31 травня, 2026
Синдром подразненого кишечника і функціональні біліарні розлади: можливості сучасної спазмолітичної терапії
Функціональні гастроінтестинальні розлади (ФГІР), які в сучасній термінології розглядають у межах концепції розладів взаємодії «кишечник – головний мозок», належать до найпоширеніших причин хронічного абдомінального болю, дискомфорту, здуття та порушень випорожнення в клінічній практиці [1]. До цього спектра належать, зокрема, синдром подразненого кишечника (СПК), а також функціональні біліарні розлади (ФБР), включно з розладами жовчного міхура та сфінктера Одді. Нові Римські критерії V (публікація повної версії очікується в травні – червні 2026 р.) ще раз підкреслюють актуальність цієї концепції та подальший розвиток клінічних підходів до ведення ФГІР [2, 3]. Саме ці стани формують значну частку повторних звернень пацієнтів, знижують якість життя й потребують терапії, спрямованої на контроль провідних симптомів.
У симптоматичному лікуванні таких пацієнтів важливе місце посідають спазмолітики, оскільки кишковий і біліарний біль часто пов’язаний з порушенням моторики та спастичними реакціями гладких м’язів [4, 5]. Одним з добре відомих представників цього класу є мебеверин (оригінальні препарати бренду Дуспаталін®) – селективний міотропний спазмолітик прямої дії, який діє локально на гладкі м’язи шлунково-кишкового тракту (ШКТ), зменшує спазм без пригнічення фізіологічної моторики кишечника й характеризується сприятливим профілем переносимості. За даними систематичного огляду, мебеверин асоціюється зі зменшенням абдомінального болю й інших симптомів СПК, а частота небажаних явищ при його застосуванні є низькою [6]. Оригінальний препарат мебеверину пролонгованого вивільнення 200 мг (Дуспаталін® Ретард 200) є лікарською формою, розробленою для поступового вивільнення активної речовини. Такий підхід може мати значення для підтримання терапевтичної експозиції впродовж доби при дворазовому прийманні.
Фармакокінетичний профіль і клінічна передбачуваність
Для спазмолітичної терапії має значення не лише сама молекула, а й характер її вивільнення в ШКТ. Показник рН у різних відділах травного каналу істотно відрізняється: кисле середовище шлунка змінюється на нейтральне або слабколужне в тонкій кишці та ще більш лужне – в товстій [7]. За таких умов клінічно значущими можуть бути властивості лікарської форми, зокрема її здатність зберігати стабільність при проходженні через шлунок і поступово вивільняти активну речовину в кишечнику.
Ці фармацевтичні характеристики описані для Дуспаталін® Ретард 200 – оригінального препарату мебеверину, капсули якого містять гранули у вигляді мікросфер із двошаровим покриттям. Зовнішній шар є кислотостійким і захищає препарат під час проходження через шлунковий бар’єр. Внутрішній шар забезпечує поступове вивільнення мебеверину під час проходження травним трактом [8]. Така конструкція лікарської форми створює підґрунтя для рівномірнішого профілю експозиції та підтримання концентрації препарату протягом 24 год за умови приймання 2 рази на добу.
З позицій клінічної фармакології поступове вивільнення активної речовини може зменшувати коливання експозиції між прийомами. Для пацієнтів із ФГІР, зокрема СПК чи ФБР, це може бути одним із чинників більш послідовного симптоматичного контролю.
У порівняльному дослідженні in vitro пролонгованих форм мебеверину було показано: в середовищі з pH 4,5, характерному для антрального відділу шлунка, генеричні препарати вивільняли активну речовину швидше, ніж оригінальний препарат мебеверину Дуспаталін® Ретард 200 (рис. 1). Хоча результати in vitro не є прямим показником клінічної ефективності, вони демонструють відмінності у профілі вивільнення лікарських форм, які можуть впливати на рівномірність експозиції активної речовини [8].
Рис. 1. Усереднені профілі розчинення генериків мебеверину й оригінального препарату мебеверину пролонгованого вивільнення (Дуспаталін® Ретард 200) в ацетатному буфері з рН 4,5
Мебеверину гідрохлорид швидко та майже повністю метаболізується в організмі з утворенням основного активного метаболіту – дезметилмебеверинової кислоти (DMAC), рівень якої в плазмі крові обґрунтовано використовують для оцінювання основних фармакокінетичних параметрів. Важливо, що метаболізм мебеверину відбувається переважно за участю естераз, а не ферментів системи цитохрому P450; це знижує ймовірність клінічно значущих метаболічних лікарських взаємодій і може спрощувати його призначення в пацієнтів, які одночасно отримують інші препарати.
