактику інфекцій в урологічній практиці в світлі рекомендацій Європейської асоціації урології (European Association of Urology, EAU) 2024 року представив завідувач кафедри урології НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор Олег Дмитрович Нікітін.

Фіброз яєчок (ФЯ) — це хронічний прогресуючий стан, що характеризується надмірним відкладенням позаклітинних матричних білків. Цей процес призводить до фіброзного ремоделювання, ушкодження тестикулярної тканини і незворотної втрати чоловічої репродуктивної функції. Однак наразі бракує комплексних оглядів, які б систематично висвітлювали патогенез, діагностику та лікування ФЯ з точки зору асоційованих із ним захворювань. У цій статті розглянуто зазначені аспекти ФЯ, з особливим наголосом на ролі клітин яєчка у фіброзному процесі. Представлено інформацію, яка може бути актуальною для майбутніх досліджень і клінічних втручань.

За оцінками, гострий бактеріальний простатит становить приблизно 10% усіх випадків простатиту. Як правило, гострі бактеріальні інфекції передміхурової залози (ПЗ) є позалікарняними, проте в деяких випадках вони виникають після трансуретральних маніпуляцій (катетеризація уретри, цистоскопія) або трансректальної біопсії простати. Більшість пацієнтів із гострим простатитом (ГП) можна лікувати амбулаторно за допомогою пероральних антибіотиків, але за наявності системних проявів захворювання, утруднення сечовипускання, непереносимості або високого ризику резистентності до антибіотиків хворий потребує госпіталізації та внутрішньовенного введення антибіотиків широкого спектра дії. Для визначення оптимального підходу до менеджменту цієї категорії хворих було проведено дослідження, яке оцінювало ефективність і безпечність оригінального левофлоксацину в лікуванні гострого серозного простатиту, а також порівнювало ці показники з такими при стандартній антибактеріальній терапії (цефуроксим). Згідно з отриманими результатами, динаміка відновлення клінічного стану хворих на гострий серозний простатит у разі парентерального введення монодози левофлоксацину 500 мг/добу виявилася такою, що відповідає очікуваним добрим клінічним результатам у терміні 7-10 діб. Зазначений метод характеризувався вірогідно кращим профілем безпеки і комплаєнтністю, що вказує на більшу прихильність хворих до внутрішньовенного використання монодози левофлоксацину з подальшим одноразовим прийомом оральної форми препарату.

Рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів (рІСШ) становлять глобальну проблему для системи охорони здоров’я. Виснажливі симптоми заважають звичному способу життя та погіршують самопочуття пацієнтів. Разом із тим часте використання антибіотиків при повторних епізодах ІСШ призводить до розвитку резистентності уропатогенів, що ускладнює процес лікування. Новітні неантибіотичні стратегії терапії та профілактики ІСШ представлені застосуванням добавок із D-маннозою та екстрактом журавлини, що мають доведену ефективність проти найпоширенішого збудника таких інфекцій — Escherichia coli