16 лютого, 2026

Оніхомікози в клінічній практиці: сучасні наукові дані та проблемні питання курації хворих

Автори:

Мікотичні інфекції є актуальною проблемою і значним тягарем для вітчизняної охорони здоров’я. У цьому матеріалі провідні українські експерти розглядають низку питань щодо сучасних діагностичних підходів у виявленні оніхомікозів, темпів зростання резистентності до протигрибкових засобів, а також розповідають про нові терапевтичні можливості у сфері дерматології.

Завідувачка кафедри шкірних та венеричних хвороб Дніпровського державного медичного університету, засновниця Центрів дерматології та косметології професора Святенко (м. Дніпро), член Американської академії дерматології (AAD), Європейської академії дерматології та венерології (EADV) та Міжнародної федерації товариств дерматологічної хірургії (IFSI), віцепрезидент Української асоціації лікарів-дерматовенерологів і косметологів, доктор медичних наук, професор Тетяна Вікторівна Святенко представила новітні дані щодо оніхомікозів, оприлюднені в межах цьогорічного конгресу EADV.

Про актуальність проблематики оніхомікозів свідчить, зокрема, те, що під час останніх американських і європейських конгресів цій темі було присвячено окремі секції.

Згідно з останніми даними, поширеність оніхомікозу в Європі та Північній Америці становить ≈4%. Це захворювання частіше уражає чоловіків, частота збільшується з віком.

Факторами ризику є діабет (≈46-50% пацієнтів із діабетом мають аномалії нігтів, з яких 57-65% є результатом оніхомікозу), захворювання периферичних судин, імуносупресія, травми нігтів. Значно підвищує ризик розвитку оніхомікозу псоріаз.

Спонтанне одужання пацієнтів з оніхомікозами трапляється рідко, а тривалість захворювання часто перевищує 5 років.

Крім лабораторної діагностики, яка добре відома і широко використовується, пропонується застосовувати дерматоскопію для виявлення характерних ознак грибкових інфекцій нігтів. Обговорюються інші методи діагностики – біопсія, нові методи візуалізації.

Серед топічних препаратів з’явилися нові: ефінаконазол 10% і таваборол 5% були схвалені Управлінням з контролю за якістю продуктів харчування та лікарських засобів США (FDA) для лікування оніхомікозу. Обговорювалися нові системні антимікотичні засоби (АМЗ), які демонструють високу ефективність у лікуванні оніхомікозу, але їх немає наразі в Україні.

Лікування з використанням неодимового лазера Nd: YAG 1064 нм демонструє ефективність і безпеку та може використовуватися в тих хворих, у яких є протипоказання до системного лікування. Поєднання діодного лазера з червоним лазером у фотодинамічній терапії (PDT) із толуїдиновим блакитним гелем показало обнадійливі результати для лікування оніхомікозу, зокрема в пацієнтів із тяжким ступенем ураження.

Комбіновані стратегії лікування передбачають поєднання топічних і системних засобів для досягнення кращих результатів. Топічне лікування може бути як монотерапією, так і поєднуватися із системною терапією, щоб скоротити тривалість системного лікування та прискорити результат.

Арсенал дерматологічних засобів розширюється, з’являються нові ліки та нові системи доставки діючих речовин. Це сприяє підвищенню якості надання допомоги хворим із мікозами. Своєчасне розпізнавання мікотичних уражень є надзвичайно важливим. Хворі з хронічними дерматозами можуть вторинно бути інфіковані мікотичними інфекціями, тому в разі неуспішного лікування лікарям варто подумати про супутню мікотичну інфекцію.

Завідувачка кафедри фармакології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця (м. Київ), член Європейської асоціації клінічної фармакології і фармакотерапії (EACPT), Міжнародного союзу фундаментальної і клінічної фармакології (IUPHAR), Британського товариства фармакологів (BPS), голова Київського регіонального відділення ВГО «Асоціація фармакологів України», доктор медичних наук, професор Ганна Володимирівна Зайченко розповіла про сучасні антимікозні засоби в контексті проблеми формування резистентності до них і можливостей її подолання.

Грибкові інфекції залишаються актуальною проблемою сучасної медицини. З-поміж величезної кількості (від 2,2 до 12 млн) видів грибів описано лише менше 5%; 300 видів спричиняють хвороби в людей. Щороку >6,5 млн людей у світі стикаються з інвазивними грибковими інфекціями, з них 3,8 млн осіб помирають. Особливо уразливими є пацієнти з імунодефіцитними станами. Рівень смертності є високим через труднощі діагностики, обмежений вибір АМЗ, їхню значну токсичність, високу вартість і тривалість лікування, а також щоразу більшу резистентність до них.