Отже, технологія модифікованого вивільнення препарату Дуспаталін® Ретард 200 може розглядатися як фармацевтична основа для поступового надходження мебеверину та підтримання терапевтичної експозиції протягом доби при дворазовому прийманні. Клінічне значення цих властивостей слід оцінювати в контексті наявних даних щодо ефективності та переносимості препарату.
Клінічні ефективність і безпека
У проспективному дослідженні Дуспаталін® Ретард 200 застосовували як монотерапію по 1 капсулі 2 рази на добу протягом 14 днів у пацієнтів з функціональними порушеннями сфінктера Одді після холецистектомії. Уже протягом першого тижня інтенсивність болю в правому підребер’ї зменшилася в 65% хворих. Через 14 днів терапії больовий синдром повністю зник у 40% пацієнтів, а ще в 50% істотно зменшився за тривалістю й інтенсивністю; відповідно, позитивну динаміку болю зафіксовано в 90% випадків. У роботі також описано зменшення диспепсичних проявів, регрес дуоденогастрального рефлюксу в частини пацієнтів і позитивну ультразвукову динаміку з боку жовчних шляхів [12].
За даними клінічних спостережень, при застосуванні комплексної терапії з включенням мебеверину пролонгованого вивільнення в пацієнтів з СПК і функціональними розладами біліарної системи досягнутий позитивний терапевтичний ефект зберігався протягом 6 міс і довше. Це дає підстави розглядати Дуспаталін® Ретард 200 не лише як засіб для швидкого симптоматичного контролю, а і як препарат, застосування котрого може асоціюватися з тривалішим утриманням клінічного покращення після завершення курсу лікування [17].
Ще в одному клінічному дослідженні застосування препарату Дуспаталін® Ретард 200 асоціювалося з позитивною клінічною динамікою в пацієнтів з патологією біліарного тракту, насамперед завдяки спазмолітичній дії на сфінктер Одді та жовчний міхур. На тлі терапії відзначали зменшення больового синдрому, диспепсичних проявів і астеновегетативних скарг, а також позитивний вплив на моторику жовчовивідної системи. Зокрема, в пацієнтів з гіпокінезією жовчного міхура нормалізацію його функції зафіксовано в 51,4% випадків, тоді як у хворих з гіпертонусом сфінктера Одді цей показник становив 73,3%. Окрім клінічного ефекту, автори відзначили покращення фізико-хімічних властивостей міхурової та печінкової жовчі, зокрема показників, пов’язаних із вмістом холестерину й жовчних кислот. Лікування характеризувалося доброю переносимістю. За висновком дослідників, Дуспаталін® Ретард 200 може розглядатися як патогенетично обґрунтований засіб у складі комплексної терапії на різних етапах лікування біліарних дисфункцій, зокрема при біліарному сладжі та некалькульозному холециститі [13].
Додаткові дані щодо клінічної ефективності препарату Дуспаталін® Ретард 200 отримано у великому міжнародному проспективному спостережному дослідженні, проведеному в різних регіонах світу [14]. У ньому оцінювали зміни якості життя, основних симптомів СПК, додаткових гастроінтестинальних проявів, а також переносимість терапії протягом 8 тиж. Для оцінювання якості життя використовували валідований опитувальник IBS-QOL, який охоплює вісім доменів: дисфорію, обмеження повсякденної активності, сприйняття власного тіла, занепокоєння станом здоров’я, уникання їжі, соціальні реакції, сексуальну сферу та міжособистісні стосунки.
У пацієнтів з європейського регіону лікування препаратом Дуспаталін® Ретард 200 супроводжувалося чітким і послідовним підвищенням сумарного показника IBS-QOL: з 52,0 бала на початку дослідження до 65,4 через 4 тиж та до 75,1 через 8 тиж. Позитивна динаміка стосувалася всіх доменів опитувальника (рис. 2). Найвираженіше покращення спостерігали за показниками, які визначають повсякденне самопочуття пацієнта: зменшувалися дисфорія, занепокоєння щодо стану здоров’я, уникання їжі, обмеження активності, а також покращувалися соціальне функціонування, міжособистісні стосунки, сприйняття власного тіла й сексуальна сфера. При цьому через 8 тиж усі зміни були ще вираженішими, ніж через 4 тиж, що вказує на наростання ефекту впродовж курсу лікування. Аналогічний напрямок змін був отриманий і в інших регіонах дослідження; загалом сумарний показник IBS-QOL зріс на 11,8 бала через 4 тиж та на 24,3 бала через 8 тиж, причому покращення теж охоплювало всі основні субшкали.
