19 серпня, 2025
Омепразол: більше ніж зниження кислотності
Неочевидні властивості добре відомого інгібітора протонної помпи
Омепразол – один із найвідоміших і найчастіше призначуваних препаратів у гастроентерологічній практиці. Саме він став першим інгібітором протонної помпи (ІПП), що докорінно змінив підходи до лікування кислотозалежних захворювань (КЗЗ) шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Здатність омепразолу ефективно блокувати Н⁺/K⁺-АТФазу парієтальних клітин і в такий спосіб пригнічувати шлункову секрецію кислоти зробила його золотим стандартом терапії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ), пептичних виразок, гастропатій, асоційованих із застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), а також компонентом схем ерадикації Helicobacter pylori [1, 2].
Ефективність і безпека омепразолу як кислотознижувального засобу підтверджені численними дослідженнями і десятиліттями клінічного використання. Проте сучасна наука пропонує подивитися на добре відомий препарат під новим кутом. Чи справді дія омепразолу обмежується лише пригніченням кислотоутворення?
Дедалі більше досліджень свідчать про те, що омепразол може реалізовувати низку некислотозалежних непрямих потенційних ефектів – репаративних, протекторних, молекулярно-регуляторних. Йдеться не лише про симптоматичне полегшення, а й про сприяння епітелізації, зміцненню слизового бар’єра, зменшенню оксидативного стресу та модуляції імунної відповіді. Ці властивості важливі, зокрема, в пацієнтів з ускладненим перебігом гастропатії, поліморбідністю та високим ризиком рецидивів КЗЗ.
Стимуляція епітеліального відновлення
Чому це важливо?
Слизова оболонка шлунка та дванадцятипалої кишки постійно зазнає впливу агресивних чинників: соляної кислоти, пепсину, жовчних кислот, мікробної флори, а також лікарських засобів, як-от НПЗП. У таких умовах навіть незначні порушення рівноваги між агресією та захистом можуть призвести до формування ерозій, виразок або мікротравм. Найчастіше такі ушкодження виникають у контексті НПЗП-гастропатій, стресових гастритів, інфекції Helicobacter pylori, рефлюкс-езофагіту [3].
Водночас репарація слизової відіграє ключову роль у запобіганні прогресуванню захворювання: повільне відновлення епітелію підвищує ризик хронізації патологічного процесу, спричиняє рецидиви і загрожує розвитком ускладнень, зокрема шлунково-кишкових кровотеч [3].
Серед клінічно значущих чинників – вік пацієнта, наявність супутніх захворювань (цукровий діабет, ішемічна хвороба серця, ниркова недостатність), куріння та тривалий прийом медикаментів. За цих умов активація процесів загоєння набуває особливої ваги [3‑5].
Що відомо?
На відміну від класичного уявлення про ІПП як винятково кислотознижувальні засоби, омепразол демонструє здатність безпосередньо впливати на процеси репарації. У ситуації НПЗП-індукованих ушкоджень він підвищує експресію антиапоптотичного білка Bcl‑2, що сприяє зниженню рівня запрограмованої загибелі клітин слизової [6].
Паралельно активується синтез Ki‑67 – маркера проліферації клітин, що свідчить про стимуляцію оновлення епітелію. Сукупно це забезпечує прискорене загоєння ерозивно-виразкових дефектів, зменшення зони ураження та зміцнення слизової оболонки [6].
Зазначені ефекти підтверджено як експериментальними моделями (наприклад, на щурах з індукованими виразками), так і клінічними спостереженнями [6, 7]. Особливо важливими вони є в пацієнтів із виразками, ускладненими кровотечею: за даними досліджень, призначення омепразолу асоціюється зі зниженням ризику повторних епізодів кровотеч, скороченням термінів епітелізації уражень, зменшенням потреби в хірургічному втручанні [8-10].
Крім того, омепразол демонструє позитивний вплив на мікросудинне русло слизової оболонки, покращуючи мікроциркуляцію і доставку кисню – ще один чинник, важливий для репаративного потенціалу тканин [12].
Отже, омепразол не лише пригнічує секрецію соляної кислоти, а й бере участь у нормалізації клітинного оновлення та відновленні бар’єрної функції слизової. Це може суттєво підвищувати ефективність терапії, особливо в складних клінічних сценаріях, і сприяти покращенню прогнозу.
Антиоксидантні властивості
Чому це важливо?
Оксидативний стрес і хронічне запалення – ключові механізми ушкодження слизової оболонки за низки кислотозалежних і некислотозалежних захворювань ШКТ. Надмірне утворення вільних радикалів ушкоджує клітинні мембрани, білки та ДНК, що активує каскад запальних реакцій, пригнічує регенерацію і посилює апоптоз. Подібна ситуація характерна для гастриту, виразкової хвороби, ГЕРХ, НПЗП-індукованих уражень, ентеропатій, а також для коморбідних станів, наприклад запальних захворювань кишечнику або автоімунної патології, де страждає бар’єрна функція слизової оболонки [12, 13].
Модулювання цих процесів може покращити перебіг основного захворювання і запобігти розвитку ускладнень – кровотеч, перфорацій, фіброзу, порушень моторики чи всмоктування.