Розширення можливостей застосування протигрибкових препаратів, підвищення обізнаності лікарів, фармацевтів і пацієнтів мають вирішальне значення для пом’якшення руйнівного впливу грибкових захворювань та порятунку мільйонів життів [1-3].

Перші антибіотики було отримано саме із грибкових мікроорганізмів. За 100 років застосування антибіотиків змінився інтерфейс бактеріальних інфекцій – смертність через ці інфекції різко зменшилася. Водночас віруси продовжували змінюватися і спричиняли нові інфекції та спалахи, зокрема останню пандемію COVID‑19. Вірусні інфекції відкривають шлях не тільки бактеріальним, а й грибковим інфекціям [4].

Як приклад можна навести поєднання тяжковиліковних хвороб – COVID‑19 і мукормікозу. Причина мукормікозу – смертельно небезпечний грибок Rhizopus oryzae («чорний грибок»). Ця грибкова інфекція є вторинною, пов’язаною з COVID‑19, висока захворюваність асоціюється з ослабленою імунною системою людини. Більшість випадків мукормікозу було виявлено в Індії під час пандемії COVID‑19 [5].

Палітра АМЗ значно скромніша, ніж антибактеріальних і противірусних препаратів. Оскільки в патогенних грибів і людини – еукаріотичні клітинні структури, вони схожі за клітинною архітектурою та метаболічними шляхами. Ця схожість – основна причина труднощів під час лікування грибкових інфекцій; вплинути на грибкову клітину без ушкодження людських клітин складно. Однак наявні специфічні відмінності між клітинами людини та грибів, як-от ергостерол у мембрані грибкових клітин і глюкан у клітинній стінці, стають основними мішенями протигрибкових лікарських засобів для лікування мікозів.

Темпи виникнення резистентності до протигрибкових засобів є безпрецедентними. Ця проблема пов’язана з аграрним сектором: основним класом протигрибкових препаратів, які застосовуються у великомасштабному виробництві та зберіганні врожаю, є азоли, зокрема триазоли. Азоли безконтрольно використовуються не лише в медицині та ветеринарії, а й для захисту рослин і в меблевому виробництві для збереження деревини [9, 10].

Наприкінці 90-х рр. ХХ сторіччя з’явилася абсолютно нова молекула, яка не повторює жодний механізм дії, а також надає можливість долати проблему стійкості до протигрибкових препаратів, – циклопірокс.

Циклопірокс (циклопіроксоламін) – це похідне гідроксипіридону, що відрізняється за структурою і механізмом дії від інших відомих протигрибкових засобів; належить до антимікотиків топічної дії, доступний із 1996 р., отримав схвалення FDA в 2004 р. Препарат демонструє широкий спектр протигрибкової активності й пригнічує дерматофіти, дріжджі, цвілеві гриби та багато грампозитивних і грамнегативних патогенів.

Плейотропні ефекти та деякі унікальні властивості циклопіроксу є вагомими аргументами на користь збільшення уваги до нього як до ефективного топічного протигрибкового засобу з інноваційним складом лікарської форми [11, 12].

Циклопірокс пригнічує транспорт амінокислот у грибкові клітини, змінюючи структуру мембран і дозволяючи виходити внутрішньоклітинному вмісту. Препарат здатний хелатувати полівалентні катіони металів, наприклад Fe³⁺ і Al³⁺, зумовлюючи пригнічення активності металозалежних ферментів, як-от цитохроми, каталази та пероксидази, відповідальних за деградацію пероксидів у грибковій клітині, що є основним фактором його антимікробної активності. За вищих концентрацій циклопірокс порушує цілісність клітинної мембрани чутливих грибків із подальшим витоком іонів калію [13].

Цитотоксичність циклопіроксу розповсюджується не тільки на організм, який активно розмножується, а також на спорові форми грибка. Цей унікальний і багаторівневий механізм дії забезпечує дуже низький потенціал для розвитку резистентності в патогенних грибів і високий потенціал ефективності [13].

Онітек® лак – це поєднання інноваційних протигрибкової молекули циклопіроксу (80 мг/г, або 8%) та «носія» – гідроксипропілхітозану (ГПХ). ГПХ – речовина природного походження, фармацевтичний біополімер, який отримують з хітину спеціально для виготовлення ліків. Порівняльні дослідження показали, що ГПХ є найкращим «транспортним засобом» для активної речовини в тій концентрації, яка є найефективнішою. Лак із циклопіроксом у поєднанні з ГПХ діє як захисний бар’єр від мікробіологічної атаки, фізичних ушкоджень та/або агресивних хімічних речовин. Результати досліджень in vitro свідчать про те, що застосування лаку для нігтів із циклопіроксом 8% і ГПХ покращує проникнення препарату до нігтя та через нього. Ефективність проникнення є майже в 9 разів вищою порівняно з водонерозчинними лаками із циклопіроксом 8%, аморолфіном 5% та ефінаконазолом 10% [16].

