9 липня, 2026
Tinea corporis (мікоз гладкої шкіри): особливості проявів при різних типах шкіри
Tinea corporis, або дерматофітія гладкої шкіри, відома також як стригучий лишай, – це поверхнева грибкова інфекція шкіри, спричинена дерматофітами [1]. Дерматофітії класифікують за локалізацією ураження: tinea pedis – ураження стоп, tinea cruris – пахової ділянки, tinea capitis – волосистої частини голови тощо [2]. Найпоширенішим збудником tinea corporis є Trichophyton rubrum [2]. Інфікування може відбуватися після контакту з хворою людиною або твариною [2]. Крім того, інфекція передається через контаміновані предмети – гребінці, одяг, взуття, рушники, постільну білизну [1]. Зараження можливе і через спільні поверхні, зокрема підлогу в роздягальнях; поширенню інфекції особливо сприяє тепле й вологе середовище [1, 2]. Найбільш схильними до дерматофітних інфекцій є діти та дорослі молодого віку [2].
Зазвичай tinea corporis проявляється чітко окресленими сверблячими кільцеподібними еритематозними папулами та/або бляшками з лущенням [2]. За відсутності лікування окремі вогнища можуть зливатися з утворенням поліциклічних бляшок [3]. Іншим характерним варіантом дерматофітного ураження є дугоподібний малюнок із вигнутими, аркоподібними криволінійними межами [3]. Край елемента часто вираженіший, підвищений і вкритий лусочками в зоні активного росту [3]. Ураження поширюються периферично, тоді як у центрі з’являється гіпопігментація; саме такий кільцеподібний вигляд пояснює англійську назву ringworm – дослівно «кільцеподібний черв’як» [1]. Під час огляду пацієнта слід оцінити наявність подібних уражень на інших ділянках тіла [4].
Діагноз tinea corporis можна підтвердити за допомогою зішкрібу лусочок із периферичного краю ураження з подальшим дослідженням матеріалу під світловим мікроскопом [2]. Також можлива діагностика за допомогою біопсії шкіри або культурального дослідження [1]. Полімеразна ланцюгова реакція продемонструвала вищу чутливість у діагностиці дерматофітій, водночас забезпечуючи швидке отримання результату, тому її можна розглядати як новий золотий стандарт [5, 6]. До диференційного діагнозу кільцеподібних уражень шкіри належать, зокрема, нумулярний дерматит, псоріаз, рожевий лишай, висівкоподібний лишай, себорейний дерматит і контактний дерматит [2]. Також необхідно виключити серйозніші захворювання, зокрема вторинний сифіліс і грибоподібний мікоз [2].
Як і за інших дерматологічних уражень, точна діагностика tinea corporis може бути складнішою в пацієнтів із різними відтінками шкіри через варіабельність проявів еритеми. На темніших фототипах шкіри еритематозні ураження менш помітні й можуть виглядати не класично рожевими або червоними, як на світлій шкірі, а радше фіолетовими, гіпо- або гіперпігментованими [7].
Нещодавно автори зі США опублікували статтю, метою якої було описати клінічні прояви tinea corporis на прикладах фотографій пацієнтів із різними відтінками шкіри відповідно до шкали Фітцпатрика. Ця шкала класифікує шкіру на 6 фототипів залежно від її реакції на сонячне опромінення та здатності до засмаги або сонячного опіку (рис. 1). У цьому матеріалі ми зосередимося на фототипах I-IV, які трапляються серед корінного населення України.
Рис. 1. Шкала Фітцпатрика – система класифікації фототипу шкіри людини залежно від її схильності до сонячного опіку та/або засмаги під впливом ультрафіолетового випромінювання
Клінічні прояви
На рисунку 2 представлено два класичні вогнища tinea corporis на шкірі I фототипу за Фітцпатриком, яка завжди отримує сонячний опік і ніколи не засмагає. Ураження мають вигляд рожево-червоних, чітко окреслених бляшок із дрібним лущенням. Для них характерне центральне просвітлення. Добре помітний різкий контраст між ураженою ділянкою та неураженою шкірою. Як і за деяких інших запальних уражень шкіри, еритема є виразнішою в пацієнтів зі світлішими фототипами.