Рис. 2. Динаміка оцінки за доменами шкали IBS-QOL у пацієнтів з СПК при лікуванні мебеверином пролонгованої дії (Дуспаталін® Ретард 200)
Позитивна динаміка не обмежувалася лише показниками якості життя. В усій когорті відзначалося зменшення вираженості абдомінального болю й дискомфорту: середній симптоматичний бал знизився на 0,9 через 4 тиж та на 1,3 через 8 тиж. Автори окремо проаналізували підгрупи пацієнтів з СПК із закрепом (СПК-З) і СПК з діареєю (СПК-Д) та показали, що лікування препаратом Дуспаталін® Ретард 200 супроводжувалося нормалізацією випорожнень в обох клінічних варіантах. У підгрупі СПК-З частота випорожнень зросла в середньому на 0,4 на добу як через 4, так і через 8 тиж, а форма калу покращилася на 0,6 і 0,7 бала відповідно. У підгрупі СПК-Д, навпаки, спостерігалося зменшення частоти випорожнень на 0,9 і 1,2 на добу відповідно, тоді як показники форми калу змінювалися (покращувалися) на -1,4 через 4 тиж та на -1,6 через 8 тиж, що відображало наближення до сформованіших випорожнень.
Окрім цього, пацієнти демонстрували послідовне покращення й за іншими типовими симптомами СПК: натужуванням, невідкладністю, відчуттям неповного випорожнення, виділенням слизу та здуттям / відчуттям абдомінальної дистензії. На момент залучення ці симптоми відзначали 41,6-79,9% учасників, тоді як через 4 тиж поліпшення фіксували у 26,1-36,6% хворих, а через 8 тиж – уже в 37,2-47,4%. У пацієнтів з СПК-З здуття та відчуття дистензії були особливо поширеними на старті дослідження – у 87,2% випадків, а частка пацієнтів з покращенням цього симптому зросла з 26,3% на 4-му тижні до 55,9% на 8-му. У підгрупі СПК-Д найвираженіша позитивна динаміка стосувалася невідкладності: серед пацієнтів, які мали цей симптом на початку, покращення відзначали 47,7% через 4 тиж та 59,3% через 8 тиж.
На тлі лікування зменшувалася й частота супутніх гастроінтестинальних скарг, які часто не входять до ядра симптомів СПК, але відчутно впливають на повсякденний стан пацієнтів. Уже через 4 тиж спостерігали середнє зниження частоти печії на 0,5, раннього насичення – на 0,7, постпрандіального переповнення – на 0,8, нудоти – на 0,5 і блювання – на 0,2 епізоду за тиждень. Для печії, раннього насичення та постпрандіального переповнення до 8-го тижня ця динаміка ставала ще вираженішою: середнє зниження становило 0,7; 1,0 і 1,2 відповідно.
Частота небажаних явищ була низькою та становила лише 3,3%. Найчастіше повідомляли про головний біль, фарингіт й інфекції верхніх дихальних шляхів. Із 21 зареєстрованого небажаного явища лише два були розцінені як потенційно пов’язані з лікуванням: абдомінальна дистензія помірної вираженості та сонливість легкого ступеня; обидва випадки були несерйозними. Загалом терапія характеризувалася сприятливим профілем переносимості.
Це дослідження також підкреслює цінність IBS-QOL не лише як дослідницького інструмента, а і як клінічного індикатора перебігу хвороби. На відміну від біологічних маркерів, цей опитувальник відображає, як пацієнт сприймає власний стан і як змінюється його повсякденне функціонування у відповідь на лікування. Для практичної гастроентерології це має значення, оскільки така оцінка дає змогу судити, наскільки терапія справді змінює клінічний перебіг СПК у реальному житті [14].
Дані окремих клінічних досліджень добре узгоджуються з результатами нещодавнього систематичного огляду, в якому було проаналізовано 22 дослідження мебеверину (у таблетованій формі та у формі з пролонгованим вивільненням) за участю великої кількості пацієнтів з СПК [6]. До аналізу увійшли 19 рандомізованих випробувань, 2 спостережні ретроспективні дослідження й 1 нерандомізоване сліпе дослідження; кількість пацієнтів в окремих роботах становила від 20 до 464, а загалом лише оцінювання впливу на абдомінальний біль і дискомфорт охопило 1824 хворих у групах мебеверину. У 6 дослідженнях було показано статистично значуще зменшення абдомінального болю після лікування мебеверином, причому рівень достовірності коливався від p<0,05 до p<0,001; ще в 11 роботах також відзначали сприятливу динаміку болю та дискомфорту. Крім впливу на больовий синдром, у включених дослідженнях описано покращення інших ключових симптомів СПК: здуття, абдомінальної дистензії, порушень випорожнення, частоти та консистенції випорожнень. Профіль безпеки мебеверину також був сприятливим: небажані явища спостерігалися рідко, а серйозні небажані події, якщо й реєструвалися, мали низьку частоту та, за оцінкою авторів, здебільшого не були пов’язані з терапією [6].