Ключові переваги препарату Онітек® наведено в таблиці 1. Нині на основі цієї молекули планується розробка препарату системної дії, що свідчить про її безпеку.

Таблиця 1. Переваги препарату Онітек®
Параметр	Характеристика
Спектр дії	Широкий. Пригнічує дерматофіти, дріжджі, плісняві гриби (зокрема, азолрезистентні Candida spp.)
Механізм дії	Відмінний від інших АМЗ. Хелатує тривалентні катіони, блокує металозалежні ферменти, впливає на метаболізм грибкових клітин
Активність	Висока. Фунгіцидна, спороцидна, бактерицидна дія
Наявність додаткових корисних ефектів	Антибактеріальний Протизапальний (інгібує 5-ліпоксигеназу та продукцію простагландину Е2). Протипухлинний (чинить цитотоксичну дію при різних видах пухлин)
Резистентність	Відсутня
Негативні лікарські взаємодії	Відсутні
Особливості лікарської форми	Інноваційна форма на основі водорозчинного біополімеру хітозану підвищує біодоступність циклопіроксу й ефективність лікування

Отже, завдяки новим розробкам успішна боротьба із грибковими інфекціями можлива. Унікальна лікарська форма Онітеку є цьому прикладом, адже він діє не тільки на вегетативні форми патогенних грибків, а й на їхні спори, чинить антибактеріальний ефект, добре проникає до найглибших шарів і тривало утримується в нігті. До цього часу не виявлено резистентних форм грибкових мікроорганізмів до циклопіроксу.

Професор кафедри інфекційних хвороб із курсом дерматовенерології Одеського національного медичного університету, доктор медичних наук Максим Едуардович Запольський надав практичні рекомендації щодо ефективного лікування оніхомікозів у сучасних умовах.

У практиці дерматолога мікози є надзвичайно поширеною патологією, яка часто накладається на інші патологічні стани. Грибкові інфекції шкіри та її придатків – глобальна проблема. У 20-25% населення світу є мікотичні ураження шкіри та її придатків. Із віком (>60 років) частота мікозів збільшується в 3,2 раза. Зараження відбувається через контакт зі збудником, який зберігається на поверхнях [17]. Застосування системних АМЗ у людей старшого віку, особливо після 70 років, є обмеженим через виражені побічні ефекти.

Серед причин зростання поширеності мікозів доповідач виокремив зниження належної уваги до цієї проблеми, погіршення соціально-економічної та екологічної ситуації, труднощі діагностики через появу мікст-інфекцій, великої кількості атипових, поширених й ускладнених форм захворювання, недостатню підготовку, а подекуди і відсутність лікарів-мікологів, неможливість проведення терапії через високу вартість сучасних системних препаратів, а також стійкість грибків до АМЗ [17, 18]. Резистентні до тербінафіну дерматофіти були ідентифіковані та ізольовані по всьому світу, за останні декілька років їхня кількість зросла [17].

Важливими чинниками виникнення захворювання є генетична детермінованість і середовище, до якого потрапляє людина. У воєнний час збільшується вплив негативних факторів на шкіру, а це створює умови для розвитку інфекції шкіри та дерматозів. Ідеться про механічні ушкодження (тертя, тиск, забої, розриви, втягнення, вібрація), фактори зовнішнього середовища (інсоляція, вологість, переохолодження). Механічна дія на кератиноцити індукує гіперпроліферативну відповідь через активацію кіназ. За підвищення силових тригерів вивільняються інгібітори протеаз, що зумовлює негативні реакції. Характер травми залежить від інтенсивності та тривалості дії зовнішніх сил [19].

Проблема ефективного лікування оніхомікозів є складною, багато пацієнтів не хочуть приймати системні препарати [23]. Сучасним місцевим засобом при цій грибковій інфекції є Онітек® лак. У його складі є циклопірокс 80 мг/г, який чинить фунгіцидну, фунгістатичну, спороцидну, а також антибактеріальну дії. Допоміжна речовина ГПХ забезпечує прилипання до нігтьової пластини, утворення захисного бар’єра та полегшує проникнення циклопіроксу.