Рис. 2. Фототип I за Фітцпатриком: шкіра завжди отримує сонячний опік і ніколи не засмагає
28-річний чоловік з tinea corporis на внутрішній поверхні правого стегна. Візуалізуються 2 бляшки – підвищені над рівнем шкіри елементи розміром >1 см – із чітко окресленими межами та центральним просвітленням. Ураження мають кільцеподібну форму. Tinea corporis поширюється відцентрово: у центрі еритема менш виражена (помаранчева стрілка), ніж на периферії кільцеподібного вогнища. Добре помітно, як ураження відмежовується від неураженої шкіри рожевим лускатим краєм (синя стрілка).
На рисунку 3 наведено приклад більшої бляшки tinea corporis на нозі пацієнта зі шкірою II фототипу за Фітцпатриком, яка зазвичай отримує сонячний опік і лише зрідка засмагає. Ураження чітко відмежоване, з кількома дрібнішими ділянками центрального просвітлення. По краю вогнища помітна темно-червона бляшка, яка різко контрастує з кольором неінфікованої шкіри.
Рис. 3. Фототип II за Фітцпатриком: шкіра зазвичай отримує сонячний опік і лише зрідка засмагає
3-річна дівчинка з tinea corporis на задній поверхні правого стегна. Візуалізується велика, чітко окреслена поліциклічна еритематозна бляшка з центральним просвітленням, легким лущенням і периферично акцентованим краєм (синя стрілка).
На рисунку 4 зображено шкіру III фототипу за Фітцпатриком, яка іноді отримує сонячний опік, але часто засмагає. Велика кільцеподібна бляшка на задній поверхні ноги має чіткі межі та центральне просвітлення. Усередині вогнища наявні дрібніші папули, одна з яких вкрита кірочкою. Це ураження демонструє, що запалення навіть в одного й того самого пацієнта може виглядати по-різному – від рожевого до червоно-коричневого чи фіолетового відтінку.
Рис. 4. Фототип III за Фітцпатриком: шкіра іноді отримує сонячний опік, але часто засмагає
35-річний чоловік з tinea corporis на задній поверхні правої гомілки. Візуалізується велика, чітко окреслена бляшка з еритематозним краєм. Усередині більшої бляшки наявні кілька папул, частина з яких вкрита геморагічною кірочкою. Ерозії в центрі бляшки свідчать про те, що пацієнт розчісував цю ділянку, що призвело до порушення цілісності шкіри (помаранчева стрілка). Ділянки постзапальної гіперпігментації вказують на хронічний характер ураження. Край має криволінійну форму й акцентований периферичним лущенням (синя стрілка). У центрі ураження спостерігається просвітлення.
На рисунку 5 представлено кільцеподібні бляшки з лущенням на шкірі IV фототипу за Фітцпатриком, яка рідко отримує сонячний опік і зазвичай добре засмагає. Бляшки в ділянці правої ліктьової ямки мають класичний вигляд: вони чітко окреслені та супроводжуються центральною гіпопігментацією. Ураження в ділянці лівої ліктьової ямки містить дві ерозовані папули й демонструє виразніше лущення, ніж на попередніх фотографіях.
Рис. 5. Фототип IV за Фітцпатриком: шкіра рідко отримує сонячний опік і зазвичай добре засмагає
15-річний юнак із кільцеподібними рожевими лускатими бляшками на внутрішній поверхні обох рук. Бляшки чітко відмежовані й мають акцентований рожевий край (сині стрілки). Центральне просвітлення добре помітне на тлі темніших країв ураження (помаранчева стрілка).
Диференційна діагностика
Диференційний діагноз tinea corporis охоплює нумулярний дерматит, бляшковий псоріаз, рожевий лишай, різнокольоровий лишай і дискоїдний червоний вовчак (табл.). Дискоїдний, або нумулярний, дерматит проявляється нумулярними, тобто монетоподібними, ураженнями. Вони частіше виникають на кінцівках, ніж на тулубі. Бляшковий псоріаз проявляється чітко окресленими рожевими, червоними або червоно-коричневими папулами й бляшками зі сріблястим лущенням (рис. 6). Ці ураження також можуть супроводжуватися свербежем. Рожевий лишай має вигляд овальних бляшок із дрібним лущенням, які класично розташовуються на тулубі або проксимальних відділах кінцівок за типом «різдвяної ялинки». Більш поширеному висипу може передувати більша за розміром «материнська» бляшка. Різнокольоровий лишай проявляється червоними, коричневими або гіпопігментованими тонкими папулами й бляшками з дрібним лущенням, часто на тулубі. Дискоїдний червоний вовчак має вигляд чітко окреслених рожево-червоних або коричневих лускатих бляшок, які найчастіше виникають на відкритих до сонця ділянках, зокрема на волосистій частині голови, обличчі та вушних раковинах (рис. 7). Кільцеподібна гранульома проявляється кільцеподібними бляшками з центральним просвітленням, але без лущення (рис. 8).