Що відомо?
Омепразол виявляє низку властивостей, які виходять за межі простого пригнічення H+/K+-АТФази, й серед них – антиоксидантна активність. У дослідженнях на тваринних моделях було показано, що омепразол здатен знижувати утворення вільних радикалів і пригнічувати процеси перекисного окислення ліпідів у слизовій оболонці шлунка. Він може зменшувати активність прозапальних ферментів (зокрема, мієлопероксидази) й рівень оксиду азоту, який у надлишку сприяє пошкодженню клітин [14-16].
Також описана здатність омепразолу інгібувати продукцію цитокінів, як-от TNF, IL‑1β, IL‑6, які відіграють центральну роль у формуванні та підтриманні запальної реакції в слизовій оболонці у тваринній моделі [17].
В умовах хронічного запалення омепразол може діяти як модулятор транскрипційних факторів (наприклад, NF-κB), котрі регулюють експресію багатьох прозапальних генів [19, 20].
Отже, здатність омепразолу впливати на запальні й оксидативні механізми патогенезу дозволяє розглядати його не просто як кислотоблокатор, а як засіб, що бере участь у модифікації патологічного процесу, забезпечуючи глибший гастропротекторний ефект.
Омепразол і модуляція вісцеральної чутливості: новий вимір гастропротекції
Чому це важливо?
Підвищена вісцеральна чутливість (вісцеральна гіпералгезія) є ключовим патофізіологічним механізмом у багатьох кислотозалежних та функціональних захворюваннях ШКТ, як-от ГЕРХ, функціональна диспепсія [22-25]. Надмірна активація ноцицепторів, зокрема рецепторів TRPV1 (transient receptor potential vanilloid 1), і нейропептидів, передусім субстанції P, призводить до формування больового синдрому навіть за відсутності активного запалення. У деяких пацієнтів кислотозалежні симптоми можуть бути також наслідком нейросенсорної дисрегуляції. Це зумовлює потребу в терапії, здатній не лише знижувати кислотність, а й впливати на вісцеральну сенситизацію.
Що відомо?
Дані експериментальних досліджень свідчать, що омепразол має властивості, які виходять за межі кислотозниження і торкаються нейросенсорного компонента патології. Зокрема, у тваринних моделях кислото-індукованого езофагіту доведено, що омепразол пригнічує експресію TRPV1-рецепторів і субстанції P у слизовій оболонці травного тракту, зменшуючи запалення та вісцеральну гіперчутливість [26]. Ці ефекти можуть бути реалізовані за рахунок зменшення запального навантаження. Завдяки цьому омепразол можна розглядати не лише як кислотоблокатор, а і як засіб, котрий впливає на глибинні механізми гіперсенситизації відділів ШКТ.
Чому це важливо для клініциста
Сьогодні омепразол сприймають як базовий ІПП, добре відомий лікарям завдяки здатності швидко й ефективно знижувати кислотність. Однак клініцисту важливо пам’ятати: дія омепразолу не обмежується лише блокадою Н+/K+-АТФази.
Завдяки додатковим непрямим ефектам – репаративному, вісцеромодулюючому, протизапальному та антиоксидантному – омепразол додатково до кислотозниження при КЗЗ потенційно здатен:
- сприяти загоєнню уражень слизової, що особливо важливо при НПЗП-гастропатіях, стрес-індукованих ураженнях, рецидивуючих виразках та езофагітах;
- знижувати рівень прозапального та оксидативного стресу, що набуває значення в лікуванні пацієнтів із коморбідною патологією (ревматичні, автоімунні захворювання, тривала терапія НПЗП тощо);
- модулювати вісцеральну чутливість у пацієнтів із функціональними гастроінтестинальними розладами, де порушена нейросенсорна дисрегуляція.
Ці ефекти цінні при комплексному веденні складних пацієнтів із КЗЗ.
Отже, омепразол надає лікарю додаткові інструменти для індивідуалізованого підходу в кислотосупресивному лікуванні КЗЗ із певними коморбідностями.
Список літератури знаходиться в редакції.
Підготував Олексій Терещенко
Стаття підготовлена за підтримки компанії «Др. Редді’с Лабораторіз» для надання професійної інформації спеціалістам у сфері охорони здоров’я. Містить інформацію про лікарський засіб (інформація про який також наведена в супутньому інфоблоці, див.).
OZ-19/06/2025-Rx1-7.4
Довідка «ЗУ»
На вітчизняному ринку лікарський засіб Омез® (Dr. Reddy’s Laboratories Ltd., Індія) представлений, зокрема, в капсулах по 20 мг.
Омез® – це сучасна форма омепразолу з доведеною терапевтичною еквівалентністю. Омепразол виробництва Dr. Reddy’s Laboratories включено до Orange Book FDA (США), що підтверджує його якість, біоеквівалентність і відповідність високим міжнародним стандартам. Препарат має багаторічний клінічний досвід застосування.
Відповідність сучасним стандартам терапії роблять Омез® зручним вибором у щоденній клінічній практиці лікування КЗЗ.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 13-14 (599-600), 2025 р