Циклопірокс – це синтетичний протигрибковий засіб на основі гідроксипіридону. На відміну від азолів, глюкуронізація є основним метаболічним шляхом циклопіроксу; саме тому взаємодія із препаратами, що метаболізуються через систему цитохрому P450, малоймовірна. Циклопірокс також відрізняється від звичайних системних засобів, які перешкоджають біосинтезу стеролів [24].

Препарат має суттєві переваги за рахунок «носія» (табл. 2). Така форма дозволяє застосовувати препарат щодня, він не потребує розмочування чи спилювання нігтів. Його треба наносити і на ділянки біля нігтя, адже в цих зонах можуть бути спори. Користуватися ним зручно, не виникає дискомфорту при застосуванні. Не спричиняє небажаних оніходистрофічних змін, оскільки не формує плівки.

Таблиця 2. Порівняльна характеристика лікарських форм у вигляді лаку для нігтів
Препарат	Форма	Механізм дії	Показання	Дозування	Тривалість
Циклопірокс 8% + ГПХ (Онітек®)	Водорозчинний лак	Фунгіцидний, фунгістатичний, спороцидний, бактерицидний	Легкі та помірні грибкові інфекції нігтів без ураження матриці	1 р/день (увечері на ніготь + 5 мм шкіри навколо); не потребує очищення і підпилювання!	Руки – 6 міс; ноги – 9-12 міс
Циклопірокс 8%	Водонерозчинний полімерний лак	Фунгіцидний, фунгістатичний, спороцидний	Легкі та помірні оніхомікози без ураження матриці	1-й міс: через день; 2-й міс: 2 р/тиж; із 3-го міс: 1 р/тиж; + очищення/підпилювання	Не більше 6 міс
Аморолфін 5%	Водостійкий акрилатний лак	Фунгіцидний	Оніхомікози, зумовлені дерматофітами, дріжджами та пліснявими грибами	1-2 р/тиж (із підпилюванням та очищенням)	Руки – 6 міс; ноги – 9-12 міс

Завдяки бактерицидній дії Онітек® можна використовувати і при наявності інфікування Pseudomonas aeruginosa (симптом «зеленого нігтя»). Нерідко в практиці трапляються випадки, коли приєднується синьогнійна паличка, особливо в тих пацієнтів, які працюють із землею. Це є й ознакою зниження імунітету. В таких випадках рекомендована схема лікування: пеніцилін таблетки / фторхінолони: курс становить 14 днів, 2 курси з перервою через 30 днів, ітраконазол 0,1: прийом через день протягом 2 міс, Онітек лак: застосування 1 р/день [25].

Циклопірокс показаний до застосування і в пацієнтів з ураженням нігтів, не пов’язаним із мікозом. Це обґрунтовано тим, що в усіх цих випадках є вхідні ворота, куди може проникнути будь-яка бактеріальна флора. Саме тому циклопірокс доречно призначати пацієнтам з ураженнями при псоріазі та червоному плоскому лишаї. Часто хворим із поширеним псоріазом та ознаками змішаної оніходистрофії варто призначати системну терапію.

Характер клінічних проявів мікотичних інфекцій видозмінюється, вони набувають схильності до латентного, нерозпізнаного перебігу, а іноді під мікотичні інфекції маскуються інші хвороби. Хронічні грибкові ураження шкіри та її придатків сприяють накопиченню мікотоксинів, зміні імунореактивності організму та збільшенню ризиків розвитку екземи, кропив’янки, атопії та інших алергічно-токсичних реакцій.

Важливим є застосування сучасних методів діагностики – β-D-Glucan-тест, Aspergillus-антиген-тест, адже це дозволяє верифікувати атипові прояви мікозу на ранніх стадіях, своєчасно розпочати лікування та знизити ризик розвитку мікотичної сенсибілізації.

Своєчасне використання системних та топічних АМЗ із комплексною дією (Онітек® лак) при лікуванні оніхомікозу суттєво прискорює елімінацію збудника та знижує ризик розвитку мікотичної сенсибілізації

Висновки

Оніхомікози залишаються актуальною проблемою у клінічній практиці як дерматологів, так і лікарів інших спеціальностей через високу поширеність та зростання резистентності до стандартних антимікотичних препаратів. У цьому контексті застосування ефективних топічних антимікотиків із комплексною дією, здатних контролювати інфекцію та запобігати розвитку стійкості, не лише забезпечує клінічну ефективність, а й підвищує комплаєнс пацієнтів.

Список літератури знаходиться в редакції.

Медична газета «Здоров’я України 21 сторіччя» № 23-24 (610-611), 2025 р