Рис. 6. Фототип IV за Фітцпатриком: шкіра рідко отримує сонячний опік і зазвичай добре засмагає
22-річний чоловік з бляшковим псоріазом на животі та грудній клітці (A, B). На рисунку A видно чітко окреслені рожеві бляшки з товстим сріблястим лущенням у ділянці живота та грудної клітки. Ураження зливаються між собою, формуючи більші бляшки. Рисунок B є збільшеним фрагментом, на якому акцентовано товсте лущення (помаранчева стрілка). Порівняно з tinea corporis, ураження та лущення при псоріазі значно товстіші, а центральне просвітлення, яке часто спостерігається при tinea corporis, відсутнє.
Рис. 7. Фототип III за Фітцпатриком: шкіра іноді отримує сонячний опік, але часто засмагає
68-річний чоловік з дискоїдним червоним вовчаком волосистої частини голови. Візуалізується чітко окреслена рожево-червона округла бляшка з адгезивним лущенням, яке виглядає ніби приклеєним до поверхні. Як і при tinea corporis, наявне периферичне лущення, однак його можна відрізнити за розташуванням у центрі ураження, а не по його краю (жовта стрілка). У межах бляшки спостерігаються різні відтінки рожевого й червоного, що відповідають запаленню. Світліші рожеві ділянки можна помилково сприйняти як центральну гіпопігментацію, характерну для tinea corporis (помаранчева стрілка). Також наявні біло-рожеві бляшки з втратою устів волосяних фолікулів унаслідок рубцювання (синя стрілка). Для цього ураження характерний симптом «килимових цвяшків» – типова ознака дискоїдного червоного вовчака, за якої після видалення лусочок залишаються помітними кератотичні шипики.
Рис. 8. Дорослий пацієнт із кільцеподібною гранульомою на лівому передпліччі (A) та немовля з кільцеподібною гранульомою на правому плечі (B)
На рисунку A видно кільцеподібну еритематозну бляшку з центральним просвітленням (помаранчева стрілка). На відміну від tinea corporis, при кільцеподібній гранульомі лущення відсутнє. На рисунку B візуалізується менша бляшка всередині більшої бляшки з підвищеними краями (синя стрілка), також без лущення. Рисунок B демонструє, що на пігментованій шкірі ураження може проявлятися центральною гіперпігментацією, а не центральним просвітленням або гіпопігментацією.
|
Таблиця. Стисла характеристика основних захворювань для диференційної діагностики tinea corporis |
||||
|
Захворювання |
Переважний вік |
Морфологія |
Колір |
Розподіл |
|
Нумулярний дерматит |
Будь-який |
Нумулярні папули / бляшки |
Рожевий або коричневий |
Будь-які ділянки шкіри |
|
Бляшковий псоріаз |
Будь-який |
Лускаті бляшки |
Червоний, фіолетовий, сріблястий |
Будь-які ділянки шкіри |
|
Рожевий лишай |
Підлітки та дорослі молодого віку |
Материнська бляшка; висип за типом «різдвяної ялинки» |
Рожевий або коричневий |
Грудна клітка і спина |
|
Висівкоподібний / різнокольоровий лишай |
Підлітки та дорослі молодого віку |
Гіпо- або гіперпігментовані макули й плями |
Варіабельний |
Тулуб, шия, руки |
|
Дискоїдний червоний вовчак |
Дорослі |
Кільцеподібні лускаті бляшки |
Червоний, рожевий або коричневий |
Волосиста частина голови й обличчя |
|
Кільцеподібна гранульома |
Жінки середнього віку |
Кільцеподібні бляшки з центральним просвітленням, без лущення |
Червоний, рожевий або фіолетовий |
Дистальні відділи кінцівок |
Для уточнення діагнозу tinea corporis часто застосовують дослідження зішкрібів шкіри в препараті з гідроксидом калію (KOH). Для tinea corporis характерні довгі септовані розгалужені гіфи, як показано на рисунку 9. Ці знахідки відрізняються від картини різнокольорового лишаю, для якого характерне поєднання гіф і дріжджових клітин, що описують як симптом «спагеті з фрикадельками»; відповідний приклад наведено на рисунку 10.