Отже, сукупність доступних даних підтримує застосування мебеверину як ефективного й загалом добре переносимого засобу для симптоматичного лікування пацієнтів із СПК.
Прихильність до лікування як передумова стабільного контролю симптомів
У пацієнтів із ФГІР ефективність терапії визначається не лише вибором препарату, а й тим, наскільки послідовно пацієнт дотримується рекомендованого режиму лікування. Це особливо актуально для станів із хронічним або рецидивним перебігом, коли симптоми можуть послаблюватися поступово, а терапія потребує регулярного приймання протягом певного часу. У таких умовах складніші схеми дозування закономірно знижують прихильність до лікування: що частіше пацієнт має приймати препарат протягом доби, то вищою є ймовірність пропусків, нерівномірного приймання та передчасного припинення терапії [15].
Менша кратність дозування простіше інтегрується у звичний ритм життя пацієнта, зменшує «навантаження лікуванням» і полегшує дотримання призначень як у короткостроковій, так і в курсовій терапії. Дворазовий режим дозування препарату Дуспаталін® Ретард 200 можна розглядати як практичний компроміс між зручністю застосування та потребою в регулярному надходженні активної речовини. З огляду на описаний профіль поступового вивільнення така схема може бути зручною для курсового лікування пацієнтів із хронічним або рецидивним перебігом симптомів [16].
Для пацієнтів з СПК або ФБР це має практичне значення, оскільки стабільність контролю симптомів певною мірою залежить від рівномірності терапевтичного впливу. Якщо режим дозування надто обтяжливий, прихильність знижується; якщо ж інтервали між прийомами надто великі, зростає ризик коливань ефекту. У цьому контексті пролонгована форма мебеверину 200 мг із дворазовим прийманням може розглядатися як зручний для пацієнта варіант курсової симптоматичної терапії. Водночас питання прихильності до лікування слід оцінювати з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта та перебігу симптомів.
Практичне значення та висновки
Оригінальний препарат мебеверину пролонгованого вивільнення 200 мг (Дуспаталін® Ретард 200) може розглядатися як один із варіантів спазмолітичної терапії у пацієнтів із СПК та ФБР. Його лікарська форма розроблена для поступового вивільнення активної речовини при дворазовому режимі приймання, що може мати практичне значення в курсовому симптоматичному лікуванні.
У клінічних дослідженнях застосування препарату асоціювалося з позитивною динамікою больового синдрому, здуття, порушень випорожнення, невідкладності, відчуття неповного випорожнення та інших симптомів, які формують клінічну картину ФГІР. У частині досліджень позитивна динаміка також охоплювала показники якості життя, що є значущим параметром оцінки терапії при ФГІР.
Важливим практичним аспектом є сприятливий профіль безпеки мебеверину, описаний у клінічних дослідженнях і систематичному огляді. Добра переносимість у поєднанні з відсутністю клінічно значущої кумуляції дає підстави розглядати пролонговану форму для курсового застосування в пацієнтів із хронічним або рецидивним перебігом симптомів. З огляду на це мебеверин пролонгованого вивільнення може розглядатися як зручний інструмент тривалого симптоматичного контролю.
Отже, наявні дані підтримують застосування мебеверину пролонгованого вивільнення (Дуспаталін® Ретард 200) як засобу симптоматичної терапії у пацієнтів із СПК та ФБР. Дворазовий режим приймання може бути зручним для курсового лікування, а описані клінічні ефекти – зменшення абдомінального болю, диспепсичних проявів і порушень моторики – визначають його практичне місце в індивідуалізованому веденні пацієнтів із ФГІР. Водночас у межах комплексного лікування дія препарату не обмежується лише спазмолітичним ефектом: лікування супроводжується зменшенням проявів диспепсії, покращенням моторики та, в разі біліарних розладів, позитивною динамікою фізико-хімічних властивостей жовчі. Додаткового значення цим результатам надає постефект, оскільки після 8-тижневого курсу терапії досягнуте клінічне покращення може зберігатися протягом 6 міс і довше.
Список літератури знаходиться в редакції.
Підготував Олексій Терещенко
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 7 (618), 2026 р