Рис. 9. Зішкріб шкіри з лусочок у вогнищі tinea corporis у препараті з KOH при збільшенні ×10 демонструє довгі септовані розгалужені гіфи (синя стрілка)
Рис. 10. Зішкріб шкіри з лусочок у вогнищі висівкоподібного лишаю, або tinea versicolor, у препараті з KOH при збільшенні ×10 демонструє гіфи та дріжджові клітини, які часто описують як симптом «спагеті з фрикадельками» (сині стрілки)
Обговорення
Дерматофітні інфекції належать до найпоширеніших захворювань шкіри у світі, а у 2016 р. посідали четверте місце за показником захворюваності [9]. Висока частота tinea-інфекцій зумовлює значний економічний тягар: за оцінками, у 2017 р. витрати системи охорони здоров’я США на їх лікування становили 802 млн доларів [9]. Ризик розвитку tinea-інфекції протягом життя оцінюється у 10-20% [3]. Найчастіше ці інфекції трапляються серед підлітків, особливо після пубертату, і дорослих молодого віку [3]. Передача від людини до людини зазвичай відбувається через контакт з інфікованою особою, контамінованими предметами, тваринами, зокрема домашніми улюбленцями, або забрудненим ґрунтом [3]. Підвищений ризик tinea-інфекції мають окремі групи населення, зокрема спортсмени, особи з імунодефіцитними станами, а також ті, хто живе в умовах скупченості або спільного побуту [3]. Вищий ризик також характерний для мешканців тропічних регіонів і територій з обмеженим доступом до ресурсів [9].
Tinea corporis починається з пласкої лускатої папули, яка згодом поширюється від центру [3]. Типова клінічна картина включає кільцеподібні лускаті папули або бляшки з вираженим еритематозним краєм і центральною гіпопігментацією [2]. Водночас у частині випадків лущення або центральне просвітлення можуть бути відсутніми. За тяжчого перебігу в активному краї ураження можуть спостерігатися папули, везикули й кірочки. Більші та тяжчі ураження частіше виникають, зокрема, в пацієнтів з імунодефіцитними станами та цукровим діабетом [1].
Важливо враховувати, що клінічні прояви tinea corporis можуть відрізнятися залежно від кольору шкіри. В осіб із темнішою пігментацією запалення може мати фіолетовий або сіруватий відтінок і бути менш помітним, ніж класичне рожево-червоне забарвлення, яке традиційно описують у пацієнтів зі світлішою шкірою. Еритема на темніших фототипах менш очевидна, а відмінності клінічної картини можуть бути зумовлені взаємодією між запаленням і варіабельністю тону шкіри [10]. Сіро-білі лусочки на темнішій шкірі можуть бути помітнішими, створюючи виразніший контраст між кольором лущення і самих бляшок. Пацієнти з темнішими фототипами шкіри також більш схильні до розвитку постзапальної диспігментації. Гіпопігментація в них легше помітна через різкіший контраст із темнішою шкірою [11].
Традиційними методами діагностики є огляд за допомогою лампи Вуда, мікроскопічне дослідження зішкрібів шкіри та грибкові культури [3]. Для мікроскопічного дослідження виконують зішкріб із ділянки ураження, додають 10-20% розчин KOH і обережно нагрівають препарат до розчинення кератину [2]. У препараті з KOH при tinea corporis виявляють септовані розгалужені гіфи [2]. Використання лампи Вуда є важливим для підтвердження діагнозу, особливо в осіб із темнішими фототипами шкіри, у яких диференційний діагноз гіпопігментованих дерматозів є широким [10]. Дослідження проводять у темній кімнаті: нормальна шкіра має фіолетовий колір, тоді як tinea-інфекція демонструє флуоресценцію.
Діагностика tinea corporis може бути складною, а помилкові діагнози є поширеними [12]. Tinea incognito (рис. 11) – це дерматофітна інфекція з атиповими проявами, що виникають унаслідок неправильного лікування топічним кортикостероїдом або інгібітором кальциневрину [13]. Ці препарати пригнічують нормальну імунну відповідь і сприяють швидшому поширенню інфекції, водночас маскуючи свербіж та еритему, через що ураження може хибно здаватися менш тяжким [13]. Зменшення еритеми й свербежу при tinea incognito може призводити до подальшої помилкової діагностики та неправильного лікування [13]. Крім того, комбіновані протигрибкові / кортикостероїдні препарати, як-от клотримазол із бетаметазону дипропіонатом, продемонстрували нижчу ефективність щодо ерадикації tinea-інфекцій і можуть спричиняти стероїд-асоційовані небажані явища, зокрема стрії та гірсутизм [14].
Рис. 11. Фототип I за Фітцпатриком: шкіра завжди отримує сонячний опік і ніколи не засмагає
46-річна жінка з tinea corporis на лівому боці тулуба (A) та tinea incognito на правій руці (B). На рисунку A видно класичну кільцеподібну форму ураження з центральним просвітленням і лущенням по активному периферичному краю (синя стрілка). Рисунок B є прикладом tinea incognito – грибкової інфекції після застосування топічних кортикостероїдів. Візуалізуються еритематозні бляшки з легкими екскоріаціями та постзапальною гіперпігментацією. Ураження вже не демонструють чіткого активного лускатого краю або центрального просвітлення, що ускладнює діагностику.
Історично недостатнє представлення різних фототипів шкіри в дерматологічних підручниках і навчальних матеріалах призводило до помилкової або несвоєчасної діагностики шкірних захворювань [15]. Лікарі мають добре орієнтуватися в різноманітних клінічних проявах поширених дерматозів, зокрема tinea corporis, у пацієнтів із різним кольором шкіри, щоб зменшувати ці діагностичні розбіжності. Уникнення запізнілого або пропущеного діагнозу дає змогу швидше полегшити перебіг захворювання та запобігти необґрунтованим спробам лікування препаратами, зокрема кортикостероїдами, які можуть погіршувати перебіг інфекції або маскувати її прояви [4]. Розуміння того, як tinea corporis може проявлятися на різних фототипах шкіри, допомагає клініцистам своєчасно розпізнавати це захворювання, швидше розпочинати належне лікування та забезпечувати рівніший і якісний дерматологічний досвід для пацієнтів із будь-яким кольором шкіри.
Van Alfen B., Peddireddy N., Hall M., Lim H., Scheufele C., Furth G., Wilkes D., Carletti M., Weis S.E. Presentations of Cutaneous Disease in Various Skin Pigmentations:
Tinea corporis. HCA Healthc J Med.,
2026 Feb 1; 7 (1): 93-103.
Підготував Олексій Терещенко
Від редакції
Клінічні прояви tinea corporis можуть суттєво відрізнятися залежно від фототипу шкіри: на світліших фототипах еритема зазвичай помітніша, тоді як на темніших вона може мати фіолетовий, сіруватий або гіперпігментований відтінок. Водночас після встановлення діагнозу ключовим завданням залишається етіотропне лікування, ефективність якого не має залежати від фототипу пацієнта. Саме тому в терапії дерматофітій важливе місце посідають сучасні топічні антимікотики з широким спектром дії та доведеною клініко-мікологічною ефективністю.
Одним із таких препаратів є Залаїн® крем (Фармацевтичний завод «ЕГІС», Угорщина), активною речовиною якого є сертаконазол. Особливістю сертаконазолу є подвійна протигрибкова дія – фунгістатична, пов’язана з пригніченням синтезу ергостеролу, та фунгіцидна, зумовлена ушкодженням мембрани грибкової клітини. Крім власне антимікотичного ефекту, для сертаконазолу описані додаткові протисвербіжні та протизапальні властивості, що є клінічно важливим при дерматофітіях, які часто супроводжуються свербежем, лущенням і запальною реакцією по периферії вогнища.
Залаїн® крем характеризується високою частотою клінічного та мікологічного виліковування, доброю переносимістю і сприятливим профілем безпеки. Важливою перевагою топічного сертаконазолу є відсутність системної абсорбції, що мінімізує ризик системних ефектів. Завдяки механізму дії та локальному впливу препарат також асоціюється з низькою ймовірністю розвитку резистентності та рецидивів за умови належного застосування і достатньої тривалості лікування.
Згідно з інструкцією, Залаїн® крем наносять 1 або 2 рази на день – бажано на ніч або вранці та ввечері – тонким шаром, м’яко й рівномірно на уражену ділянку шкіри, захоплюючи приблизно 1 см здорової шкіри навколо вогнища. Тривалість лікування залежить від етіології збудника та локалізації інфекції. Як правило, для досягнення клінічної ремісії з негативним результатом мікробіологічного контрольного дослідження та профілактики рецидиву рекомендується застосування приблизно протягом 4 тижнів, хоча в багатьох випадках клінічне одужання настає раніше – між 2-м і 4-м тижнями терапії.
Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 11 (622), 2026 р
